Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №509/285/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1089/26

Номер справи місцевого суду: 509/285/26

Головуючий у першій інстанції Гандзій Д. М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Малюти Ю.С., адвокатів Конової Л.М., Савенкова О.С., представника потерпілої Прокопенко М.В., Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 квітня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-7 КУпАП, -

встановив:

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-7 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-7 КУпАП закрито, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

З вказаної постанови вбачається, що 30.11.2025 року, приблизно 12:30 год., лікар-хірург ОСОБА_1 , знаходячись в перев`язувальній кімнаті КНП «Овідіопольська лікарня» за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Овідіополь, вул. Т. Шевченка, 422, проти бажання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - умисно вчинив відносно неї примусові дії сексуального характеру, домагання, виражені невербально, а саме чіпав неповнолітню ОСОБА_2 , за груди та сідниці і поцілував її у губи.

Не погоджуючись з постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою оскільки:

при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлений можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.

Посилаючись на такі доводи, представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винним, провадження у справі закрити у зв`язку із спливом строків притягнення до відповідальності.

Заслухавши пояснення адвоката Конової Л.М., яка наполягала на залишенні оскаржуваної постанови без змін, адвоката Савенкова О.С., який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-7 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №761735 від 09.01.2026 року, відповідно до якого 30.11.2025 року, приблизно 12:30 год., лікар-хірург ОСОБА_1 , знаходячись в перев`язувальній кімнаті КНП «Овідіопольська лікарня» за адресою: Одеська область, Одеський район, с-ще Овідіополь, вул. Т. Шевченка, 422, проти бажання неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - умисно вчинив відносно неї примусові дії сексуального характеру, домагання, виражені невербально, а саме чіпав неповнолітню ОСОБА_2 , за груди та сідниці і поцілував її у губи;

- рапортом старшого інспектора відділення поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, з якого вбачається, що 02.12.2025 року отримано заяву та зареєстровано ЄО за №12742 від 02.12.2025 року, як: розбещення неповнолітніх. В результаті опрацювання вказаної інформації встановлено, що 02.12.2025 року о 00:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 . Просить прийняти міри до ОСОБА_1 , який проявляє знаки уваги та залицяється. Заявник: ОСОБА_2 ;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, з якого вбачається, що 02.12.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася із заявою в якій просить прийняти міри до ОСОБА_1 , який 30.11.2025 року чіплявся до неї, лапав за інтимні місця;

- поясненнями ОСОБА_2 з яких вбачається, що наприкінці вересня 2025 року, вона на усній домовленості почала стажування у КНП «Овідіопольська ЦРЛ», у хірургічному відділенні за власним графіком, у вільний від навчання час, на безоплатній основі, за власною ініціативою. Під контролем інших медичних працівників допомагала робити уколи пацієнтам, перев`язки, перебувала на операціях, дивилась за процесом. Завідуючим відділення хірургії є ОСОБА_1 30.11.2025 року приблизно о 08:00 год. ОСОБА_2 прийшла до лікарні, та перебувала у хірургічному відділені, у перев`язочній палаті, де помагала медичній сестрі та ОСОБА_1 робити планову перев`язку пацієнту. Коли закінчили, медсестра та ОСОБА_1 вийшли з палати. Після того, як пацієнт вийшов із приміщення, ОСОБА_2 також збиралася виходити, коли зайшов ОСОБА_1 та став спиною до виходу. ОСОБА_1 почав розказувати, що йому подарували цукерки та він пригощає усіх. Він протягнув ОСОБА_2 цукерку, та коли вона її брала він різко її обняв та прижав до себе лівою рукою, у цей час правою рукою спочатку схопив ОСОБА_2 за груди, потім за сідниці. Крім того, поки ОСОБА_2 не встигла відреагувати, поцілував її у губи, після чого відпустив та пішов з приміщення. До цього, жодних конфліктів із ОСОБА_1 не було, він до ОСОБА_2 не чіплявся;

- поясненнями ОСОБА_2 згідно яких вбачається, що вона хоче доповнити свої пояснення тим, що ОСОБА_1 почав вчиняти дії сексуального характеру в КНП «Овідіопольська лікарня ЦРА» 30.11.2025 року приблизно о 12:30 год. у приміщенні перев`язочної;

- поясненнями ОСОБА_3 , з яких вбачається, що у неї є донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13.09.2025 року приблизно о 21:00 год. вона разом із свою донькою звернулася до приймального відділення КНП «Овідіопольська лікарня», тоді черговим лікарем був завідувач відділення хірургії ОСОБА_1 . Їх відвели до палати-операційної, в яку ОСОБА_3 не пустили донька залишилась там сама з лікарем та медичною сестрою і санітаркою. Приблизно пів години ОСОБА_4 робили операцію. Після того, як ОСОБА_3 забрала свою дочку додому вона розповіла, що під час проведення операції ОСОБА_1 спочатку робив їй компліменти та після чого лапав за груди, в цей час тримав одну із своїх рук у неї на лобку. Під час операції задавав питання інтимного характеру щодо грудей та нижньої білизни. ОСОБА_4 відмовляється писати будь-які заяви та надавати пояснення, оскільки не бажає згадувати цю подію;

- поясненнями ОСОБА_1 з яких вбачається, що він з 1984 року працює лікарем-хірургом у КНП «Овідіопольська лікарня. За весь період роботи має позитивні відгуки. В хірургічному відділенні проходила стажування студентка ОСОБА_2 . Також пояснив, що дійсно він пригощав солодкими виробами ОСОБА_5 та все відділення, оскільки тільки повернувся з відпустки. Під час спілкування із ОСОБА_5 мав захват від її роботи та старанності до власного розвитку. Через вираження своїх емоцій, як похвалу до дитини просто обійняв та притулився до щоки губами не маючи нічого на увазі, оскільки маю за постійне таку поведінку привітності та щирості, кожного дня з усіма так вітаюся, але ОСОБА_5 можливо розгубилась через свій вік та прийняла за непристойність;

- поясненнями ОСОБА_1 , з яких вбачається, що по ситуації може пояснити, що ніяких сексуальних протиправних діянь до неповнолітньої ОСОБА_2 не вчиняв. Намагався встановити контакт з матір`ю неповнолітньої, але остання не реагувала на дзвінки та смс;

- Довідкою про результат розгляду повідомлення ОСОБА_2 від 25.12.2025 року, з якої вбачається, що при опрацюванні повідомлення, яке надійшло до чергової частини відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, було прийнято письмову заяву ОСОБА_2 , яка просить прийняти міри до лікаря-хірурга ОСОБА_1 , який 30.11.2025 року чіплявся до неї, чіпляв за інтимні місця. Також опитано ОСОБА_3 , яка пояснила, що ОСОБА_1 також вчиняв неправомірні дії сексуального характеру щодо її дочки – ОСОБА_4 . Було опитано лікаря-хірурга ОСОБА_1 , який пояснив, що дійсно пригостив ОСОБА_5 цукерками, під час спілкування мав захват від її роботи та старанності до вивчення нового та розвитку. Через враження своїх емоцій, як похвала до дитини, просто обійняв та притулився до її щоки губами, не маючи нічого на увазі, оскільки дану звичку має на постійну поведінку привітності та щирості, кожного дня вітаючись так із усіма.15.12.2025 року інспектором СЮП був здійснений виїзд разом з ОСОБА_5 та її законним представником ОСОБА_6 до психолога, який опитав неповнолітню за моделлю «Банахус»

- Висновком психолога за результатами опитування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з якого вбачається, що можна стверджувати, що дитина пережила досвід сексуального домагання з боку ОСОБА_1 . Дитина відчувала неприємні відчуття, розгубленість та безпорадність. Як наслідок пережитої події, у дитини наявні ознаки психологічної шкоди. Психологічна шкода – це неусвідомлюваний особою негативний вплив, який призводить до зміни звичного життя, які безпосередньо впливають на можливість адаптуватися у нових обставинах. Зокрема у ОСОБА_5 це виражається у порушенні почуття безпеки, погіршення емоційного стану та звичного способу життя, підвищеному рівню тривожності та відчуттям страху;

- відеозаписами.

Отже, надані письмові пояснення не суперечать, а доповнюють один одного, а також узгоджуються із іншими доказами у справі.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-7 КУпАП, за сексуальне домагання, тобто умисне вчинення проти бажання особи образливих, принизливих дій сексуального характеру, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла), у тому числі із використанням електронних комунікацій настає адміністративна відповідальність.

Під сексуальним домаганням, яке утворює склад адміністративне правопорушення, розуміються дії сексуального характеру, що не посягають на статеву свободу чи статеву недоторканість особи, виражені вербально, невербально або фізично (слова, жести, рухи тіла, доторкування, поплескування або інші аналогічні дії), які ображають чи принижують гідність особи та можуть супроводжуватися створенням щодо неї залякувального, ворожого або образливого, принизливого середовища (ситуації) (ст. 1 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»).

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 173-7 КУпАП, як сексуальне домагання, що було виражено невербально - він чіпав неповнолітню ОСОБА_2 за груди та сідниці і поцілував її у губи.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративного правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Сексуальні домагання - це порушення особистих кордонів та субординації без згоди, висловлювання, жести та дії, які змушують людину відчувати себе некомфортно, принижують її чи лякають.

Суд першої інстанції визнав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 сексуального домагання стосовно неповнолітньої потерпілої ОСОБА_2 , що було виражено невербально – чіпав неповнолітню потерпілу за груди та сідниці, поцілував її у губи, з таким висновком погоджується і апеляційний суд.

Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-7 КУпАП.

Водночас, суд апеляційної інстанції частково погоджується із доводами сторони захисту про те, що суд першої інстанції, закрив провадження у справі у зв`язку із закінченням строків накладення стягнення з одночасним встановленням вини особи поза межами строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, з огляду на такі обставини.

Приписами п. 7 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій – шостій цієї статті.

На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що правопорушення ОСОБА_1 було вчинене 30.11.2025 року, на підставі чого апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на момент розгляду справи, тобто станом на 16.04.2026, передбачені законом строки накладення стягнення спливли.

Правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-7 КУпАП не є триваючими, а тому стягнення за вчинення таких правопорушень може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня їх вчинення, тобто не пізніше 28.02.2026 року.

Разом із тим, питання щодо необхідності встановлення (не встановлення) винуватості при закритті справи за строками в національній судовій практиці є спірним.

Так, зі змісту вищенаведеної ч. 2 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов:

- вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення;

- сплив встановленого законом тримісячного строку.

Тобто, на переконання апеляційного суду, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є, поміж іншого, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення – протиправної, винної дії чи бездіяльності.

При цьому, ч. 1 ст. 284 КУпАП передбачає, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Тобто для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.

У контексті КУпАП Верховний Суд у постанові від 11.07.2018 року у справі № 308/8763/15-а зауважив, що визначення на законодавчому рівні у ст. 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається зі спливом часу.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що в резолютивній частині постанови при закритті провадження по справі у зв`язку зі спливом строків передбачених ст. 38 КУпАП, суд першої інстанції дійсно позбавлений можливості визнавати особу винуватою у вчинені правопорушення, натомість такі висновки повинні міститись в мотивувальній частині судового рішення.

Таким чином, суд першої інстанції, вірно встановив в мотивувальній частині постанови існування факту наявності в діях ОСОБА_1 , відносно якого складено протокол про адміністративне правопорушення, складу інкримінованого йому правопорушення (вини), однак закриваючи провадження по справі у зв`язку зі спливом строків, передбачених ст. 38 КУпАП, в резолютивній частині постанови помилково навів висновок про визнання його винуватим, чим фактично всупереч положень ч. 1 ст. 284 КУпАП одночасно виніс по справі дві різних за своєю суттю постанови.

У відповідності до п. 4 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право змінити постанову.

Отже, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити, виключивши з її резолютивної частини в абзаці першому висновок про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-7 КУпАП – змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови в абзаці першому висновок про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-7КУпАП.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова