Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №943/1332/26 — Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1332/26

Провадження № 2/943/1420/2026

25 вересня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області

в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.

при секретарі Пирка В.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки та встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся в суд з означеним позовом, покликаючись на те, що після смерті бабці (по лінії матері) ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина до складу якої увійшли всі обов`язки спадкодавця, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок її смерті, а саме: з права на завершення приватизації земельної ділянки загальної площею 0,6 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Кізлів на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області (колишньої Кізлівської сільської ради). На випадок своєї смерті бабця не залишила жодних розпоряджень, у зв`язку з чим спадкування після її смерті відбувається за законом. Відповідачка по справі від своїх спадкових прав відмовляється в користь позивача ОСОБА_3 , про що подала відповідну письмову заяву. Інших спадкоємців до даної спадщини не має. Позивач є спадкоємцем по закону до даного майна, фактично частково прийняв спадщину після смерті бабці ОСОБА_4 на підставі рішення Буського районного суду Львівської області від 03 червня 2025 року, здійснює постійний догляд та несе витрати по утриманню спадкового майна. Однак не може юридично оформити прийняття спадщини, оскільки звернувся до нотаріуса, проте було відмовлено, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказану земельну ділянку. Оскільки бабця ОСОБА_4 за життя не виготовила правовстановлюючі документи на земельну ділянку, оскільки не приватизувала вищевказану земельну ділянку, а отримала ухвалу про передачу їй у безоплатну приватну власність земельну ділянку, оскільки розпочала процедуру приватизації, однак не встигла належним чином зареєструвати право власності.Тому просить суд визнати за ним право власності на завершення приватизації земельної ділянкита встановити факт належності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 – ухвали Кізлівської сільської ради народних депутатів Буського району Львівської області від 22 березня 1994 року якою ухвалено передати безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, згідно Додатку № 1 до сесії сільської ради від 22 березня 1994 року під № 1 зазначено « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_4 », площею 0,6 га.

Позивач, до початку підготовчого судового засідання, подав заяву з проханням справу слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному об`ємі, просить позов задовольнити.

Відповідачка за викликом суду не з`явилася, подала письмову заяву з проханням справу слухати у її відсутності, позовні вимоги визнає, просить позов задоволити.

Представник третьої особи також подав лист з проханням справу слухати у відсутності їх представника, заперечень проти позову не подав, щодо вирішення спору покладаються на думку суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку про підставність позову, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Свідоцтвом серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Кізлівської сільської ради Буського району Львівської області від 21 червня 2017 року підтверджується факт смерті бабці позивача ОСОБА_4 , про що зроблено актовий запис № 11.

Після смерті останньої залишилось спадкове майно, що складається з права на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,6 га, для ведення особистого підсобного господарства, що розташована в с. Кізлів на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області (колишньої Кізлівської сільської ради).

Належність земельної ділянки площею 0,6 га за ОСОБА_4 , підтверджується Архівним витягом виданим Золочівською РДА Львівської області № 3/2-575 від 15 липня 2024 року на підставі ухвали Кізлівської сільської ради народних депутатів Буського району Львівської області від 22 березня 1994 року про передачу землі у приватну власність, яким ухвалено передати безоплатну у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,60 га..

Як вбачається з вищевказаного, за життя ОСОБА_4 отримала ухвалу про передачу її у безоплатну приватну власність земельної ділянки, отже розпочала процедуру приватизації земельної ділянки, однак не встигла належним чином зареєструвати право власності.

Відповідно до довідки № 104 від 26 вересня 2024 року, виданої Виконавчим комітетом Буської міської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня смерті була зареєстрована і постійно проживала в АДРЕСА_1 і на час смерті разом з нею був зареєстрований і проживав: ОСОБА_3 (позивач).

Крім цього, як вбачається із ухвали Кізлівської сільської ради народних депутатів Буського району Львівської області від 22 березня 1994 року якою ухвалено передати безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, згідно Додатку № 1 до сесії сільської ради від 22 березня 1994 року під № 1 зазначено « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_4 », площею 0,6 га.

B усіх інших документах, спадкодавець зазначена « ОСОБА_4 », а саме у її свідоцтві про смерть НОМЕР_1 від 21 червня 2017 року, свідоцтві про народження відповідачки (мати позивача) ОСОБА_5 серія НОМЕР_2 повторно видане 22 червня 2016 року.

В силу ст. 293, ст. 315 ч.1 п. 6 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Як встановлено судом, спадкодавець ОСОБА_4 заповіту не залишила. Згідно ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування визначається в порядку черговості, згідно ст. 1258 ЦК України.

Судом встановлені родинні відносини, те, що позивач є онуком померлої, вбачається з матеріалів справи та спадкоємцем п`ятої черги по закону, згідно ст. 1265 ЦК України.

Спадкодавець ОСОБА_4 доводиться матір`ю ОСОБА_5 відповідачка по справі (мати позивача), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , повторно видане Буським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 22 червня 2016 року, про що зроблено актовий запис № 9.

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , актовий запис № 3, повторно видане Буським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 13 серпня 2024 року, підтверджується факт, що ОСОБА_5 відповідачка по справі (мати позивача), після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Відповідачка ОСОБА_8 доводиться матір`ю позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , видане 12 квітня 1991 року, про що зроблено актовий запис № 3.

Крім позивача, спадкоємцем першої черги є донька останньої, відповідачка по справі ОСОБА_8 , яка на означене спадкове майно після смерті матері не претендує, відмовляється від такого в користь позивача, про що подала відповідну письмову заяву від 09 липня 2026 року.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Також спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь – кого із спадкоємців за законом, незалежно від черги.

Інших першочергових спадкоємців, які б претендували на дане майно, судом не встановлено, і у суду немає повноваження щодо збирання доказів по справі, лише оцінка наявних у справі.

Згідно ст.1268 ЦК України вважається що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління спадковим майном.

Суд приходить до переконання, що позивач фактично частково прийняв спадщину після смерті бабці ОСОБА_4 , вступив у володіння і розпорядження спадковим майном на підставі рішення Буського районного суду Львівської області від 03 червня 2025 року.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельні ділянки переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням їх цільового призначення. Реалізувати своє законне право спадкування на спадкове майно в позасудовому порядку позивач не може, так як відсутній оригінал державного акту на право приватної власності на землю у зв`язку з його втратою.

Відповідно до п. «г», ч.1, ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі - прийняття спадщини.

Згідно ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Відповідно до ст. 125 3К України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:

- цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;

- свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1, 2 ст. 126 3К України).

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, то право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 3К України, проте, розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування, а саме: права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14.09.2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу Х доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16.09.2008 року № 509-VI).

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМ України від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).

В пункті 3.5. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз?яснено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 350/67/15-ц, та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 723/1061/17 про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 3К України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім?я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Обставин, які б спростовували твердження позивача в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.

Враховуючи вище викладене, те що відповідачка позов визнає, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивач набув права власності на спадкове майно на законних підставах, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 200, 247, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1220, 1222, 1223, 1225, 1258, 1265,1268, 1274 ЦК України, суд –

ухвалив :

Позов задовольнити повністю.

Встановити факт належності ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 – ухвали Кізлівської сільської ради народних депутатів Буського району Львівської області від 22 березня 1994 року якою ухвалено передати безоплатно у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, згідно Додатку № 1 до сесії сільської ради від 22 березня 1994 року під № 1 зазначено « ОСОБА_4 » замість « ОСОБА_4 », площею 0,6 га.

Визнати за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , жителя АДРЕСА_1 , право на завершення приватизації та реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на земельну ділянку загальною площею 0,6 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Кізлів на території Буської міської ради Золочівського району Львівської області (колишньої Кізлівської сільської ради), в порядку спадкування по закону, після смерті бабці ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Суддя: Б. М. Журибіда