Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №735/614/26 — Коропський районний суд Чернігівської області

Справа №735/614/26

Провадження по справі 2/735/380/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 вересня 2026 року с-ще Короп

Коропський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Грушко О.П.,

при секретарі - Хілько Н.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовну заяву підтримала та пояснила, що з відповідачем ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 вересня 2007 року по 11 січня 2023 року. За час перебування в шлюбі вони з відповідачем, на підставі договору купівлі-продажу від 23.12.2008 року, придбали житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 . З 18.02.2009 року позивач була зареєстрована та проживала в придбаному житловому будинку та працювала в м.Києві. 25.05.2026 року відповідач не повідомляючи позивача, звернувшись до Центру надання адміністративних послуг, зняв з реєстрації позивача та змінивши замки в будинку, залишив колишню дружину просто на вулиці. Вважає, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, а тому просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 23.12.2008 року № 2380 та розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 25284661 та визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 і визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати (судовий збір, витрати на правничу допомогу).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали. Не заперечують, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю позивача та відповідача. В той же час вважають, що обраний стороною позивача спосіб захисту не відповідає вимогам закону. Так, стороною позивача не надано суду доказів, які б вказували на вартість будинку, його площу. Суду не надано висновку експерта про можливість поділу будинку і не заявлено клопотання про проведення такої експертизи. А без цього неможливо розділити будинок і визначити частки співвласників.

Даний позов зареєстровано в суді 12.06.2026 року. Згідно ухвали Коропського районного суду Чернігівської області від 18.06.2026 року відкрито загальне провадження та призначено підготовче судове засідання. 09.09.2026 року підготовче провадження закрито і справу призначено до розгляду.

Заслухавши учасників та дослідивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23 вересня 2007 року (а.с. 18).

11 січня 2023 року шлюб було розірвано, що визнається обома сторонами.

23.12.2008 року, під час шлюбу, сторони придбали житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно договору купівлі-продажу від 23.12.2008 року покупцем вказано відповідача ОСОБА_1 (а.с. 12-13).

Позивач стверджує про те, що відповідач, починаючи з 25.05.2026 року чинить їй перепони в можливості користування спільним будинком, що і стало підставою звернення до суду з зазначеним позовом.

Сторона відповідача вказаного твердження в судовому засіданні не заперечила.

Відповідно до ст. 60 СК України: Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України: Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ст. 68 СК України: Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання

шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 69 СК України: Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України: У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України: Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно ст. 356 ЦК України: Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб`єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України: Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Таким чином, законодавство прямо передбачає можливість перебування майна у власності осіб на праві спільної часткової власності без виділення часток у натурі.

Згідно ст. 368 ЦК України: Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 370 ЦК України: Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно ст. 372 ЦК України: Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності,

вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Як уже зазначалося вище, законодавство прямо передбачає можливість перебування майна у власності осіб на праві спільної часткової власності без виділення часток у натурі.

Верховний Суд у Постанові від 28 січня 2020 року у справі № 127/1818/15 зазначив наступне: Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Суд визначає ідеальні частки подружжя в спірному майні подружжя без реального поділу і залишає його в спільній частковій власності лише у випадку, якщо таке майно не може бути поділене між подружжям відповідно до їх часток, а грошова компенсація вартості частки в майні на рахунок суду не внесена.

Суд відхиляє твердження сторони відповідача ОСОБА_1 про неможливість задоволення позовних вимог через невідповідність способу захисту, обраного позивачем вимогам закону та через неможливість поділу майна без проведення судової експертизи і визначення вартості майна з наступних підстав.

Дійсно, суд роз`яснював сторонам у підготовчому засіданні їх право заявити клопотання про призначення судової експертизи у справі для визначення вартості спірного майна і можливих варіантів його поділу в натурі. Проте, сторони такого клопотання не заявили, а також не надали суду висновок відповідної експертизи.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України: Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ненадання з боку позивача суду висновку експерта і відсутність клопотання про проведення судової будівельної експертизи має наслідком неможливість для суду здійснити виділення позивачу частки її майна в натурі.

В той же час, позивач, як співвласник майна, не може бути позбавлений права на його поділ.

Поскільки за наявними матеріалами справи суд позбавлений можливості здійснити поділ спірного будинку у натурі, слід визначити ідеальні частки подружжя в спірному майні.

Як вже зазначалося вище, у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

За таких обставин, позовна вимога № 1 про визнання спірного будинку спільною сумісною власністю подружжя задоволенню не підлягає. Тобто позовні вимоги, заявлені стороною позивача, суд задовольняє на 2/3.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України: За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Сторона відповідача не заявляла клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду Акт виконаних робіт, у якому зазначено про такі роботи і витрати на них: аналіз матеріалів справи та доказів у справі – 500 грн.; підготовка та подання заяви про забезпечення позову – 1000 грн.; складання позовної заяви – 3000 грн.; участь в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції – 1000 грн; загальна сума витрат – 5500 грн.

Проте, представник позивача не приймала участі в судових засіданнях. Отже, документально підтвердженою сумою витрат на професійну правничу допомогу є 4500 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України: Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Припинити право спільної сумісної власності подружжя: ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 25284661.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_1 сплачений останньою судовий збір за подання позову та заяви про забезпечення позову в сумі 1344 (одна тисяча триста тридцять одну) гривень 53 копійки та витрати на правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення в порядку, передбаченому ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. П. Грушко