Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №588/2044/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м.Суми

Справа №588/2044/25

Номер провадження 22-ц/816/2291/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Петен Я. Л. , Худика А. М.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач – Виконавчий комітет Тростянецької міської ради

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Пирогової Оксани Трохимівни

на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 13 квітня 2026 року, ухваленого у складі судді Лебедь О. В., у м. Тростянець,

у с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Пирогової О.Т. звернулася до суду з позовом до виконкому Тростянецької міської ради про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка відповідно до поданої нею заяви від 30.08.2005 р. була прийнята на квартирний облік за місцем проживання за № 1103/393 із включенням до списку першочергового отримання житла за №117 як такої, що проживає у старому будинку.

Рішенням профспілкової організації Тростянецької міської ради затверджено контрольний список квартирного обліку працівників Тростянецької районної ради, до якого увійшла і позивачка, в подальшому на підставі договору купівлі-продажу Тростянецькою районною радою було придбано двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка з того часу до 16.11.2020 р. належала до спільної власності територіальних громад Тростянецького району в особі Тростянецької районної ради та перебувала на її балансі.

Рішенням 13 позачергової сесії 5 скликання Тростянецької районної ради від 14.08.2007 р. погоджено надання ОСОБА_1 цього жилого приміщення.

Рішенням виконавчого комітету Тростянецької міської ради № 211 від 21.05.2008 р. позивачці відмовлено у видачі ордера на заселення у зазначену квартиру.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області № 2-64/2009 від 27.03.2009 р. визнано незаконним рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради та зобов`язано останнього видати ордер позивачці на заселення до квартири. Проте указане рішення не виконано.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 09.07.2009 р. за №2-а-963/09 скасовано постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Тростянецької міської ради, якою притягнуто до адміністративної відповідальності позивачку щодо самовільного заняття жилого приміщення.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 31.01.2018 р. відмовлено позивачці у задоволенні позову до Тростянецької районної ради про визнання права власності на зазначену квартиру за набувальною давністю.

Представниця позивачки указала, що не дивлячись на наявність указаних рішень, листом Тростянецької міської ради від 27.07.2021 р. № 1402 позивачці було запропоновано протягом двох тижнів виселитися з указаної квартири.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області № 588/1611/21 від 16.09.2022 р. за позивачкою було визнано право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Сумського апеляційного суду від 27.12.2022 апеляційна скарга Тростянецької міської ради залишена без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивачка 07.04.2025 р. звернулася до виконкому Тростянецької міської ради з заявою про приватизацію житла, в якому мешкає, проте рішенням виконкому Тростянецької міської ради останній було відмовлено.

З урахуванням наведеного, представниця позивачки просила:

1) визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради №384 від 20.05.2025 р. «Про включення нерухомого майна до числа службових жилих приміщень»;

2) визнати незаконною відмову виконавчого комітету Тростянецької міської ради в приватизації квартири за адресою: квартира АДРЕСА_2 , без наявності ордеру про надання жилої площі, визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 без ордера;

3) зобов`язати виконавчий комітет Тростянецької міської ради вчинити дії по приватизації квартири АДРЕСА_2 за відсутності ордеру на житлове приміщення.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 13 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла представник адвокат Пирогова О. Т., відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Пирогової О.Т., звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Стягнути з відповідача витрати за отриману професійну правничу допомогу та судовий збір.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не надано належної оцінки доводам позивача про те, що саме включення спірної квартири до службової на підставі оскаржуваного рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради від 20.05.2025 р. № 384 тягне за собою неможливість набуття права власності на неї позивачкою з підстав, визначених законодавством.

Судом не спростовано доводів, а відповідачем не надано жодних доказів тому факту, що саме відповідач і має виконати рішення Тростянецького районного суду Сумської області №2-64/09 від 27.03.2009 р. та видати ордер.

Вважає, що судом першої інстанції надано вибіркову оцінку доказам, а саме лише взято до уваги відсутність ордеру у позивачки як основного документу необхідного для приватизації спірного майна.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Тростянецької міської ради – Івах Г. А. вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, тому просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 , представника виконкому Тростянецької міської ради Івах Г. А., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Тростянецької районної ради від 14.08.2007 р. погоджено надання жилого приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_1 головному бухгалтеру районної ради Захарченко О.Ю. (а.с. 143, 145).

Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що з того часу позивачка безперервно проживає в квартирі, несе витрати на її утримання.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.12.2020 р. зареєстрована за Тростянецькою міською радою, форма власності комунальна (а.с. 96).

У матеріалах справи містяться рішення Тростянецької районної ради:

- від 02.10.2020 р. про безоплатну передачу двокімнатної квартири зі спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району до комунальної власності Тростянецької міської об`єднаної територіальної громади (а.с. 92);

- від 13.10.2020 р. про безоплатне прийняття двокімнатної квартири зі спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району до комунальної власності Тростянецької міської об`єднаної територіальної громади (а.с. 94);

- акт від 16.11.2020 р. приймання-передачі двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 зі спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району до комунальної власності Тростянецької міської об`єднаної територіальної громади (а.с. 95);

- від 20.11.2020 р. про затвердження акту приймання-передачі двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 зі спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району до комунальної власності Тростянецької міської об`єднаної територіальної громади (а.с. 93).

Комунальне майно передане на законних підставах.

Згідно з довідкою виконавчого комітету від 21.05.2025 р. № ЦНАП-126 виданої ОСОБА_1 повідомлено про те, що остання не брала участі у приватизації житлового приміщення державного житлового фонду та не використала право на безоплатну приватизацію житла відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с. 18).

Рішеннями виконавчого комітету Тростянецької міської ради від 20.05.2025 р. № 384 та № 385 спірну квартиру включено до числа службових жилих приміщень та відмовлено позивачці у приватизації квартири державного житлового фонду (а.с. 14, 15). Протокол засідання виконкому Тростянецької міської ради від 20.05.2025 р. (а.с. 11-13). Нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 включено до числа службових приміщень.

Питання правових підстав використання позивачкою цієї квартири неодноразово було предметом судового розгляду.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області № 2-64/09 від 27.03.2009 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та визнано незаконним рішення виконкому Тростянецької міської ради № 173 від 31.03.2008 р. «Про відмову у видачі ордера на квартиру АДРЕСА_2 та визнано незаконним рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради від 21.05.2008 р. «Про відмову у видачі ордера на квартиру АДРЕСА_2 . Зобов`язано виконавчий комітет Тростянецької міської ради видати ОСОБА_1 ордер на заселення в указану квартиру (а.с. 21-23).

Ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області від 31.08.2021 р. у поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання виданого на підставі рішення № 2-64/09 від 27.03.2009 р. позивачці було відмовлено (а.с. 28-30).

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області № 588/1311/17 від 31.01.2018 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Тростянецької районної ради Сумської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю відмовлено (а.с. 25-27).

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області № 588/1611/21 від 16.09.2022 визнано за позивачкою право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 31-35). Постановою Сумського апеляційного суду від 27.12.2022 указане вище рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 36-41).

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області № 588/1627/21 від 31.03.2023 у задоволенні позову Тростянецької міської ради до ОСОБА_1 про виселення із жилого приміщення відмовлено повністю (а.с. 42-46).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходячи з тих підстав, що рішення виконавчого комітету Тростянецької міської ради «Про включення нерухомого майна до числа службових жилих приміщень» є формою реалізації повноважень власника щодо управління своїм майном і не впливає на права позивачки як користувача цього майна. За відсутності у позивачки необхідних документів для реалізації права на приватизацію, відмова виконавчого комітету Тростянецької міської ради в приватизації квартири не може бути визнана незаконною. При цьому, суд не може зобов`язати відповідача без проведення відповідної процедури прийняття рішення вчинити дії по приватизації спірної квартири.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі ст. 9 ЖК УРСР (що діяла на момент виникнення спірних відносин), громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Відповідно до статті 31 ЖК України, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Відповідно до статті 52 ЖК України жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення.

Відповідно до статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 15 ЖК України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території району, міста, району в місті: приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових (стаття 118).

Відповідно до пункту 6 Положення про службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 р. за №37, службові жилі приміщення виключаються з числа службових у разі відпадання потреби в їх використанні за призначенням.

У цій справі 01.06.2007 р. Тростянецькою районною радою Сумської області, за рахунок коштів районного бюджету, було придбано квартиру АДРЕСА_2 . 27.06.2007 р. КП «Охтирське міське бюро технічної інвентаризації» за територіальною громадою Тростянецького району та сіл в особі Тростянецької районної ради зареєструвало право комунальної власності на спірну квартиру. Отже, спірна квартира стала об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району Сумської області.

У подальшому із дотриманням вимог чинного законодавства України вказана квартира була передана від Тростянецької районної ради до Тростянецької міської ради, тобто Тростянецька міська рада набула право власності на квартиру законно і правомірно.

Рішеннями Тростянецької районної ради було вирішено надати квартиру головному бухгалтеру ОСОБА_1 , яка перебувала у контрольному списку на отримання житла Тростянецької районної ради, на квартирному обліку у Тростянецькій міській раді, складом сім`ї 2 особи, була включена до списку першочергового отримання житла.

Згідно ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Після розподілу спірної квартири заявниці Тростянецька районна рада зверталася до Тростянецької міської ради з питання видачі їй та членам її сім`ї ордеру. Однак, на тодішній час, зважаючи на відсутність у заявниці правових підстав для видачі їх ордеру, міською радою було відмовлено у його видачі.

Отже, з дня фактичного вселення позивачки у спірну квартиру ні їй ні членам її родини вказаний ордер не видавався.

Згідно положень ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Приписами ст. 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Аналогічні норми закріплені у ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частинами 1, 4 ст. 334 ЦК України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З наведеного вбачається, що Тростянецька міська рада є законним власником квартири.

Положеннями статей 4, 5, 6 ЖК України визначено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд, що включає у себе зокрема жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд).

Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЖК України, виконавчі комітети районних, міських рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території міста:

- здійснюють управління житловим фондом місцевих рад;

- здійснюють контроль за станом та експлуатацією відомчого житлового фонду;

- приймають рішення про включення жилих приміщень до числа службових;

- видають ордери на жилі приміщення.

Приписами ст. 61 ЖК України визначено, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Ордер на вселення у квартиру позивачці не видавався, що не заперечується сторонами.

Отже, оскільки ордер не видавався, то договір найму жилого приміщення з позивачкою не укладався, тобто позивачка так і не набула правового статусу наймача квартири.

Згідно ст. 118 ЖК України жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач, будучи законним власником квартири АДРЕСА_2 , на засіданні 20.05.2025 р. прийняв рішення № 384 про включення квартири до числа службового житла.

Таким чином, приймаючи рішення щодо надання спірній квартирі статусу службового житла виконавчий комітет Тростянецької міської ради діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Враховуючи те, що позивачка не є наймачем квартири, оскільки не має ордера та не володіє жодними речовими правами на квартиру, вказане вище рішення не порушує жодних суб`єктивних цивільних чи житлових прав позивачки, що в силу ст. 15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України унеможливлює його скасування за її позовом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст. 2 цього ж Закону, до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації, зокрема, квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Згідно з п. 1, 3, 17, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 N° 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним на умовах найму квартиру, подає до органу приватизації заяву та встановлений перелік документів, серед яких обов`язковим є копія ордера на жиле приміщення або договір найму.

У цій справі позивачка не набула статусу «наймача» у розумінні ст. 61 ЖК України та ст. 1, 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а тому вона не є належним суб`єктом приватизації. Фактичне проживання особи у приміщенні без ордеру не породжує автоматичного права на безоплатну передачу цього майна у її власність.

Орган приватизації реалізує власні повноваження виключно у межах та у спосіб, визначений ст. 19 Конституції України.

Суд не може перебирати на себе повноваження органу приватизації та підміняти законодавчо встановлену адміністративну процедуру ухвалення рішень або зобов`язувати відповідача в обхід проведення відповідної процедури приймати рішення щодо вчинення приватизації квартири.

Відтак апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції у повній мірі, рішення суду обґрунтоване, прийняте на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, вірної оцінки доказів у їх сукупності та відповідності одне одному, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів вважає, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України), як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Пирогової Оксани Трохимівни залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 13 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Я. Л. Петен

А. М. Худик