Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №589/1698/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/1698/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Курбанова А. Р.

Номер провадження 33/816/407/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., за участю секретаря судового засідання Леоненко К. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 589/1698/25 за апеляційною скаргою захисника КОРЖА В. В. на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04.07.2025, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката Коржа В. В.

установив:

В поданій апеляційній скарзі (із доповненнями) захисник КОРЖ В. В. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, скасувати це судове рішення, а провадження у справі закрити, оскільки жоден із наявних доказів не підтверджує факт керування ОСОБА_2 т/з, ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про дату судового засідання. Вважає, що необхідно виключити із постанови посилання судді на накладення додаткового стягнення у виді без оплатного вилучення т/з.

Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04.07.2025 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, із позбавленням права керування т/з на строк 5 років та без оплатного вилучення т/з. Стягнуто в дохід держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, ОСОБА_2 05.04.2025 о 13:20 по вул. Нова, 5 в с. Ображіївка Шосткинського району Сумської області керував т/з Geely JL НОМЕР_1 , не маючи права керування таким видом т/з, тобто не маючи посвідчення водія категорії «В», повторно протягом року після накладення стягнення, чим порушив вимоги п. 2.1а ПДР.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду; рівень доступу, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, та з боку держави не повинно чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У рішенні від 28.01.2021 у справі «Кушнір проти України» ЄСПЛ, констатуючи порушення п. 1 ст. 1 Конвенції, зазначив, «…що право на доступу до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк; заявник не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки засідання проводилося на підставі письмових доводів сторін і, таким чином, без їхнього виклику; отже, заявник не знав зміст постанови, прийнятої за результатами розгляду його позову, у тому числі наведене судом обґрунтування; це означає, що він не зміг би оскаржити постанову своєчасно, не маючи її паперової копії…» (п. 30-32).

Враховуючи, що ОСОБА_2 не був присутнім під час ухвалення судового рішення, копію постанови своєчасно не отримав, тому строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, оскільки цей процесуальний термін пропущений з поважних (об`єктивних) причин.

Вислухавши доводи ОСОБА_2 та його захисника Коржа В. В., які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 291485 від 05.04.2025 (а. с. 1), суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 керував т/з без посвідчення водія відповідної категорії повторно протягом року, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і, крім протоколу, об`єктивно підтверджується наявними у справі доказами, а саме:

- довідкою від 05.04.2025, виданою поліцейською ВРПП Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області старшим сержантом поліції Мельник О., згідно якої ОСОБА_2 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 , видане 05.12.2024 категорії «А, А1» від 17.09.2020, а 03.09.2024 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 була винесена постанова серії ЕНА № 2973945 про накладення стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у виді штрафу в розмірі 3400 грн (а. с. 2);

- копією постанови поліцейського Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області серії ЕНА № 2973945 від 03.09.2024 про накладення на ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 126 КУпАП стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн (а. с. 3);

- відеозаписами події правопорушення зі спеціальних технічних пристроїв поліцейських з місця зупинки т/з, на яких зафіксований факт керування 05.04.2025 ОСОБА_2 т/з Geely JL7162, д. н. з. НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії (а. с. 4).

Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Відеозапис події правопорушення є об`єктивним доказом у справі і не залежить від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певних обставин, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо ОСОБА_2 , а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , а той факт, що зафіксовані на них події за участю останнього мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Цей відеозапис розкриває повну картину події, яка відбулась 05.04.2025 о 13:20 по вул. Нова, 5 в с. Ображіївка Шосткинського району Сумської області за участі ОСОБА_2 , та містить усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП): 1) факт керування особою т/з; 2) відсутність у особи, яка керувала т/з, посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії; 3) керування особою т/з без посвідчення водія повторно протягом року.

Адміністративна відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2-4 цієї статті (керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з, або передача керування т/з особі, яка не має права керування таким т/з; керування т/з особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування т/з; керування т/з особою, позбавленою права керування т/з). Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського та у постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.1а ПДР, згідно яких водій механічного т/з повинен мати при собі посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії.

Необхідно зауважити, що виключно Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), оскільки керування т/з означає не тільки виконання особою технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху (у тому числі і п. 2.1а ПДР) та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки. При цьому «керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, незалежно від того, керує особа т/з, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування» (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами).

У свою чергу, посвідчення водія (водійське посвідчення) – це не тільки офіційний документ, що підтверджує право фізичної особи керувати т/з відповідної категорії, а ще й документ, що засвідчує спеціальний статус водія, який видається виключно після проходження навчання, успішної здачі теоретичних і практичних іспитів у сервісних центрах МВС та є дійсним в Україні і, згідно з міжнародними угодами, за її межами, а водієм згідно ПДР є особа, яка керує т/з і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування т/з, тимчасовий талон на право керування т/з) відповідної категорії; водієм також є особа, яка навчає керуванню т/з, перебуваючи безпосередньо в т/з, внаслідок чого особі забороняється керувати т/з у будь-якому випадку, коли вона не має при собі посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії.

Так, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до ОСОБА_2 про пред`явлення для перевірки посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії відповідає легітимній меті та завданням КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП).

З огляду на викладене, саме недотримання ОСОБА_2 імперативних вимог ПДР призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 291485 від 05.04.2025, якій містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП): суть правопорушення (об`єктивна сторона) – керування особою т/з без посвідчення водія відповідної категорії повторно протягом року; конкретний підпункт пункту ПДР – 2.1а, що встановлює певний обов`язок для особи, яка керує т/з, і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання визначеного ПДР обов`язку – ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні цього протоколу дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси ОСОБА_2 як учасника дорожнього руху та як учасника провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 т/з не керував апеляційний суд вважає необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та наявним у справі доказам, наведеним вище. Зокрема, згідно відеозаписів події правопорушення чітко вбачається рух т/з під керуванням ОСОБА_2 аж до його зупинки і рух за цим т/з службового автомобіля поліції, який неодноразово сигналізував ОСОБА_2 з вимогою зупинитися. При цьому в Україні як на час зупинки т/з під керуванням ОСОБА_2 , так і на день апеляційного розгляду справи, діє режим воєнного стану у зв`язку із військовою агресією рф, внаслідок чого поліцейським надане право зупинки будь-яких т/з (на блокпостах чи під час патрулювання тощо), незважаючи на певне звуження прав чи законних інтересів осіб, які керують т/з, так як цей захід є вимушеним і виправданим під час дії режиму воєнного стану, тому дії поліцейських узгоджуються як з положеннями ЗУ «Про дорожній рух», ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» та ЗУ «Про Національну поліцію».

Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_2 т/з без посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії, повторно протягом року, а й дотримання поліцейськими вимог закону стосовно ОСОБА_2 , так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про не сповіщення ОСОБА_2 про час і день судового розгляду справи, то вони також задоволенню не підлягають, незважаючи на невручення йому своєчасно судової повістки на 04.07.2025.

Відповідно ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Судова повістка – це офіційний документ або електронне повідомлення, яким суд інформує учасника процесу про дату, час і місце судового засідання.

Справа стосовно ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 126 КУпАП надійшла до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 15.04.2025 і була розподілена для розгляду судді Курбановій А. Р.

Вперше ця справа була призначена до розгляду на 09:00 19.05.2025, про що ОСОБА_2 26.04.2025 отримав рекомендоване повідомлення згідно вимог ст. 277-2 КУпАП (а. с. 9), але у визначений час в судове засідання не з`явився та подав письмову заяву від 19.05.2025 (а. с. 10) про перенесення розгляду справи на іншу дату в зв`язку з необхідністю залучення ним адвоката і отримання правової допомоги.

В подальшому 09.06.2025 ОСОБА_2 судом було направлено рекомендоване повідомлення (судова повістка згідно ст. 277-2 КУпАП) про призначення розгляду справи на 12.07.2025, яке він особисто отримав 14.06.2025 (а. с. 13).

Однак після цього 17.06.2025 розгляд справи був перепризначений судом із 12.07.2025 на нову дату – 30.06.2025 о 15:30 (а. с. 12), про що ОСОБА_2 був повідомлений під розпис, особисто отримавши судову повістку 24.06.2025 згідно вимог ст. 277-2 КУпАП (а. с. 14). При цьому ОСОБА_2 знову в судове засіданні не з`явився і 30.06.2025 подав письмову заяву (а. с. 15) про перенесення судового розгляду на іншу дату та надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи, тому твердження сторони захисту про очікування ОСОБА_2 на судове засідання саме 12.07.2025 є безпідставними і маніпулятивними, оскільки останньому було відомо про перепризначення розгляду справи на 30.06.2025.

Після відкладення розгляду справи і надання можливості ознайомитись з усіма матеріалами справи, ОСОБА_2 в період з 30.06.2025 до 04.07.2025 (дня судового розгляду справи) і з 04.07.2025 до 15.09.2026 (дня апеляційного розгляду справи) так і не виявив бажання скористатись своїм правом на ознайомлення зі справою, а договір із адвокатом Коржом В. В. про надання правової допомоги був укладений ним лише 21.07.2025 (а. с. 25, 26), що свідчить про зловживання ОСОБА_2 своїми процесуальними правами і використання ним прийомів, безпосередньо пов`язаних із зволіканням у розгляді справи, оскільки, як було наведено вище, ОСОБА_2 були подані клопотання, якими він не збирався скористатись за призначенням, тобто залучення адвоката для отримання правової допомоги у розгляді справи та ознайомлення з матеріалами справи в суді першої інстанції.

Зокрема, ЄСПЛ неодноразово наголошував у своїх рішеннях, що право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі – Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Крім того, «…заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain). При цьому «…обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору, а нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції…» (справа «Смірнов проти України»).

В своїх інших рішеннях від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України» та від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України» ЄСПЛ окремо виснував, що «…саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…».

Як убачається з матеріалів справи, в період з 30.06.2025 до 04.07.2025 суд першої інстанції намагався своєчасно повідомити ОСОБА_2 про час і дату судового розгляду справи 04.07.2025 шляхом як направлення судової повістки (а. с. 21), так і за допомогою мобільного телефонного зв`язку (а. с. 18), але сам ОСОБА_2 не демонстрував готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи і не виявив зацікавленості дізнатись про наступну дату судового розгляду справи після її відкладення 30.06.2025.

Апеляційним судом була надана можливість ОСОБА_2 висловити в судовому засіданні свою позицію як стосовно постанови судді суду першої інстанції, так і щодо складеного стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, тому право ОСОБА_2 на доступ до суду і захист не було порушено у тому обсязі, що б спричинило безумовне скасування судового рішення з цих підстав. При цьому апеляційний суд враховує той факт, що 05.07.2025 спливав тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП, внаслідок чого невиправдане зволікання зі сторони суду щодо розгляду справи могла призвести до її закриття з підстав, передбачених п. 7 ст. 247, 38 КУпАП, і звести нанівець завдання КУпАП (ст. 1).

Не заслуговують на увагу апеляційного суду і доводи апеляційної скарги захисника Коржа В. В. про те, що суддя суду першої інстанції безпідставно застосував до ОСОБА_2 додаткове стягнення у виді без оплатного вилучення т/з, оскільки згідно рішення судді першої інстанції на ОСОБА_2 було накладене лише стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, із позбавленням права керування т/з на строк 5 років. При цьому суддя додатково вказав у своїй постанові, що він не застосовує до ОСОБА_2 оплатне вилучення т/з, тобто без оплатного вилучення т/з, вказавши таким чином, що даний т/з вилучати не потрібно, оскільки санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає таке додаткове адміністративне стягнення як «оплатне вилучення транспортного засобу» (п. 3 ч. 1 ст. 24, ст. 25, 28 КУпАП) чи без такого.

Оскільки завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку отримання доказів або відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_2 керував т/з без посвідчення водія відповідної категорії повторно протягом року, так як будь-який сумнів у справі був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Поновити захиснику КОРЖУ В. В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04.07.2025.

Постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04.07.2025 від 04.07.2025 стосовно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника КОРЖА В. В. на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов