Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №521/22084/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 521/22084/25

Провадження № 22-ц/801/1942/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 рокуСправа № 521/22084/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на додаткове рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року,

встановив:

12 травня 2026 року Жмеринським міськрайонним судом Вінницької області ухвалено рішення у даній справі, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором № 15736-08/2025 від 7 серпня 2025 року, в розмірі 38 900 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот) грн, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1927 (одна тисяча дев`ятсот двадцять сім) грн 01 коп.

В частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями в сумі 10 000 грн - відмовлено.

18 травня 2026 року до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача судових витрат, які понесені позивачем на професійну правничу допомогу.

Заява аргументована тим, що 12 травня 2026 року рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області позовну заяву задоволено частково. Під час судового розгляду справи представником позивача було заявлено суду про те, що повний розрахунок судових витрат та докази понесення їх позивачем будуть подані до суду протягом п`яти днів після винесення рішення суду. У зв`язку з тим, що суд ухвалив рішення про часткове задоволення заявлених вимог, що становить 79,55% то з відповідача пропорційно задоволеним вимогам просить стягнути 6761,75 грн понесених витрат на адвоката.

Додатковим рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року ухвалено додаткове рішення у цивільній справі № 521/22084/25, провадження №2/130/1164/2026, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 6 761 (шість тисяч сімсот шістдесят одна) грн 75 коп..

Відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції змінити та зменшити розмір витрат на правничу допомогу, виходячи із засад співмірності та розумності.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд під час ухвалення додаткового рішення не застосував норму цивільно-процесуального права, що підлягала до застосування і відповідно призвело до неправильно вирішення вимоги щодо стягнення коштів за надання правничої допомоги.

Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Суд, розглянувши заяву представника позивача, дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини першої, пункту першого частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Пунктами першим та другим частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із положеннями частини третьої статті 142 Цивільного процесуального кодексу України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується: договором про надання правової допомоги від 13 листопада 2025 року, витягом з додатку № 1 до договору від 19 листопада 2025 року, копіями платіжних інструкцій про оплату за супровід претензійної діяльності.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанцій прийшов до правильного висновку, що по справі необхідно ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив :

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська