Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №298/969/26 — Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/969/26

Номер провадження 3/298/527/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року с-ще Великий Березний

Суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області Ротмістренко О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи, посада: військова частина НОМЕР_1 , стрільця-номер обслуги, солдата, за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом серії ЛВУ № 234 від 03.08.2026 02.08.2026 о 00 год. 05 хв. командиром підрозділу під час перевірки наявності особового складу було виявлено відсутність військовослужбовця військової служби за мобілізацією солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який в подальшому був відсутній на військовій службі шляхом неповернення з відпустки без поважних причин протягом однієї доби. 02.08.2026 о 17 год. 35 хв. повернутий представниками ВСП до в/ч НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_2 повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, неявку особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на судовий розгляд справи суддя розцінює як її волевиявлення, яке свідчить про відмову від реалізації свого права щодо безпосередньої участі у судовому розгляді справи.

В силу положень ст. 268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-11 КУпАП, не є обов`язковою.

Відтак суддя вважає, що справу може бути розглянуто.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суддя встановила таке.

Положеннями ч. 3 ст. 172-11 КУпАП встановлено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного станув Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022року, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відповідно до Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022 неодноразово продовжувався, зокрема, востаннє Указом Президента України №596/2026 від 13.07.2026 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 14.07.2026 строком на 90 діб.

У порядку вимог ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, а розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП) , а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) .

Аналіз матеріалів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, показує, що такими не підтверджено наявність обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, ту обставину, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 , що він відповідно до наказу посадових осіб вказаної військової частини відбував у відпустку та вчасно з неї не повернувся.

При цьому суддя зауважує, що доповідь про неповернення з щорічної основної відпустки військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації (на особливий період) військової частини НОМЕР_1 , складена командиром ВІ Т0910 від 02.08.2026 та доповідь про повернення до військової частини військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації (на особливий період) НОМЕР_1 від 03.08.2026, складені посадовими особами ВЧ НОМЕР_1 , не є належним доказом, який підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Також в матеріалах справи відсутні накази чи будь-які інші розпорядчі документи, які б свідчили про той факт, що ОСОБА_2 проходить військову службу в вч НОМЕР_1 .

При цьому військовий квиток серії НОМЕР_2 , виданий 27.04.2025 на прізвище ОСОБА_2 , вказаної обставини не підтверджує.

Також з урахуванням наведених обставин суддя критично оцінює заяву ОСОБА_3 , складену ним 03.08.2026.

Відтак суддя приходить до висновку що вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Конституційний Суд України також зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019.

Згідно практики Європейського суду з прав людини у справі «Лучанінова проти Українисуд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загально правовому і процесуальному значеннях. Як загально-правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне правоположення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і ЄСПЛ, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ретельно дослідивши та перевіривши усі наявні в справі докази, приходжу до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в справі підлягає закриттю згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи положення ст. 40-1КУпАП судовий збір стягненню з ОСОБА_1 стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Великоберезнянський районний суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Суддя Ротмістренко О.В