Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №742/4086/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2784/26

Єдиний унікальний № 742/4086/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Павлов В.Г.,

секретаря судового засідання Рубан Ж.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду м. Прилуки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором –

УСТАНОВИВ:

І. Суть справи.

ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №9448788 від 20.09.2025 у розмірі 25 760 грн, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.09.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №9448788 на суму 9 200 грн, шляхом підписання відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

13.05.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс»» укладено договір факторингу №13052026, за яким право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором відступлено позивачу. Відповідачка зобов`язань за кредитним договором не виконала, унаслідок чого станом на дату подання позовної заяви утворилася заборгованість у загальному розмірі 25 760 грн.

За вищенаведених обставин, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №9448788 від 20.09.2025 у розмірі 25 760 грн та судових витрат.

Відповідач відзиву на позов не подала.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення матеріалів позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця її проживання, який повернутий до суду із зазначенням причини невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24.07.2026 р. прийнято до розгляду дану справу та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 20.09.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 9448788 про надання споживчого кредиту, за яким останній надано кредит у розмірі 9 200 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за зниженою процентною ставкою 0,93 % в день до 20.10.2025 р. та стандартною процентною ставкою 1,00 % в день /а.с.9-13/.

Вказаний вище кредитний договір відповідач підписала електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора – A3077. Також відповідачем із використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора Р1762 був підписаний паспорт споживчого кредиту /а.с13, 52/.

Судом встановлено, що кредитні кошти в розмірі 9 200 грн перераховані первісним кредитором 20.09.2025 через платіжну систему ТОВ «Пейтек» на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням ТОВ «Пейтек» про перерахування коштів /а.с.27/.

Згідно інформаційної довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 20.08.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком було емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 20.09.2025 зараховано кошти у розмірі 9 200,00 грн /а.с.64-65/.

13.05.2026 р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Ейс»» був укладений Договір факторингу № 13052026, згідно з яким право вимоги щодо стягнення заборгованості з боржників, указаних у Реєстрі боржників, було відступлено позивачеві, у тому числі до ОСОБА_1 за договором № 9448788 /а.с.32-35/.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості , а також виписки з особового рахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 9448788 становить 30 360 грн, з яких: 9 200 грн - тіло кредиту, 16 560 грн - прострочені відсотки та 4 600 грн - штрафні санкції /а.с.40-43/.

Суд зазначає, що позивач ТОВ «ФК «Ейс»» ставить вимогу про стягнення з відповідачки лише 25 760 грн, що становить тіло кредиту та відсотки, без стягнення штрафних санкцій.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідачки надсилалася досудова вимога щодо дострокового стягнення заборгованості, яка залишена без задоволення /а.с.54/.

V. Оцінка Суду.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язковість яких встановлена законом.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором у передбаченому законом порядку.

Судом встановлено, що 20.09.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір № 9448788, умовами якого передбачено надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 9 200 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на визначених договором умовах.

Кредитний договір підписаний відповідачкою шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором A3077. Паспорт споживчого кредиту також підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р1762.

Факт укладення договору та отримання кредитних коштів підтверджується не лише примірником електронного кредитного договору та паспортом споживчого кредиту, а й належними та узгодженими між собою доказами фактичного перерахування коштів. Зокрема, відповідно до повідомлення ТОВ «Пейтек» кредитні кошти в сумі 9 200 грн 20.09.2025 перераховано на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 .

З інформаційної довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 20.08.2026 убачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 20.09.2025 зараховано 9 200 грн.

Таким чином, надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують як факт укладення кредитного договору, так і факт фактичного надання відповідачці кредитних коштів. Доказів повернення отриманих коштів у матеріалах справи не міститься.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Укладеним сторонами кредитним договором визначено розмір процентів за користування кредитом та порядок їх нарахування. При цьому відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати встановленого законом максимального розміру.

Згідно з розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунку відповідачки за кредитним договором № 9448788 нараховано 16 560 грн процентів за користування кредитом. При цьому позивач не заявляє до стягнення нараховані ним 4 600 грн штрафних санкцій.

Суд перевірив заявлений до стягнення розмір заборгованості в межах заявлених позовних вимог. Сума 25 760 грн, заявлена до стягнення, складається з 9 200 грн основної суми кредиту та 16 560 грн процентів за користування кредитом. При цьому штрафні санкції у розмірі 4 600 грн позивачем до стягнення не заявляються.

Щодо переходу права вимоги судом встановлено, що 13.05.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Ейс»» укладено договір факторингу № 13052026, за яким право грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідному реєстрі боржників, передано позивачу.

З наданих суду договору факторингу та реєстру боржників убачається, що до ТОВ «ФК «Ейс»» перейшло право грошової вимоги саме до ОСОБА_1 за кредитним договором № 9448788 від 20.09.2025.

Доказів припинення зазначеного права вимоги, його переходу до іншої особи або виконання відповідачкою зобов`язання після переходу права вимоги матеріали справи не містять. Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ «ФК «Ейс»» є належним кредитором за заявленою до стягнення грошовою вимогою.

Відповідачка доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, погашення заборгованості або обставин, які б спростовували факт отримання кредитних коштів та правильність визначення заборгованості, суду не надала.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв`язок доказів - у їх сукупності.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає доведеними факт укладення відповідачкою кредитного договору, отримання нею кредитних коштів, виникнення обов`язку щодо їх повернення та сплати процентів, невиконання цього обов`язку, а також перехід права грошової вимоги до позивача.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги, що позивач просить стягнути лише основну суму кредиту та проценти, не заявляючи до стягнення нараховані штрафні санкції, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідачки 25 760 грн, з яких 9 200 грн - основна сума кредиту та 16 560 грн - проценти за користування кредитом.

VI. Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору.

Оскільки позов задоволено, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, додаткову угоду № 25771574587, акт прийому-передачі наданих послуг № 20/01/26-01 та протокол погодження вартості послуг, відповідно до яких вартість правничої допомоги у цій справі визначена у розмірі 7 000 грн.

Водночас саме по собі документальне підтвердження домовленості між клієнтом та адвокатом щодо вартості послуг не зумовлює обов`язку суду стягнути з іншої сторони всю зазначену суму. При розподілі судових витрат суд оцінює їх реальність, необхідність та співмірність з урахуванням конкретних обставин справи.

Ця справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, предметом спору є стягнення заборгованості за одним кредитним договором, обсяг фактичних обставин, які підлягали встановленню, є обмеженим. Представник позивача участі у судовому засіданні не брав, просив розглянути справу за його відсутності. Відповідачка відзиву на позов не подавала, доказів, що зумовлювали б необхідність додаткового складного правового аналізу або значного обсягу процесуальної роботи, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає, що заявлена до відшкодування сума 7 000 грн не відповідає складності справи, обсягу фактично необхідної правничої допомоги та характеру виконаної представником роботи.

Враховуючи наведене, а також принципи розумності, співмірності та пропорційності судових витрат, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідачки на користь позивача 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Саме така сума, на переконання суду, відповідає характеру спору, його складності, обсягу процесуальних дій представника та є співмірною із заявленими позовними вимогами.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 81, 141, 206, 258-259, 265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» заборгованість за кредитним договором №9448788 від 20.09.2025 р. у розмірі 25 760 (двадцять п`ять тисяч сімсот шістдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» витрати на оплату судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та 3 000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»», адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя В.Г. Павлов