Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №522/23036/15-ц — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5742/26

Справа № 522/23036/15-ц

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2026 року про відмову у задоволенні заяви про роз`ясненні судового рішення, постановлену під головуванням судді Домусчі Л.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів,

встановив:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 року було задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів. Рішення набрало чинності.

15.04.2025 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду із заявою про роз`яснення судового рішення.

В заяві просили роз`яснити АТ КБ «ПриватБанк» рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 у справі № 522/23036/15-ц, а саме:

1) чи мають суми, зазначені у резолютивній частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 у справі № 522/23036/15-ц, бути виплачені АТ КБ «ПриватБанк» Стягувачу за таким судовим рішенням, з урахуванням податків та зборів, якщо такі суми підлягають обов`язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України?

2) за рахунок яких саме коштів АТ КБ «ПриватБанк», як податковий агент, зобов`язане сплатити податки та збори до державного бюджету України, якщо сума відсотків, зазначена в резолютивній частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 у справі № 522/23036/15-ц, підлягає обов`язковому оподаткуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України?.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2026 року у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення було відмовлено (т.4, а.с.62-66).

В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ставить питання про скасування ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2026 року, ухвалення нового судового рішення, яким заяву задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.4, а.с.71-74).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, посилаючись на те, що оскільки рішення суду від 17.10.2016 року було виконано у повному обсязі, відсутні підстави для його роз`яснення (т.4, а.с.86-87).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю позивача ОСОБА_1 , у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.4, а.с.99-101).

Колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з`явившихся учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 року виконано, а тому відсутні підстави для його роз`яснення (т.4, а.с.62-66).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст. 271 ЦПК України, за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 року позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було задоволено.

Відновлено банківське обслуговування договорів банківських вкладів № SAMDN10000715918281, № SAMDN01000715920395, № SAMDN80000730041880, № SAMDN25000725254189, № SAMDN80000736322373, № SAMDN25000734957159, № SAMDN01000715920395, шляхом розблокування особистих рахунків та переведення обслуговування вищезазначених депозитних рахунків до м. Одеси.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти за фактичну кількість днів користування вкладами (з 18 березня 2014 року) протягом дії вищезазначених договорів і нараховану суму процентів річних за договорами банківських вкладів:

– № SAMDN10000715918281 – 157,82 євро, що в еквіваленті за курсом Національного банку України, встановленим на рівні 28,46 грн – 4 491,56 грн;

– за карт/рахунком № НОМЕР_1 – 10 144,27 доларів США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України, встановленим на рівні 25,79 грн, еквівалентно 261 620,72 грн;

– за карт/рахунком № НОМЕР_2 – 38 391,92 грн;

– за рахунком «Бонус плюс» (карт/рахунок № НОМЕР_2 ) – 4 258,95 грн. (т.2, а.с.10-15).

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року залишено без змін (т.2, а.с.67-74).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2019 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року було залишено без змін (т.2, а.с.135-140).

06.04.2017 року Приморським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист щодо виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 року (т. 3, а.с.4).

Постановою Печерського ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 23.02.2018 року було відкрито виконавче провадження ВП №55864510 (т.3, а.с.7-8).

В подальшому, виконавче провадження було передано Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В подальшому, Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. 04.08.2025 року було винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 55864510 з примусового виконання виконавчого листа № 522/23036/15-ц виданого 06.04.2017 року Приморським районним судом м. Одеси на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме за заявою стягувача про повернення виконавчого листа та закриття виконавчого провадження від 23.07.2025 року, якою повідомлено про виконання рішення суду в повному обсязі.

Крім того, стягувачем ОСОБА_1 до суду надано копії виписок по її картковим рахункам, які містять зарахування відповідачем на суми: 10 0391,61 доларів США з вирахуванням комісії; 6 124,26 грн.; 42 650,87 грн.; 51 грн. (т.4, а.с.51-52).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2020 року в справі № 233/3676/19 вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання.

Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 року виконано, що підтверджується відповідними доказами, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволення заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про роз`яснення вказаного судового рішення.

Та обставина, що до суду із заявою про роз`яснення судового рішення представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся ще до його виконання, про що зазначено в апеляційній скарзі, не може слугувати підставою для скасування судового рішення і роз`яснення рішення суду, так як на момент постановлення оскаржуваної ухвали, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 року, вже було виконано.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвалу прийнято у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2026 року про відмову у задоволенні заяви про роз`ясненні судового рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 25.09.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький