Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №461/1947/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1947/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання Турянського В.А.,

представника позивача Марченко В.А. (ВКЗ),

представника відповідача Кравчука П.І. (ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові заяву представника позивача ОСОБА_1 — адвоката Марченко В.А. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування поширеної інформації та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебували матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування поширеної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05 серпня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування поширеної інформації та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації інформацію ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме: « ОСОБА_3 є:»...-корупціонером»; « ОСОБА_3 є:»...«-людиною, яка зловживає владою»; « ОСОБА_3 є:»...-людиною, яку висміюють і не поважають підлеглі»; « ОСОБА_3 є:»...-людиною, яку не поважають і скаржаться підлеглі»; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який зраджував»; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який ...залишив трьох дітей, ...одружився з ОСОБА_4 , з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини»; « ОСОБА_3 є:»...«в кожній своїй сім`ї однакова історія і патерн поведінки»; « ОСОБА_3 є:»... «-використовує службове становище для незаконного просування коханки за рік служби в ЗСУ від солдата на майорську посаду, підписує накази на неї, незаконно подає на нагороди і виплати бойових коли вона не з`являлась на службі»; « ОСОБА_3 є:»...«закінчив ОСР в НУОУ дистанційно»; « ОСОБА_3 є:»...«який купував для себе посади і звання, ввійшовши в коло угодних ОСОБА_5 ».

Зобов`язано ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) спростувати поширену недостовірну інформацію, шляхом розміщення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили, на своїй сторінці у Facebook інформації наступного змісту: « ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: https://www.facebook.com/ivanna.pazdrii) мною, ОСОБА_6 , був опублікований допис. У вказаному дописі містилась недостовірна та така, що порушує право ОСОБА_7 на повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації інформація, а саме: « ОСОБА_3 є:»...«-корупціонером»; « ОСОБА_3 є:»...«-людиною, яка зловживає владою»; « ОСОБА_3 є:»...-людиною, яку висміюють і не поважають підлеглі»; « ОСОБА_3 є:»...«-людиною, яку не поважають і скаржаться підлеглі»; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який зраджував»; « ОСОБА_3 є:»...«-чоловіком, який ...залишив трьох дітей, ...одружився з ОСОБА_4 , з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини»; « ОСОБА_3 є:»...«в кожній своїй сім`ї однакова історія і патерн поведінки»; « ОСОБА_3 є:»... «-використовує службове становище для незаконного просування коханки за рік служби в ЗСУ від солдата на майорську посаду, підписує накази на неї, незаконно подає на нагороди і виплати бойових коли вона не з`являлась на службі»; « ОСОБА_3 є:»...«закінчив ОСР в НУОУ дистанційно»; « ОСОБА_3 є:»...«який купував для себе посади і звання, ввійшовши в коло угодних ОСОБА_5 » та з викладенням копії вступної та резолютивної частини рішення, не допускаючи при цьому власних коментарів.

Визнано такими, що принизили честь та гідність ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) висловлювання ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) поширені ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі «Facebook» на персональній сторінці (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_4 a саме: « ОСОБА_3 є: аморальним офіцером», « ОСОБА_3 є: корупціонером», « ОСОБА_3 є: аб`юзером і садистом», « ОСОБА_8 є: токсичним маніпулятором, «макіавеліст», ОСОБА_3 є: симулякром, «одружився з коханкою надією Мороз, з якою мав стосунки ще під час вагітності дружини», «висміюють і не поважають підлеглі», «людина, якій соромно дивитися в очі суспільству», «зруйнував сталість оборони на Гуляйпільському напрямку, де воїни тримали позиції 3,5 роки», «купував для себе посади і звання».

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати за проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи у розмірі 50380,70 (п`ятдесят тисяч триста вісімдесят) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10 серпня 2026 року представником позивача ОСОБА_1 — адвокатом Марченко В.А. було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення. Свої вимоги мотивувала тим, що в рішенні судом не було здійснено розподілу судових витрат між сторонами в частині витрат на правничу допомогу. Так, звертаючись до суду з позовною заявою, позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач, і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складається з судового збору, витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 (сорок тисяч) гривень.

11 серпня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 — адвоката Кравчука П.І. надійшло клопотання про відмову у стягненні судових витрат, в якому зазначає, що не зважаючи на часткове задоволення позову і зменшення стягнутої моральної шкоди (5 тис грн) відносно заявленої суми (50 тис грн) у десять разів, позивач просить про стягнення усієї суми судових витрат, що не відповідає вимогам процесуального закону. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. З матеріалів справи вбачається, що до закінчення судових дебатів у справі сторона позивача не зробила ні усної, ні письмової заяви щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу. Зокрема, ані у позовній заяві, ані в інших письмових документах (заявах, клопотаннях) позивач та його представник не заявляли про надання доказів щодо понесених витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Також в заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача не зазначає, що відповідну заяву стороною позивача зроблено усно під час розгляду справи. Оскільки стороною позивача ані усно, ані письмово до закінчення судових дебатів у справі не заявлялось про необхідність розподілу витрат на правову допомогу та надання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення, у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу таких судових витрат слід відмовити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 — адвокатом Марченко В.А. заяву на додаткове рішення підтримала, з підстав наведених у ній.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 — адвокат Кравчук П.І. проти задоволення заяви заперечував.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали заявленого клопотання, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч. 2 ст. 246 ЦПК).

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (ч. 3 ст. 246 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення, за рахунок іншої сторони. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріали справи свідчать, що у позовній заяві представником позивача - адвокатом Марченко В.А. було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які поніс та планує понести позивач у зв`язку з розглядом цієї справи, який складав 40000,00 грн.

Сама ж заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу, із відповідними доказами на підтвердження цих обставин, була сформована в системі «Електронний суд» 10.08.2026 та отримана судом 11.08.2026, тобто у встановлений п`ятиденний строк після ухвалення рішення у справі по суті, а отже з дотриманням вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, у сумі 40 000,00 грн.

Так, згідно п. 2.1 Договору, за цим договором Адвокатське бюро зобов`язується надавати правничу допомогу Сидоренку М.П., а той зобов`язується сплатити надану правничу допомогу та погоджені сторонами витрати, що необхідні для виконання договору.

Сторони домовились про надання наступних видів правничої допомоги: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності; складення заяв, клопотань, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру з будь-яких питань, не заборонених законом; захист прав, свобод і законних інтересів, а так само представництво від імені КЛІЄНТА перед фізичними особами, в органах державної влади та управління, в органах місцевого самоврядування, в усіх установах, організаціях, підприємствах, незалежно від форм власності і підпорядкування; в ІНФОРМАЦІЯ_5 , органах військового управління; захист прав, свобод і законних інтересів, а так само представництво КЛІЄНТА в: місцевих та апеляційних судах усіх спеціалізацій, а також третейських судах, зокрема у цивільних, кримінальних, адміністративних, дисциплінарних справах та справах про адміністративні правопорушення, у справах, що виникають із господарських правовідносин, у справах адміністративної юрисдикції, у справах наказного, позовного (загального або спрощеного), окремого провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі з питань оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб; захист прав, свобод і законних інтересів, а так само представництво КЛІЄНТА з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу), відповідачу (цивільному відповідачу), потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, клопотань, інших правових документів, що мають значення для вирішення справи в інтересах Клієнта, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, ознайомлення з матеріалами справи, оскарження рішення, постанов і ухвал суду; одержання рішень, ухвал, виконавчих листів, наказів та пред`явлення їх до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше, засвідчувати копії; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови тощо, а також їх копії; сплачувати від імені КЛІЄНТА державне мито, судовий збір, третейський збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах КЛІЄНТА, спрямованих на виконання даного Договору; подача документів в інтересах КЛІЄНТА до уповноважених органів з метою внесення та зміни інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та отримання підтвердження вчиненої дії; представництво інтересів в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших - 2 - міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; здійснення інших видів адвокатської діяльності, не забороненої законом

На підтвердження обсягу виконаних робіт представник позивача надав Акт №3 про надання правничої допомоги відповідно до Договору про надання правничої допомоги №31/10/2025 від 31.10.2025.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

На підтвердження витрат щодо понесених відповідачем на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 (сорок тисяч) грн. 00 коп. Представником позивача надано наступні докази, а саме:

- договір про надання правничої допомоги №31/10/2025 від 31 жовтня 2025 року, укладений між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ВІКТОРІЇ МАРЧЕНКО» та ОСОБА_1 ;

- додаткову угоду №1 від 05 січня 2026 року до договору про надання правничої допомоги №31/10/2025 від 31 жовтня 2025 року;

- акт №3 від 05 серпня 2026 року про надання правничої допомоги відповідно до Договору про надання правничої допомоги №31/10/2025 від 31 жовтня 2025 року.

Згідно висновків викладених Великою Палатою Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 20 вересня 2023 року у справі № 753/7936/22 (провадження № 61-1519св23).

Доводи представника відповідача про повну відсутність правових підстав для компенсації витрат суд відхиляє, оскільки вони не спростовують факту укладення договору, надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення ним відповідних витрат, так як у позовній заяві представником позивача - адвокатом Марченко В.А. було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які поніс та планує понести позивач у зв`язку з розглядом цієї справи, який складав 40000,00 грн. При цьому доводи представника відповідача щодо неспівмірності заявленої суми суд враховує та визнає обґрунтованими саме в частині необхідності зменшення розміру витрат, що підлягають компенсації.

Таким чином, оскільки рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05.08.2026 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , однак не вирішено питання про компенсацію витрат, понесених на професійну правничу допомогу, зважаючи на надані докази та обсяг виконаних адвокатом Марченко В. робіт, складність справи, кількість судових засідань, ціну позову, значення справи для сторони позивача, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви адвоката Марченко В. щодо ухвалення додаткового рішення. Суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 — адвоката Марченко В.А. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування поширеної інформації та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове судове рішення у цивільній справі №461/1947/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування поширеної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. 00 коп.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст додаткового рішення виготовлено 23 вересня 2026 року.

Суддя Романюк В.Ф.