Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №947/15749/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1490/26

Номер справи місцевого суду: 947/15749/26

Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,

за участю секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,

адвоката Вінокура Віталія Володимировича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – Новосільчака Олександра Яковича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінокура Віталія Володимировича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , на постанову Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

ПостановоюКиївського районного суду м. Одеси від 24.06.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,0 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,6 грн.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаною постановою Київського районного суду м. Одеси від 24.06.2026, захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю фіксації факту керування особою транспортним засобом, зазначаючи, що останній лише перебував поруч з транспортним засобом, який знаходився в нерухомому стані. Підстави зупинки транспортного засобу також не вбачаються.

При цьому, скаржником стверджується про обмеження працівниками поліції лише усною пропозицією пройти огляд з використанням газоаналізатора Драгер та із пропозицією до медичного закладу не зверталися, разом з тим, був позбавлений також на реалізацію свого права на правову допомогу.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення адвоката Винокур В.В., захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно положень ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Приймаючи оскаржувану постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наданими по справі доказами в своїй сукупності.

З огляду на наявні встановлені судом першої інстанції обставини справи та в подальшому досліджені апеляційним судом, судом першої інстанціях в повній мірі дотримано вищенаведені вимоги КУпАП, та як результат винесено законну та обґрунтовану постанову щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 633002 ОСОБА_1 05.04.2026 близько 21 год 28 хв в м. Одеса по вул. Краснова, 11-А, керував транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Перелік ознак алкогольного сп`яніння наведений в п. 3 розділу 1 Інструкції № 1452/735.

Огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу.

З матеріалів справи вбачається здійснення працівниками поліції фіксації подій, що відбувалися в день складення протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння та матеріали відеозапису долучено в якості додатків до протоколу, про що міститься відповідна відмітка.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, особою, яка притягується до адміністративної відповідальності заперечується факт керування вказаним в протоколі транспортним засобом.

Натомість, наведені твердження скаржника спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом з відеореєстратора автомобіля працівників поліції, а саме відео 2, що міститься на диску 2, з якого вбачається рух вказаного в протоколі транспортного засобу безпосередньо до зупинки такого в прибудинковій території, із фіксуванням місця знаходження зупиненого авто.

Відео 471335 містить в свою чергу подальше фіксування подій безпосередньо після зупинки вказаного в протоколі транспортного засобом, в тому числі й місцезнаходження зупиненого авто, що відповідає вищевказаному відеозапису, а також фіксування водія даного авто – ОСОБА_1 (особу водія встановлено в подальшому під час здійснення працівниками поліції перевірки документів). При цьому, слід зазначити, що факт керування транспортним засобом підтверджується в тому числі й безпосередньо особою, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , що підтверджується долученими відеозаписами подій, на яких останній сам повідомив, що приїхав на місце, де було складено протокол, за кермом автомобіля Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 (відео 471335, 21 год 29 хв).

Разом з тим, особою дослівно повідомлено «забрав автомобіль з СТО, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння» (відео 471335, 21 год 44 хв).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги у відповідній частині відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані та нічим не підтверджені.

В подальшому як вбачається з відеозапису 471335 в ході спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , останньому неодноразово пропонувалося пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп`яніння (21 год 28 хв, 21 год 31 год, 21 год 39 хв, 21 год 51 хв), роз`яснивши порядок проходження огляду на стан сп`яніння та наслідки відмови від проходження такого огляду, а саме складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності неодноразово відмовлявся від проходження відповідного огляду, повідомивши при цьому про факт вживання алкогольних напоїв (21 год 44 хв).

Таким чином, зважаючи на фіксування відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності від проходження огляду на стан сп`яніння, дослівно «не хочу проходити» (21 год 39 хв, 22 год 05 хв), а також наявність в акті огляду на стан сп`яніння підпису останнього про відмову від проходження такого огляду (а.с. 5), доводи апеляційної скарги в даній частині також відхиляються апеляційним судом.

Окрім того, з вищевказаного відеозапису подій також вбачається роз`яснення працівниками поліції особі, яка притягується до адміністративної відповідальності його права передбачені положеннями ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, в тому числі й щодо право на користування послугами адвоката (21 год 31 хв), проте останній із вимогами щодо залучення в даному випадку адвоката під час спілкування з працівниками поліції та до моменту складення та ознайомлення зі змістом складеного протоколу не звертався, з огляду на що доводи апеляційної скарги в даній частині також відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для зупинки даного авто під керуванням ОСОБА_1 , зважаючи на подальше виявлення працівниками поліції у особи відповідних ознак алкогольного сп`яніння, підтвердження останнім факту вживання алкогольних напоїв та керування транспортним засобом після вживання таких, а також складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду, також відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані. При цьому, слід зазначити, що скаржником, стверджуючи про незаконність та відсутність підстав для зупинки транспортного засобу, такі дії працівників поліції у встановленому законом порядку не оскаржувалися.

За положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, враховуючи вищевикладені, апеляційний суд приходить до висновку, що встановленими обставинами справі в своїй сукупності в повній мірі підтверджується факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Будь-яких обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить, а наведені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростували правильні по суті висновки суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Вінокура Віталія Володимировича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 25 вересня 2026 року.

Суддя О.С. Комлева