Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №592/17571/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Суми

Справа №592/17571/24

Номер провадження 22-ц/816/2331/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Черних О. М. , Худика А. М.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач – ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Цуркана Віктора Івановича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 квітня 2026 року в складі судді Онайка Р.А., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 22 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2024 року представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі – ТОВ - «ЮНІТ КАПІТАЛ») Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 26 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та відповідачем укладено кредитний договір № 550977156 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. На виконання умов договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало грошові кошти в сумі 22000 грн 00 коп. на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 , отже свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. 28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі – ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») уклали договір факторингу № 28/1118-01. 05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі – ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено договір факторингу № 05/0820-01. 04 вересня 2024 року ТОВ ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ«ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 0409/24 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 550977156 від 26 серпня 2021 року перейшло до позивача.

Враховуючи вищезазначене, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 550977156 від 26 серпня 2021 року у розмірі 93416 грн 40 коп. та судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн 00 коп.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 квітня 2026 року позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 550977156 від 26 серпня 2021 року в розмірі 93416 грн 40 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати у загальному розмірі 8422 грн 40 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Цуркан В.І. не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на його незаконність, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що товариством не надано доказів підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором договору позики та додаткової угоди за відсутності фінансового номеру, який зазначається товариством нібито як номер абонента, але за яким відповідач абонентом не являвся і не являється.

Аналогічні обставини стосуються графіків платежів та паспорта позики, який не відповідає Закону «Про споживче кредитування».

Товариство посилається та зазначає лише закодований номер одноразового ідентифікатора, не вказуючи на який засіб зв`язку направлено одноразовий ідентифікатор.

Окрім того, товариством не зазначається, який засіб зв`язку відповідача зареєстрований в інформаційно-комунікаційній системі товариства.

Не надаються і не зазначаються докази прив`язки банківської картки саме відповідача.

Зазначає, що товариством не надано доказів на підтвердження переказу на рахунок відповідача коштів згідно договору.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що картковий рахунок, відкритий саме на відповідача.

Також заявляє про застосування наслідків спливу строків загальної та спеціальної позовної давності.

Вказує, що місцевий суд безпідставно проігнорував заяву про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - Кукса К.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 серпня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 550977156, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 22000 грн 00 коп, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти. Кредит надається на строк 30 днів (дисконтний період) (пункт 1.7. договору).

Процентна ставка в дисконтний період 1,98, проценти за користування кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду 2,98. Зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду , однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п.1.12.1. договору). Згідно п.4.3. сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Договір підписано шляхом введення одноразового ідентифікатора MNV59UE3 о 09:24:59, відправленого на номер телефону НОМЕР_2 , зазначений в реквізитах договору та в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 26 серпня 2021 року.

На виконання умов договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» переказало на картковий рахунок НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 22000 грн 00 коп., проведено банком 26 серпня 2021 року, платіжне доручення № 87cebd24-0749-4e10-ba82-d9a3e972fc84 (а.с. 22).

Згідно електронного повідомлення АТ «ТАСКОМБАНК» було здійснено переказ коштів зокрема і на картку НОМЕР_1 , 26 серпня 2021 року о 09:25.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКАФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов`язується відступити ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за плату на умовах, визначених цим договором. Додатковими угодами до договору факторингу його строк дії був неодноразово продовжений, останній раз до 31 грудня 2024 року.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за договором № 550977156 від 26 серпня 2021 року станом на 26 жовтня 2021 року становить 55391 грн 60 коп., з яких: 22000 грн 00 коп. - заборгованість по основному боргу, 33391 грн 60 коп. - заборгованість по відсоткам.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 157 від 26 жовтня 2021 року до договору факторингу до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 550977156 від 26 серпня 2021 року в сумі 55391 грн 60 коп., з яких: 22000 грн 00 коп. - заборгованість по основному боргу, 33391 грн 60 коп. - заборгованість по відсоткам.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язується відступити ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Додатковими угодами до договору факторингу його строк дії був не одноразово продовжений, останній раз до 30 грудня 2024 року.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість ОСОБА_1 за договором № 550977156 від 26 серпня 2021 року становить 93416 грн 40 коп., з яких: 22000 грн 00 коп. - заборгованість по основному боргу, 71416 грн 40 коп. - заборгованість по відсоткам.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року до договору факторингу до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 550977156 від 26 серпня 2021 року в сумі 93416 грн 40 коп., з яких: 22000 грн 00 коп. - заборгованість по основному боргу, 71416 грн 40 коп. - заборгованість по відсоткам.

04 вересня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 0409/24, за умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язується відступити ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 04 вересня 2024 року до договору факторингу до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 550977156 від 26 серпня 2021 року в розмірі 93416 грн 40 коп., з яких: 22000 грн 00 коп. - заборгованість по основному боргу, 71416 грн 40 коп. - заборгованість по відсоткам.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача, тому позов підлягає задоволенню, а саме, сума боргу за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, що становить 93416 грн 40 коп., з яких: 22000 грн 00 коп. - заборгованість по основному боргу, 71416 грн 40 коп. - заборгованість по відсоткам.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

За ст. 3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону, за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із кредитного договору вбачається, що відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором.

Електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру - правові висновки Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 701/171/25.

Також, за правовим висновком Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Колегія суддів звертає увагу, що договори підписано електронним підписом за допомогою використання одноразових ідентифікаторів (електронного підпису), використання яких неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання такого одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Разом з тим, в договорі зазначено особисті дані ОСОБА_1 , зокрема, реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Також, доказів про те, що персональні дані відповідача були використані первісним кредитором для укладення кредитного договору від його імені, ОСОБА_1 до суду не надано. Зокрема, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості, рухом коштів по рахунку позичальника, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, який, як позичальник, зобов`язувався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов`язання згідно з кредитним договором, й погасити всю суму кредиту у визначений договором строк.

Позивач на виконання умов кредитного договору надсилав боржнику рекомендовані листи з повідомленням про вручення щодо існуючої заборгованості й необхідності погасити борг, проте ці повідомлення відповідач залишив без уваги та виконання, сума боргу залишилась незмінною.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 ст. 1050 ЦК України встановлює, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідач порушив свої зобов`язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.

У разі порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, позивач має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов`язань за кредитним договором відповідно до ст. 1048 ЦК України.

ОСОБА_2 правильність розрахунку заборгованості по кредиту, наданого товариством не спростовано та не надано іншого розрахунку на спростування нарахованої банком суми заборгованості по кредитному договору. Відсотки нараховані в межах дії договору.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що товариством не надано доказів підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором договору позики та додаткової угоди за відсутності фінансового номеру, який зазначається товариством нібито як номер абонента, але за яким відповідач абонентом не являвся і не являється. Також вказує, що товариство посилається та зазначає лише закодований номер одноразового ідентифікатора, не вказуючи на який засіб зв`язку направлено одноразовий ідентифікатор. Крім того, стверджує про те, що товариством не зазначається, який засіб зв`язку відповідача зареєстрований в інформаційно-комунікаційній системі товариства, а також не надаються і не зазначаються докази прив`язки банківської картки саме відповідача. Дані посилання не заслуговують на увагу колегії суддів з огляду на наступне.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора № MNV59UE3.

Доказами накладення електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора є, зокрема, QR-код - матричний (двовимірний) штрих-код, який містить інформацію про підписанта електронного договору. Цей QR-код призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою або спеціального сканера штрих коду, що дозволяє швидко та безпомилково ідентифікувати електронний договір, підтверджуючи особу позичальника та факт його волевиявлення щодо укладення договору. QR-код є невід`ємним елементом електронного підпису з одноразовим ідентифікатором і забезпечує юридичну достовірність та незмінність даних, внесених у договір.

Додатково, доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є довідка щодо дій позичальника в Інформаційно - телекомунікаційній системі (далі -довідка). У цій довідці зафіксовано персональні дані позичальника, надані ним самостійно під час заповнення заявки на отримання грошових коштів.

Таким чином, комбінація QR-коду та юридичної довідки товариства є надійним доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджує дійсність електронного договору, особу підписанта та його добровільне волевиявлення щодо укладення договору. Укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора повністю відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Одноразовий ідентифікатор, як різновид електронного підпису, прямо передбачений законодавством як належний спосіб ідентифікації сторони та підтвердження її волевиявлення, прирівнюється до власноручного підпису та забезпечує дотримання письмової форми правочину. Відтак, електронний кредитний договір має повну юридичну силу, а відсутність доказів його укладення іншою особою виключає можливість визнання такого договору недійсним.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що товариством не надано доказів на підтвердження переказу на рахунок відповідача коштів згідно договору, а також посилання на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що картковий рахунок, відкритий саме на відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до умов кредитного договору, первинний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціював переказ коштів в загальній сумі 22000 грн 00 коп. на картковий рахунок відповідача. На підтвердження позовних вимог позивачем надано платіжне доручення № 87cebd24-0749-4e10-ba82 d9a3e972fc84 від 26 серпня 2021року з відміткою кредитодавця.

Також до матеріалів справи долучено довідку № 26\07\24 від 26 липня 2024 року, видану на підставі договору № 48 від 18 липня 2019 року між первинним кредитором та АТ «ТАСКОМБАНК». Згідно з цією довідкою, за дорученням первинного кредитора відповідачеві успішно перераховані кошти в сумі 22000 грн 00 коп. Даний документ підтверджує фактичне перерахування коштів на рахунок відповідача, що свідчить про належне виконання первинним кредитором зобов`язань за договором та підтверджує отримання кредитних коштів відповідачем. Довідка є первинним доказом, отриманим безпосередньо від банку, що виключає можливість сумнівів у законності та достовірності проведених електронних платежів.

Щодо застосування наслідків спливу строків загальної та спеціальної позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне.

26 серпня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 550977156, згідно якого відповідачу надано грошові кошти (кредит) в сумі 22000 грн 00 коп. строком на 30 днів, який може бути продовжений, але не більше ніж на 90 днів. Відповідач скористалася цим і продовжила користуватися коштами. Оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків, тобто відлік часу позовної давності відновився саме з 04 вересня 2025 року, а позовна заява подана позивачем 23 жовтня 2024 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд безпідставно проігнорував заяву про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги, є безпідставними, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а відповідач не довів належними доказами неспівмірність чи надмірність витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції діяв виключно в межах ст. ст. 137, 141 ЦПК України та правомірно поклав ці витрати на відповідача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені судом обставини і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення заборгованості, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Цуркана Віктора Івановича залишити без задоволення.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 квітня 2026 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. М. Черних

А. М. Худик