Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №152/280/23 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 152/280/23

Провадження № 22-ц/801/2013/2026, № 22-ц/2015/2026

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Роздорожна А. Г.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокуСправа № 152/280/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

з участю секретаря судового засідання: Закерничної А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 152/280/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя,

за апеляційною скаргою представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвоката Тетевої - Родюк Ірини Олександрівни на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 травня 2026 року та додаткове рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 02 червня 2026 року, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 18 листопада 1979 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 2 грудня 2021 року. Під час перебування у шлюбі сторони за спільні кошти на підставі договорів купівлі-продажу набули у власність житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також дві земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому право власності на вказане нерухоме майно було зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 . ОСОБА_1 зазначила, що спірне майно придбане в період шлюбу та за спільні кошти подружжя, а тому є об`єктом спільної сумісної власності. Під час придбання майна ОСОБА_1 , як дружиною, надавалась нотаріальна згода на його придбання та після цього вона проживала у будинку та була зарестрована разом із членами сім`ї. За заявою ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , а також їх спільну дочку ОСОБА_1 та її неповнолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було знято з реєстрації місця проживання у вказаному будинку. ОСОБА_1 також зазначила, що після розірвання шлюбу домовленості щодо добровільного поділу спільно набутого майна між сторонами досягнуто не було, ОСОБА_2 не визнає за нею права власності на частку у спірному майні, у зв`язку з чим її право підлягає судовому захисту. Посилаючись на положення статей 60, 63, 68 СК України та статей 368, 370 ЦК України, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а також на 1/2 частину кожної із земельних ділянок за цією ж адресою, що є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати (а.с.2-6, том 1).

В березні 2023 року представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 адвокат Тетева-Родюк І.О. подала зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя. У зустрічному позові адвокат Тетева-Родюк І.О. зазначила, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ними було набуте спільне нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 , а також житловий будинок загальною площею 172,0 кв.м., розташований у АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано за позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1 .. Будинок у с. Слобода-Шаргородська був збудований сторонами у період шлюбу за спільні кошти подружжя та введений в експлуатацію під час шлюбу, а тому також є об`єктом спільної сумісної власності подружжя незалежно від того, що право власності оформлене на ОСОБА_1 . Не зважаючи на це, ОСОБА_1 не включила вказане майно до переліку майна, яке підлягає поділу. У зв`язку з цим представник відповідача за первісним позовом просила суд визнати житловий будинок у с. Слобода-Шаргородська та земельну ділянку під ним спільною сумісною власністю подружжя, а також здійснити поділ майна між сторонами. Зокрема, адвокат Тетева-Родюк І.О. просила залишити у особистій приватній власності відповідача за первісним позовом житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_1 , а у власності ОСОБА_1 – житловий будинок у АДРЕСА_2 . Крім того, просила стягнути з ОСОБА_1 понесені ОСОБА_2 судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (а.с 78-92, том 1).

Представником відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвокатом Тетвою-Родюк І.О. подано заяву про уточнення позовних вимог за зустрічним позовом, у якій зазначено, що у зв`язку із перейменуванням вулиць уточнюються адреси спірного нерухомого майна. Зокрема, вулицю Свердлова у м. Шаргород перейменовано на АДРЕСА_3 . В уточнених позовних вимогах ОСОБА_2 просить визнати спільною сумісною власністю подружжя житловий будинок загальною площею 172,0 кв.м., житловою площею 64,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельну ділянку під ним. Крім того, ОСОБА_2 просив здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за ним права особистої приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_1 – права особистої приватної власності на житловий будинок у АДРЕСА_2 (а.с.128-131, том 1).

22 травня 2023 року представником позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, посилаючись на те, що між сторонами виник спір також щодо транспортних засобів, які були придбані у період шлюбу за спільні кошти подружжя. За час спільного проживання сторонами було набуте нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельні ділянки у АДРЕСА_1 , житловий будинок у АДРЕСА_2 , а також ряд транспортних засобів. Усе вказане майно було набуте під час шлюбу, а тому є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Посилаючись на положення статей 60, 61, 70, 71 СК України, представник ОСОБА_1 просила здійснити поділ спільного майна подружжя. У збільшених позовних вимогах представник ОСОБА_1 просила поділити між сторонами житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_1 , та з метою визначення вартості майна та варіантів поділу призначити в справі судову комплексну будівельно-технічну, оціночно-будівельну, земельно-технічну та оціночно-земельну експертизи; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку у АДРЕСА_2 , а також виділити у її власність частину транспортних засобів, а саме: MERCEDES-BENZ SPRINTER 211, NEOPLAN 208, VAN HOOL 916-SU3A. У свою чергу представник ОСОБА_1 просила визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку у с. Слобода-Шаргородська та виділити йому іншу частину транспортних засобів: IKARUS, ПФ 01 ФЕРМЕР, MERCEDES-BENZ 0303, NEOPLAN 116, 1996 року випуску, NEOPLAN 116, 1999 року випуску, NEOPLAN 122, 1998 року випуску, а також стягнути з нього понесені ОСОБА_5 судові витрати (а.с.170-172, том 1).

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя – задоволено частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя задоволено частково.

Визнано об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0525310100:05:007:0202, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,0179 га, кадастровий номер 052310105:05:007:0203, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок по АДРЕСА_2 ; транспортні засоби MERCEDES BENZ SPRINTER 211, 2005 року випуску; NEOPLAN 208, 1996 року випуску, VAN HOOL916 SU3A, 2001 року випуску; NEOPLAN 116, 1996 року випуску NEOPLAN 116, 1999 року випуску; NEOPLAN 122, 1998 року випуску, та здійснити поділ цього майна.

Визнано за ОСОБА_1 , право особистої власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , позначену на плані Варіанту 2 (Додаток 2 до висновку експерта від 27 січня 2026 року) жовтим кольором (першому співвласнику), а саме: приміщення 1-1, площею 21,2 кв.м.; приміщення 1-6, площею 22,7 кв.м.; приміщення ІІІ-1, площею 3,6 кв.м.; приміщення ІІІ, площею 3,9 кв.м.; приміщення ІІІ-2, площею 5,6 кв.м.; приміщення ІІІ-3, площею 1,3 кв.м.; приміщення ІІІ-4, площею 1,6 кв.м.; сходи, площею 9,2 кв.м.

Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , позначену на плані Варіанту 2 (Додаток 2 до висновку експерта від 27 січня 2026 року) зеленим кольором (другому співвласнику), а саме: приміщення 1-2, площею 17,8 кв.м.; приміщення 1-3, площею 13,1 кв.м.; приміщення 1-4, площею 22,7 кв.м.; приміщення 1-5, площею 8,0 кв.м.; приміщення ІІ, площею 11,8 кв.м.; сходи.

Поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0525310100:05:007:0202, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,0179 га, кадастровий номер 052310105:05:007:0203, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Варіанту 2 до Варіанту 2 розподілу будинку (Додаток 5 до висновку експерта від 27 січня 2026 року) плану-схеми встановлення варіанту розподілу земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 172,0 кв.м., житловою площею – 64,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 172,0 кв.м., житловою площею – 64,0 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на транспортні засоби: NEOPLAN 116, 1996 року випуску; NEOPLAN 116,1999 року випуску; NEOPLAN 122, 1998 року випуску.

Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на транспортні засоби: NEOPLAN 208, 1996 року випуску, MERCEDES-BENZ SPRINTER 211, 2005 року випуску; VAN HOOL 916-SU3A, 2001 року випуску.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості транспортних засобів в сумі 250818 (двісті п`ятдесят тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 67 коп.

В решті позовних вимог – відмовлено.

Додатковим рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 02 червня 2026 року заяву представника позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 – адвоката Шикунової Аліни Олександрівни – задоволено частково.

Заяву представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом – адвоката Тетевої-Родюк Ірини Олександрівни – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 40000 (сорок тисяч) грн.

В решті вимог заяви адвоката Шикунової Аліни Олександрівни – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 40000 (сорок тисяч) грн.

