Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №736/2812/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/2812/25

Головуючий у першій інстанції – Кутовий Ю. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1442/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Любчика О.В., Скрипки А.А.

Позивач: Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»

Відповідач: ОСОБА_1

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя Кутовий Ю.С.), ухвалене в м.Корюківка,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго» (далі – АТ «Облтеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості: за отримані послуги з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії в розмірі 11 112,43 грн за період з 01 жовтня 2020 року по 30 квітня 2025 року; зі сплати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 883 грн за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року; втрати від інфляційних процесів у розмірі 1526,71 грн; 3% річних у розмірі 410,42 грн. Позов мотивовано тим, що відповідачка є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення/послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води/послуги з постачання гарячої води. Будинок АДРЕСА_2 підключений до об`єднаної системи централізованого опалення та обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії. Квартира ОСОБА_1 в даному будинку обладнана системою індивідуального опалення. АТ «Облтеплокомуненерго» посилається на п.28 Правил №630, відповідно до якого споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Вказує, що обсяг відповідної комунальної послуги у спірний період визначався за допомогою вузла комерційного обліку, що встановлений у багатоквартирному житловому будинку, та розподілявся між всіма споживачами – мешканцями житлового будинку відповідно до положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». За доводами позивача, з 01 листопада 2021 року між АТ «Облтеплокомуненерго» та ОСОБА_1 діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Вказує, що в порушення вимог чинного законодавства відповідачка не здійснювала оплату за надані послуги в повному обсязі, що порушує право позивача на одержання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк, у результаті чого виникла заборгованість за послуги з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії та зі сплати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2026 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Облтеплокомуненерго»: заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії в сумі 11112 грн 43 коп. за період з 01.10.2021 по 30.04.2025; заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії в сумі 883 грн 00 коп. за період з 01.11.2021 року по 30.04.2025 року; втрати від інфляційних процесів в сумі 1526 грн 71 коп., 3% річних в сумі 410 грн 42 коп.; 3028 грн 00 коп. судового збору. Рішення суду мотивовано тим, що доведеним є наявність правовідносин із постачанням житлово-комунальної послуги теплової енергії між відповідачем та АТ «ОТКЕ» та відповідно наявності у відповідачки, як у споживача, зобов`язання по оплаті отриманих послуг у повному обсязі, враховуючи відсутність доказів не надання даних послуг або надання їх неналежної кількості або якості. А також, що факт відключення квартири від мереж централізованого опалення не звільняє від обов`язку власника та користувача квартири з індивідуальним опаленням, як співвласника будинку, брати участь у витратах на утримання будинку, в тому числі приймати участь в оплаті за фактичні надані послуги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що в під`їзді №4 будинку АДРЕСА_2 повністю відсутні будь-які опалювальні прилади (радіатори, батареї), що унеможливлює надання послуги з обігріву цих приміщень. До того ж, Корюківська житлово-експлуатаційна контора, яка обслуговує вказаний бадиноку, надала довідку про те, що в місцях загального користування у вказаному будинку відсутнє централізоване опалення і немає стояків опалення сходової клітини з часу забудови 1980 року по теперішній час. Вказує, що умови діючого договору, укладеного зі споживачем на підставі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, не містять плати за функціонування внутрішньобудинкових систем. ОСОБА_1 звертає увагу, що наявність автономного опалення та відсутність опалення місць загального користування підтверджено актом від 14 серпня 2008 року, складеним представниками позивача. Відповідно, ще в 2008 році відповідачка перестала бути споживачем послуг з централізованого теплопостачання, а тому не мала потреби та не приєднувалась до запропонованого позивачем договору, оскільки не споживала відповідних послуг та не мала жодних правовідносин з позивачем з приводу отримання відповідних послуг. За доводами ОСОБА_1 , надані позивачем розрахунки заборгованості не підтверджені бухгалтерськими документами, не містять вихідних даних для перевірки правильності, є односторонніми внутрішніми документами АТ «Облтеплокомуненерго», отже розмір заявленої заборгованості є гіпотетичним та недоведеним. Також звертає увагу, що територія Корюківської громади є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, а тому жодних правових підстав здійснювати нарахування інфляційних та процентів річних немає.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Облтеплокомуненерго» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Позивач вказує, що будинок АДРЕСА_2 підключений до системи централізованого опалення, обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії, а квартира АДРЕСА_3 в будинку обладнана системою індивідуального опалення. Вказує, що обов`язок щодо оплати за централізоване опалення місць загального користування будинку передбачений п/п 15 п.20 Договору, що діяв між споживачем та АТ «Облтеплокомуненерго», п.28 Правил №630, підп.2.1.4. п.2.1 Методики №359, ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання», ч.4 ст.319 та ч.1 ст.382 ЦК України, п.6 ч.1 ст.1 та ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Позивач звертає увагу, що чинними нормативно-правовими актами не передбачено звільнення споживачів житлових будинку (у тому числі споживачів, які мають індивідуальне опалення) від обов`язку оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності у них окремих опалювальних приладів. Вказує, що розрахунки заборгованості за спожиті послуги відповідають вимогам чинного законодавства, жодним чином відповідачем не спростовані, оскільки будь-якого контррозрахунку суду не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції частково не відповідає.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_4 (а.с.5).

АТ «Облтеплокомуненерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води до вказаного будинку, який обладнано комерційним приладом обліку теплової енергії (а.с.6-7, 16).

Рішенням виконавчого комітету Корюківської міської ради Чернігівської області №120 від 28 квітня 2006 року надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проектної документації на переобладнання системи опалення на індивідуальне та гаряче водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.46).

На підставі вказаного рішення ВАТ «Облтеплокомуненерго» у липні 2006 року було розроблено технічні умови на відключення квартири відповідачки від загальнобудинкової системи опалення (а.с.47-67).

14 серпня 2008 року ВАТ «Облтеплокомуненерго» складено Акт про відключення від загальнобудинкової системи опалення, в якому зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено: 1) наявність автономного опалення – автономне; 2) наявність опалення місць загального користування – не опалюються; 3) наявність ізоляції стояків загальнобудинкової системи – заізольовані (а.с.68).

З метою забезпечення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів у житлово-комунальному господарстві громади та у зв`язку із зниженням попиту на послугу з постачання гарячої води, виконавчий комітет Корюківської міської ради вирішив Акціонерному товариству «Облтеплокомуненерго» вжити заходів щодо припинення надання послуги з постачання гарячої води абонентам на території Корюківської міської територіальної громади (рішення №428 від 07 жовтня 2021 року) (а.с.69).

Відповідно до довідки Корюківської житлово-експлуатаційної контори від 29 січня 2026 року підтверджується, що в місцях загального користування у під`їзді №4 багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , відсутнє централізоване опалення і немає стояків опалення сходової клітини. Опалення місць загального користування та допоміжних приміщень не передбачені проектною документацією з побудови будинку. На даний час не є технічно можливим проведення нової системи опалення під`їзду та будинку в цілому (а.с.70).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст.714 ЦК України).

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач – фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

У частині 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» y разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

У частині 1 статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування - за умови укладення індивідуальних договорів або індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Стаття 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначає розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами, зокрема обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Згідно з ч. 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ст.19 Закону України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги АТ «Облтеплокомуненерго», суд першої інстанції виходив з того, що доведеним є наявність правовідносин із постачання житлово-комунальної послуги теплової енергії між відповідачем та АТ «ОТКЕ» та відповідно наявності у відповідачки, як споживача, зобов`язання по оплаті отриманих послуг у повному обсязі, враховуючи відсутність доказів не надання даних послуг або надання їх неналежної кількості або якості. Крім того, суд констатував, що факт відключення квартири від мереж централізованого опалення не звільняє від обов`язку власника та користувача квартири з індивідуальним опаленням, як співвласника будинку, брати участь у витратах на утримання будинку, в тому числі приймати участь в оплаті за фактичні надані послуги. Також суд погодився з наданими позивачем розрахунками заборгованості.

Однак апеляційний суд не може повністю погодитись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказом від 22 листопада 2018 року №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика № 315).

Пунктом 1 Методики №315 встановлений порядок визначення обсягів спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів.

Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», на виконання яких розроблена та затверджена Методика №315, комунальними послугами є послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення.

До введення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в дію (01 травня 2019 року) мешканці багатоквартирних будинків - споживачі, отримували комунальні послуги згідно з нормами Закону України від 24 червня 2004 року №1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», а саме: з централізованого опалення, з централізованого постачання гарячої води, з централізованого постачання холодної води, з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Ці послуги є відмінними від тих, що визначені виконавцями комунальних послуг згідно із Законом №2189-VIII: 1) змінено умови надання послуг споживачам (співвласники багатоквартирного будинку визначають моделі організації договірних відносин у своєму будинку та укладають відповідні договори із виконавцем); 2) для виконавців послуг мають бути переглянуті тарифи на комунальні послуги, які встановлювалися до моменту введення в дію Закону №2189; 3) плата виконавцю відповідної комунальної послуги залежить від обраної співвласниками моделі договірних відносин; 4) на виконання Закону №2189-VIII, враховуючи його вимоги та особливості надання послуг споживачам, Кабінетом Міністрів України повинні бути затверджені правила надання (постачання) комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії) та типові договори про надання (постачання) цих послуг.

До 01 травня 2019 року підприємства тепло, водопостачання та водовідведення надавали комунальні послуги та нараховували плату за них відповідно до вимог Закону №1875-ІV та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Абзацами 1-3 пункту 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Пунктами 4 та 5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону було передбачено, що не пізніш як протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин. У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги протягом строку, визначеного в пункті 4 цього розділу, між виконавцем та кожним співвласником укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги відповідно до частини сьомої статті 14 цього Закону.

Отже, нормами Закону №2189-VIII передбачено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг, оскільки укладення договору є обов`язком споживача.

Апелянтом не надано доказів того, що співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , в якому розташоване житлове приміщення (квартира) відповідачки, приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у листопаді 2021 року набрав чинності укладений між АТ «Облтеплокомуненерго» та ОСОБА_1 типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, в порядку, визначеному ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

При цьому, апеляційний суд вважає безпідставними твердження відповідачки про ненадання позивачем доказів укладення між сторонами зазначеного індивідуального договору про надання комунальних послуг, оскільки текст даного договору оприлюднений на офіційному веб-сайті позивача, знаходиться у відкритому доступі та є публічним договором приєднання, що відповідає вимогам ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України.

Отже, хибною є думка відповідача, що позивач не вчинив ніяких дій щодо укладання публічного договору із власниками багатоквартирного будинку, а тому такий договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) й у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу відповідачки, що раніше укладений нею з АТ «Облтеплокомуненерго» договір про надання послуг з централізованого опалення та водонагрівання, з огляду на положення Закону України №2189-VIII був чинним лише до 01 листопада 2021 року, коли вступив у дію типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Оригіналу чи копії вказаного договору відповідачкою не було надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду.

Не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і посилання в апеляційній скарзі, що в місцях загального користування в під`їзді № 4 багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 відсутнє централізоване опалення і немає стояків опалення сходової клітини, опалення місць загального користування та допоміжних приміщень не передбачено проектною документацією з побудови будинку, не звільняє відповідача від обов`язку брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування, враховуючи наступне.

Згідно з п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.

Відповідно до п. 14 вказаних Правил відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п. 38 Правил).

У п.п. 13 п. 45 Правил зазначено, що у разі відключення приміщення індивідуального споживача від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку він зобов`язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.

У п. 32 Типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Відповідно до п. 34 Типового договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Згідно з п.п. 3 п. 41 Типового договору споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Аналіз зазначених положень законодавства та Типового договору вказує на те, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов`язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування, адже спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною в постанові від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18.

Отже, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що між АТ «Облтеплокомуненерго» та відповідачкою, як власницею квартири, що знаходиться у житловому багатоквартирному будинку, у спірний період підтверджується існування правовідносин по наданню житлово-комунальної послуги з постачання теплової енергії, як це визначено Законом №2189-VIII, Правилами та Типовим договором. Тому, відповідачка, будучи споживачем зазначеної послуги, за умови її отримання, несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії, а також плати за абонентське обслуговування цієї послуги.

При цьому, позивач здійснює відповідачці нарахування за послуги з теплопостачання місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та виставляє нарахування за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будівлі (врахована вузлом комерційного обліку), й у середині будинку була витрачена на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки.

Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця. Нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено звільнення споживачів від обов`язку з оплати теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування, у разі відсутності окремих опалювальних приладів, оскільки система опалення (теплопостачання) складається не лише з приладів опалення, а й трубопроводів та арматури.

Відтак, відсутність приладів опалення в окремому під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, відповідачка свій обов`язок по внесенню плати за отриману теплову енергію та абонентське обслуговування цієї послуги не виконувала, що призвело до виникнення заборгованості, на яку АТ «Облтеплокомуненерго» додатково нарахувало інфляційні втрати та 3% річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Перевіряючи надані позивачем розрахунки боргу, апеляційний суд не може повністю погодитися з ними, виходячи з наступного.

Так, ані позивачем у наданих розрахунках боргу, ані судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не були враховані положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (далі – Постанова №206).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, із подальшими його продовженнями, який триває і дотепер.

Згідно з абз. 1, 4 п. 1 Постанови №206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема:

- нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015р. №285);

- нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022р. за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року (п. 2).

Отже, Постанова №206 має пряму дію у часі, оскільки її норми поширюються на суспільні відносини в сфері житлово-комунальних послуг, які виникли після набрання нею чинності, а також суспільні відносини в сфері житлово-комунальних послуг, які виникли до набрання нею чинності, але які не були врегульовані враховуючи особливості правового статусу воєнного стану, та продовжують існувати на момент набрання нею чинності.

Відповідно до актуального Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376, м. Корюківка Корюківської міської територіальної громади Корюківського району Чернігівської області з 24.02.2022 по 03.04.2022 була тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, з 29.06.2022 по 22.09.2022 та з 17.11.2023 по 30.11.2024 – територією можливих бойових дій, а з 01.12.2024 по теперішній час – є територією активних бойових дій.

Отже, за період з 24.02.2022 по 03.04.2022 перебування території м. Корюківка під тимчасовою окупацією Російської Федерації плата за послугу з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії та за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії позивачем відповідачці не повинна була нараховуватися, у зв`язку з чим підлягає виключенню з розрахунку боргу.

Сума таких нарахованих платежів за вказані житлово-комунальні послуги становить:

- за послугу з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії: 389,13х5:28=69,49 грн (02/2022) + 313,56 грн (03/2022) + 252,13х3:30=25,21 грн (04/2022), а всього – 408,26 грн;

- за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії: 27,25х5:28=4,87 грн (02/2022) + 27,25 грн (03/2022) + 27,25х3:30=2,73 грн (04/2022), а всього – 34,85 грн.

Відтак, після проведеного апеляційним судом перерахунку заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Облтеплокомуненерго» становить:

- по платі за послугу з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії: 10704,17 грн (11112,43 – 408,26);

- за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії: 848,15 грн (883,00 – 34,85).

Крім того, оскільки згідно з розрахунками позивача інфляційні втрати та 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.05.2025, коли м. Корюківка була територією можливих бойових дій та територією активних бойових дій, то зазначені компенсаційні виплати, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані позивачем та стягнуті місцевим судом із відповідача незаконно, у зв`язку з чим у задоволенні цих позовних вимог АТ «Облтеплокомуненерго» слід відмовити.

Наведений висновок апеляційного суду узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 19 травня 2025 року у справі №420/17630/24.

За таких обставин доводи апеляційної скарги відповідачки щодо неправомірності позовних вимог та незаконності рішення суду першої інстанції є частково обґрунтованими.

Відтак, апеляційна скарга відповідачки підлягає частковому задоволенню, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2026 року:

- зміні, шляхом зменшення визначених до стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Облтеплокомуненерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії з 11112,43 грн до 10704,17 грн, заборгованості зі сплати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії - з 883,00 грн до 848,15 грн;

- скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Облтеплокомуненерго» втрат від інфляційних процесів у сумі 1526,71 грн, 3% річних у сумі 410,42 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційним судом апеляційну скаргу відповідачки задоволено частково (на 17,08%), а позовні вимоги АТ «Облтеплокомуненерго» задоволено на 82,9%.

Тому стягнуті з ОСОБА_1 на користь АТ «Облтеплокомуненерго» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції також підлягають відповідному зменшенню з 3028 грн до 2510,21 грн (3028,00 грн х 82,9%).

Відповідачкою за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 4542 грн (а.с.95).

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги (на 17,08%), за апеляційний перегляд справи з АТ «Облтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 775,77 грн (4542 грн х 17,08%).

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник відповідачки - адвокат Кушнеренко Є.Ю. просив стягнути з позивача на користь відповідачки в тому числі понесені витрати на правову допомогу.

На підтвердження понесення вказаних судових витрат до апеляційної скраги додано: договір про надання правової допомоги від 04 травня 2026 року (а.с.103), відповідно до якого ОСОБА_1 уповноважує Адвокатське об`єднання «Кушнеренко та партнери» в особі старшого партнера Кушнеренка Є.Ю. представляти її інтереси, зокрема у судових органах України будь-якої ланки у зв`язку з представництвом та її захистом у справі з приводу стягнення заборгованості №736/2812/25; квитанцію до прибуткового касового ордера №100 від 04 травня 2026 року (а.с.104), згідно з якою відповідачкою сплачено адвокату Кушнеренку Є.Ю. 5000 грн; Акт виконаних робіт від 12 травня 2026 року (а.с.105), яким підтверджується об`єм виконаних адвокатом робіт (консультування щодо підстав та порядку подання апеляційної скарги у справі з приводу стягнення заборгованості – 1 година; аналіз судової практики – 1 година; написання та подання апеляційної скарги у справі з приводу стягнення заборгованості – 3 години, усього витрачено 5 годин); копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.106); ордер на надання правничої допомоги (а.с.107).

Колегія суддів вважає, що стороною відповідачки обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що з урахуванням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з АТ «Облтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги, в розмірі 854 грн (5000 х 17,08%).

Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2026 року – змінити в частині визначених до стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго»:

- заборгованості за послуги з централізованого опалення/послуг з постачання теплової енергії за період з 01.10.2021 по 30.04.2025, зменшивши суму боргу з 11112 грн 43 коп. до 10704 грн 17 коп.;

- заборгованості зі сплати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 по 30.04.2025, зменшивши суму боргу з 883 грн 00 коп. до 848 грн 15 коп.;

- судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, зменшивши суму судового збору з 3028 грн 00 коп. до 2510 грн 21 коп.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 квітня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» втрат від інфляційних процесів у сумі 1526 грн 71 коп., 3% річних у сумі 410 грн 42 коп. – скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь ОСОБА_1 775 грн 77 коп. судового збору, а також 854 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: