Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №332/2976/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/2976/26

Провадження №: 2/332/3156/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Ретинської Ю.І., за участю секретаря судового засідання Карліної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Іванової Наталі Олексіївни звернулася до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 01.11.2014 між нею та відповідачем було укладено шлюб, який було зареєстровано Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, за актовим записом № 318. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом із позивачкою. Спільне життя з відповідачем не склалося через подружню зраду чоловіка та нехтування відповідачем сімейними цінностями, що призвело до втрати почуття любові та поваги один до одного. Шлюбні відносини остаточно припинені з жовтня 2025 року, примирення не можливе. Сторони проживають окремо спільний бюджет не ведуть. Відповідач у добровільному порядку допомоги на утримання дитини не надає. ОСОБА_1 просить розірвати шлюб укладений шлюб між нею та відповідач ем та стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

Ухвалою суду від 18.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

У судове засідання позивачка не з`явилася, представник позивача – адвокат Іванова Н.О. надала заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач та його представник – адвокат Стариченко М.П. в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, жодних заяв та клопотань не надали. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши докази по справі, встановивши такі факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Положеннями ч. 1, 3 ст. 55 Сімейного кодексу України передбачено, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній. Частиною 3 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Згідно ст. 111 Сімейного кодексу України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, позивач вважає неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов`язати їх прийняти заходи до примирення.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Згідно зі ст.180 СК України на батьків покладений обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд встановив, 01 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який було зареєстровано Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, за актовим записом № 318, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , дружина змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 9).

Спільне життя подружжя не склалося через подружню зраду зі сторони чоловіка та нехтування ним сімейних цінностей, що призвело до втрати почуття любові та поваги один до одного. Шлюбні відносини між подружжям остаточно припинені, примирення не можливе. Сторони проживають окремо спільний бюджет не ведуть.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17.04.2015 ( а.с. 10), який проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Відповідач у добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

З урахуванням зазначених обставин, інтересів дитини, виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, закріплених у статті 7 СК України, приймаючи до уваги положення ст.11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що позов є законним та підлягає задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За таких обставин, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає можливим розірвати шлюб та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 14.05.2026 і до повноліття дитини.

Згідно з ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн за позовні вимоги про стягнення аліментів. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 гривень за позовну вимогу про розірвання шлюбу, та витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 гривень.

Згідно зі ст. 430 ЦПК України суд вважає можливим допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів.

Керуючись ст.7, 24 ,104 ,105 , 110, 112 ,180-184 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 2, 13, 76-82, 89, 141, 206, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01 листопада 2014 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, за актовим записом № 318.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 14.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 гривень за позовну вимогу про розірвання шлюбу, та витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 1331 грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Ю.І. Ретинська