Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №524/16286/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 524/16286/25

Головуючий у першій інстанції - Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1645/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н. В.,

суддів Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №527392 від 19.12.2022 в загальному розмірі 16289,96 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Позов обґрунтовувало тим, що 19.12.2022 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 527392, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 2000,00 грн на умовах, визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі - надало позичальнику грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідно до умов договору споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором. Однак відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору.

01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 01022024, за умовами якого ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги відносно боржників ТОВ «Селфі Кредит», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 527392 від 19.12.2022.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 16289, 96 грн, з яких: 1999, 99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 289, 97 грн - заборгованість за процентами.

Заочним рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21.05.2026 у задоволенні позову ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи не підтверджується, що ТОВ «Селфі Кредит» надало кредитні кошти за Договором про надання споживчого кредиту № 527392 саме відповідачу ОСОБА_1 , адже за інформацією, наданого АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 банком не емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку, за твердженням представника позивача, здійснювалося перерахування коштів первісним кредитором.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 527392 від 19.12.2022, укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Вебсайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІТС товариства.

На підтвердження виконання товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано Лист-повідомлення про успішне перерахування коштів за кредитним договором №527392 від 19.12.2022. Відповідно до змісту Листа-повідомлення, кошти на суму 2000,00 грн перераховані на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 . Надане позивачем платіжне повідомлення містить необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом і підтверджувати надання позичальнику кредитних коштів. Лист-повідомлення підтверджує, що кошти в розмірі 2000,00 грн успішно перераховано на банківську картку позичальника, яку він вказав при укладенні кредитного договору. Таким чином, вказаний вище лист містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит», Session ID, сайт торгівця, код авторизації, Банк-еквайр, призначення платежу, суми цифрами, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Вважає, що детальний розрахунок заборгованості, який є додатком до поданої товариством позовної заяви містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договору, адже містить відомості про позичальника та номер і дату кредитного договору.

Стверджує, що судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу лише у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема, позивачем надано Лист-повідомлення про успішне перерахування коштів за кредитним договором №527392 від 19.12.2022.

Зазначає, що відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості. ТОВ «Селфі Кредит» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій.

Вказує, що товариством заявлено клопотання про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк», що є емітентом картки отримувача кредитних коштів № НОМЕР_1 , на яку перераховувались кошти кредиту, з проханням витребувати інформацію. Однак у даному клопотанні представником позивача помилково допущено описку, а саме: замість зазначення правильного номеру банківської картки № НОМЕР_2 , зазначено № НОМЕР_1 , що суттєво вплинуло на зміст наданої банком відповіді та в сукупності унеможливило належне встановлення всіх обставин справи. Проте це не спростовує факту надходження 19.12.2022 на банківську картку № НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 2000,00 грн, що є загальною сумою кредиту, наданого за договором №527392 від 19.12.2022, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжним дорученням за кредитним договором, а також не спростовує того факту, що зазначена банківська картка належить ОСОБА_1 , який отримав відповідні кредитні кошти.

Зауважує, що ОСОБА_1 18.01.2023, 23.01.2023 та 28.02.2023 здійснив платежі на часткове погашення заборгованості за кредитним договором №527392 від 19.12.2022 на загальну суму 236,01 грн.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду не було подано.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За матеріалами справи, 19.12.2022 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 527392 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», який підписано позичальником шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у сумі 2000,00 грн, строк дії кредиту 365 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів; стандартна процентна ставка 2,2 % в день (а.с. 15-20).

Пунктом визначено 1.5. тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: - стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; знижена процентна ставка - 0,01% в день застосовується, якщо споживач до 18.01.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 .

Згідно з п. 2.4. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 договору.

19.12.2022 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту - інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит - з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором М472, у якому зазначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, сума кредиту - 2000,00 грн строком на 365 днів на споживчі потреби зі сплатою процентів у розмірі 3,65% річних (0,01% в день) (а.с. 20 зворот - 21).

Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , з яким укладено договір №527392 від 19.12.2022, ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит»; акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) М472 відправлено позичальнику 19.12.2022 на номер телефону НОМЕР_5 (а.с. 21 зворот).

На підтвердження факту перерахування коштів 19.12.2022 в сумі 2000,00 грн на банківську картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» до позовної заяви додано листа директора ТОВ «Пейтек» від 20.10.2025 (а.с. 22 зворот).

01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №01022024-1, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників (а.с. 26-28).

Згідно з платіжною інструкцією № 74877 від 01.02.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Селфі Кредит» 2528536,65 грн, як плату за відступлення прав вимоги за договором факторингу №01022024 від 01.02.2024 (а.с. 29).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 16289,96 грн, а саме: 1999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14289,97 грн - заборгованість за процентами (а.с. 28 зворот).

Згідно до розрахунку заборгованості, вбачається, що станом на 01.02.2024, заборгованість ОСОБА_1 складала 16 289,96 грн, а саме: 1999,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14 289, 97 грн - заборгованість за процентами (а.с. 22 зворот - 25).

Відмовляючи в задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується, що ТОВ «Селфі Кредит» надало кредитні кошти за Договором про надання споживчого кредиту № 527392 саме відповідачу ОСОБА_1 , адже за інформацією, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 банком не емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку, за твердженням представника позивача, здійснювалося перерахування коштів первісним кредитором.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків,зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до положень ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За матеріалами справи ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало належні та допустимі докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 527392 від 19.12.2022 по продукту «NewShort» до ОСОБА_1 , а саме:

- договір факторингу № 01022024-1 від 01.02.2024, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 24-28);

- акт приймання-передачі реєстру боржників від 01.02.2024 до договору факторингу від 01.02.2024 №01022024-1 (а.с. 29);

- витяг з реєстру боржників до договору факторингу від 01.02.2024 № 01022024-1 (а.с. 28 зворот);

- платіжну інструкцію № 74877 (безготівковий переказ в національній валюті) від 01.02.2024, за якою ТЗОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Селфі Кредит» плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу від 01.02.2024 № 01022024-1 (а.с. 29).

Щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №527392 від 19.12.2022 по продукту «NewShort», апеляційний суд погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про недоведення належними і допустимими доказами надання відповідачу кредитних коштів, який доводи апеляційної скарги не спростовують, враховуючи наступне.

За матеріалами справи надано договір про надання споживчого кредиту №527392 від 19.12.2022 по продукту «NewShort», який ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, про що зазначено у договорі, в сумі 2000,00 грн, строком на 365 днів, за умовами договору тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; знижена процентна ставка - 0,01% в день застосовується, якщо споживач до 18.01.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Позичальником також 19.12.2022 підписано паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором М472.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що позивачем не доведено підписання договору позичальником, оскільки у договорі про надання споживчого кредиту №527392 від 19.12.2022 вказано лише, що він підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, проте відсутня алфавітно-цифрова послідовність.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що на підтвердження факту перерахування коштів 19.12.2022 в сумі 2000,00 грн на банківську картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» до позовної заяви додано листа директора ТОВ «Пейтек» від 20.10.2025 (а.с. 22 зворот).

Одночасно звертаючись до суду з позовом, товариством заявлено клопотання про витребування доказів від АТ КБ «Приватбанк», що є емітентом картки отримувача кредитних коштів № НОМЕР_1 , на яку перераховувались кошти кредиту, з проханням витребувати інформацію.

Ухвалою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 22.04.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду інформацію про те, чи була успішною транзакція, здійснена 19.12.2022 в сумі 2000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 та чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти.

З інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», яка становить банківську таємницю, на ім`я ОСОБА_1 в банку не емітовано карту № НОМЕР_1 . Оскільки зазначена картка в банку не обслуговувалась за клієнтом ОСОБА_1 , тому запитувана судом інформація ненадана (а.с. 60). Інших доказів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів за договором, позивач не надав.

З огляду на викладене, судом першої інстанції зазначено, з чим погоджується апеляційний суд, що матеріалами справи не підтверджується, що ТОВ «Селфі Кредит» надало кредитні кошти за Договором про надання споживчого кредиту №527392 саме відповідачу ОСОБА_1 за вказаним договором.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції враховано інформацію банківської установи про те, що вказану платіжну картку на ім`я відповідача не емітовано та вона не обслуговується, інших клопотань про витребування доказів від позивача не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, позивач, який є юридичною особою, яка активно звертається до суду з позовами , виступає в ролі учасника судового процесу і реалізуєте свої процесуальні права через адвоката, не скористався процесуальною можливістю подати відповідні клопотання як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, обмежився лише зазначенням допущеної помилки при заявлені клопотання про витребування доказів.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що саме на позивача покладено обов`язок доведення надання грошових коштів за кредитним договором, як необхідну умову виникнення зобов`язань за договором позики у розумінні ст. 1046 ЦК України.

Таким чином, доводи позивача про те, що помилка у визначенні банку-емітента платіжної картки має виключно технічний характер і не впливає на доведеність позовних вимог, є необґрунтованими, оскільки позивач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не скористався своїм процесуальним правом подати інші докази або заявити додаткові клопотання про їх витребування, які б підтверджували зарахування кредитних коштів на рахунок відповідачки.

Не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції і посилання, що ОСОБА_1 18.01.2023, 23.01.2023 та 28.02.2023 здійснив платежі на часткове погашення заборгованості за кредитним договором №527392 від 19.12.2022 на загальну суму 236,01 грн, оскільки як вже було встановлено до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, а посилання на здійснення оплати за відсутності доведення вказаних обставин належними і допустимими доказами, є необґрунтованими.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді :