Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №304/1310/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1310/26 Провадження № 3/304/552/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Ганько І.І., розглянувши матеріали, які надійшли з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Свалява Свалявського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України,

за ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 006008Е від 29 червня 2026 року, того ж дня о 22.15 год був виявлений та затриманий ОСОБА_1 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на околиці населеного пункту Раково в межах контрольованого прикордонного району прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку 201 прикордонного знаку на відстані 8 000 м до державного кордону України за здійснення злісної непокори законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків у прикордонному наряді, а саме не виконав неодноразово повторену законну вимогу пред`явити документи, що посвідчують особу, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Зазначені дії ОСОБА_1 помічником начальника відділу ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП як злісна непокора законній вимозі працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак його представник – адвокат Палікиржа Л.В., беручи участь у судовому засіданні режимі відео конференції, доводила невинуватість свого підзахисного та направила суду письмове заперечення, в якому просила закрити провадження у справі через відсутність складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вказувала, що зазначені у протоколі відомості не відповідають фактичним обставинам події, оскільки ОСОБА_1 було зупинено прикордонним нарядом у межах населеного пункту Перечин. Крім цього звертала увагу суду на те, що протокол не містить конкретних обставин, які б дозволяли встановити, хто саме з військовослужбовців ДПС України висував ОСОБА_1 відповідну вимогу, які саме службові повноваження мала така посадова особа, скільки разів така була висунута і повторена, у якій формі така доводилась до її підзахисного та яким саме чином він на неї реагував. Також у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що поведінка ОСОБА_1 мала саме злісний характер, а саме не наведено та не підтверджено доказами, що її підзахисний демонстративно, категорично або у зухвалій формі відмовлявся виконувати вимогу працівників ДПС України, висловлював явну зневагу до них або ж вчиняв інші дії, які б свідчили про злісний характер непокори.

Заслухавши його пояснення та дослідивши зміст заперечення, вивчивши письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до такого висновку.

За змістом ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до ст. 256 КпАП України у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Частина 1 статті 185-10 КУпАП передбачає відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морський) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторних законних вимог чи розпоряджень військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України при виконанні ними службових обов`язків, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону. Тобто слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.

Відповідно до ст. 185-10 КУпАП підставою для притягнення до адміністративної відповідальності повинна бути злісна непокора лише законному розпорядженню або вимозі працівника Державної прикордонної служби України.

Отже непокора розпорядженню або вимозі, що суперечать закону або не передбачені ним, не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 КУпАП.

Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 006008Е, 29 червня 2026 року о 22.15 год був виявлений та затриманий ОСОБА_1 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на околиці населеного пункту Раково в межах контрольованого прикордонного району прикордонним нарядом «Контрольний пост» на напрямку 201 прикордонного знаку на відстані 8 000 м до державного кордону України за здійснення злісної непокори законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків у прикордонному наряді, а саме не виконав неодноразово повторену законну вимогу пред`явити документи, що посвідчують особу.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що у ньому, в порушення вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, чітко не сформульовано суть вчиненого правопорушення відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, а також не зазначено вимоги якого саме працівника (працівників) прикордонної служби не виконав ОСОБА_1 , та які повноваження мав такий працівник.

Матеріали справи не містять письмових доказів про те, який саме працівник прикордонної служби у вказані у протоколі про адміністративне правопорушення місці і часі перебував при виконанні ним своїх службових обов`язків; про це відсутні відомості й у протоколі, в тому числі й формулюванні суті адміністративного правопорушення.

Отже, у протоколі про адміністративне правопорушення не розкрито об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-10 КУпАП.

Крім того викладені у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення обставини не підтверджено іншими належними та допустимими доказами.

Так, протокол про адміністративне затримання від 29 червня 2026 року, протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 29 червня 2026 року (за яким було вилучено мобільний телефон Редмі), фотокопія даних паспорту громадянина України із застосунку «Дія», а також рапорт інспектора Б.Михайлевського від 29 червня 2026 року та Схема затримання громадянина України, за своїм змістом лише фіксують факт проведення процесуальних дій та встановлення особи, однак не містять жодних відомостей щодо пред`явлення ОСОБА_1 законної вимоги військовослужбовцем ДПС України, її змісту, форми, часу оголошення.

Окрім цього суддя враховує надані захисником ОСОБА_3 пояснення, в яких вона серед іншого вказувала на те, що зазначені у протоколі відомості не відповідають фактичним обставинам події, оскільки ОСОБА_1 було зупинено прикордонним нарядом у межах населеного пункту Перечин, тобто до протоколу внесені недостовірні дані, а також такий не містить конкретних обставин, які б дозволяли встановити, хто саме з військовослужбовців ДПС України висував ОСОБА_1 відповідну вимогу, які саме службові повноваження мала така посадова особа, скільки разів така була висунута і повторена, у якій формі така доводилась до її підзахисного та яким саме чином він на неї реагував; протиправність та злісність поведінки ОСОБА_1 матеріалами протоколу також не доводиться.

За таких обставин перераховані вище доводи у своїй сукупності, дають суду підстави прийти до висновку про недоведеність того, що ОСОБА_1 у зазначені в протоколі час та місці, дійсно здійснив злісну непокору законній вимозі працівників Державної прикордонної служби України під час виконання ними службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, а встановлена невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення об`єктивним обставинам справи, вказують на відсутність доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому йому діянні.

Суд визнає вищенаведені докази належними та допустимими в процесі доказування, оскільки такі здобуті уповноваженими особами, у спосіб та у порядку визначеному законом і безпосередньо стосуються обставин правопорушення.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інше.

З урахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції», Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 7, 9, 247, 278-280, 283, 285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Закарпатського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя:Ганько І. І.