В решті вимог заяви адвоката Тетевої-Родюк Ірини Олександрівни – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений ним при поданні зустрічного позову судовий збір у сумі 10320 (десять тисяч триста двадцять) грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвокат Тетева - Родюк І.О. просить рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 травня 2026 року в частині поділу нерухомого майна скасувати й в цій частині ухвалити нове, яким:

Розподілити спільне сумісне нерухоме майно подружжя наступним чином:

Визнати за ОСОБА_2 право особистої Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.06.2026 11 приватної власності на наступне майно: Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 128,19 кв.м., житловою площею 76,33 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 0525310100:05:007:0202, з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Земельну ділянку площею 0,0179 га, кадастровий номер 0525310100:05:007:0203, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на наступне майно: житловий будинок, загальною площею 172,0 кв. м., житловою 64,0 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . - Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості транспортних засобів в сумі 250 818 (двісті п`ятдесят тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості об`єктів нерухомого майна в сумі 296 443, 00 грн. та враховуючи ч. 1 ст. 601 ЦК України, в якій зазначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, остаточно в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 45 624, 33 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Додаткове рішення Шаргородського районного суду Вінницької області у справі № 152/280/23 від 02.06.2026 року скасувати, й ухвалити нове, яким:

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений ним при поданні зустрічного позову судовий збір у сумі 10320 (десять тисяч триста двадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : судовий збір в суді першої інстанції в сумі 13 420, 00 грн.; 57 000 (п`ятдесят сім тисяч) грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції; 20 313, 30 грн. витрат за проведення експертизи;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 16 104 грн. сплаченого судового збору в суді апеляційної інстанції та 20 000, 00 грн. витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду в частині поділу спільного нерухомого майна позивач за зустрічним позовом не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, прийняте на підставі висновків, що не відповідають обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Спосіб поділу повинен відповідати вимогам статті 71 СК України, принципу ефективності судового захисту та забезпечувати остаточне припинення спільної сумісної власності сторін.

Запропонований ОСОБА_2 способу поділу майна: - відповідатиме установленому сторонами порядку користування майном, - уникненню конфліктів і остаточному вирішенню спору щодо цього майна, забезпечить кожній із сторін можливість здійснення повноцінного права власності цим майном як окремим, а не спільним майном; відповідатиме презумпції рівності часток кожного із подружжя, оскільки в результаті такого поділу кожен із подружжя одержує в натурі таку кількість і такі об`єкти майна, вартість яких є максимально наближеною до розміру ідеальної частки кожного подружжя у спільному майні.

Щодо оскарження додаткового рішення Шаргородського районного суду Вінницької області зазначено, що додаткове рішення є неаргументованим винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Обсяг наданої правничої допомоги адвокатами обох сторін не є однаковим. Адвокатом відповідача за первісним позовом підготовлено чисельну кількість процесуальних документів, направлених на витребування доказів, адвокатські запити, замовлено оцінки тощо. Вказана правнича допомога дала свій результат: було витребувано правовстановлюючі документи, а суд формально підійшов до питання розподілу судових витрат. Дані обставини не були досліджені судом, однак саме повне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи мають безпосереднє значення для ухвалення законного рішення суду.

Представник позивачки за первісним позовом Баланчук Л.В. надіслала відзив на апеляційну скаргу, де просила рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні 01 вересня 2026 року оголошено перерву, для укладення мирової угоди, розгляд справи перенесено на 16 вересня 2026 року,

16 вересня 2026 року сторони заявили клопотання з проханням надати ще час для укладення мирової угоди, судом розгляд справи відкладено на 22 вересня 2026 року .

Сторони в судове засідання 22 вересня 2026 року не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

22 вересня 2026 року від представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвоката Тетевої - Родюк Ірини Олександрівни надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність, в заяві зазначено, що апеляційну скаргу підтримують, просять задовольнити, також зазначила, що сторони не дійшли згоди щодо укладення мирової угоди.

22 вересня 2026 року від представника позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 – адвоката Шикуноваї А.О. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, просять рішення та додаткове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. В заяві вказано, що ОСОБА_1 не заперечувала щодо укладення мирової угоди, однак ОСОБА_2 безпідставно затягнув розгляд справи ту уникав можливості вирішити питання поділу майна мирним шляхом.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі N 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг на рішення суду і на додаткове рішення суду, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення за таких підстав.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині поділу нерухомого майна, тому в іншій частині рішення суду в силу ст.367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

По справі встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , 18 листопада 1979 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано у с. Конатківці Шаргородського району Вінницької області (а.с.7, том 1).

Згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , 02 грудня 2021 року шлюб між сторонами – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , копія свідоцтва про народження якої, зокрема, долучена до матеріалів справи (а.с.9, том 1).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. та зареєстрованого в реєстрі за №290, ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_2 придбав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 128,19 кв.м, житловою площею 76,33 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час – АДРЕСА_1 ). У договорі зазначено, що будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер 0525310100:05:007:0202, на якій також знаходяться господарські будівлі та споруди, зокрема хлів, гараж, підвал, вбиральня та огорожа. Також, договором підтверджується, що право власності продавця на вказане майно виникло на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договору про розподіл спадкового майна, а право власності покупця зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За домовленістю сторін продаж житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами вчинено за 229499 грн (а.с.10-11, том 1).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 27 січня 2014 року приватним нотаріусом Рудик Л.В., за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час – АДРЕСА_1 ). У витязі зазначено, що підставою виникнення права власності є договір купівлі-продажу житлового будинку від 27 січня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. Також у витязі містяться відомості про об`єкт нерухомого майна, а саме: житловий будинок літ. «А», який складається з чотирьох житлових кімнат, загальною площею 128,19 кв.м, житловою площею 76,33 кв.м. Крім того, зазначено складові частини об`єкта нерухомого майна: хлів літ. «Б», гараж літ. «В», підвал літ. «А1», вбиральня літ. «Г» та огорожа літ. «І» (а.с.12, том 1).

Згідно з копією договору купівлі-продажу земельних ділянок від 27 січня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В., ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_2 купив дві земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час – АДРЕСА_1 ). Предметом договору є: земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер 0525310100:05:007:0202, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельна ділянка площею 0,0179 га, кадастровий номер 0525310100:05:007:0203, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства. У договорі зазначено, що земельні ділянки належали продавцю на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договору про розподіл спадкового майна від 24 березня 2009 року. Також, у договорі вказано, що оціночна вартість земельних ділянок становить: земельної ділянки площею 0,1000 га – 35196 грн., земельної ділянки площею 0,0179 га – 4074 грн., а загальна ціна договору становить 39270 грн. (а.с.13-14, том 1).

Згідно з копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованими 27.01.2014 року приватним нотаріусом Рудик Л.В., за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на: земельну ділянку з кадастровим номером 0525310100:05:007:0202, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 0525310100:05:007:0203, площею 0,0179 га, для ведення особистого селянського господарства, розташовану за цією ж адресою (а.с. 15-16, том 1).

Вищезазначені факти також підтверджуються копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №316841405 від 6 грудня 2022 року (а.с. 17-18, том 1).

Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленим КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» станом на 9 грудня 2022 року, об`єкт нерухомого майна розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Замовником технічної інвентаризації зазначена ОСОБА_1 . Відповідно до схеми розташування будівель та споруд та експлікації до неї, на земельній ділянці розташовані: житловий будинок літ. «А», підвал літ. «А1», веранда літ. «а», прибудова літ. «а1», підвал під прибудовою літ. «а2», ганок літ. «а3», хлів літ. «Б», гараж літ. «В», вбиральня літ. «Г», хвіртка №1, ворота №2 та огорожа №3. Згідно з експлікацією приміщень будинку садибного типу, загальна площа житлового будинку становить 165,1 кв.м., житлова площа – 76,3 кв.м., допоміжна площа – 88,8 кв.м. Будинок складається з чотирьох житлових кімнат, а також кухні, коридору, котельні, душової, вбиральні, підвальних приміщень та інших допоміжних приміщень. Із характеристики конструктивних елементів вбачається, що житловий будинок 1964 року, будинок обладнаний електропостачанням, водопроводом, каналізацією та газопроводом. Також у технічному паспорті наведено характеристики господарських будівель та споруд, зокрема гаража, хліва, прибудови, підвалів та огорожі (а.с. 19-24, том 1).

Згідно з довідкою КП «Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» №354 від 9 грудня 2022 року, загальна площа житлового будинку по АДРЕСА_1 змінилась зі 128,19 кв.м. на 165,1 кв.м. за рахунок площі веранди літ. «а», прибудови літ. «а1», підвалів літ. «А1», «а2», які раніше не враховувались відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна від 8 січня 2013 року №2. Також у довідці зазначено, що при видачі витягу не були розписані веранда літ. «а», прибудова літ. «а1», підвал під прибудовою літ. «а2» та ганок літ. «а3» (а.с.25, том 1).

Відповідно до копії звіту звіту про визначення ринкової вартості житлового будинку, складеного СПД ОСОБА_9 8 лютого 2023 року, ринкова вартість житлового будинку загальною площею 165,1 кв.м. з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , станом на 8 лютого 2023 року без врахування ПДВ становить 161200 грн. (29-35, том 1).

Також матеріали справи містять копію звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га, кадастровий номер 0525310100:05:007:0202, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 . Згідно з висновком оцінювача, експертна грошова вартість зазначеної земельної ділянки станом на 8 лютого 2023 року без врахування ПДВ становить 24640 грн (а.с.36-44. том 1).

Крім того, у справі наявна копія звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0179 га, кадастровий номер 0525310100:05:007:0203, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 .. Відповідно до висновку оцінювача, експертна грошова вартість вказаної земельної ділянки станом на 8 лютого 2023 року без врахування ПДВ становить 1560 грн. (а.с.45-53, том 1).

Відповідно до копії повідомлення про зняття із зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, видане за відомостями Виконавчого комітету Шаргородської міської ради, ОСОБА_1 була знята із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою власника ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 січня 2014 року №4053 з 28 листопада 2022 року, у зв`язку з вибуттям до нового місця проживання (а.с. 54, том 1).

Крім того, відповідно до копій повідомлень про зняття із зареєстрованого місця проживання (перебування) особи,виданих за відомостями Виконавчого комітету Шаргородської міської ради та довідок про реєстрацію місця проживання, за заявою власника ОСОБА_2 з 28 листопада 2022 року були зняті із зареєстрованого місця проживання у АДРЕСА_1 дочка сторін – ОСОБА_7 та неповнолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.55-59, том 1).

Згідно із копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №325927670 від 15 березня 2023 року вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Конатковецької сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Зокрема, земельна ділянка, кадастровий номер 0525384300:02:001:0087, площею 2,0903 га, зареєстрована 23 лютого 2018 року, а також земельна ділянка кадастровий номер 0525384300:02:001:0089, площею 2,0903 га, земельна ділянка з кадастровим номером 525384300:02:001:0088, площею 2,0901 га, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 . Крім того, із вказаної інформаційної довідки вбачається, що щодо зазначених земельних ділянок зареєстровано інше речове право – право оренди земельної ділянки на користь ТОВ «СХК «Вінницька промислова група». Строк дії договорів оренди встановлено до 31 грудня 2028 року з правом пролонгації, орендна плата визначена у розмірі 5807,04 грн на рік, що на дату підписання договорів складало 12 % від нормативної оцінки земельного паю (а.с.97-100, том1 ).

Також відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 172,0 кв.м, житловою площею 64,0 кв.м. Відомості про інші речові права, заборони відчуження та іпотеки щодо вказаного нерухомого майна відсутні (а.с.101, том 1).

Відповідно до копії повідомлення експерта-оцінювача ТОВ «Незалежна судова експертиза і оцінка» від 22 березня 2023 року, середня ринкова вартість (дійсна вартість) житлового будинку загальною площею 172,0 кв.м., житловою площею 64,0 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 22 березня 2023 року становить 620000 грн (а.с.102, том 1).

Згідно копії довідки виконавчого комітету Шаргородської міської ради від 29 березня 2023 року №656, вулиця Свердлова в м. Шаргород перейменована на вулицю Маліванчука згідно рішення 1 сесії 7 скликання Шаргородської міської ради №14 від 4 листопада 2015 року (а.с.132, том 1).

Також, відповідно до копії довідки Шаргородської міської ради Жмеринського району Вінницької області, згідно рішення 2 сесії Слободо-Шаргородської сільської ради 7 скликання від 14 грудня 2015 року «Про перейменування назв вулиць в населених пунктах Слободо-Шаргородської сільської ради» вулиця Енгельса перейменована на вулицю Леонтовича (а.с.133, том 1).

Відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади, ОСОБА_2 зареєстрований по АДРЕСА_1 (а.с.134, том 1).

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19 травня 2023 року, ОСОБА_2 зареєстрований, як фізична особа-підприємець з 30 січня 1997 року. Основним видом діяльності є інший пасажирський наземний транспорт, додатковими видами діяльності є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, а також технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (а.с.165, том 1).

30 вересня 1993 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала житловий будинок незавершеного будівництва готовністю 54 % та сарай, що знаходяться в АДРЕСА_2 , на земельній присадибній ділянці виконавчого комітету Слобода-Шаргородської сільської ради народних депутатів, що підтверджується копією договору (а.с.174- 175, том 1).

Також у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 березня 2011 року, видане Слободо-Шаргородською сільською радою на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого останній на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 172,0 кв.м, житловою площею 64,0 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами. Підставою видачі свідоцтва зазначено рішення Шаргородської районної ради №102 від 20 червня 1991 року (а.с.176, том 1).

Відповідно до копії витягу про державну реєстрацію прав від 18 березня 2011 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.177, том 1).

Згідно довідки виконавчого комітету Шаргородської міської ради від 16 лютого 2023 року № 457, ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою – АДРЕСА_1 з 2014 року (а.с.185, том 1).

Листом ТСЦ МВС №0541 від 12 квітня 2023 року №31/2/0541-Ш-61/аз, наданим на адвокатський запит, повідомлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру транспортних засобів за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , були зареєстровані транспортні засоби, зокрема: автобус IKARUS 1982 року випуску, ПФ 01 ФЕРМЕР, 2005 року випуску, п`ять автобусів NEOPLAN різних моделей та років випуску, транспортні засоби марки MERCEDES-BENZ, MITSUBISHI PAJERO, IVECO, SETRA S, MAN та VAN HOOL 916-SU3А. Зокрема, у листі зазначено про зареєстровані станом на дату надання відповіді на запит адвоката транспортні засоби за ОСОБА_2 , а саме це: MERCEDES-BENZ SPRINTER 211 2005 року випуску, автобуси NEOPLAN N116 1996, 1999 року випуску, NEOPLAN 122, NEOPLAN НОМЕР_3 , та VAN HOOL 916-SU3A (а.с.187-189, том 1).

Згідно із копією ліцензії серії АД №033495, виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв`язку України, ОСОБА_2 отримав право на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, з дозволом на внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів автобусами. Ліцензія видана 17 квітня 2012 року строком дії без обмеження (а.с.145, том 2).

Відповідно до висновку експерта від 27 січня 2026 року №4597/4598/23-21 складеним за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної, оціночно-земельної та транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі №152/280/23, встановлено ринкову вартість нерухомого майна та транспортних засобів, що належать сторонам. Так, згідно з висновком експертів, ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 становить 2050375 грн, земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 0525310100:05:007:0202 та цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», – 292901 грн, а земельної ділянки площею 0,0179 га з кадастровим номером 0525310100:05:007:0203 та цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства» – 52429 грн.

Також, висновком експерта визначено ринкову вартість домоволодіння по АДРЕСА_2 у розмірі 1802819 грн. Крім того, згідно вказаного висновку середня ринкова вартість транспортних засобів, зокрема: автомобіля MERCEDES-BENZ SPRINTER 211 2005 року випуску – 351649 грн, автобуса NEOPLAN 116 1996 року випуску – 659500,20 грн, автобуса NEOPLAN 116 1999 року випуску – 780152,20 грн, автобуса NEOPLAN 122 1998 року випуску – 659465,19 грн, автобуса NEOPLAN 208 1996 року випуску – 388713,35 грн, автобуса VAN HOOL 916-SU3A 2001 року випуску – 1107936,57 грн. У висновку також зазначено, що транспортні засоби на огляд та дослідження експертам надані не були, у зв`язку з чим визначення їх вартості здійснювалося за наявними матеріалами справи та із застосуванням середньостатистичних показників технічного стану та пробігу. На підставі наведеного дослідження, виходячи з наявних матеріалів, вимог нормативно-правових актів з питань будівництва та враховуючи результати натурного обстеження, на розгляд суду запропоновані технічно можливі варіанти поділу (виділу часток) будівель і споруд домоволодіння за АДРЕСА_1 , у співвідношенні наближеному до 1/2 та 1/2 частки, з визначенням розміру компенсації співвласнику, частка якого буде менша після поділу, з рекомендаціями по проведенню будівельних та ремонтно-будівельних робіт з реконструкції, які викладені в додатках 1 та 2 висновку експерта. Крім цього, судовий експерт також запропонував відповідні два варіанти розподілу земельних ділянок по АДРЕСА_1 , що відображені в додатках 4 та 5 висновку експерта (а.с. 33-95, том 2).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).

Вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права.

При цьому згідно з частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Також частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об`єктом спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (стаття 69 СК України).

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором .

Відповідно до частини першої статті 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

При цьому належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя. Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що майно у вигляді житлового будинку, двох земельних ділянок по АДРЕСА_1 , житловий будинок по АДРЕСА_2 , а також транспортні засоби - було набуте сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому відповідно до положень статей 60, 61, 69, 70 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між ними у рівних частках, якщо інше не доведено сторонами.

При вирішенні питання щодо порядку поділу нерухомого майна та транспортних засобів суд правильно взяв до уваги висновок комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної, оціночно-земельної та транспортно-товарознавчої експертизи №4597/4598/23-21 від 27 січня 2026 року, яким визначено ринкову вартість спірного майна та запропоновано варіанти його поділу.

Суд дійшов правильного висновку, що запропонований експертами варіант №2 поділу житлового будинку по АДРЕСА_1 є найбільш наближеним до ідеальних часток співвласників, забезпечує можливість реального користування сторонами виділеними приміщеннями та не потребує непропорційного втручання у конструктивні елементи будинку. Крім цього, експертами також було запропоновано відповідний варіант поділу земельних ділянок площею 0,1000га, кадастровий номер 0525310100:05:007:0202, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та площею 0,0179 га, кадастровий номер 052310105:05:007:0203, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства (Додаток 5 до висновку експерта від 27 січня 2026 року).

Також, судом вірно враховано, що житловий будинок по АДРЕСА_2 зареєстрований за ОСОБА_1 , однак був набутим у період шлюбу, а тому підлягає поділу між сторонами у рівних частках із визнанням за кожним із подружжя права власності на 1/2 частину цього будинку.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що варіант розподілу цих двох об`єктів нерухомого майна, який був запропонований представником ОСОБА_2 , відповідно до якого за кожним із подружжя залишився б окремий об`єкт нерухомості без поділу об`єктів на частини призвів би до порушення принципу рівності часток подружжя у спільному майні. Буднковолодіння в місті Шаргород, з урахуванням оформлених двох земельних ділянок, є більш вартісним, ніж домоволодіння у селі Слобода-Шаргородська. Відтак запропонований представником ОСОБА_2 поділ нерухомого майна колишнього подружжя поставив би ОСОБА_1 у вкрай невигідне становище порівняно з ОСОБА_2 .. Тому на переконання суду, справедливим буде, що кожна із сторін отримає у власність половину будинку та половину земельних ділянок в місті Шаргород та половину житлового будинку в селі Слобода-Шаргородська, земельна ділянка під яким не приватизована.

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному у позовних заявах, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо поділу нерухомого майна,, забезпечує можливість реального користування сторонами виділеними приміщеннями та не потребує непропорційного втручання у конструктивні елементи будинку.

Ухвалюючи додаткове судове рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із матеріалів справи, у тому числі із рішення суду про часткове задоволення позовних вимог та документального підтвердження витрат, понесених відповідачем, на правову допомогу і їх розрахунок.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Такі висновки суду першої інстанції апеляційний суд вважає законними та обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого висновку суду першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив :

Апеляційну скаргу представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – адвоката Тетевої - Родюк Ірини Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 травня 2026 року та додаткове рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 02 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

І.М. Стадник