Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №335/10399/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/10399/26 2-о/335/320/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Доновської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, -

В С Т А Н О В И В:

24 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника.

В обґрунтування заяви зазначила про те, що ОСОБА_2 є її сином з яким вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Протягом останніх років поведінка ОСОБА_2 стосовно неї стала агресивною та систематично проявляється у вчиненні психологічного і фізичного насильства.

Зазначає, що ОСОБА_2 схильний до вживання алкогольних напоїв і під час перебування в стані алкогольного сп`яніння його агресивна поведінка посилюється. Він систематично влаштовує за місцем проживання конфлікти та сварки, ображає заявницю, висловлюється в її бік нецензурною лайкою, погрожує застосуванням насильства і фізичною розправою, а також застосовує відносно заявниці фізичну силу, зокрема неодноразово мали місце випадки безпосереднього застосування фізичного насильства, а саме: нанесення ударів у різні частини тіла, штовхання та вчинення інших насильницьких дій. Також ОСОБА_3 систематично проявляє агресивну поведінку та пошкоджує майно у квартирі.

Заявниця зазначає, що зазначені обставини свідчать про систематичний характер насильницької поведінки ОСОБА_2 щодо неї та створюють реальну загрозу її безпеці.

Так, 29.08.2026 року ОСОБА_2 вчинив відносно неї протиправні дії, які мають ознаки домашнього насильства, а саме словесно ображав її, поводився агресивно, штовхав, хапав за руки та намагався силоміць вигнати її зі спільного місця проживання. За вказаних обставин заявниця була змушена викликати працівників поліції. За даним фактом вчинення щодо неї насильницьких дій працівниками поліції було прийнято заяву про кримінальне правопорушення та іншу подію, складено форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, за результатами якої рівень небезпеки було визначено як високий.

З огляду на наявність реальної загрози безпеці заявниці та необхідність її невідкладного захисту від подальшого домашнього насильства працівниками поліції її було доставлено до спеціальної служби – притулку для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (із функцією кризової кімнати) Запорізького міського центру соціальних служб Запорізької міської ради, де їй було забезпечено тимчасове цілодобове проживання як особі, яка постраждала від домашнього насильства і де вона продовжує перебувати, оскільки через страх за власну безпеку та побоювання повторного вчинення щодо неї насильницьких дій з боку ОСОБА_2 не наважується повернутися до місця проживання.

З огляду на систематичність насильницької поведінки ОСОБА_2 , вчинення ним фізичного та психологічного насильства, погроз, агресивної поведінки, пошкодження майна, з метою запобігання продовженню чи повторному вчиненню ним домашнього насильства, недопущення тяжких наслідків такого насильства, а також забезпечення безпеки заявниці просить суд видати відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний припис, яким заборонити останньому перебувати в місці проживанні постраждалої особи - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , строком на шість місяців, заборонити йому наближатися на відстань 2 км до місця проживання, роботи, лікування, інших місць частого відвідування постраждалою особою строком на шість місяців, заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу – ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, строком на шість місяців; заборонити вести телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на шість місяців.

Заявниця ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи повідомлялась судом шляхом надсилання СМС – повідомлення на мобільний номер телефону вказаний у заяві, проте заявниця у судове засідання не з`явилась причини неявки не повідомила, разом з тим у заяві просила у разі її відсутності розглянути заяву за її відсутності.

Заінтересована особа ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом шляхом надсилання СМС – повідомлення, проте у судове засідання не з`явився.

Також у судове засідання за клопотанням ОСОБА_1 викликався свідок ОСОБА_4 шляхом надсилання СМС – повідомлення, проте остання у судове засідання не з`явилася.

Статтею 350-5 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.

Таким чином, враховуючи встановлені законом строки розгляду заяви, а також те, що неявка учасників справи не перешкоджає її розгляду суд доходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису заявниця зазначила, що вона проживає із своїм сином ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , та останній систематично проявляє до неї агресію та вчиняє по відношенню до неї психологічне та фізичне насильство.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 20.03.2009 квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності в рівних долях: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що 29.08.2026 року ОСОБА_1 звернулась до органів поліції із заявою про кримінальне правопорушення та іншу подію у якій просила вжити заходи відносно її сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який по відношенню до неї постійно вчиняє домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, а саме: словесно ображає, кричить, принижує, штовхає, хапає за руки.

Поліцейським уповноваженого підрозділу поліції інспектором СПДН ЗРУП ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом ОСОБА_6 за даним фактом складено Форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 29.08.2026 у якому зокрема визначено ризик небезпеки як високий.

Згідно довідки Запорізького міського центру соціальних служб Запорізької міської ради від 31.08.2026 №2561/03-08 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 31.08.2026 перебуває на тимчасовому цілодобовому перебуванні у спеціальній службі «Притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі (із функцією кризової кімнати)» Запорізького міського центру соціальних служб, як така, що постраждала від домашнього насильства.

Обґрунтовуючи необхідність видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 заявниця посилається на систематичну агресивну поведінку останнього, вчинення відносно неї насильницьких дій, що становлять загрозу її безпеці та обумовлюють необхідність застосування належних заходів захисту.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі за текстом – Закон).

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 цього Закону домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Як зазначено у ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника, у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини мають батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинні бути зазначені обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 у справі № 756/3859/19 зазначив, що враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з цим, оцінюючи долучені до заяви докази, суд вважає, що ними не підтверджується систематичний протиправний характер дій ОСОБА_2 щодо заявниці. Так, звернення останньої до органів поліції із заявою та складання працівником поліції форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства не свідчать про систематичний характер вчинення ОСОБА_2 відносно заявниці дій фізичного та психологічного характеру, внаслідок яких була завдана шкода її психологічному здоров`ю та не доводять того, що є обґрунтовані підстави для застосування до нього відповідних заходів, передбачених вищезазначеним Законом.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви, оскільки систематичне психологічне та фізичне насильство з боку ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_1 у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», не знайшло свого підтвердження і не надано з цього приводу доказів у розумінні ст.76-80 ЦПК України, а тому відсутні підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявниці, у зв`язку з відмовою суду у видачі обмежувального припису.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 12, 76-83, 259, 263-265, 350-1-350-6, 354 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25.09.2026.

Суддя: А.Б.Алєксєєнко