Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №484/4699/26 — Миколаївський апеляційний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 484/4699/26

Провадження № 33/812/399/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року місто Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Глубоченка С.М.,

за участю секретаря судового засідання Гулого С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Дмітрішиної Оксани Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за місцем проживання в АДРЕСА_1 ,

за частиною першою статті 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, адвокат Дмітрішина О.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження постанови від 10 серпня 2026 року, постанову місцевого суду скасувати, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 була безпідставною та неправомірною, що ставить під сумнів допустимість отриманих у подальшому доказів.

Стверджує, що після повідомлення про виявлені ознаки наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , отримавши від працівника поліції інформацію про необхідність його проведення виключно у медичному закладі та тривалість оформлення відповідних матеріалів, не відмовився у категоричній формі від його проведення, але наполягав на неможливості залишення транспортного засобу на проїзній частині.

Також, у поданій апеляційні скарзі захисник Міщенка М.С. посилається на неповноту відеофіксації дій працівників поліції та вказує на відсутність об`єктивних ознак наркотичного сп`яніння у водія. Зазначає, що тремтіння пальців рук, блідість обличчя та звужені зіниці ока були зумовлені фізичними особливостями його організму.

Крім того, у поданій апеляційній скарзі захисник посилається також на те, що ОСОБА_1 згодом самостійно звернувся до медичного закладу та пройшов токсикологічне дослідження, за результатами якого ознак сп`яніння у нього не виявлено.

Указані обставини у сукупності на переконання захисника підтверджують відсутність у ОСОБА_1 стану наркотичного сп`яніння, тоді як суд першої інстанції безпідставно не надав цьому доказу належного значення.

Оскільки раніше подана апеляційна скарга, була повернута захиснику через «дефект ордера захисника» постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 серпня 2026 року, просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року поважними та поновити строк на апеляційне оскарження.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , повідомлений належним чином про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Дмітрішина О.В. в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи у її відсутність та без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Оскільки учасники справи належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, їх неявка в судове засідання відповідно до приписів частини шостої статті 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи клопотання про поновлення строку апеляційний суд вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною другою статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2026 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської областівинесено оскаржувану постанову.

Згідно супровідного листа Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року №484/4699/26/23646/2026 копію постанови судом було направлено ОСОБА_1 за адресою його реєстрації та захиснику Дмітрішиній О.В. через кабінет «Електронного суду».

Отже, доводи захисника стосовно дати та часу отримання копії оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження.

Матеріалами справи також встановлено і те, що після отримання постанови суду, захисником у визначений частиною другою статті 294 КУпАП подано апеляційну скаргу за допомогою підсистеми «Електронний суд», в додатках до якої міститься ордер захисника про надання правничої допомоги ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Миколаївського апеляційного суду від 25 серпня 2026 року повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_2 з огляду на те, що нею не долучено документів на підтвердження своїх повноважень.

Повторно, захисник ОСОБА_1 - адвокат Дмітрішина О.В. подала апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку через свій електронний кабінет підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 26 серпня 2026 року.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує доводи захисника щодо причин ненадання ордера, а також необхідність забезпечення права особи на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд, беручи до уваги конкретні обставини цієї справи та необхідність забезпечення ОСОБА_1 права на доступ до суду, вважає за необхідне поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах, визначених статтею 294 КУпАП, апеляційний суд доходить висновку про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтями 251, 252 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а їх оцінка здійснюється на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі статтею 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Адміністративним правопорушенням, в розумінні частини першої статті 130 КУпАП, є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Процедура виявлення у водіїв ознак сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан сп`яніння визначена статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерство внутрішніх справ України Міністерство охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі – Порядок).

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

З усталеної судової практики вбачається, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Таким чином, для притягнення особи до відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП необхідно встановити факт перебування особи в стані сп`яніння, та /або наявність ознак такого сп`яніння та відмову від проходження огляду на визначення стану сп`яніння, що отримано у передбачений Законом спосіб. При цьому, визначальним для кваліфікації дій особи за статтею 130 КУпАП є саме факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння та/або з ознаками такого сп`яніння.

Отже, з огляду на зміст інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, предметом перевірки у цій справі є не доведення факту перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння, а встановлення того, чи керував він транспортним засобом, чи існували передбачені законом підстави для проведення його огляду на стан наркотичного сп`яніння, чи було йому у встановленому порядку запропоновано пройти такий огляд та чи відмовився він від його проходження.

Саме з огляду на такий предмет доказування підлягають оцінці доводи апеляційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 стану наркотичного сп`яніння та результати його подальшого самостійного звернення до медичного закладу.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 липня 2026 року о 09:58 годині в м. Первомайську по проспекту Праці водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме звужені зіниці очей, неприродна блідість обличчя та тремтіння кінцівок рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі КНП ПЦМБЛ у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

У своїй апеляційній скарзі, адвокат Дмітрішина О.В. посилається на чотири групи доводів, які на її думку вказують на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, зокрема посилається на безпідставність зупинки транспортного засобу, відсутність категоричної відмови водія пройти огляд на визначення стану сп`яніння, недопустимість відеозапису та наявність лабораторних досліджень, які не виявили в біологічному матеріалі водія наркотичних речовин.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про безпідставність зупинки транспортного засобу, а також про незаконність подальших дій щодо ОСОБА_1 та недопустимість зібраних доказів, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що такі доводи апелянта не можуть оцінюватися відокремлено від фактичного розвитку подій, зафіксованого технічними засобами.

При цьому, правомірність причини зупинки транспортного засобу не входять до складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та не підлягає доказуванню у даній справі.

Незгода з діями працівників поліції могла бути підставою для оскарження їх дій.

Однак, матеріали справи не містять доказів оскарження у встановленому законом порядку дій поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно проведеного службового розслідування, висновки якого могли би спростувати факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, на які посилається адвокат в апеляційній скарзі, не прийнятні для застосування у даній справі, оскільки обставини у справі № 686/11314/17 не є подібними до обставин у даній справі, крім того ця справа розглянута за правилами КАСУ, а не КУпАП.

В даному випадку, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил. Законність вимоги працівника поліції та обов`язок водія виконати подану відповідно до закону вимогу про зупинку є питаннями, які не можуть підмінятися суб`єктивною оцінкою водієм доцільності такої зупинки безпосередньо під час руху.

Тому, не заслуговує на увагу і пов`язаний із цим довід захисника про те, що будь-які докази, отримані після незаконної, на його думку, зупинки, автоматично не можуть бути використані при вирішенні цієї справи.

Наявність порушень під час здійснення певної процесуальної чи дії, яка вчиняється поліцейським саме по собі не означає автоматичної недопустимості всіх доказів, отриманих надалі. Вирішальним є характер допущеного порушення, його вплив на достовірність відповідного доказу та можливість використання такого доказу для встановлення обставин, що входять до предмета доказування.

У цій справі ознаки, які стали підставою для направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу, були виявлені працівниками поліції вже під час безпосереднього спілкування з ним після припинення руху його транспортного засобу, що за матеріалами справи було пов`язано з порушенням ним правил дорожнього руху.

Подальша пропозиція пройти огляд, роз`яснення порядку його проведення, поведінка ОСОБА_1 та його відмова від проходження огляду мають самостійне доказове значення та зафіксовані технічними засобами.

Будь-яких даних про те, що припинення руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 вплинуло на добровільність його волевиявлення при вирішенні питання щодо проходження медичного огляду чи позбавило його можливості усвідомлювати зміст вимог працівників поліції або спотворило зміст зафіксованих подій, матеріали справи не містять.

Посилання сторони захисту на відсутність в матеріалах справи постанови про порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, як на відсутність причин для зупинки, є необґрунтованими та вказане не спростовує сам факт виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння та фактичної відмови водія від проходження такого огляду, і порушення ним пункту 2.5 цих Правил.

Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують належності та допустимості доказів, якими підтверджуються обставини, що безпосередньо утворюють склад інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у працівників поліції достатніх підстав для направлення ОСОБА_3 на огляд на стан наркотичного сп`яніння, з огляду на те, що виявлені у нього ознаки сп`яніння пов`язані з особливостями його організму апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та огляду на відповідний стан.

Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння, крім запаху алкоголю з порожнини рота, а також звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або, навпаки, підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Приписи пункту 12 розділу ІІ Інструкції передбачають, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у пункті 4 розділу І Інструкції, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З матеріалів справи та дослідженого відеозапису слідує, що після зупинки транспортного засобу під час безпосереднього спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції звернули увагу на стан його зіниць, а також зафіксували інші зовнішні ознаки, які були розцінені ними, як ознаки наркотичного сп`яніння. У протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд зазначено про звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродну блідість обличчя та виражене тремтіння пальців рук.

Наявність таких ознак узгоджується зі змістом відеозапису події та поясненнями сторони захисту, що надані в суді першої інстанції, у яких ОСОБА_1 не заперечував наявність указаних ознак, але зазначав про те, що вказані ознаки викликані особливостями його організму, які і стали підставою для пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я та оформлення відповідного направлення.

Тому, виявлення передбачених Інструкцією ознак стану наркотичного сп`яніння становило достатню правову підставу для направлення ОСОБА_1 на медичний огляд.

Твердження апелянта про те, що тремтіння пальців рук, звуження зіниць очей та блідість обличчя могли бути викликані особливостями його організму, наведеного не спростовують, оскільки виявлення у водія таких ознак саме і є підставою для проведення спеціального медичного огляду, метою якого є підтвердження або спростування відповідної підозри.

З огляду на характер виявлених у ОСОБА_1 ознак, поліцейські обґрунтовано запропонували йому пройти огляд не на місці зупинки транспортного засобу, а у закладі охорони здоров`я, що відповідає встановленому порядку проведення огляду у разі наявності ознак наркотичного сп`яніння.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що пропозиція пройти відповідний огляд була адресована безпосередньо ОСОБА_1 , її зміст був для нього зрозумілим, він вступав із працівниками поліції з цього приводу у діалог та висловлював свою позицію щодо проходження огляду.

При цьому, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від поїздки до медичного закладу та проходження запропонованого огляду.

Доводи апеляційної скарги щодо мотивів такої відмови, а саме неможливість залишити транспортний засіб не виключає складу адміністративного правопорушення.

Визначальним в даному випадку є не факт словесної згоди водія, а його остаточне волевиявлення та фактична поведінка після належної пропозиції пройти огляд у встановленому порядку.

Обов`язок, передбачений пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, полягає саме у проходженні огляду, а не лише у висловленні готовності його пройти.

Як установлено з матеріалів справи, після роз`яснення необхідності проходження огляду у закладі охорони здоров`я ОСОБА_1 від поїздки до такого закладу відмовився, у зв`язку з чим працівниками поліції було зафіксовано його відмову та складено протокол про адміністративне правопорушення. Наслідки такої відмови працівниками поліції було останньому роз`яснено.

Також на переконання апеляційного суду, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції доводи адвоката Дмітрішиної О.В. про відсутність повної відеофіксації події, зокрема щодо відсутності на відеозаписі його пояснень стосовно неможливості залишити транспортний засіб. Наявні в матеріалах справи відеозаписи з нагрудних камер поліцейських є безперервними у ключові моменти фіксації правопорушення, послідовними та чітко відображають, що ОСОБА_1 було у встановленому законом порядку запропоновано пройти огляд, від чого останній відмовився, висуваючи власні умови.

