Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №504/3269/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5639/26

Справа № 504/3269/25

Головуючий у першій інстанції Надєр Л. М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» - адвоката Калачика В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» на ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 06 березня 2026 року, постановленої під головуванням судді Надєр Л.М., про відмову у забезпеченні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

18.12.2025 року ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

04.03.2026 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява була обґрунтована тим, що предметом спору є невиконання відповідачем грошових зобов`язань щодо повернення кредитних коштів. З аналізу банківської виписки по рахунку відповідача № НОМЕР_1 , банківська картка № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», вбачається, що відповідач дійсно отримала кредитні кошти на цей рахунок, що підтверджує факт укладення договору; по рахунку відбувається активний рух коштів (зарахування та списання), що підтверджує платоспроможність відповідача та спростовує можливі посилання на скрутне матеріальне становище. Попри наявність коштів на рахунку відповідач свідомо не здійснює погашення заборгованості перед позивачем, що свідчить про її недобросовісну поведінку. Враховуючи, що відповідач обізнана про наявність судового спору, а також той факт, що позивачу та суду стали відомі реквізити її активного банківського рахунку, існує обґрунтоване припущення, що відповідач вчинить дії, спрямовані на приховування коштів (зняття готівки, переказ на рахунки третіх осіб, закриття рахунку).

Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив його заяву про забезпечення позову задовольнити.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 06.03.2026 року у задоволенні заяви ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» про забезпечення позову було відмовлено (а.с.44-45).

В апеляційній скарзі ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали суду та ухвалення нового судового рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.48-49).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, в режимі ВКЗ, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (а.с.81-82).

Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція направлялась відповідачу ОСОБА_1 за зареєстрованим місцем її реєстрації (а.с.87).

Однак, поштова кореспонденція на вказану адресу повернулася до суду з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.85-86), що у відповідності до вимог, передбачених ч.1 ст. 131 ЦПК України вважається її належним сповіщенням.

У зв`язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з`явившихся учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Вирішуючи питання про забезпечення уточненого позову, суд виходив із того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 14 550,00 грн.

З банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , банківська картка (№ НОМЕР_2 ), відкритому в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» вбачається, що відповідачка дійсно отримала кредитні кошти у розмірі 1 500,00 грн., а також вбачається активний рух коштів (зарахування та списання), що підтверджує платоспроможність відповідача (а.с.43). Позивач зазначав у позові, що відповідач свідомо не здійснює погашення заборгованості перед позивачем, що свідчить про її недобросовісну поведінку. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 обізнана про наявність судового спору, існує обґрунтоване припущення, що відповідач вчинить дії, спрямовані на приховування коштів (зняття готівки, переказ на рахунки третіх осіб, закриття рахунку) та ускладнить виконання майбутнього судового рішення, у разі задоволення позовних вимог.

Верховний Суд у постанові від 17.08.2021 року у справі № 916/585/18 вказав, що достатньо обґрунтованого припущення про те, що майно може зникнути або зменшитися, для задоволення заяви про забезпечення позову.

У даному випадку легкість переказу безготівкових коштів через мобільний банкінг робить цей ризик миттєвим та високо ймовірним.

Отже, без застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту в межах суми 3 922,40 грн., що знаходяться на рахунку (рахунках) відповідача, існує високий ризик того, що на момент набрання рішенням суду законної сили, у разі задоволення позовних вимог, грошові кошти на рахунках відповідача будуть відсутні.

За таких обставин, враховуючи реальну загрозу невиконання майбутнього судового рішення щодо стягнення заборгованості, ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням постанови про задоволення заяви ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» про забезпечення позову.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її повністю спростовують, оскільки ухвалу постановлено не у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду – скасувати та ухвалити постанову, якою заяву ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» про забезпечення позову задовольнити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч.1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» задовольнити.

Ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 06 березня 2026 року про відмову в забезпеченні позову скасувати.

Ухвалити постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому

в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», код ЄДРПОУ: 14305909, а також на будь-яких

інших рахунках, що будуть виявлені в ході виконання ухвали, в межах суми

3 922,40 (три тисячі дев`ятсот двадцять дві гривень 40 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23.09.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький