Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №450/3308/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3308/26

Провадження № 2/450/2687/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 вересня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Дем`яновська Ю.Д.

розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача 638844,95 грн відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 30.07.2024 о 13:45 год на автомобільній дорозі М-11 Львів-Шегині 12+615 км, водій транспортного засобу марки «Peugeot 308», державний номерний знак НОМЕР_1 , не переконався в здійсненні маневру, а саме повороту ліворуч, не переконався у відсутності транспортних засобів позаду та здійснив зіткнення позаду з транспортним засобом марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався в попутному напрямку, внаслідок чого дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 09.09.2025 постановою Франківського районного суду м. Львова, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 06.11.2025, у справі № 465/6161/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП.Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 . ОСОБА_1 11.10.2024 уклав договір про надання експертних послуг № 22635 із судовим експертом Холодцовим Дмитром Валентиновичем. Згідно з Висновком експерта № 22635 від 11.10.2024 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження на підставі договору № 22635, що складений 11.10.2024, ринкова вартість автомобіля марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , без врахування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, становила 1060913,50 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, становила 795644,95 грн.Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Peugeot 308», державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до полісу № ЕР-220270395 від 09.04.2024, застрахована у ПАТ «СК «УСГ». ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу до страхової компанії ПАТ «СК «УСГ». 17.11.2025 ПАТ «СК «УСГ» виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 156800,00 грн. Таким чином, відшкодування шкоди, завданої транспортному засобу ОСОБА_1 , здійснено не в повному обсязі, у зв`язку з чим порушено права позивача на належну компенсацію, завданих йому під час ДТП збитків. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Так, сума невідшкодованого матеріального збитку, що зобов`язаний відшкодувати ОСОБА_2 , становить: 638844,95 грн (795 644,95 грн -156 800,00 грн). З огляду на викладене, а також у зв?язку з невідшкодуванням збитків відповідачем в добровільному порядку, позивач звертається із позовом до суду та просить позовні вимоги задовольнити, а також відшкодувати 6388,45 грн судового збору, 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 6500,00 грн витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

Ухвалою від 29.06.2026 відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач повідомлявся про судовий розгляд через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України на підставі частини 10 статті 187, частини 11 статті 128 ЦПК України.

У судові засідання сторони не з`являлися, представник позивача подав клопотання проводити розгляд справи без участі сторони позивача.

У визначений судом строк відповідач не скористався правом подачі відзиву, а тому розгляд справи проводиться на підставі наявних доказів в порядку частини 8 статті 178 та частини 5 статті 279 ЦПК України.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання (частина 13 статті 7 ЦПК України).

У відповідності до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог частини 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі статей 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто у відсутності сторін, у порядку заочного розгляду, оскільки представник позивача не заперечував проти такого вирішення справи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтями 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 30.07.2024 о 13:45 год на автомобільній дорозі М-11 Львів-Шегині 12+615 км, водій транспортного засобу марки «Peugeot 308», державний номерний знак НОМЕР_1 , не переконався в здійсненні маневру, а саме повороту ліворуч, не переконався у відсутності транспортних засобів позаду та здійснив зіткнення позаду з транспортним засобом марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався в попутному напрямку, внаслідок чого дані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив пункт 10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

09.09.2025 постановою Франківського районного суду м. Львова, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 06.11.2025, у справі № 465/6161/24 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником автомобіля марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 11.10.2024 уклав договір про надання експертних послуг № 22635 із судовим експертом Холодцовим Дмитром Валентиновичем. Згідно з Висновком експерта № 22635 від 11.10.2024 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження на підставі договору № 22635, що складений 11.10.2024, ринкова вартість автомобіля марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , без врахування пошкоджень, отриманих внаслідок ДТП, становила 1060913,50 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Camry», державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, становила 795644,95 грн.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 Договору про виконання судової експертизи № 22635 від 11.10.2025 вартість договору становить 6500,00 грн. ОСОБА_1 сплачено 6500,00 грн за проведення експертного автотоварознавчого дослідження, що підтверджується актом надання послуг № 22635 від 11.10.2025 та платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» від 29.08.2024 о 14:34 год.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Peugeot 308», державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до полісу № ЕР-220270395 від 09.04.2024, застрахована у ПАТ «СК «УСГ». ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну транспортному засобу до страхової компанії ПАТ «СК «УСГ».

17.11.2025 ПАТ «СК «УСГ» виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 156800,00 грн згідно страхового акту № ЗСЦВ-6367 від 14.11.2025, що підтверджується платіжною квитанцією, де зазначено, що 17.11.2025 о 12:50 год здійснено переказ коштів у розмірі 156800,00 грн на банківську картку НОМЕР_4 .

Таким чином, відшкодування шкоди, завданої транспортному засобу ОСОБА_1 , здійснено не в повному обсязі, у зв`язку з чим порушено права позивача на належну компенсацію, завданих йому під час ДТП збитків. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Так, сума невідшкодованого матеріального збитку, що зобов`язаний відшкодувати ОСОБА_2 , становить: 638844,95 грн (795 644,95 грн -156 800,00 грн).

У відповідності до частини 1 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено частиною 3 статті 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно із частиною 1 статті 980 ЦК України, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Відповідно до частини 1 статті 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1, 2 статті 984 ЦК України, страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

У відповідності до частини 1 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Велика Палата ВС у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБ України) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБ України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що аргументи, якими позивач мотивував позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому такі слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 638844,95 грн відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 25.11.2025 між Адвокатським бюро «Миколи Ільківа» та позивачем укладено договір № 19/25-ц про надання правничої допомоги.

На підтвердження наданих послуг долучено: Договір про надання правничої допомоги № 19/25-ц від 25.11.2025; Акт № 1 прийому передачі наданих послуг від 13.07.2026.

Так, Адвокатським бюро «Миколи Ільківа» надано клієнтові ОСОБА_1 такі послуги пов`язані з представництвом інтересів за позовом клієнта до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості:

- аналіз документів наданих замовником та формування правової позиції - 4000,00 грн;

- надання юридичних консультацій замовнику - 3000,00 грн;

- пошук та опрацювання актуальної судової практики в аналогічних спорах - 1000,00 грн;

- підготовка та написання позовної заяви - 7000,00 грн;

- участь в судових засіданнях (незалежно від кількості) - 5000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону (постанова Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Види судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації: гонорар адвоката за представництво в суді; послуги надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; витрати на збір доказів; вартість послуг помічника адвоката; витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання; інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором (стаття 137 ЦПК України та статті 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Разом з тим, порядок розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, врегульовано статтями 141, 142 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/дії/бездіяльність обох сторін.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

При цьому, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Судом встановлено, що 08.05.2026 між адвокатом Репаком Віталієм Валерійовичем та позивачем укладено договір № 43 про надання правничої допомоги.

На підтвердження наданих послуг долучено: Договір про надання правничої допомоги № 43; Рахунок № 1 за правничі послуги, що надані на підставі Договору про надання правничої допомоги № 43 від 08.05.2026.

Разом з тим, частиною 4 статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що долучені до матеріалів заяви докази підтверджують надання Адвокатським бюро «Миколи Ільківа» правничої допомоги позивачу ОСОБА_1 при розгляді справи № 450/2960/26.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який однак повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в Додатковій Постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28.06.2023 по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у частинах 3, 4, 5, 9 статті 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість.

Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Щодо понесених позивачем судових витрат на сплату судового збору та експертизи, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою – підприємцем: 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звідси, позивачем ОСОБА_1 сплачено 6388,45 грн (638844,95 грн * 1%) судового збору за подання до суду позовної заяви, що підтверджується платіжною квитанцією АТ «ОщадБанк» від 17.06.2026 о 11:20:53 год.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 сплачено 6500,00 грн за проведення експертного автотоварознавчого дослідження, що підтверджується актом надання послуг № 22635 від 11.10.2025 та платіжною інструкцією АТ КБ «ПриватБанк» від 29.08.2024 о 14:34 год.

Таким чином, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 6388,45 грн та витрати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 6500,00 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, статтями 22, 386, 980, 982, 984, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 638844,95 грн (шістсот тридцять вісім тисяч вісімсот сорок чотири гривні дев`яносто п`ять копійок) відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6388,45 грн (шість тисяч триста вісімдесят вісім гривень сорок п`ять копійок) судових витрат, понесених на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6500,00 грн (шість тисяч п`ятсот гривень нуль копійок) судових витрат, понесених на проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000,00 грн (десять тисяч гривень нуль копійок) судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ).

Повний текст рішення складено 24.09.2026.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська