Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №748/455/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 748/455/26

Головуючий у першій інстанції – Майборода С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1375/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Любчика О.В.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ТОВ «ФК «АБЕКОР» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1989275 від 26 липня 2025 року в розмірі 21 504 грн, з яких 12 000 грн – заборгованість за тілом кредиту та 9 504 грн – заборгованість за нарахованими відсотками.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 липня 2025 року між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи укладено електронний кредитний договір № 1989275, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 12 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку строком на 80 днів з кінцевим терміном повернення до 13 жовтня 2025 року. Проте, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів ОСОБА_1 належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку відповідачем добровільно не погашено.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2026 року позовні вимоги ТОВ «ФК «АБЕКОР» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача 21 504,00 грн заборгованості за кредитом яка складається з: 12 000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 9 504,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами, а також 2 662,40 грн судового збору та 124,98 грн витрат, пов`язаних з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, просить його скасувати та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що районний суд формально підійшов до розгляду справи, не дослідив причини його неявки у судове засідання та стан здоров`я скаржника. Указує, що 20 квітня 2026 року у нього різко погіршився стан здоров`я через значне підвищення артеріального тиску (до 210/120), у зв`язку з чим він викликав екстрену медичну допомогу.

Стверджує, що ним завчасно повідомлено суд про неможливість з`явитися у судове засідання, призначене 20 квітня 2026 року, через стан здоров`я, водночас зазначено номер медичного висновку. Однак суд не витребував відповідні медичні документи, не надав оцінки зазначеній інформації і не вирішив питання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 стверджує про порушення його права на справедливий суд, оскільки розгляд справи за відсутності відповідача позбавив позичальника можливості надати заперечення, докази і реалізувати право на захист.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «АБЕКОР», суд першої інстанції виходив з того, що належними і допустимими доказами підтверджено наявність у ОСОБА_1 заборгованості за договором № 1989275 від 26 липня 2025 року у розмірі 21 504 грн, з яких: 12 000 грн тіло кредиту та 9 504 грн нараховані проценти.

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що 26 липня 2025 року між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства укладено кредитний договір № 1989275, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором b27403. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 12 000 грн строком на 80 днів з кінцевим терміном повернення до 13 жовтня 2025 року (включно), а позичальник зобов`язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с. 27 зворот - 35).

Відповідно до п. 1.3.2 договору 1-й платіж сплачується через 30 днів (період, що починається з моменту укладення договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту – перший період користування кредитом); 2-й платіж сплачується через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту – другий період користування кредитом).

Згідно з п. 1.4 договору процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: базова процентна ставка – 0,99 % у день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом (п. 1.4.1 договору); основна процентна ставка – 0,99 % у день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом (п. 1.4.2 договору).

Конкретні дати повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці (графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору (а.с. 35 зворот-36).

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України.

01 квітня 2025 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору (стандартизована форма), в якому він підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с. 38 - 39).

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «АБЕКОР» щодо дій ОСОБА_1 в інформаційно-комунікаційній системі товариства 26 липня 2025 року (а.с. 10) зафіксовано:

14:32:13 вхід позичальника до особистого кабінету в ІКС кредитодавця;

14:34:44 направлення позичальником заявки на отримання кредиту;

14:34:49 направлення кредитодавцем кредитного договору;

14:35:14 підписання позичальником паспорта кредиту;

14:35:46 направлення кредитодавцем електронного підпису одноразовим ідентифікатором;

14:35:51 направлення позичальником повідомлення про прийняття умов та підписання кредитного договору його електронним підписом одноразовим ідентифікатором;

14:36:01 направлення позичальнику листа-повідомлення про укладення електронного кредитного договору на електронну пошту позичальника.

Листом генерального директора ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 11 лютого 2026 року підтверджено успішність операції з перерахування 26 липня 2025 року грошових коштів в сумі 12 000 грн на банківську картку НОМЕР_2 (а.с. 19). Згідно з копією квитанції до платіжної інструкції № 20295-1363-242764536 від 26 липня 2025 року надавач платіжних послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім» здійснило переказ грошових коштів у сумі 12 000 грн на номер картки НОМЕР_2 із зазначенням у графі «призначення платежу»: кредитні кошти від ТОВ «ФК «АБЕКОР» згідно з договором № 1989275 (а.с. 37).

24 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 1989275 від 26 липня 2025 року, відповідно до умов якої сторони погодили продовжити строк кредиту до 12 листопада 2025 року. Основна денна процентна ставка 0,99 % застосовується протягом періоду пролонгації (продовження) (а.с. 14 зворот - 15). Цього ж дня ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором z35313 підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит на період продовження строку кредитування, який є додатком № 1 від 24 серпня 2025 року до кредитного договору № 1989275 від 26 липня 2025 року, а також паспорт споживчого кредиту до укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту за договором про споживчий кредит № 1989275 від 26 липня 2025 року (а.с. 15 зворот–16, 17-18).

23 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 1989275 від 26 липня 2025 року, відповідно до умов якої сторони погодили продовжити строк кредиту до 12 грудня 2025 року. Основна денна процентна ставка 0,99 % застосовується протягом періоду пролонгації (продовження) (а.с. 19 зворот - 20). Цього ж дня ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором d97667 підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит на період продовження строку кредитування, який є додатком № 1 від 23 вересня 2025 року до кредитного договору № 1989275 від 26 липня 2025 року, а також паспорт споживчого кредиту до укладення додаткової угоди на продовження строку кредиту за договором про споживчий кредит № 1989275 від 26 липня 2025 року (а.с. 21, 22-23).

Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору 1989275 від 26 липня 2025 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 складає 21 504 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту – 12 000 грн, заборгованість за відсотками – 9 504 грн (а.с. 24-26).

За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 25 березня 2026 року в банківській установі на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 26 липня 2025 року зараховано кошти в сумі 12 000 грн (а.с. 61, 62).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про наявність правових підстав для задоволення вимог ТОВ «ФК «АБЕКОР» про стягнення заборгованості відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У справі встановлено, що 26 липня 2025 року ОСОБА_1 , маючи намір отримати в кредит грошові кошти, ідентифікував себе в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «ФК «АБЕКОР» та заповнив анкету клієнта. Цього ж дня сторони уклали кредитний договір № 1989275, який підписано відповідачем відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора b27403. Договір містить детальну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема РНОКПП, номер та дату видачі паспорта, адресу проживання, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти та номер банківського рахунку.

У договорі сторони узгодили наступні умови: сума кредиту – 12 000 грн; строк кредиту – 80 днів; кінцевий термін повернення кредиту – 13 жовтня 2025 року; базова процентна ставка – 0,99 % в день; основна процентна ставка – 0,99 % в день.

24 серпня 2025 року відповідач вдруге ідентифікував себе в ІКС ТОВ «ФК «АБЕКОР», зайшов до особистого кабінету та уклав з товариством додаткову угоду до кредитного договору, за умовами якої термін кредитування збільшено до 12 листопада 2025 року. Цю угоду позичальником також підписано за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора z35313.

23 вересня 2025 року ОСОБА_1 підписав з товариством ще одну додаткову угоду до кредитного договору № 1989275 від 26 липня 2025 року, збільшивши ще раз строк кредитування до 12 грудня 2025 року. Цю угоду відповідач також підписав за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора d97667.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу особи на веб-сайт за допомогою логіну і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим (постанови Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 та від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Зважаючи на наведене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем тверджень щодо укладення ТОВ «ФК «АБЕКОР» та ОСОБА_1 кредитного договору в електронному вигляді.

АТ КБ «ПриватБанк» у листі повідомило, що в банківській установі на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_2 (а.с. 61). По указаному рахунку 26 липня 2025 року відбулося зарахування коштів в сумі 12 000 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку у період з 26 липня 2025 року по 27 липня 2025 року (а.с. 62).

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, виписка з банківського рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції. Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надана банком виписка за картковим рахунком позичальника № НОМЕР_2 є належним доказом отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Суд першої інстанції вірно виснував, що за умовами укладеного з ОСОБА_1 договору встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом – 0,99 % в день. Кредитний договір № 1989275 укладено 26 липня 2025 року після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (24 грудня 2023 року), отже станом на дату укладення договору максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», міг становити 1 %.

Позивачем відсотки нараховувалися відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 0,99 % за кожен день користування кредитом, що відповідає вимогам Закону № 3498-ІХ та ЗУ «Про споживче кредитування» щодо розміру процентної ставки за кредитом.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність існування між сторонами кредитних правовідносин та неналежне виконання ОСОБА_2 грошових зобов`язань за кредитним договором № 1989275 від 26 липня 2025 року, у зв`язку з чим визнав за необхідне стягнути з нього заборгованість у розмірі 21 504 грн. Докази погашення/часткового погашення кредитних коштів ОСОБА_1 не надано.

Відхиляються, як безпідставні, твердження скаржника про порушення його права на справедливий суд у зв`язку з тим, що районним судом розглянуто справу без його участі.

Матеріалами справи підтверджено, що ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25 лютого 2026 року відкрито провадження у цій справі, вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 43-45).

11 березня 2026 року ОСОБА_1 скерував до районного суду відзив на позовну заяву разом із клопотанням про розгляд справи з викликом сторін та призначення судового засідання (а.с. 50, 51).

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2026 року вирішено розгляд цієї справи проводити в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засіданні на 14:30 20 квітня 2026 року (а.с. 53).

17 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Указав, що електронний листок непрацездатності буде надано суду після його відкриття/закриття (а.с. 66).

20 квітня 2026 року у судове засідання районного суду учасники справи та/або їх представники не з`явились.

Суд першої інстанції розглянув клопотання про відкладення судового розгляду та дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, оскільки ОСОБА_1 не надав документів, які підтверджують його перебування на лікуванні та неможливість у зв`язку із хворобою брати участь у судовому засіданні. 20 квітня 2026 року Чернігівський районний суд Чернігівської області розглянув справу за відсутності обох сторін і ухвалив рішення про задоволення позовних вимог. Отже, жодна із сторін не мала переваг у викладенні своєї позиції у суді першої інстанції.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 з вимогою скасувати рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2026 року та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції ґрунтується лише на тому, що районний суд ухвалив рішення за його відсутності. Скаржник не аргументує незгоду з правовими або фактичними підставами задоволення судом позову. Заявник не посилається на нові докази по суті спору, які не були об`єктом оцінки судом першої інстанції, та не надає їх до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи це відсутністю у судовому засіданні районного суду.

Аналізуючи доводи ОСОБА_1 про порушення права на справедливий суд внаслідок розгляду районним судом справи без його участі, колегія суддів виходить з того, що таке процесуальне рішення не позбавило скаржника можливості ефективно представити свою позицію, оскільки він скористався правом подачі відзиву на позов, не поставило відповідача у суттєво невигідне становище порівняно з позивачем, не перешкодило суду встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та не позбавило його гарантій права на справедливий суд, установлених статтею 6 Конвенції. ОСОБА_1 отримав копію рішення, ознайомився з його мотивами щодо вирішення спору по суті та звернувся із цією апеляційною скаргою, отже не був позбавлений можливості викласти нові аргументи щодо незгоди з висновками суду та надати нові докази, які б впливали на вирішення спору по суті, у разі їх наявності.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (ч. 2 ст. 376 ЦПК України). Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги зазначеного не встановлено.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «АБЕКОР». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.В. Любчик