Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №734/5314/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/5314/25

Головуючий у першій інстанції – Бузунко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1379/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року АТ «Таскомбанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки кредитну заборгованість за заявою-договором № 002/14383298-SP від 14 лютого 2022 року у розмірі 71 322,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14 лютого 2022 року АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписано заяву № 1231867 про приєднання до публічної пропозиції на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачі платіжної карти, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank». За умовами договору позичальнику надано кредит у розмірі 35 000 грн строком на 12 місяців з автоматичною пролонгацією, зі сплатою процентної ставки у розмірі 0,22 % в день від суми кредиту. Кредит ОСОБА_1 отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений у договорі, отже кредитодавець обов`язки за укладеним правочином виконав повністю.

АТ «Таскомбанк» зазначило, що зобов`язання щодо повернення кредитних коштів у визначені строки позичальниця належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 02 вересня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 71 322,71 грн, яка складається із 34 731,06 грн заборгованості по тілу кредиту та 36 591,65 грн заборгованості за процентами.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2026 року позов АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 002/14383298-SP у розмірі 34 731,06 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі АТ «Таскомбанк», вважаючи рішення суду необґрунтованим з огляду на неповноту з`ясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність наведених у рішенні висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині вирішених вимог про стягнення заборгованості за відсотками скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити ці вимоги повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, установивши факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та виникнення між сторонами грошових зобов`язань, безпідставно відмовив у стягненні нарахованих відсотків, зазначивши про те, що позивач не довів розуміння саме цих умов договору відповідачкою.

За доводами скаржника відповідно до заяви № 1231867 про приєднання до 1 частини публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 підтвердила, що приймає (акцептує) всі умови публічної пропозиції (оферти) АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (публічна пропозиція), яка розміщена разом з додатками, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту на сайті банку https://tascombank.ua/, посилання на примірники якої разом з додатками відповідачка отримала в мобільному додатку «Sportbank» і з якою вона ознайомлена, повністю згодна, розуміє зміст та положення якої зобов`язалася неухильно дотримуватися. Акцептована ОСОБА_1 публічна пропозиція разом із заявою-анкетою складають договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank». Указані положення в цій пропозиції підтверджують обізнаність відповідачки про ознайомлення з відповідною пропозицією.

Надані позивачем докази підтверджують нормативне обґрунтування встановлених правил користування банківськими продуктами і тарифів, а також ознайомленість, повну згоду та розуміння позичальницею підписаних нею документів та їх положень. Заяву-договір підписано особисто ОСОБА_1 , що свідчить про її волевиявлення, як сторони договору, та погодження із його умовами та публічною пропозицією банку. Підпис споживача в заяві-договорі є беззаперечним доказом отримання клієнтом від банку певної пропозиції про початок певних договірних відносин, у цьому випадку – ознайомлення із тарифами банку та публічною пропозицією. Підписавши заяву-договір, позичальниця підтвердила достовірність відомостей, відображених у цій заяві, а також факт ознайомленості, обізнаності та розуміння публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

Позивач указує, що кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відтак відповідачка, як споживач, була ознайомлена з умовами договору, а також із відсотковою ставкою, яка міститься в публічній пропозиції та тарифах банку, які були дійсними станом на дату підписання договору. Підпис споживача в заяві-договорі є беззаперечним доказом отримання клієнтом від банку певної пропозиції про початок певних договірних відносин (у цьому випадку – ознайомлення із тарифами банку та публічною пропозицією). Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №161/2928/19 зазначив, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17. Власним підписом відповідачка засвідчила, що погодилася на приєднання до публічної пропозиції АТ «Таскомбанк».

Випискою по рахунку ОСОБА_1 та розрахунком заборгованості підтверджено, що відповідачка сплачувала кредит, зокрема і відсотки, а отже підтверджувала згоду з умовами договору. Призначенням платежу зазначалось «погашення відсотків за овердрафт». Таким чином, ОСОБА_1 була обізнана із розміром відсоткової ставки, а отже вона погоджена сторонами. Крім того, 25 вересня 2025 року позивачем надіслано ОСОБА_1 повідомлення-вимогу, де також указано про розмір заборгованості за відсотками, яку відповідачкою проігноровано. У разі незгоди з сумою заборгованості ОСОБА_1 мала б надати відповідні заперечення, а оскільки вона таким правом не скористалась, відповідно умова щодо нарахування відсотків боржниці була відома.

Відповідачкою відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги АТ «Таскомбанк», суд першої інстанції виснував про доведеність виникнення між позивачем та ОСОБА_1 договірних зобов`язань, зокрема укладення відповідачкою кредитного договору та отримання нею кредитних коштів на відкритий у фінансовій установі поточний рахунок, указавши, що позичальницею умови договору належно не виконувались.

Водночас районний суд дійшов висновку, що оскільки належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме надані до позову наповнення, тарифи та умови обслуговування картки Sportbank є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці умови мала на увазі ОСОБА_1 , підписуючи заяву позичальника, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах розмірах та порядку нарахування, відтак вимога про стягнення заборгованості за відсотками є безпідставною і у її задоволенні належить відмовити.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що 13 лютого 2022 року АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписано заяви № 1231867 по приєднання до частини 1 та частини 2 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної карти, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» (а.с. 44-46).

Згідно з п. 1 заяви № 1231867 про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» відповідачка просила надати банківські та фінансові послуги, зокрема: відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті; надати послугу кредитування рахунку та встановити ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, встановлений у тарифах та складає 100 000 грн, з урахуванням умов, визначених в публічній пропозиції.

У п. 2 заяви № 1231867 про приєднання до частини 2 Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 підтвердила, що перед підписанням цієї заяви ознайомилася з Публічною пропозицією з додатками, з-поміж інших, але не виключно, частиною 2 Публічної пропозиції, Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті банку https://tascombank.ua та на Лендинговій сторінці https://sportbank.com.ua, посилання на примірник якої вона разом з додатками отримала в мобільному додатку «Sportbank» і з якою вона повністю згодна, зміст розуміє, положень якої зобов`язується неухильно дотримуватися. Після отримання банком від неї цієї заяви-анкети про приєднання до частини 1 Публічної пропозиції та підписання банком заяв про приєднання до частини 1 та частини 2 Публічної пропозиції, Публічна пропозиція з додатками та вказаними заявами будуть складати договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank, що укладений між нею та банком.

До позовної заяви банк долучив наповнення, тарифи та умови обслуговування, затверджені засіданням Тарифного комітету АТ «Таскомбанк» № 57-3 від 07 жовтня 2021 року (введено в дію з 07 жовтня 2021 року), відповідно до яких встановлюються види операцій/послуг та розмір тарифів за надані послуги. Розділом 7 передбачені умови обслуговування кредитної лінії/овердрафту в рамках продукту «Картка sportbank» (а.с. 6-12).

Згідно з довідкою АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 з 14 лютого 2022 року є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкрито у банківській установі до заяви-анкети 1231867 з номером кредитного договору 002/14383298-SP від 14 лютого 2022 року, № картки НОМЕР_2 (а.с. 40).

Наявна у матеріалах справи виписка по особовим рахункам кредитного договору № 002/14383298-SP за період з 14 лютого 2022 року по 02 вересня 2025 року підтверджує рух коштів по рахунку НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 23-36).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 002/14383298-SP від 14 лютого 2022 року, укладеним з ОСОБА_1 , станом на 02 вересня 2025 року заборгованість відповідачки за тілом кредиту становить 34 731,06 грн, а заборгованість по відсотках – 36 591,65 грн, що загалом складає 71 322,71 грн (а.с. 20-22).

25 вересня 2025 року АТ «Таскомбанк» направило на поштову адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором № 002/14383298-SP та необхідність сплатити заборгованість, зокрема 34 731,06 грн основного боргу та 36 591,65 грн заборгованості за процентами (а.с. 41).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів доходить переконання, що висновок районного суду про наявність підстав для часткового задоволення вимог АТ «Таскомбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі АТ «Таскомбанк» та 13 лютого 2022 року підписала заяви № 1231867 про приєднання до частини 1 та частини 2 публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

Заява про приєднання до частини 1 публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату її народження, РНОКПП, серію, номер паспорта і дату його видачі, номер мобільного телефону, місце проживання, а також розмір середньомісячного доходу. У заяві наявні копії паспорта відповідачки, які додані до заяви в електронному виді (а.с. 44).

Відповідно до п. 1 заяви № 1231867 про приєднання до частини 2 публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті та встановити ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, встановлений в тарифах, що складає 100 000 грн.

З 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкрито у АТ «Таскомбанк» до заяви-анкети 1231867 з номером кредитного договору 002/14383298-SP від 14 лютого 2022 року, № картки НОМЕР_2 .

Випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 засвідчено, що спочатку вхідний залишок по рахунку дорівнював нульовому значенню. 15 лютого 2022 року було проведено операцію – видача готівки у розмірі 29 000 грн через термінал. Наявними у виписці відомостями підтверджено те, що відповідачка користувалася банківською карткою та здійснювала операції з переказу коштів. Ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані в ході апеляційного перегляду справи факт отримання кредитних коштів та користування ними позичальницею не оспорювалося. Здійснення часткового погашення кредитних коштів відображено як у виписці по картковому рахунку ОСОБА_1 , так і у розрахунку заборгованості за кредитним договором № 002/14383298-SP від 14 лютого 2022 року.

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 338/180/17, викладені у постанові від 05 червня 2018 року).

Зважаючи на наведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність існування між сторонами кредитних правовідносин та неналежне виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2022 року.

Банк, заявивши вимогу про стягнення кредитної заборгованості, просив стягнути з відповідачки 71 322,71 грн заборгованості, з яких: 34 731,06 грн – заборгованість за тілом кредиту та 36 591,65 грн – заборгованість за відсотками. Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що ним нараховувалися відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом у розмірі 0,16 % та 0,22 %. Водночас підписана ОСОБА_1 заява № 1231867 до частини 2 публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» не містить істотних умов договору, зокрема щодо розміру відсотків за користування кредитом та порядку їх нарахування, строку повернення кредиту, тощо.

Позивач, обґрунтовуючи право на стягнення заборгованості за відсотками, послався на публічну пропозицію (оферту) АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», яка розміщена разом з додатками, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту на офіційному банківському сайті, посилання на примірники якої разом з додатками відповідачка отримала в мобільному додатку «Sportbank».

Положеннями підписаної ОСОБА_1 заяви № 1231867 про приєднання до частини 2 публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» визначено, що перед підписанням цієї заяви відповідачка ознайомилася з публічною пропозицією з додатками, з-поміж інших, але не виключно, частиною 2 публічної пропозиції, тарифами, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, паспортом споживчого кредиту, що розміщені на сайті банку https://tascombank.ua. Після отримання банком від неї цієї заяви-анкети про приєднання до частини 1 публічної пропозиції та підписання банком заяв про приєднання до частини 1 та частини 2 публічної пропозиції, публічна пропозиція з додатками та вказаними заявами будуть складати договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank, що укладений між нею та банком.

До позовної заяви банком долучено наповнення, тарифи та умови обслуговування катки sportbank, затверджені засіданням Тарифного комітету АТ «Таскомбанк» № 57-3 від 07 жовтня 2021 року (введено в дію з 07 жовтня 2021 року), відповідно до яких встановлюються види операцій/послуг та розмір тарифів за надані послуги. Розділом 7 передбачені умови обслуговування кредитної лінії/овердрафту в рамках продукту «Картка sportbank», зокрема щодо розміру процентів за користування кредитом. Указані наповнення, тарифи та умови обслуговування реквізитів та підпису позичальника не містять.

Отже, надана позивачем публічна пропозиція АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», додатком 5 до якої є наповнення, тарифи та умови обслуговування картки sportbank, не містить підпису відповідачки, відтак не може розцінюватись як частина договору, укладеного між сторонами 14 лютого 2022 року шляхом підписання заяв № 1231867 до частин 1 та 2 публічної пропозиції АТ «Таскомбанк». Матеріали справи не містять підтвердження того, що саме надану Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк» разом з додатками розуміла ОСОБА_1 та ознайомлювалася і погодилася з ними, підписуючи 13 лютого 2022 року заяви № 1231867, про що правильно зазначив суд першої інстанції, вирішуючи спір.

Оцінюючи поведінку та спосіб ведення справ банком, суд апеляційної інстанції враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ, тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача – фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З урахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Аналогічна позиція викладена Верховим Судом у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20.

Отже твердження позивача, які ґрунтуються на змісті наданої ним Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк», що не підписана відповідачкою, можуть сприйматись лише як припущення, на яких відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення. Наведене повністю узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, а також з висновками Верховного Суду у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 704/1023/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 322/1220/16, від 07 серпня 2019 року у справі № 182/1806/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 188/1815/17.

Отже, суд першої інстанції правильно виснував про відсутність у справі доказів, які б підтверджували, що саме додані до позову позивачем Наповнення, тарифи та умови обслуговування картки Sportbank є складовою частиною укладеного між сторонами договору, і що саме ці умови мала на увазі відповідачка, підписуючи заяву позичальника, а також того, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Таким чином, в ході судового розгляду підтверджено висновки суду першої інстанції, за якими сторони не обумовили письмово та належним чином розмір відсоткової ставки, порядок і строк нарахування процентів за користування кредитом, відтак районний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за процентами за її недоведеністю.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі № 201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку – зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково – зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Наявний у справі розрахунок заборгованості за кредитним договором 002/14383298-SP від 14 лютого 2022 року свідчить про те, що у період з 15 лютого 2022 року по 01 вересня 2025 року ОСОБА_1 сплачено банку 19 293,40 грн процентів.

Заявляючи вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту, позивач визначив суму до стягнення у розмірі 34 731,06 грн. Оскільки за обставинами справи встановлено неправомірність нарахування банком процентів за користування ОСОБА_1 кредитом у зв`язку з недоведеністю погодження цієї умови сторонами, відтак сплачені відповідачкою кошти за період з 15 лютого 2022 року по 01 вересня 2025 року у розмірі 19 293,40 грн мають бути зараховані на погашення суми заборгованості за тілом кредиту. Ураховуючи визначену банком суму боргу відповідачки за тілом кредиту станом на 02 вересня 2025 року у розмірі 34 731,06 грн та суму сплачених нею відсотків у розмірі 19 293,40 грн, яку має бути зараховано до суми боргу за тілом кредиту, у ОСОБА_1 наявна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15 437,66 грн.

За змістом ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Позивач оскаржує рішення суду в частині вирішених вимог про стягнення заборгованості за відсотками. Не зважаючи на те, що судом першої інстанції невірно проведено розрахунок належного до стягнення розміру заборгованості, який за результатами апеляційного перегляду справи становить 15 437,66 грн, колегія суддів, беручи до уваги принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення, погоджується з висновком районного суду про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» 34 731,06 грн заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи наведене вище у сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ «Таскомбанк». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова