Вирок від 24 вересня 2026 р. у справі №442/6184/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/6184/26

Провадження № 1-кп/442/410/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі :

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141140000174 від 22.06.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Трускавця, Львівської області, зі середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , інваліда ІІ групи, військовозобов`язаного, розлученого, який має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є адвокатом, не є депутатом, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ;

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

встановив:

22 червня 2026 року орієнтовно о 20.10 год. ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним по вулиці Трускавецькій в напрямку до вулиці Михайла Грушевського у селі Станиля Дрогобицького району Львівської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував вологий стан дорожнього покриття та не вибрав безпечної швидкості руху керованого ним транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, і як наслідок, проїжджаючи ділянку з лівостороннім заокругленням дороги, не справився з керуванням автомобіля та допустив його виїзд за межі проїзної частини дороги праворуч, де автомобіль марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснив наїзд на перешкоду у вигляді бетонного стовпчика огорожі приватного домоволодіння, що за адресою: Львівська область, Дрогобицький район, село Станиля, вулиця Трускавецька, буд. 11.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді субарахноїдального крововиливу на рівні правої скроневої частки, перелому поперечного відростка сьомого шийного хребця праворуч, які відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

В даній дорожній обстановці, що призвела до дорожньо-транспортної пригоди, водій автомобіля марки «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями), а саме:

Розділу 1 «Загальні положення», пунктів:

1.5: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

1.10 в частині визначення термінів:

«безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах «дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом»;

Розділу 2 «Обов?язки і права водіїв механічних транспортних засобів», пунктів:

2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний»

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»;

2.9 «Водієві забороняється», підпункту:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Розділу 12 «Швидкість руху», пункту:

12.1 «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Допущені водієм ОСОБА_3 порушення вимог вищевказаних Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинно-наслідковому зв?язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди і настанням шкідливих наслідків у вигляді заподіяння потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесного ушкодження, а саме- субарахноїдального крововиливу на рівні правої скроневої частки, перелому поперечного відростка сьомого шийного хребця праворуч.

Таким чином, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286-1 КК України.

17 вересня 2026 року між обвинуваченим та потерпілим в порядку, передбаченому статтями 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Згідно даної угоди потерпілтй та обвинувачений дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст.286-1 КК України. ОСОБА_3 у повному обсязі беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Сторони угоди домовились щодо призначення ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.286-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки.

В судовому засідання обвинувачений та його захисник просили угоду затвердити. Адвокат ОСОБА_7 при вирішення питання про можливість затвердження даної угоди про примирення просить суд взяти до уваги, що інтереси потерпілого повністю задоволені. Він пролікований, претензій до обвинуваченого не має, відносини між ними товариські. Обвинувачений з місця ДТП не поїхав, дочекався щвидку медичну допомогу, відшкодував потерпілому всі видатки на лікування, забирав з лікарні його особисто. Також обвинувачений потерпілому відшкодована моральна шкода і останній до нього не має жодних претензій. Просить суд взяти до уваги, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій, отримав важку контузію, поранення руки і коліна, внаслідок чого є інвалідом війни 2 групи пожиттєво. Обвинувачений є особою молодого віку, має постійне місце проживання, утримує неповнолітню дитину. Також просить врахувати, що ОСОБА_3 добровільно зробив значний внесок на потреби ЗСУ. Разом з тим, сума штрафу визначена угодою, становить 17 тисяч гривень, оскільки обвинувачений є інвалідом війни і , маючи непоправне каліцтво правої руки, живе на пенсію, яка орієнтовно складає 25 тис. грн., з якої сплачує орієнтовно 6 тис. грн. аліментів, утримує будинок в селі, в якому проживає сам, водночас потребує постійного лікування, на що також затрачає значні кошти. Тому більша сума штрафу буде для нього надмірною.

Потерпілий також просить вказану угоду з обвинуваченим затвердити, претензій до останнього не має, вважає те, що сталося випадковістю.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що така угода не відповідає ст. 2 КПК України, водночас, прямої норми, яка б забороняла укласти дану угоду – немає. Також просить суд як пом”якшуючу обставину, врахувати добровільний платіж обвинуваченого на потреби ЗСУ, що є важливим в умовах воєнного стану. Якщо суд прийде до висновку в нарадчій кімнаті про можливість затвердження даної угоди, просить вирішити питання відшкожування обвинуваченим видатків на проведення експертиз в межах даного кримінального провадження та долю речових доказів.

Згідно угоди, обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим про примирення.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів. Потерпілим від даного кримінального правопорушення є ОСОБА_6 , який претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не має.

Вказане узгоджується з правовими висновками, сформованими Верховним Судом у постанові від 26.06.2025 по справі № 675/1502/24, відповідно до яких укладання угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим у кримінальних провадженнях щодо двооб`єктних кримінальних правопорушень, зокрема, стосовно злочину, передбаченого статтею 286-1 КК України, допускається, адже частина 3 статті 469 КПК України містить чіткі та недвозначні формулювання щодо кола кримінальних проваджень, у яких може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим і встановлює лише одне обмеження, згідно з яким у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, укладення угоди про примирення не допускається.

Потерпілий та обвинувачений добровільно уклали угоду про примирення, зміст угоди відповідає вимогам ст.471 КПК України та закону. Підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч.7 ст.474 КПК України - відсутні.

Приймаючи рішення про затвердження угоди про примирення від 17.09.2026 суд враховує і практику Верховного Суду.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 31.03.2016 року (справа №5-27кс16) примирення є комплексним міжгалузевим інститутом кримінального та кримінального процесуального законодавства, спрямованим на задоволення/відновлення прав потерпілого та заохочення позитивної посткримінальної поведінки суб`єкта злочину. На забезпечення дієвості правових механізмів інституту примирення, його цілей і мети впливають складні зв`язки між принципами публічності і диспозитивності. Як зазначено в цьому рішенні, суд надає особливого значення існуванню в інституті примирення конкуренції принципів публічності і диспозитивності, яка визначає пріоритети публічного і приватного інтересів та їх взаємозв`язок, і вважає, що для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія інтерес.

Під час примирення сторін у кримінальному судочинстві кожна зі сторін кримінально-правового конфлікту переслідує свої інтереси. Для потерпілого це відновлення порушених прав шляхом відшкодування заподіяної злочином шкоди, для захисту якої він у кримінальному процесі наділений відповідними правами. Для обвинуваченого (підозрюваного) це уникнення кримінальної відповідальності або призначення мінімального покарання. Держава, у свою чергу, будучи носієм публічного інтересу, регулює суспільні відносини, які є предметом кримінального процесуального права. І під час вирішення кримінально-правових конфліктів Європейський суд з прав людини зобов`язує національні суди дотримуватись балансу між приватними і публічними інтересами.

Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу, адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норму права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси.

Тобто, існує така група суспільних відносин, охоронюваних кримінальним правом, у яких приватні інтереси їх учасників можуть переважати над суспільними (публічними) інтересами настільки, що волевиявлення потерпілого може мати вирішальне значення для кримінальної відповідальності винної особи. Без наявності приватних інтересів і вираження волевиявлення до їх реалізації ніякі публічні інтереси не можуть бути досягнуті.

Тому, щодо наданої суду угоди про примирення, суд керується не тільки формальними вимогами норм статей 468, 469, 474 КПК України щодо видів угод про примирення і класифікації злочинів, щодо яких такі угоди можуть укладатися, а й чітко дотримується їх засадничих принципів. Для встановлення співвідношення публічних і приватних пріоритетів в інституті примирення сторін визначальною є категорія «інтерес».

Подібна правова позиція стосовно суспільного інтересу викладена в ухвалі Верховного Суду від 19.06.2025 року у справі № 357/13234/24, а також постанові від 10.04.2025 року по справі № 756/2340/23, в межах яких затверджено угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з потерпілою угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ч.5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

З огляду на викладене, враховуючи пом`якшуючі обставини, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди, відсутність претензій зі сторони потерпілого, позитивну характеристику обвинуваченого, те що він має на утриманні неповнолітню дитину, в складі ЗСУ приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є учасником бойових дій, звільнений у запас у зв`язку із одержанням 2-ї групи інвалідності внаслідок війни і являється пенсіонером по інвалідності внаслідок війни, а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 надав благодійну допомогу ЗСУ в сумі 10100 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 07.08.2026, та відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого, який вчинив необережне кримінальне правопорушення, поведінку ОСОБА_3 щодо потерпілого як під час, так і після вчинення кримінального правопорушення, суд вбачає наявність фактичних підстав для затвердження угоди про примирення.

У зв`язку з вказаним, суд вважає, що зміст угоди про примирення від 17.09.2026 укладеної між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_6 жодним чином не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм ч.3 ст.469, п.7 ст.474 КПК України. Обґрунтованих підстав, обмежувати дію принципу диспозитивності у даному кримінальному провадженні суд не встановив.

Таким чином, оскільки підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, для відмови у затвердженні угоди про примирення судом не встановлено, то така підлягає затвердженню судом.

За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а тому його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.286-1 КК України.

Під час дії воєнного стану, враховуючи те, що як обвинувачений так і потерпілий є військовослужбовцями, ОСОБА_3 ,захищаючи Батьківщину, отримав невиправні каліцтва, що стало підставою для встановлення йому інвалідності 2 групи внаслідок війни пожиттєво,суд приходить до висновку, що в даному випадку суспільний інтерес не порушується, а статус обвинуваченого як учасника бойових дій на особи з пожиттевою інвалідністю внаслідок війни, превалює над інтересами суспільства.

Згідно ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму ВССУ № 13 від 11.12.2015 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» сторони мають право узгоджувати покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п.3 ч.1 ст. 65 КК України). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК України мають право, використовуючи положення ст. 69 КК України, узгоджувати: основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України; або інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин; або не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України.

Суд визнає можливим призначення визначеного в угоді між потерпілим та обвинуваченим більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.286-1 КК України, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходу громадян.

Крім того, суд вважає за необхідне призначити узгоджене сторонами угоди покарання в межах санкції ч.1 ст.286-1 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Таке покарання відповідає обставинам справи, враховує особу обвинуваченого, є необхідним та достатнім для його виправлення.

Судом роз`яснено ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Судові витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-26/19216-ІТ від 22.07.2024 становлять 4813,60 грн., за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-24/19218-ІТ від 22.07.2024становлять 4813,60 грн.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.

Під час досудового розслідування та судового розгляду обвинуваченому запобіжний захід не обирався і на даній стадії суд не вбачає підстав для його обрання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 368 - 371, 373, 374 КПК України,

ухвалив:

Затвердити угоду від 17.09.2026 про примирення між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 визнати винуватим за пред`явленим обвинуваченням за ч.1 ст.286-1 КК України,

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.286-1 КК України, із застосування положень ст.69 КК України, у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходу громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-26/19216-ІТ від 22.07.2026 в розмірі 4813,60 (чотири тисячі вісімсот тринадцять гривень 60 коп.), за проведення судової інженерно-транспортної експертизи №СЕ-19/114-24/19218-ІТ від 22.07.2026 в розмірі 4813,60 (чотири тисячі вісімсот тринадцять гривень 60 коп.)

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.06.2026 у справі №457/1133/26, провадження №1-кс/457/336/26 – скасувати.

Речові докази:

-Автомобіль марки Renault Megane р.н.з. НОМЕР_3 , чорного кольору, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_8 , свідоцтва про реєстрацію ТЗ Renault Megane, посвідчення водія серія НОМЕР_4 , видане на ім`я ОСОБА_3 , - повернути ОСОБА_3 ;

-Змив із плями РБК, змив із керма автомобіля Renault Megane, змив із ручки передніх правих дверей, фрагменти автомобіля марки Renault Megane, фрагменти пластику автомобіля марки Renault Megane – знищити;

-Оптичний диск із відеозаписами із камер відеоспостереження був №14 на вул.Скоропадського у м.Трускавці, оптичний диск із відеозаписом з мобільного телефону, здійсненого ОСОБА_9 – залишити при матеріалах кримінального провадження;

-Медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_6 №08103 та оптичний диск з результатами КТ – повернути до КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради.

У разі невиконання угоди про примирення потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1