Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №462/5122/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №462/5122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08 липня 2025 Спеціаліст І категорії – інспектор з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР Грева Петро Григорович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00884519, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340.00 грн.

ОСОБА_1 вказує, що постанова винесена щодо неналежного суб`єкта адміністративної відповідальності, оскільки транспортний засіб MITSUBISHI LANCER, державний номерний знак НОМЕР_1 , не належить позивачу на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_2 , який не заперечує факту вчинення зазначеного у постанові адміністративного правопорушення та визнає, що саме він користувався транспортним засобом у момент фіксації події, зазначеної в оскаржуваній постанові. Крім того, саме ОСОБА_2 здійснив сплату штрафу, накладеного постановою серії ЛВ №00884519 від 08.07.2025 року, у день її винесення. В той же час, ОСОБА_1 дізналася що саме на неї було складено постанову про накладення адміністративного штрафу серії ЛВ №00884519 від 08.07.2025 року, лише 01 червня 2026 року. За таких обставин, позивач вважає, що притягнення її до адміністративної відповідальності суперечить принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності, закріпленому в законодавстві України, та свідчить про те, що відповідачем не було належним чином встановлено особу правопорушника під час винесення оскаржуваної постанови. У зв`язку з цим просить позов задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 серпня 2026 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України до суду не надійшло.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що у зв`язку з тим, що на час виникнення спірних правовідносин позивач ОСОБА_1 була належним користувачем транспортного засобу MITSUBISHI, д.н.з. НОМЕР_1 , та внесена у ЄДРТЗ як належний користувач, тому оскаржувана постанова складена на позивача - ОСОБА_1 . Вважає, що приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та, притягаючи до адміністративної відповідальності позивача, Департамент діяв на підставі норм чинного законодавства, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Суд встановив, що 08 липня 2025 Спеціаліст І категорії – інспектор з паркування сектору контролю за дотриманням правил паркування відділу контролю та адміністрування у сфері паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури ДММ та ВІ ЛМР Грева Петро Григорович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЛВ №00884519.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 20.06.2025 року о 10:51 год, водієм транспортного засобу MITSUBISHI LANCER, д. н. з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 здійснено стоянку на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м за адресою: м.Львів, вул. Квітки-Основ`яненка Г., 12, чим порушила вимоги (розділ. 15.10 (в)) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

На підставі зазначених висновків позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн

Позивач у своєму позові зазначає, що не погоджується з винесеною постановою, про існування якої дізналася лише 01 червня 2026 року, вважає постанову незаконною, прийнятою з порушенням вимог КУпАП та інших нормативно-правових актів, оскільки така винесена щодо неналежного суб`єкта адміністративної відповідальності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Отже наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Разом з цим, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вини позивача, в розумінні ст. 251 КУпАП, відповідачем не надано.

Як було встановлено судом, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за оскаржуваною постановою є те, що ОСОБА_1 здійснено стоянку на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2м за адресою: м.Львів, вул. Квітки-Основ`яненка Г., 12, чим порушила вимоги (пзділ. 15.10 (в)) Правил дорожнього руху.

Позивачем не оскаржується правомірність винесеної постанови за самий факт здійснення стоянки транспортного засобу з порушенням ПДР.

ОСОБА_1 вказує лише на те, що вона не є належним користувачем транспортного засобу, а поставлене у вину адміністративне правопорушення вчинила інша особа - ОСОБА_2 , який і є власником транспотрного засобу, він не заперечує факту вчинення зазначеного у постанові адміністративного правопорушення та визнає, що саме він користувався транспортним засобом у момент фіксації події, зазначеної в оскаржуваній постанові.

Відповідачем не спростовано такі твердження позивача.

Так, відповідно до статті 14-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за правопорушення у сфері зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), несе відповідальна особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, або належний користувач транспортного засобу, відомості про якого внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Разом із цим, відповідачем не доведено, що позивач була належним користувачем транспортного засобу MITSUBISHI, д.н.з. НОМЕР_1 , та внесена у ЄДРТЗ, як належний користувач.

Суду не надано належних та допустимих доказів, на підставі яких інспектором з паркування встановлено, що саме позивач була належним користувачем транспортного засобу на дату та час вчинення правопорушення.

В матеріалах справи відсутні відомості про позивача як належного користувача транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів; відсутня, зокрема, реєстраційна картка транспортного засобу марки MITSUBISHI LANCER, д.н.з. НОМЕР_1 , в якій було б зазначено про те, що належним користувачем є саме ОСОБА_1 .

Натомість судом встановлено, що транспортний засіб MITSUBISHI LANCER, державний номерний знак НОМЕР_1 , не належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , копія якого додана до матеріалів справи, а власником вказаного транспортного засобу є ОСОБА_2 .

Достатніх належних та допустимих доказів того, що позивача внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів як належного користувача транспортного засобу суду не надано.

Отже, відсутні підстави вважати, що суб`єктом правопорушення є позивач ОСОБА_1 .

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до приписів ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач не встановив належним чином особу, яка підлягає адміністративній відповідальності, не перевірив відомості про власника транспортного засобу та не з`ясував усіх обставин справи.

Отже, вимоги статей 245 та 280 КУпАП дотримані не були.

Поданими доказами встановлено, що позивач ОСОБА_1 не є особою, за якою зареєстровано транспортний засіб, а також не є належним користувачем такого транспортного засобу у розумінні статті 14-2 КУпАП.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та те, що відповідачем на час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності відомостей про позивача як належного користувача транспортного засобу в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, відтак відсутні будь-які правові підстави для покладення на неї адміністративної відповідальності за правопорушення, зазначене в постанові серії ЛВ №00884519 від 08.07.2025 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Щодо строку на звернення до суду з адміністративним позовом.

Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивачка дізналася що саме на неї було складено постанову про накладення адміністративного штрафу серії ЛВ №00884519 від 08.07.2025 року, лише 01 червня 2026 року.

Копію зазначеної постанови було отримано представником Позивачки у відповідь на адвокатський запит, поданий до управління безпеки та вуличної інфраструктури департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

За таких обставин, суд вважає, що строк для звернення до суду з позовною заявою слід поновити.

Керуючись ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 19, 77, 90, 242, 243, 246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даним позовом.

Адміністративний позов задовольнити.

Постанову від 08.07.2025 року серії ЛВ №00884519, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя І.Р.Волоско