Відсутність на відеозаписі пояснень водія щодо обставин події або мотивів його поведінки не свідчить про неповноту чи дефектність відеофіксації як доказу.

ОСОБА_1 не був позбавлений права викласти свої зауваження та пояснення у письмовій формі безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення, у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», або викласти їх у своїх поясненнях від 03 липня 2026 року, що долучені до матеріал справи.

Сама по собі відсутність фіксації процесу надання водієм усних пояснень після вже зафіксованого факту відмови від огляду не нівелює доказове значення відеозапису та не спростовує наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Тому, ці доводи слід розцінювати, як суб`єктивне тлумачення норм процесуального права з метою уникнення адміністративної відповідальності.

Сукупністю досліджених доказів підтверджено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, за наявності передбачених законом підстав був направлений для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння до закладу охорони здоров`я, однак від проходження такого огляду у встановленому порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статі 130 КУпАП.

Посилання захисника ОСОБА_1 – адвоката Дмітрішиної О.В. на результати лабораторних досліджень від 04 липня 2026 року, відповідно до яких після самостійного звернення до закладу охорони здоров`я ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Разом із тим апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені медичні документи є неналежними доказами виключно з тієї підстави, що відповідне обстеження ОСОБА_1 пройшов за власною ініціативою та без участі працівників поліції.

Так, приписами статті 251 КУпАП, визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як убачається з наданих документів, після подій, пов`язаних з оформленням працівниками поліції адміністративних матеріалів, невстановлена особа, під іменем ОСОБА_1 самостійно звернулася до медичної лабораторії, де здала біологічне середовище для токсикологічного дослідження, за результатами якого у біологічному середовищі наданого на дослідження наркотичних речовин не виявлено.

У свою чергу, частина третя статі 266 КУпАП визначає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції може проводитися в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Тобто в даному випадку, частина третя статті 266 КУпАП в імперативній формі указує на перелік закладів, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а також містить заборону на проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах.

Так, відповідно до додатку 1 наказу управління охорони здоров`я Миколаївської облдержадміністрації від 14 квітня 2020 року №329-А, затверджено перелік закладів охорони здоров`я Миколаївської області, яким надано право проведення медичного огляду громадян для встановлення факту вживання алкоголю, наркотиків чи інших психоактивних речовин та стану сп`яніння.

Згідно вказаного переліку на території м. Первомайськ розташовано два заклади охорони здоров`я, які мають проводити відповідні огляди, зокрема КНП «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня» Первомайської міської ради та КНП «Первомайська центральна районна лікарня» Первомайської районної ради.

За змістом наданих до суду першої інстанції результатів лабораторних досліджень №1000103149018 від 04 липня 2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 03 липня 2026 року звернувся до незалежної медичної лабораторії «Смартлаб» де здав біологічне середовище, для визначення наявності наркотичних речовин, результат якого показав негативне значення.

Указана лабораторія до вищезазначеного переліку не входить, тому і результати такого огляду є неналежними та недопустимими.

При цьому, також слід врахувати і ту обставину, що зазначені у наданій ОСОБА_1 довідці міститься застереження про те, що взяття біологічного середовища у пацієнта проводилося не працівниками ТОВ «Смартлаб» і відповідно ідентифікація особи не проводилася, що суперечить і положенню Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо результатів подальшого медичного обстеження не ставлять під сумнів доведеність складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що вони є взаємоузгодженими та достатніми для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд не встановив таких порушень норм матеріального чи процесуального права, які ставили б під сумнів законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Окремі недоліки мотивування постанови суду першої інстанції, не вплинули на правильність остаточного висновку суду про винуватість ОСОБА_1 , не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Відтак, підстав для скасування чи зміни постанови судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року апеляційним судом не встановлено, у зв`язку з чим апеляційна скарга адвоката Дмітрішиної Оксани Володимирівни задоволенню не підлягає, а постанова судді першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 283, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про поновлення строку задовольнити.

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 серпня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО