Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №522/22015/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1738/26

Номер справи місцевого суду: 522/22015/25

Головуючий у першій інстанції Русєва А. С.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисниці Черевиченко Н.А.

розглянувши апеляційну скаргу захисниці Черевиченко Неллі Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1

на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2026 року,

встановив:

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19 вересня 2025 о 23:30 год. у м. Одеса, вул. Балтиморська (Посмітного), 20, керував транспортним засобом «Volkswagen Passat», державні номерні знаки НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння шкіри обличчя, від проходження огляду у встановленому порядку на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисниця Черевиченко Н.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 проситьскасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2026 рокута закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

За доводами апеляційної скарги суд не надав належної правової оцінки відсутності у справі доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом. Крім цього, суд не врахував, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2025 року у справі №522/22120/25 суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, мотивуючи це рішення тим, що він не перебував за кермом транспортного засобу за цих самих обставин, що були предметом розгляду у цій справі. Зазначене судове рішення має преюдиційний характер для розгляду цієї справи.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його захисниця Черевиченко Н.А. підтримали вимоги апеляційної скарги, надали пояснення за доводами апеляційної скарги.

Вислухавши ОСОБА_2 та його захисницю Черевиченко Н.А. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції, виходив із того, що факт доведеності ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого правопорушення, зокрема і факт керування ним транспортним засобом за обставин, зафіксованих та викладених у протоколі про адміністративне правопорушення підтверджується сукупністю доказів, що містяться у матеріалах справи, зокрема відеозаписами. Суд критично оцінив версію сторони захисту про те, що автомобілем керувала інша особа (дівчина на ім`я ОСОБА_3 ), а не ОСОБА_2 . Крім цього, суд відхилив посилання сторони захисту на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2025 року, якою провадження у справі за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

З такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд не погоджується, з огляду на таке.

У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.

При цьому, законодавець у положеннях ст. 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зважаючи на специфіку складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, встановлення у діях особи факту керування транспортним засобом є обов`язковим, недоведеність цієї обставини свідчить про відсутність у діях особи ознак інкримінованого правопорушення, а відтак і відсутність правових підстав для притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. (ч.3 ст. 266 КУпАП).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч.5 ст. 266 КУпАП).

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст. 266 КУпАП).

Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Iнструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі -Інструкція).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відтак, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_2 , у скоєні інкримінованого адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення, тобто поліцейського.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №459293 від 20 вересня 2025 року убачається, що: «19 вересня 2025 року о 23:30 год в м. Одеса, вул. Балтиморська (Посмітного) 20, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки відмовився. Від проходження у медичному закладі КНП ООМЦПЗ ООР відмовився. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР».

У графі №9 «Свідки чи потерпіли, підпис» зазначено, що такі не залучалися.

У графі №10 «Технічний засіб відеозапису» вказано ПВР 474922, 471434, 471472.

З відеозаписів, долучених до матеріалів справи убачається, що правоохоронці прибули на місце ДТП за участю 3-х транспортних засобів, а саме «Volkswagen», «Hyundai» та «Tesla». Під час встановлення осіб водії вказаних вище автомобілів, факт керування транспортним засобом до моменту ДТП ОСОБА_2 заперечував, посилаючись на те, що автомобілем керувала дівчина на ім`я ОСОБА_3 з якою він познайомився ввечері незадовго до ДТП, та яка після зіткнення транспортних засобів зникла з місця події у невідомому напрямку. Ці обставини підтвердила також і ОСОБА_4 , яка у цей час знаходилася у салоні транспортного засобу «Volkswagen». Водій транспортного засобу «Tesla» зазначив, що не бачив, хто саме знаходився за кермом транспортного засобу «Volkswagen», та зазначив, що водій автомобіля «Hyundai» бачив, як автомобілем керував чоловік (00:24:32-00:24:46 – час вказаний на відеозаписі). З метою встановлення особи водія за допомогою камер відеоспостереження, поліцейські зверталися до чергової частини, від якої надійшло повідомлення про те, що не видно, хто саме керував автомобілем (00:34:18 – час вказаний на відеозаписі). Посилаючись на наявність письмових пояснень водіїв інших транспортних засобів, причетних до ДТП, як на обставину, яка підтверджує факт керування транспортним засобом, поліцейський запропонував ОСОБА_2 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у порядку, передбаченому законодавством, однак він відмовився, мотивуючи це тим, що не керував транспортним засобом.

Письмові пояснення водіїв транспортних засобів, причетних до ДТП у справі відсутні.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності є винною у вчиненні цього правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.

Сама по собі та обставина, що вказаний вище транспортний засіб належить ОСОБА_2 на праві власності та того дня він керував ним, за умови відсутності доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували знаходження саме його у цей день та час (19 вересня 2025 року о 23:30 год) за кермом вказаного транспортного засобу, унеможливлює констатування того факту, що саме він був водієм цього автомобіля за обставин зафіксованих та викладених у протоколах про адміністративні правопорушення.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

З матеріалів справи убачається, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа №522/22120/25 відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.

У межах цієї справи ОСОБА_2 звинувачувався у тому, що він: «19.09.2025 року о 23.30 годин в м. Одеса, вул. Балтиморська (Посмітного), 20 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Passat д/з НОМЕР_1 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, та скоїв зіткнення з попереду рухаючимся автомобілем Hyundai Sonata д/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , який по удару по інерції скоїв зіткнення з попереду рухаючимся автомобілем Tesla Model X д/з НОМЕР_3 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим ОСОБА_2 порушив п. 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП».

Отже, події, які були предметом розгляду у справі №522/22120/25 є тотожними тим, що переглядаються у цій справі.

За результатами розгляду справи №522/22120/25 суд на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

З мотивувальної частини цього судового рішення, серед іншого убачається, що суд встановив, що потерпілий ОСОБА_5 , який був учасником ДТП не бачив, хто саме здійснював керування транспортним засобом Volkswagen Passat д/з НОМЕР_1 .

Апеляційний суд зауважує, що під час розгляду справи №522/22120/25, потерпілий ОСОБА_5 , який був водієм транспортного засобу «Hyundai», не підтвердив пояснення, надані ним на місці події про те, що саме ОСОБА_2 був водія автомобіля Volkswagen Passat д/з НОМЕР_1 , зазначивши про те, що він не бачив, хто саме керував цим автомобілем.

Відомості про те, що зазначене вище судове рішення оскаржувалося в апеляційному порядку відсутні, отже в силу положень ст. 294 КУпАП, воно вважається таким, що набрало законної сили.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили та має преюдиційний характер для розгляду цієї справи встановлено відсутність доказів, які б підтверджували, що до моменту ДТП транспортним засобом керував саме ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять, а поліцейськими усупереч вимог ст. 251 КУпАП, що є їх процесуальним обов`язком, не надано інших доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом, як про те зазначено у змісті протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що за встановлених у справі фактичних обставин, докази, що містяться у справі, які надані правоохоронцями, не доводять ту обставину, що саме ОСОБА_2 був водієм транспортного засобу, що є однією з обов`язкових ознак складу інкримінованого адміністративного правопорушення, за відсутності якої не можливе вирішення питання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накладення на останнього стягнення.

За вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно приписів статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене вище, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження у цій справі.

У відповідності до п.2 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а оскаржувану постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2026 року скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП

постановив:

Апеляційну скаргу захисниці Черевиченко Неллі Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 30 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко