Додаткове рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №486/1690/23 — Миколаївський апеляційний суд

Провадження №22-з/812/111/26

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

25 вересня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи питання ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі №486/1690/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В

У жовтні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (далі – ТОВ «ФК «Ріальто», Товариство) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме - просило стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 23188 грн, яка складається з: 4000 грн заборгованості за кредитом; 2388 грн заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом за період з 01 лютого 2021 року по 03 березня 2021 року (включно); 16800 грн заборгованості за нарахованими процентами відповідно до пункту 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту (грошових коштів) за кожний день прострочення за період з 04 березня 2021 року по 01 липня 2021 року (включно) відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України., 2684 грн судового збору та 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заочним рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» загальну суму заборгованість за кредитним договором №210201-34229-1 від 01 лютого 2021 року у розмірі 6388 грн, з яких: 4000 грн - за кредитом; 2388 грн - за нарахованими процентами відповідно до пункту 1.2. кредитного договору за ставкою 1,99% за кожен день користування кредитом за період з 01 лютого 2021 року по 03 березня 2021 року (включно), а також 739 грн 40 коп. судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішення суду, ТОВ «ФК «Ріальто» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати в частині: відмови в стягненні заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3. кредитного договору за ставкою 3,5% від суми несвоєчасно повернутого кредиту (грошових коштів) за кожний день прострочення за період з 04 березня 2021 року по 01 липня 2021 року (включно) відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України у розмірі 16800 грн; зменшення витрат на професійну правничу допомогу з 9000 грн. до 2000 грн; зменшення судового збору з 2684 грн до 739 грн 40 коп. та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Також ТОВ «ФК «Ріальто» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4026 грн. за подання апеляційної скарги.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 вересня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Ріальто» задоволено частково.

Заочне рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 червня 2026 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» 12388 грн заборгованості за кредитним договором №210201-34229-1 від 01 лютого 2021 р., з яких: 4000 грн – заборгованість за кредитом; 2388 грн – заборгованість за процентами за користування кредитом та 6000 грн процентів за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України та 6241 грн. 59 коп. судових витрат.

Між тим, при ухваленні даної постанови, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем в суд апеляційної інстанції, а саме - судового збору за подання апеляційної скарги та витрат на надання професійної правничої допомоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.

Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21 (провадження № 61-11490св23).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року за №5076-VI (далі – Закон України №5076-VI) договір про надання правничої допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону України №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За змістом частин 2-4 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За такого на учасника судового провадження, який бажає отримати компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, процесуальним законом покладений обов`язок подати разом із заявою по суті спору розрахунок таких витрат (понесених та очікуваних), детальний опис наданих адвокатом послуг, а також надати докази щодо таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому суд при визначенні суми відшкодування має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з матеріалами справи, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, ТОВ «ФК «Ріальто» зокрема просила стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 4026 грн та витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 12000 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (статті 30 Закону України №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Підсумовуючи викладені вище положення процесуального закону, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи; 4) пропорційність.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №9901/350/18 (провадження №11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження №12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі №908/299/18 (провадження №12-136гс19), постанові від 08 червня 2021 року у справі №550/936/18 (провадження №14-26цс) та постанові від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20 (провадження №14-20цс22).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою №58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження отриманої у суді апеляційної інстанції правничої допомоги Товариство не надало акт прийому–передачі наданих послуг, який передбачений договором про надання юридичних послуг №01/09/2021 від 01 вересня 2021 року, що міститься в матеріалах справи(а.с.141-142).

Тобто фактичне виконання адвокатом наведених робіт у суді апеляційної інстанції нічим не підтверджується.

Проте, згідно платіжної інструкції №73 від 23 липня 2026 року за подання апеляційної скарги Товариством було сплачено судовий збір у розмірі 4025 грн (а.с.143 зворот), який підлягає розподілу за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Отже, за результатами перегляду апеляційним судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Ріальто» задоволено частково, а саме на 53,42% від заявленої суми.

За такого колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2150 грн 16 коп.(4025 грн х 53,42%) та про відсутність підстав для стягнення витрат по сплаті на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн, про що згідно пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України необхідно ухвалити додаткове судове рішення.

Керуючись статтями 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

У стягненні з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» 2150 грн 16 коп. судового збору.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

__________________________________________________

Повне судове рішення складено 25 вересня 2026 року