Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №333/2294/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/2294/26

Провадження № 2/333/2871/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м Запоріжжя у складі: головуючої судді Михайлової А.В., за участю секретаря судового засідання Дутова В.Р., позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 липня 1985 року між сторонами було зареєстровано шлюб, після укладення якого вони проживали у спірній квартирі. Зазначена квартира є неприватизованою, а право на її зайняття виникло на підставі ордера №926, виданого 03 березня 1970 року матері позивача – ОСОБА_5 . До складу сім`ї наймача були включені також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Позивач зазначає, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_8 – ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01 червня 1995 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач виїхав до російської федерації (Орловська область), де проживає та працює, і з того часу понад тридцять років у спірній квартирі не проживає, участі в її утриманні та оплаті житлово-комунальних послуг не бере.

На даний час у квартирі фактично проживають та зареєстровані позивач, її син ОСОБА_3 та племінниця ОСОБА_4 .

Посилаючись на те, що відповідач є колишнім членом сім`ї позивача, тривалий час не проживає у спірному житловому приміщенні, фактично припинив користування ним та втратив правовий зв`язок із житлом, позивач просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Ухвалою суд від 10.03.2026 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за вищезазначеним позовом, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14.05.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні на задоволенні позову наполягала, зазначила, що її колишній чоловік в квартирі не мешкає приблизно 30 років, особистих речей не має, просить задовольнити позовні вимоги. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явився та не повідомив суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.1 ст.280 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , пояснила що є сусідкою позивачки з 2009 року, однак за весь час проживання по сусідству жодного разу не бачила ОСОБА_2 ..

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ордера №926 від 03 березня 1970 року право на зайняття квартири АДРЕСА_1 було надано ОСОБА_5 . До складу сім`ї наймача були включені ОСОБА_6 , 1958 року народження, та ОСОБА_7 , 1964 року народження, що підтверджується копією ордера, наявною в матеріалах справи.

25 липня 1985 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу виданого відділом РАЦС міськвиконкому м.Запоріжжя, актовий запис № 1764. Прізвище після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 та ОСОБА_10 ».

Після реєстрації шлюбу подружжя проживало у зазначеній квартирі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 померла що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 виданого Запорізький міський відділ реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 4529

ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ЗМУ від 17.12.20212 року, актовий запис № 7102.

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу 01 червня 1995 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.

Судом також встановлено, що після розірвання шлюбу відповідач вибув зі спірної квартири, виїхав до російської федерації та з 1995 року у спірному житловому приміщенні не проживає.

Відповідно до довідки про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, у квартирі зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Добровільно відповідач не бажає знятись з реєстраційного обліку. Реєстрація відповідача порушує право ОСОБА_1 на вільне розпорядження і користування вказаною квартирою.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).

При цьому відповідно до ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.п.34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла.

Житловий кодекс України втратив чинність з 15 лютого 2026 року на підставі Закону України «Про основні засади житлової політики» № 4751-IX від 13 січня 2026 року, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Статтею 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089 св 19) Верховний Суд зазначив, що вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Отже, оскільки відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , однак без поважних причин протягом тривалого проміжку часу не мешкає за вказаною адресою, не цікавиться житлом, не приймає участь в його утриманні, комунальні послуги не сплачує, у цивільних правовідносинах щодо найму житла з позивачем не знаходиться, підстав для збереження за ним житла не має, а також, враховуючи те, що, зокрема, розмір комунальних платежів залежить від кількості зареєстрованих у приміщенні осіб і зазначені витрати в даному випадку несе позивач як власник, а також те, що остання позбавлена можливості вільно розпоряджатися майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, що належить позивачу, а тому позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на відсутність висловленого позивачем бажання стягнути з відповідача судовий збір у відповідності до ст.13, 141 ЦПК України, суд відносить його на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.16, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу України, ст.ст.10, 12, 13, 76, 81, 223, 258, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою, за адресою: АДРЕСА_3

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В. Михайлова