Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №587/4170/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/4170/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Степаненко О. А.

Номер провадження 33/816/1493/26 Суддя-доповідач Бондар В. Б.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Бондар В. Б. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 31 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 31 липня 2026 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 21.08.2025 року о 16 годині 43 хвилин в с. Стецьківка, вул. Першотравнева,32, керував транспортним засобом автомобілем SKODA OKTAVIA, н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія в установленому законом порядку проводився на місці зупинки, за допомогою газоаналізатора Алкотестер Драгер 6820, результат огляду позитивний 1,53 проміле, з результатом не погодився, від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України і вчинив, адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Сумського районного суду Сумської області від 31 липня 2026 року, скасувати оскаржувану постанову, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування вимог поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду вказував, що він є військовослужбовцем, в судовому засіданні участі не приймав у зв`язку з перебуванням на військовій службі, дізнався про винесення оскаржуваної постанови лише 08 серпня 2026 року з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції розглянувши справу без участі ОСОБА_1 фактично позбавив його права на захист.

Вважав, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі за аналогією закону.

Стверджував, що працівники поліції на місці зупинки не складали та не вручали йому письмового направлення на огляд, що на його думку є істотним порушенням процедури та має наслідком визнання всього процесу огляду недійсним, а протоколу – недопустимим доказом.

Звертав увагу на те, що в матеріалах справи відсутній акт відсторонення чи будь який інший доказ відсторонення його від керування транспортним засобом, а після складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейські дозволили йому сісти за кермо автомобіля та продовжити рух далі.

Також зазначав, що працівники поліції не викликали на місце події працівників Військової служби правопорядку.

Вказував, що на момент зупинки транспортного засобу він мав контузію, внаслідок якого проходив лікування та приймав відповідні лікарські препарати. Крім того зазначав, що він є водієм санітаром, тому запах спиртовмісних медикаментів є нормою на його одязі, тілі та транспортному засобі.

В судове засідання, призначене на 25 вересня 2026 року особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, клопотання про відкладення не подавав.

З огляду на положення ст. 268 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищезазначені обставини, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який повідомлений належним чином про час, день та місце розгляду справи, що не суперечить вищезазначеним вимогам Закону та узгоджується з вимогами частини 6 ст.294 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2026 року в судовому засіданні ОСОБА_1 присутній не був, копія оскаржуваної постанови була направлена в той же день на його домашню адресу, разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази отримання даної копії постанови.

Враховуючи вказані обставини, з метою забезпечення особі її права доступу до правосуддя для захисту своїх прав, апеляційний суд вважає за необхідне поновити особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Сумського районного суду Сумської області від 31 липня 2026 року, як такий, що пропущений з поважних причин.

Щодо постанови судді Сумського районного суду Сумської області від 31 липня 2026 року, яку апелянт просив скасувати, то тут апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог статей 245,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху водій зобов`язаний на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.

Розглядаючи дану справу про адміністративне правопорушення, суддя суду першої інстанції правильно встановив, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у постанові судді, підтверджується:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 429941 від 21 серпня 2025 року, який складено уповноваженою собою, у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП;

- рапортом;

- роздруківкою результатів тестування «Alcotest 6820», номер тесту 553 від 21 серпня 2025 року, результат тесту – 1,53 ‰;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння, результат огляду – позитивний, 1,53 ‰, з результатом не погодився;

- відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, на якому зафіксовані фактичні обставини вчинення правопорушення, зокрема встановлено особу водія, яким є ОСОБА_1 , добровільна згода водія пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, не згода з результатом огляду та добровільна відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі. При цьому, процедура і алгоритм проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу повністю дотримана поліцейськими, права та законні інтереси ОСОБА_1 , як учасника дорожнього руху, дотримані.

Дослідивши вказані матеріали, в тому числі дослідивши зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5.ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист через розгляд справи за його відсутності є безпідставними та апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про її своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином та своєчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, однак у черговий (десятий) раз подав клопотання про відкладення розгляду справи, що за наданих обставин обґрунтовано розцінено судом як зловживання процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи.

Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , що повністю узгоджується з приписами ст. 268 КУпАП та усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо оцінки поведінки учасників справи.

За правовою позицією ЄСПЛ, право на доступ до суду, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо строків та порядку розгляду справи. Поведінка сторони, яка систематично звертається з клопотаннями про відкладення розгляду, підлягає оцінці на предмет добросовісності, а відкладення судового засідання за таких умов без об`єктивних на те підстав порушує баланс між інтересами особи та публічними інтересами суспільства (зокрема, рішення у справах «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» від 12 липня 2001 року та «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Апеляційний суд наголошує, що подальше безпідставне відкладення розгляду справи створило б реальну загрозу закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Це призвело б до уникнення особою відповідальності за вчинене правопорушення, звело б нанівець легітимну мету адміністративного провадження (ст. 1 КУпАП) та порушило б принцип розумної пропорційності між застосованими процесуальними засобами і завданнями судочинства.

Доводи апелянта про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі за аналогією закону, не є слушними, оскільки Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена можливість зупинення провадження у справі з підстав проходження військової служби.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Частиною 4 статті 277 КУпАП передбачена можливість зупинення строку розгляду справ про адміністративні правопорушення, у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися, але стосується вона лише адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Зупинення строку розгляду інших справ про адміністративні правопорушення зазначеною правовою нормою не передбачено.

Отже, інститут зупинення розгляду справ про адміністративні правопорушення КУпАП передбачений, але він не може бути застосований до справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції на місці зупинки не складали та не вручали йому письмового направлення на огляд, що на його думку є істотним порушенням процедури та має наслідком визнання всього процесу огляду недійсним, а протоколу – недопустимим доказом, оскільки направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного чи іншого виду сп`яніння у медичному закладі видається поліцейським, у випадку не згоди водія з результатами показників Драгеру при огляді, що проведений поліцейськими на місці зупинки, або бажанні пройти такий огляд лише у медичному закладі. Натомість в даному випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду у медичному закладі, та ці обставини підтверджені доказами, що додані до матеріалів справи.

Твердження апелянта про те, що в матеріалах справи відсутній акт відсторонення чи будь який інший доказ відсторонення його від керування транспортним засобом, а після складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейські дозволили йому сісти за кермо автомобіля та продовжити рух далі, повністю спростовуються відеозаписом, з якого вбачається, що працівники поліції відсторонили ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, після чого він сів на пасажирське місце в авто, а за кермо сів його побратим.

Доводи апелянта про те, що працівники поліції не викликали на місце події працівників Військової служби правопорядку, не є слушними, оскільки відсутність в матеріалах цієї справи будь-якого фіксування повідомлення працівниками поліції Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про те, що ними було виявлено військовослужбовця ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, не є тими підставами, які свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження апелянта про те, що на момент зупинки транспортного засобу він мав контузію, внаслідок якого проходив лікування та приймав відповідні лікарські препарати, не спростовують факту вчинення правопорушення та не є обставиною, яка впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_1 .

З`ясування фактичних обставин справи та дослідження наявних у матеріалах провадження доказів у їх сукупності підтверджують обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та підстав для скасування постанови й закриття провадження у справі не містять. Позиція апелянта є обраним способом захисту, спрямованим на уникнення встановленої законом відповідальності.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідно до вимог статей 33–35 КУпАП. Обраний вид і розмір стягнення є співмірними вчиненому правопорушенню та достатніми для досягнення мети виховання особи й запобігання вчиненню нею нових правопорушень.

Оскаржувана постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись статтями 294, 295 КУпАП України,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Сумського районного суду Сумської області від 31 липня 2026 року.

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 31 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на цю постанову – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуБондар В. Б.