Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №464/3840/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3840/26

пр.№ 2/464/2766/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 року Сихівський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - ТзОВ «БІЗПОЗИКА») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

представник позивача ТзОВ «БІЗПОЗИКА» - Докукіна Д.В. 28.05.2026 звернулась в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №549958-КС-001 від 30.07.2025 в розмірі 38 350,90 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 30.07.2025 між ТзОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №549958-КС-001 (далі - Кредитний договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТзОВ «БІЗПОЗИКА» 30.07.2025 направлено відповідачу пропозицію (оферту) укласти Договір про надання кредиту №549958-КС-001. ОСОБА_1 30.07.2025 прийняв пропозицію (оферту) щодо укладення Кредитного договору на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТзОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 30.07.2025 між ТзОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №549958-КС-001. Відповідно до п.1 Кредитного договору ТзОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 17 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит. Також, 07.08.2025 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до якої ТзОВ «БІЗПОЗИКА» надає позичальнику додатково кредит у сумі 3 000 грн. ТзОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за договором та додатковою угодою виконало, однак відповідач ОСОБА_1 порушив свої зобов`язання, встановлені договором та додатковою угодою. Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором, у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем наявна заборгованість на загальну суму 38 350,90 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 17 132,80 грн; сума прострочених платежів за процентами - 12 018,10 грн та сума заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 9 200 грн, відтак представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості.

Ухвалою від 01.06.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім цього, задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ «Універсал Банк» інформацію щодо руху коштів по банківській карті відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .

У зазначений відповідачу ОСОБА_1 строк, останній не скористався своїм правом, відповідно до ст.178 ЦПК України, для подання відзиву на позов.

На виконання ухвали від 01.06.2026 на адресу суду 17.09.2026 надійшла витребувана інформація від АТ «Універсал Банк».

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.07.2025 між ТзОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №549958-КС-001, в електронній формі, через особистий кабінет позичальника на сайті кредитора, шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 17 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів.

Строк, на який надається кредит - 16 тижнів. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%; ставка - фіксована; комісія за надання кредиту - 3 400 грн; термін дії договору до 19.11.2025 (п.п. 2.3., 2.4., 2.5., 2.8. Кредитного договору).

Сторонами в п.4.2.2. Кредитного договору погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Між ТзОВ «БІЗПОЗИКА» та ОСОБА_1 07.08.2025 укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання кредиту №549958-КС-001 в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з умовами Додаткової угоди №1 кредитодавець та позичальник домовились, що кредит збільшується на 3 000 грн на умовах, викладених в договорі, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит, збільшений на 3 000 грн, у строки та на умовах, викладених у договорі (п.2.1). Комісія за надання додаткової суми кредиту - 600 грн, загальний розмір кредиту - 20 000 грн.

З інформації АТ «Універсал Банк», яка була надана суду на виконання ухвали від 01.06.2026, вбачається, що банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Окрім цього, надано інформацію про рух коштів за зазначеною карткою, згідно з якою на картку відповідача 30.07.2025 були зараховані грошові кошти в сумі 17 000 грн та 07.08.2025 в сумі 3 000 грн.

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором №549958-КС-001 від 30.07.2025 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 станом на 07.05.2026 має заборгованість за вказаним Кредитним договором у загальному розмірі 38 350,90 грн, з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 17 132,80 грн; сума прострочених платежів за процентами - 12 018,10 грн; сума заборгованості по відсотках згідно з ст.625 ЦК України - 9 200 грн. При цьому, нарахування здійснювались до 19.11.2025, тобто в межах строку кредитування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Кредитний договір та Додаткова угода вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача ОСОБА_1 для укладення договору та додаткової угоди на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови Кредитного договору та Додаткової угоди, не повернув кредит та не виконав всі інші грошові зобов`язання перед кредитодавцем за договором.

Відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору не надав.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором №549958-КС-001 від 30.07.2025 в розмірі 29 150,90 грн, яка складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту - 17 132,80 грн та суми прострочених платежів за процентами - 12 018,10 грн.

Щодо стягнення із відповідача відсотків за ст.625 ЦК України в розмірі 9 200 грн слід зазначити таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року в справі № 758/5318/23.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено та такий діє на цей час.

Таким чином, на кредитний договір №549958-КС-001 від 30.07.2025 розповсюджується дія п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак нарахування позивачем ТзОВ «БІЗПОЗИКА» відсотків за ст.625 ЦК України в розмірі 9 200 грн є безпідставним.

Щодо судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться договір про надання правничої допомоги від 15.05.2026 та рахунок-фактура №05-549958-КС-001 від 15.05.2026, згідно з яким адвокатським об`єднанням «Правовий Баланс» надано юридичні послуги ТзОВ «БІЗПОЗИКА» на суму 10 000 грн.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000217 від 31.08.2017, виданого Глуховецькому О.С. на підставі рішення Ради адвокатів Тернопільської області від 31.08.2017 №330/10.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Аналізуючи матеріали справи, подані докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 38 350,90 грн, тобто справа відноситься до малозначних, відтак сума заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн є непропорційною щодо ціни позову.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «БІЗПОЗИКА» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «БІЗПОЗИКА» слід стягнути судовий збір, сплачений при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 023,72 грн.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №549958-КС-001 від 30.07.2025 в розмірі 29 150 (двадцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят) грн 90 коп, з яких 17 132,80 грн - заборгованість по тілу кредиту, 12 018,10 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 023,72 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, а всього 5 023 грн 72 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК