Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №577/4594/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/4594/25

Номер провадження 22-ц/816/2575/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Петен Я.Л. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

у присутності представника позивача, Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», адвоката Істамової Ірини Володимирівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Фофановим Ярославом Леонідовичем,

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року у складі судді Галяна С.В., ухваленого в м. Конотопі Сумської області, повне судове рішення складено 19 червня 2026 року,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У липні 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом.

Свої вимоги мотивувало тим, що 24 вересня 2022 року ОСОБА_1 в системі самообслуговування Приват24 за допомогою одноразового (ОТР) пароля підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка містить основні умови кредитування: тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювальна кредитна лінія до 200 000 грн; тип кредитної картки – «Універсальна»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; процентна ставка - 42% річних тощо. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 08/26, тип - «Універсальна».

Внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором станом на 15 липня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 132191,15 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту.

Посилаючись на вказані обставини, банк просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 132191,15 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року позовні вимоги АТ КБ «Приват Банк» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» заборгованість в сумі 132191,15 грн за кредитним договором № б/н від 24 вересня 2022 року та судовий збір в розмірі 2422,40 грн, всього 134613,55 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 132191,15 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

03 липня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника, адвоката Фофанова Я.Л., через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій, зазначав про: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім документом, який не є беззаперечним доказом і суперечить фактичним обставинам справи. Банком не надано первинних бухгалтерських документів (меморіальних ордерів, виписок по рахунку з повною розшифровкою кожної операції), які б підтверджували факт видачі тіла кредиту саме в тому розмірі, який зазначено в позові, та правомірність списання коштів на погашення вигаданих банком відсотків.

Вказує, що сторони договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб погодили строк кредитування тривалістю у 12 місяців, тобто до 24 вересня 2023 року. При цьому надані позивачем документи, які утворюють зміст укладеного між сторонами договору, а також підтверджують його подальше виконання, не містять положень та доказів пролонгації строку кредитування за таким кредитним договором у визначеній законом чи договором спосіб та формі.

Наголошує на тому, що відповідач є військовослужбовцем та не міг подати письмову заяву позивачу про розірвання укладеного договору, в рамках пункту 2.1.1.9. договору, тому що брав участь у бойових діях, в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації проти України.

Судом першої інстанції не враховано, що матеріали справи не містять підтвердження надання відповідачем згоди на збільшення кредитного ліміту карти. У матеріалах справи наявна довідка, яка тільки констатує збільшення ліміту без згоди відповідача чи заявки на збільшення.

Зауважує, що позивач не мав права нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування - 24 вересня 2023 року.

На думку скаржника, суд першої інстанції помилково прийняв в якості доказів, на обґрунтування заявлених позовних вимог та умов укладеного між сторонами договору, підписану відповідачем копію паспорту споживчого кредиту та копію не підписаної відповідачем публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

Зазначає, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Суд першої інстанції не надав можливості відповідачу, який є військовослужбовцем, направити відзив та письмові пояснення по справі та ухвалив судове рішення.

05 серпня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника, адвоката Фофанова Я.Л., через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Фофанов Я.Л., надіслав клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю брати участь в інших судових засіданнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Верховний Суд вже неодноразово в своїх рішеннях, зокрема в постановах від 16 березня 2026 року у справі №128/1272/18, від 14 березня 2025 року у справі №203/3889/23, від 21 грудня 2023 року у справі №686/23143/20, від 27 квітня 2020 року у справі №802/562/18-а, від 21 червня 2018 року у справі №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Враховуючи передбачені чинним процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи в якнайшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності в справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та його представника, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення. Тому клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Фофанова Я.Л., про відкладення судового засідання, задоволенню не підлягає.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

31 липня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» через систему «Електронний суд» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Крім того, доводи апеляційної скарги не містять посилань, які б стверджували про те, що рішення суду постановлене без додержання норм як процесуального, так і матеріального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представник АТ КБ «ПриватБанк», Істамова І.В., заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

18 квітня 2022 року ОСОБА_1 підписав анкету-опитувальник клієнта фізичної особи.

24 вересня 2022 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодив наступні умови: тип кредиту - відновлювана кредитна лінія; сума/ліміт кредиту - розмір кредитного ліміту не перевищує 200000 грн для карт «Універсальна», 200000 грн для карт «Універсальна Gold»; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту - споживчі цілі; процентна ставка відсотків річних: 42,0 % - для карт Універсальна, 40,8 % - для карт Універсальна Gold; тип процентної ставки - фіксована. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення - сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального обов`язкового платежу: 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення. Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 60,00%.

24 вересня 2022 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту.

Згідно з довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 16 липня 2025 року, ОСОБА_1 24 вересня 2022 року видано кредитну картку № НОМЕР_1 , строк дії - 08/26, тип – Універсальна.

Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 16 липня 2025 року про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 10000 грн, сума якого неодноразово змінювалась, і 30 березня 2023 року кредитний ліміт був збільшений до 175000 грн, а станом на 31 січня 2025 року - зменшився до 0 грн.

Згідно з випискою за договором за період з 24 вересня 2022 року по 16 липня 2025 року, ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, перераховував кошти на інші картки, здійснював оплату послуг та товарів, тощо.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором перед позивачем станом на 15 липня 2025 року складає 132191,15 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 132191,15 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до положень частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Матеріалами справи підтверджується, що 24 вересня 2022 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, яка містить істотні умови кредитування, зокрема суму кредиту та розмір процентів за користування кредитними коштами

З доданої банком виписки по рахунку слідує, що ОСОБА_1 активував картку та активно користувався кредитними коштами (переведення коштів між картками, поповнення мобільного телефону, тощо).

З наданого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 24 вересня 2022 року становить 132191,15 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 132191,15 грн.

ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на спростування заявленого банком розміру заборгованості та власного контррозрахунку.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача на користь банку за кредитним договором №б/н від 24 вересня 2022 року у розмірі 132191,15 грн.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім документом, який не є беззаперечним доказом і суперечить фактичним обставинам справи. Відповідачем, на спростування розрахунку позивача, не надано власного контррозрахунку, що є його процесуальним обов`язком у відповідності до вимог ст. 12, 81 ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ненадання банком первинних бухгалтерських документів (меморіальних ордерів, виписок по рахунку з повною розшифровкою кожної операції), які б підтверджували факт видачі тіла кредиту та правомірність списання коштів на погашення вигаданих банком відсотків. З урахуванням вимог п.п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (зі змінами), надана позивачем виписка з особового рахунку відповідача та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами у справі, оскільки виписка містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, усі операції за кредитом із зазначенням суми, дати проведення операції та чіткою вказівкою призначення проведеної операції, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так і суми сплачених щомісячних процентів.

Також не є слушними доводи апеляційної скарги щодо строку кредитування тривалістю у 12 місяців - до 24 вересня 2023 року, виходячи зі змісту пунктів 2.1.1.2.4 та 2.1.1.9.1. договору.

Пунктом 2.1.1.2.4 кредитного договору визначено, що сторони погодили строк кредиту – 12 місяців. Строк користування кредитом продовжується на кожні наступні 12 місяців, якщо щонайменше як за 30 календарних днів до дати повернення кредиту банк не повідомить клієнта про припинення кредитування одним із наступних способів на розсуд банку: смс-повідомлення на фінансовий номер телефону клієнта; повідомлення на електронну пошту клієнта; інформування у системі «Приват24»; шляхом направлення листа поштою та іншими каналами, у порядку, визначеному підрозділом 1.1.5 «Зміна та доповнення Умов та Правил надання банківських послуг» цього договору. Датою повернення кредиту є останній день календарного місяця строку договору з урахуванням умови про продовження строку договору.

Пунктом 2.1.1.9.1 кредитного договору визначено, що договір починає діяти з дати встановлення кредитного ліміту на картці та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір вважається продовженим на кожні наступні 12 місяців в разі, якщо за 30 днів до дати закінчення дії цього договору жодна зі сторін не заявила про намір його розірвання (банк може повідомляти клієнта про намір розірвання одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта «Приват24»; смс - повідомлення на останні відомі банку номери телефонів, надані банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про клієнта, або іншими засобами, що дають змогу встановити дату направлення повідомлення. Клієнт може повідомляти банк про намір розірвання договору в письмовій формі).

Тобто за відсутності волевиявлення відповідача щодо розірвання договору, такий договір вважається продовженим на кожні наступні 12 місяців. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до банку щодо розірвання кредитного договору. ОСОБА_1 не був позбавлений можливості повідомити банк про свій намір розірвати кредитний договір, зокрема через додаток «Приват24» або іншим способом в електронному вигляді. Натомість, як свідчить наявна в матеріалах справи виписка по рахунку, він продовжував використовувати кредитні кошти.

Безпідставними є твердження апеляційної скарги про те, що позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування, адже позивачем не заявлялася вимога про стягнення процентів.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо ненадання відповідачем згоди на збільшення кредитного ліміту, оскільки сторони кредитного договору погодили розмір кредитного ліміту до 200000 грн. Разом з тим, відповідач за весь час користування кредитними коштами, здійснюючи погашення заборгованості за кредитом, не був позбавлений права висловити свою незгоду з розміром кредитного ліміту, а відтак погодився з ним.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо помилкового прийняття судом першої інстанції, як доказів, підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту та не підписаної відповідачем публічної пропозиції на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не посилався ні на паспорт споживчого кредиту, який є лише способом інформування банком про умови кредитування, ні на публічну пропозицію банку, примірник якої взагалі відсутній в матеріалах справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення по суті, не надавши відповідачу, який є військовослужбовцем, можливості направити відзив та письмові пояснення по справі, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки матеріалами справи підтверджується належне повідомлення відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції. Окрім того, інтереси відповідача в суді першої інстанції представляв адвокат Фофанов Я.Л., який не був позбавлений можливості подавати відзив на позовну заяву та письмові пояснення. Як свідчать матеріали, розгляд справи, який тривав тривалий строк, неодноразово відкладався судом саме за клопотанням представника відповідача, а тому в останнього було достатньо часу для подання до суду першої інстанції відзиву на позов.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384, ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Фофановим Ярославом Леонідовичем, залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий - Я.Л. Петен

Судді: О.М. Черних

А.М. Худик