Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №153/948/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 153/948/26

Провадження № 22-ц/801/2236/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гаврилюк Т. В.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокуСправа № 153/948/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пузіна Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Гаврилюк Т. В. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У травні 2026 року ТОВ «Бізнес позика» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 квітня 2025 року між сторонами було укладено договір №528879-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 29 000 грн на умовах строковості, та платності – 0,7% за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Бізнес позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 29000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № 4149-5000- 2192-1070 (котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

19 травня 2025 року між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №528879-КС-002, за умовами якої позивач додатково надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн.

До теперішнього часу відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 528879-КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 528879-КС-002, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 528879-КС-002, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 528879-КС-002 на загальну суму 16 922,32 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Зважаючи, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 05 травня 2026 року утворилась заборгованість за договором №528879-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 104 237,69 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 38 556,24 грн; суми прострочених платежів по процентах – 44 753,33 грн; суми заборгованості по штрафам – 0,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ – 18 928,12 грн; суми прострочених платежів за комісією – 2 000,00 грн

На підставі викладеного позивач, звернувшись в суд із даним позовом, просив стягнути із ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості, а також понесені судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 червня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» задоволені повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №528879-КС-002 від 03.04.2025 у сумі 104 237,69 грн, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн, а всього 106 900,09 грн.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції вважав доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог і має підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Панасюк О. С. Береговий О. Ю.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 серпня 2026 року справу призначено до розгляду на 24 вересня 2026 року о 09 год. 45 хв..

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач просить передусім відмовити у позові повністю, оскільки позивач не довів належними первинними доказами видачу всієї заявленої суми кредиту, походження обох переказів саме від кредитодавця, виконання умови додаткової угоди про надання 10 000,00 грн, а також правильність одностороннього розрахунку. Як альтернативу, якщо апеляційний суд визнає частину основного зобов`язання доведеною, рішення має бути змінене зі зменшенням суми щонайменше на незаконні нарахування за статтею 625 ЦК України та з відповідним перерозподілом платежів і судових витрат.

Матеріали справи підтверджують, що 26 травня 2026 року суд постановив два окремі процесуальні документи: ухвалу про відкриття провадження у спрощеному позовному провадженні та окрему ухвалу про задоволення клопотання позивача щодо витребування у банку відомостей про належність картки та повної виписки за тривалий період. Отже, формально банківську таємницю розкрито не тією самою ухвалою про відкриття провадження, але обидві ухвали прийнято одного дня, до спливу строку на відзив і до того, як відповідач міг ознайомитися з клопотанням та подати заперечення щодо необхідності, обсягу й пропорційності втручання.

Такий порядок фактично автоматизував задоволення клопотання позивача. Відповідача було поставлено перед уже здійсненим розкриттям: заперечення після надходження виписки не могло відновити конфіденційність численних сторонніх операцій. Повна виписка за період з 03 квітня до 03 листопада 2025 року містила не лише дві операції, на які посилався позивач, а всі витрати, надходження та відомості про контрагентів. Суд не обґрунтував, чому для перевірки двох конкретних переказів не було достатньо вузького запиту за датою, сумою, часом та референсом операції.

Порушення не є суто формальним. Саме отриману конфіденційну виписку суд зробив ключовим доказом видачі 39 000,00 грн, хоча її фактичний зміст цього не підтверджує. Отже, обмеження змагальності вплинуло на результат розгляду. Воно суперечить статтям 2, 12, 13, 43, 81, 84 і 89 ЦПК України та принципу рівності сторін як складовій права на справедливий суд за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Лист АТ «Райффайзен Банк» від 08 червня 2026 року № 81-15-9/9674-БТ підтверджує, що платіжна картка № НОМЕР_1 була випущена на ім`я відповідача до рахунку НОМЕР_2 . До листа додано виписку за період, визначений судом. Це відповідь саме АТ «Райффайзен Банк», а не АТ КБ «ПриватБанк».

Оскаржуване рішення натомість зазначає, що відповідну інформацію витребувано з «Приватбанку» за тим самим номером листа. Це не описка без значення: неправильне визначення джерела доказу свідчить, що суд не дослідив його зміст безпосередньо. Додатково позов містив шаблонне твердження про неможливість звернення до «ПриватБанку», хоча клопотання фактично стосувалося Raiffeisen. Суд не усунув цю суперечність.

У виписці за 03 квітня 2025 року о 11:13 відображено вхідну операцію на 29 000,00 грн з описом «Зарахування переказу MoneySend» та технічним дескриптором «payway1*tr4av (E0100120), KYIV, UKR», кодом авторизації 210829. Проте банківська виписка не містить найменування ТОВ «Бізнес позика», його коду ЄДРПОУ, номера рахунка платника, номера кредитного договору № 528879-КС-002 або призначення платежу, яке пов`язувало б надходження з цим договором.

У виписці Raiffeisen відсутня операція зарахування 10 000,00 грн 19 травня 2025 року. Операції переходять від 14 травня до 26 травня без відповідного надходження. Суд, попри це, зробив висновок, що саме банківська інформація підтверджує отримання відповідачем загалом 39 000,00 грн. Цей висновок прямо суперечить доказу.

Надана позивачем довідка платіжного посередника щодо 10 000,00 грн називає іншу картку № НОМЕР_3 та АТ «Універсал банк» (monobank), тоді як суд витребував виписку за карткою Raiffeisen № НОМЕР_4 . У матеріалах немає відповіді АТ «Універсал банк» про належність першої картки відповідачу, немає виписки про зарахування 10 000,00 грн і немає підтвердження фактичної доступності цих коштів відповідачу. Суд узагалі не обговорив, що йдеться про різні банки та різні картки.

Позивач подав дві довідки ТОВ «Профітгід», які відтворюють його версію переказів: 29 000,00 грн 03 квітня 2025 року на картку Raiffeisen та 10 000,00 грн 19 травня 2025 року на картку АТ «Універсал банк». У довідках платником названо ТОВ «Бізнес позика», а в призначенні наведено номер договору. Однак ці довідки є документами інформаційного посередника, створеними на підставі нібито отриманої від платника інструкції. Саму платіжну інструкцію позивача, документ про списання коштів з його рахунка та банківську виписку за рахунком платника до справи не подано.

Відсутність зарахування 10 000,00 грн у витребуваній виписці Raiffeisen сама по собі узгоджується з тим, що довідка посередника називає іншу картку. Але саме тому позивач мав довести належність картки АТ «Універсал банк» відповідачу та фактичне зарахування. Анкета, у якій міг бути зазначений номер картки, не є випискою банку і не доводить, що картка була чинною, належала відповідачу саме на дату операції та що гроші стали йому доступні.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

03 квітня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес позика» було укладено договір №528879-КС-002 про надання кредиту.

2.1. Кредитодавець надає Позичальнику Кредит в розмірі 29 000,00 (Двадцять дев`ять тисяч гривень 00 копійок) грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (надалі- Правила).

2.2. Тип Кредиту: кредит.

2.3. Строк, на який надається Кредит: 24 тижні.

2.4. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 0,7%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

2.5. Комісія за видачу кредиту (надалі - Комісія): 5 800,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до Комісії за видачу кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою. Тарифи за цим Договором є незмінними впродовж дії Договору, зміна будь-яких умов здійснюється шляхом укладання додаткового договору до цього Договору, який Сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою (далі – Додаткова угода).

2.7. Загальний розмір наданого Кредиту: 29 000,00 (Двадцять дев`ять тисяч гривень 00 копійок) грн.

2.8. Строк дії Договору: до 18.09.2025 року.

2.9. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 59 654,65 грн.

2.10. Загальні витрати за Кредитом: 30 654,65 грн.

2.11. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: Дві тисячі п`ятсот двадцять цілих шістдесят одна сота процентів. 2.12. Денна процентна ставка: 0,63 процентів.

2.13. Дата видачі Кредиту 03.04.2025.

2.14. Дата повернення Кредиту 18.09.2025.

2.15. Мета (цілі) отримання Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом.

У п. 12 договору зазначені паспортні дані ОСОБА_1 , номер телефону, адреса електронної пошти, номер електронного платіжного засобу - НОМЕР_4 . Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1829 03 квітня 2025 року о 11:13:15 (а. с. 13-22).

На а. с. 23-33 пропозиція укласти договір (оферта) №528879-КС-002 про надання кредиту із аналогічними умовами та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №528879-КС-002 про надання кредиту із аналогічними умовами.

19 травня 2025 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору №528879-КС-002:

1. Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 19.05.2025 р., сума неповернутого Позичальником Кредиту становить: 28 594 грн.

2. Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що на дату укладення Додаткової угоди Позичальником в повному обсязі виконано зобов`язання по оплаті процентів за користування Кредитом та Комісії, які нараховані на підставі Договору.

3. Кредитодавець та Позичальник домовились, що з дати укладення Додаткової угоди:

3.1. Кредит збільшується на 10 000 грн, та Кредитодавець, на умовах викладених в Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов`язується повернути Кредит, збільшений на 10 000 грн у строки та на умовах викладених у Договорі.

3.2. Після збільшення суми Кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 38 594 грн.

4. Сторони домовились, що строк кредитування продовжується на 46 (Сорок шість ) днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього загальний строк кредитування за Договором становить 215 (Двісті п`ятнадцять ) днів.

5. Комісія за надання додаткової суми Кредиту: 2 000 грн.

6. Після укладення цієї Додаткової угоди та збільшення розміру Кредиту будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначеним, після укладення цієї Додаткової угоди та отримання Позичальником додаткових грошових коштів у Кредит: -загальний розмір Кредиту становить: 38 594 грн (п. 1 та п. 3. Додаткової угоди); -орієнтовна реальна річна процентна ставка: Одна тисяча триста дев`яносто цілих сорок дев`ять сотих процентів; -орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 70 985,88 грн; -загальні витрати за Кредитом: 32 391,88 грн; -кількість днів користування Кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди: 169 (Сто шістдесят дев`ять ) календарних днів; -денна процентна ставка: 0,50 процентів.

У п. 12 додаткової угоди зазначені паспортні дані ОСОБА_1 , номер телефону, адреса електронної пошти, номер електронного платіжного засобу - НОМЕР_3 . Угоду підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3882 19 травня 2025 року о 23:23:10 (а. с. 34-35).

На а. с. 36-39 пропозиція укласти додаткову угоду до договору (оферта) №528879-КС-002 про надання кредиту із аналогічними умовами та прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №528879-КС-002 про надання кредиту із аналогічними умовами.

На а. с. 40-45 паспорт споживчого кредиту із аналогічними умовами.

На а. с. 48 анкета клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи) із паспортними даними ОСОБА_1 , номером телефону, адресою електронної пошти, номер банківської картки № НОМЕР_1 .

На а. с. 49, 50 довідки ТОВ «Профігід» щодо здійснення переказів грошових коштів у розмірі 29 000 грн та 10 000 грн 03 квітня 2025 року та 19 травня 2025 року відповідно.

Відповідно до листа АТ «Райффайзен Банк» № 81-15-9/9013-БТ від 28 травня 2026 року на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) банком емітувалась платіжна картка № НОМЕР_1 (а. с. 97).

Відповідно до виписки про рух коштів по вказаній картці 03 квітня 2025 року об 11 год 33 хв було здійснено зарахування 29 000 грн (а. с. 98).

Згідно із розрахунком заборгованості за договором №528879-КС-002 від 03 квітня 2025 року станом на 04 вересня 2025 року розмір заборгованості становить 104 237,69 грн, з яких 38 556,24 грн – заборгованість за тілом кредиту, 44 753,33 289,58 грн – заборгованість за відсотками, 1 254,05 грн – заборгованість по комісії (а. с. 12-19).

Також із розрахунку вбачається, що 18 лютого 2022 року ОСОБА_2 періодично частково погасив заборгованість у розмірі 2 380 грн, з яких 1 684,05 грн були зараховані на погашення заборгованості за відсотками, 2 000 грн – на заборгованість по комісії, 18 928,12 грн – заборгованість за відсотками за ст. 625 ЦК України (а. с. 52-54).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно положень статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно вимог ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано оферту про укладення основного договору та додаткової угоди та їх акцепт, сам договір та додаткову угоду, де стороно погодили усі істотні умови кредитування.

Апеляційний суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 не оспорює у судовому порядку факту укладення кредитного договору із посиланням на те, що його персональні дані були використані третіми особами, а отже, доведеним є факт укладення між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 договору від 03 квітня 2025 року №528879-КС-002.

Також належними доказами підтверджено факт отримання відповідачем кредитних коштів на власний банківський рахунок.

Відповідно до ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 вищезазначеного Закону банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; фінансово-економічний стан клієнтів.

Проте у разі звернення до суду кредитора з метою захисту свого порушеного права подання клопотання про витребування у банка позичальника відомостей про наявність рахунку та виписки по картці відповідача (реквізити якої особисто надано кредитодавцю позичальником під час укладення кредитного договору) не є порушенням банківської таємниці, оскільки таке розкриття здійснюється у межах судового провадження та з метою доведення обставин, що мають значення для справи.

Суд відповідно до закону уповноважений витребувати та досліджувати інформацію, яка містить банківську таємницю, а її надання на виконання процесуальних вимог не вважається порушенням.

Витребувана судом виписка по картковому рахунку відповідача № НОМЕР_1 у АТ «Райффайзен банк» підтверджує зарахування кредитних коштів у розмірі 29 000 грн 03 квітня 2025 року об 11 год 13 хв, що відповідає даті і часу підписання ОСОБА_1 кредитного договору, зазначеного у п. 12, та відомостям у довідці ТОВ «Профітгід» щодо здійснення переказу грошових коштів.

Також суд вважає доведеним факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 10 000 грн за додатковою угодою до кредитного договору на картковий рахунок № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою ТОВ «Профітгід» щодо здійснення переказу грошових коштів, адже відповідачем не спростовано його належність та не отримання кредитних коштів.

Окрім того, факт укладення договору та додаткової угоди та отримання відповідних кредитних коштів підтверджується частковим виконанням ОСОБА_1 кредитних зобов`язань, зокрема, після укладення додаткової угоди, у загальному розмірі 16 922,32 грн.

Так, Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов`язків відповідно до укладеного правочину.

У постанові від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц Верховний Суд також вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Разом з тим суд погоджується із доводами представника відповідача про неправомірність нарахування та стягнення з ОСОБА_1 комісії за надання кредиту та відсотків за ст. 625 ЦЦ України, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Щодо законності нарахування комісії колегія судів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що позивач ТОВ «Бізнес позика» є фінансовою установою та має ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом надання послуги – надання коштів та банківських металів у кредит (а. с. 77).

У кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг, які надаються відповідачу, та за які фінансова установа встановила комісію.

Пунктами 2.5, 5 договору та додаткової угоди відповідно встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 5 800 грн та 2 000 грн відповідно, тобто фактично передбачено плату позичальника за послугу, яка відповідно до п. 2.1, 5.4.1 договору є обов`язком кредитодавця.

Отже, нарахування та стягнення позивачем заборгованості за комісією за кредитним договором у загальному розмірі 7 800 грн є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Окрім того відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вказана правова позиція є сталою та неодноразово була застосована судами різних інстанцій при розгляді справ про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, від 31 січня 2024 року № 183/7850/22.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов`язань, що випливають із кредитного договору, підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому у задоволенні цієї частини позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором по відсоткам згідно ст. 625 ЦК України у розмірі 18 928,12 грн слід відмовити.

Таким чином, розрахунок заборгованості є помилковим та підлягає перерахунку.

Як видно із розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися на залишок тіла кредиту.

Судом встановлено, що 15 квітня 2025 року ОСОБА_1 сплатив кредитору 4 950 грн, 02 травня 2025 року – 5 476,44 грн, 15 травня 2025 року – 4 910,24 грн, 19 травня 2025 року – 885,64 грн, 03 червня 2025 року – 700 грн.

Позивач просить стягнути заборгованість за кредитом з 03 квітня 2025 року по 03 листопада 2025 року включно, що відповідає п. 2.3 договору, п. 4 додаткової угоди (24 тижні + 46 днів).

Отже, розрахунок відсотків за спірним кредитним договором слід здійснити з урахуванням такого:

- відсотки за період з 03 квітня 2025 року по 15 квітня 2025 року – 29 000 грн (тіло) х 0,7% х 13 днів = 2 639 грн;

- 15 квітня 2025 року відповідач сплатив 4 950 грн, з яких відповідно на погашення відсотків слід зарахувати 2 639 грн, а на погашення тіла кредиту – 2 311 грн (залишок тіла кредиту – 26 689 грн, залишок відсотків – 0 грн);

- відсотки за період з 16 квітня 2025 року по 02 травня 2025 року – 26 689 грн (тіло) х 0,7 % х 17 днів = 3 175,99 грн;

- 02 травня 2025 року відповідач сплатив 5 476,44 грн, з яких відповідно на погашення відсотків слід зарахувати 3 175,99 грн, а на погашення тіла кредиту – 2 300,45 грн (залишок тіла кредиту – 24 388,55 грн , залишок відсотків – 0 грн);

- відсотки за період з 03 травня 2025 року по 15 травня 2025 року – 24 388,55 грн (тіло) х 0,7 % х 13 днів = 2 219,36 грн;

- 15 травня 2025 року відповідач сплатив 4 910,24 грн, з яких відповідно на погашення відсотків слід зарахувати 2 219,36 грн, а на погашення тіла кредиту – 2 690,88 грн (залишок тіла кредиту – 21 697,67 грн, залишок відсотків – 0 грн);

- відсотки за період з 16 травня 2025 року по 19 травня 2025 року – 21 697,67 грн (тіло) х 0,7 % х 4 дні = 607,53 грн;

- 19 травня 2025 року відповідач сплатив 885,64 грн, з яких відповідно на погашення відсотків слід зарахувати 607,53 грн, а на погашення тіла кредиту – 278,12 грн (залишок тіла кредиту – 21 689,55 грн, залишок відсотків – 0 грн);

- також 19 травня 2025 року тіло кредиту збільшилось на 10 000 грн у зв`язку із укладенням додаткової угоди;

- відсотки за період з 19 травня 2025 року по 03 червня 2025 року – 31 689,55 грн (тіло) х 0,7 % х 16 днів = 3 549,23 грн;

- 03 червня 2026 року відповідач сплатив 700 грн, які відповідно слід зарахувати на погашення відсотків (залишок тіла кредиту – 31 689,55 грн, залишок відсотків – 2 849,23 грн);

- відсотки за період з 04 червня 2025 року по 03 листопада 2025 року – 31 689,55 грн (тіло) х 0,7 % х 153 дні = 33 939,51 грн + залишок 2 849,23 грн = 36 788,74 грн;

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором, розмір якої становить 68 478,29 грн, з яких 31 689,55 грн – заборгованість по тілу кредиту; 36 788,74 грн – заборгованість по несплаченим відсоткам.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлені обставини, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» задоволено на 65,7%, з відповідача на користь позивача слід пропорційно стягнути 1 749,20 грн сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви (а. с. 12).

Апеляційна скарга ОСОБА_1 відповідно задоволена на 34,3%, а тому з ТОВ «Бізнес позика» на його користь підлягає пропорційному стягненню 1 369,80 грн сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги (а. с. 139).

Згідно із ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» слід стягнути різницю судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 379,40 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Пузіна Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 29 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №528879-КС-002 від 03 квітня 2025 року у розмірі 68 478,29 грн (шістдесят вісім тисяч чотириста сімдесят вісім грн 29 коп), з яких 31 689,55 грн – заборгованість по тілу кредиту; 36 788,74 грн – заборгованість по відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» різницю витрат зі сплати судового збору у розмірі 379,40 грн (триста сімдесят дев`ять грн 40 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк