Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №486/1021/26 — Миколаївський апеляційний суд

16.09.26

33/812/371/26

Миколаївський апеляційний суд

Провадження № 33/812/371/26 Головуючий суду І інстанції

Категорія: ч. 2 ст. 172-16 КУпАП суддя Далматова Г.А.

Суддя апеляційного суду

Чебанова-Губарєва Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Миколаїв

Суддя судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В.,

за участю секретаря - Пшеняк М.В.

розглянула, апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-16 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

За постановою судді, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, старший лейтенант ОСОБА_1 будучи військовою службовою особою - військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді командира 1 стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, підрозділи якої розташовані неподалік населеного пункту АДРЕСА_3 , діючи умисно та всупереч інтересів служби, в умовах особливого періоду, на порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 26, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 1. 4. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, приписів «Антикорупційної програми Національної гвардії України на 2026-2028 роки», затвердженої наказом командувача Національної гвардії України від 20 березня 2026 року № 354 та Розпорядження командувача Національної гвардії України від 10 жовтня 2023 року № 27/16-8309, діючи умисно, шляхом невиконання покладених на нього службових обов`язків, в умовах особливого період, у невстановлений точно час, але не пізніше 23.01.2026 р., будучи обізнаним про факт здійснення старшим сержантом ОСОБА_2 збору коштів з підпорядкованих військовослужбовців 1 стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) НОМЕР_1 стрілецького батальйону на забезпечення господарсько-побутових потреб підрозділу, не запобіг вчиненню правопорушення серед особового складу, протиправну поведінку в підрозділ не припинив, доповіді про це старшому командирові не здійснив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як бездіяльність військової влади, вчинене в умовах особливого періоду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі.

Зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, оскільки в мотивувальній частині відсутній висновок суду про визнання його винним та мотиви такого рішення.

Пояснює, що свої службові обов`язки виконує належним чином відповідно до вимог діючого законодавства. Всі потреби військовослужбовців військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України не забезпечує, про що старше військове командування обізнане. Наявні в підрозділі комп`ютери, принтери, мікрохвильова піч, пральні машини, тощо, які потрібні для створення належних умов проживання та проходження служби у підрозділі, придбані за власні кошти військовослужбовців. Заправка принтерів та ремонт вищеперерахованих речей також військовослужбовці здійснюють за власні кошти. Окрім вищевказаних речей особовий склад за власні кошти купує предмети особистої гігієни: туалетний папір, миючі засоби для унітазів, ароматизатори, якими військова частина також не забезпечує. Для вирішення питання придбання вказаних речей, якими користуються всі військовослужбовці в загальних туалетах, останні провели зібрання та вирішили за рахунок власних коштів поліпшити свої умови в місці несення військової служби шляхом придбання туалетного паперу, миючих засобів для унітазів, ароматизаторів. Військовослужбовці неодноразово обговорювали та самі запропонували такий спосіб вирішення питання, це була виключно їх ініціатива, вказане підтверджується їх поясненнями, які вони надавали в ході службової перевірки, актом зборів військовослужбовців 1 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону. Придбання вищевказаних речей військовослужбовці доручили старшому сержанту ОСОБА_3 , який в міру потреби здійснював закупівлю цих речей, оскільки варта несеться беззмінно і у військовослужбовців немає постійного доступу до виходу в місто.

Також він та офіцери за власні кошти окремо від військовослужбовців купують туалетний папір та миючі засоби для офіцерського туалету, оскільки військова частина такі речі не виділяє. Таким чином, належні санітарно-гігієнічні умови для проживання та військової служби забезпечувались не військовою частиною НОМЕР_2 , а самими військовослужбовцями 1 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону шляхом самостійного придбання за власні кошти туалетного паперу, миючих засобів для унітазів, як і решту необхідних речей для проживання та військової служби.

Звертає увагу, що з метою належного виконання своїх службових обов`язків, ним як командиром роти неодноразово направлялись заявки до військової частини НОМЕР_2 через матеріально відповідальних осіб, а саме старшину ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , останнім 08.05.2026 така заявка зроблена та скерована до військової частини, але її, так як і решту інших, не взято до розгляду. Начальник речової служби ОСОБА_6 мотивував неприйняття заявок тим, що відповідно до наказу МВС № 475 від 07.06.2017 року «Про речове забезпечення НГУ» нормами не передбачено видачу таких речей особистого користування як туалетний папір, засіб для миття унітазу, ароматизатори. Під час розгляду справи судом задоволено клопотання та витребувано з військової частини письмову інформацію від 23.07.2026 р., згідно якої видача туалетного паперу та засобів для миття унітазів чинними нормами забезпечення речовим майном для цієї категорії підрозділів не передбачена у зв`язку з чим вказане майно для 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 не планувалось та фактично не видавалось. Таким чином, військовослужбовці даної військової частини купували за власні кошти для самих себе щоденно необхідні речі (туалетний папір, засіб для миття туалетів, ароматизатори), надання яких державою не передбачено.

При цьому, судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , а також особового складу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які можуть підтвердити направлення ним заявок про надання підрозділу туалетного паперу, миючих засобів для унітазів, незабезпечення військовою частиною НОМЕР_2 вказаними речами та придбання їх за ініціативою та коштами військовослужбовців на добровільній основі.

Вказує, що прокурор у протоколі послався на порушення вимог «Антикорупційної програми НГУ на 2026-2028 роки», яка була затверджена наказом командуючого НГУ від 20.03.2026 р. № 354, яка не діяла в період, який мені йому інкримінують, а саме 23 - 24 січня 2026 року. Також у протоколі прокурор послався на порушення розпорядження КНГУ від 10.10.2023 р. № 27/16-8309, яке не являється нормативно-правовим актом, а є документом управлінського характеру, який видається керівником для оперативного вирішення поточних питань.

Наголошує, що в діях військовослужбовців відсутній склад будь-якого правопорушення чи протиправної поведінки, тому він не мав обов`язку припинити правопорушення та доповісти старшому командирові про бажання військовослужбовців придбати речі особистої гігієни у зв`язку з чим в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-16 КУпАП.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить наступного.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, вищенаведених вимог закону суд першої інстанції при розгляді даної справи не дотримався, а тому дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-16 КУпАП. Так суддя місцевого суду, всупереч вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280 КУпАП належним чином не з`ясував всіх фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.

Диспозиція ч. 2 ст. 172-16 КУпАП є бланкетною, нею передбачено відповідальність за бездіяльність військової влади, а саме за умисне невжиття заходів щодо припинення злочину, що вчиняється підлеглим, або не направлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою покладених на неї службових обов`язків, вчинене в умовах особливого періоду.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується прямою формою вини військової службової особи, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 9 КУпАП).

Стаття 251 КУпАП зазначає, що доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами тощо.

Разом з тим як вбачається зі змісту проколу складеного відносно ОСОБА_1 та долучених до нього матеріалів, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-16 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом з огляду на наступне.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться в провину те, що він будучи військовою службовою особою - військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді командира 1 стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, підрозділи якої розташовані неподалік населеного пункту АДРЕСА_3 , діючи умисно та всупереч інтересів служби, в умовах особливого періоду, на порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 26, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.п. 1. 4. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, приписів «Антикорупційної програми Національної гвардії України на 2026-2028 роки», затвердженої наказом командувача Національної гвардії України від 20 березня 2026 року № 354 та Розпорядження командувача Національної гвардії України від 10 жовтня 2023 року № 27/16-8309, діючи умисно, шляхом невиконання покладених на нього службових обов`язків, в умовах особливого період, у невстановлений точно час, але не пізніше 23.01.2026 р., будучи обізнаним про факт здійснення старшим сержантом ОСОБА_2 збору коштів з підпорядкованих військовослужбовців 1 стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) НОМЕР_1 стрілецького батальйону на забезпечення господарсько-побутових потреб підрозділу, не запобіг вчиненню правопорушення серед особового складу, протиправну поведінку в підрозділ не припинив, доповіді про це старшому командирові не здійснив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-16 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як бездіяльність військової влади, вчинене в умовах особливого періоду.

Разом з тим, як вбачається з висновку повторного службового розслідування за фактом ймовірного неналежного виконання обов`язків щодо забезпечення особового складу необхідним майном та можливого збору коштів з підлеглого особового складу командуванням 1 стрілецького батальйону (з охорони та оборони важливих державних об`єктів) встановлено, що факт збору коштів військовослужбовцями 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону для задоволення господарсько-побутових потреб підрозділу знайшов своє підтвердження, проте, аналіз отриманих доказів, зокрема змісту голосових повідомлень та результати анонімного моніторингу через Google форми, свідчить про повну відсутність корупційного умислу або ознак особистого збагачення посадових осіб, оскільки зібрані кошти використовувалися виключно для підтримки життєдіяльності підрозділу, закупівлі засобів гігієни та освітлення, що підтверджується свідченнями особового складу та відсутністю неправомірних фінансових операцій на карткові рахунки командування.

Крім того, до матеріалів перевірки долучено письмові пояснення військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, згідно яких військовослужбовці добровільно збирали кошти для придбання туалетного паперу та миючих засобів.

Апеляційний суд звертає увагу, що як під час проведення службового розслідування, так і під час письмового опитування військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України було встановлено факт не забезпечення військовослужбовців окремими предметами особистої гігієни, а саме туалетним папером, спеціальними миючими засобами для санітарних приміщень, тощо, що в свою чергу свідчить проте, що у діях ОСОБА_2 був відсутній корупційний умисел чи корисливий мотив. Добровільний збір коштів відбувався за ініціативою та згодою самого особового складу для задоволення першочергових побутових потреб підрозділу, а тому в діях ОСОБА_2 був відсутній умисел на перевищення службових повноважень або діяння всупереч інтересам служби.

За такого, ОСОБА_1 будучи обізнаним про факт здійснення старшим сержантом ОСОБА_2 збору коштів з військовослужбовців не мав обов`язку припинити правопорушення та доповісти старшому командирові про бажання військовослужбовців придбати речі особистої гігієни. Крім того, як вбачається з пояснення самого ОСОБА_1 , з метою належного виконання своїх службових обов`язків, ним як командиром роти неодноразово направлялись заявки до військової частини НОМЕР_2 через матеріально відповідальних осіб, а саме старшину ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , останнім 08.05.2026 р. така заявка зроблена та скерована до військової частини, але її, так як і решту інших, не взято до розгляду. Начальник речової служби ОСОБА_6 мотивував неприйняття заявок тим, що відповідно до наказу МВС № 475 від 07.06.2017 року «Про речове забезпечення НГУ» нормами не передбачено видачу таких речей особистого користування як туалетний папір, засіб для миття унітазу, ароматизатори. Також, під час розгляду справи судом задоволено клопотання та витребувано з військової частини письмову інформацію від 23.07.2026 р., згідно якої видача туалетного паперу та засобів для миття унітазів чинними нормами забезпечення речовим майном для цієї категорії підрозділів не передбачена у зв`язку з чим вказане майно для 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 не планувалось та фактично не видавалось. Таким чином, військовослужбовці даної військової частини купували за власні кошти для самих себе щоденно необхідні речі (туалетний папір, засіб для миття туалетів, ароматизатори), надання яких державою не передбачено.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази та сам протокол, апеляційний суд дійшов висновку, що у даній справі не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-16 КУпАП.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.07.2019 р. у справі за № 216/5226/16-а (2-а/216/33/17), притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі за №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 р., «Коробов проти України» від 21.10.2011 р. ЄСПЛ звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Суд зазначає, що вказані та досліджені апеляційним судом докази у своїй сукупності не доводять поза розумним сумнівом факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-16 КУпАП.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення. В даному випадку апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-16 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає закриттю.

У відповідності до приписів п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 172 - 16 КУпАП, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за підставою, передбаченою п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 серпня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст.172-16 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Н.В. Чебанова-Губарєва