Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №750/3444/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/3444/26

Провадження № 2/750/2244/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рощиної Т.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 21315 грн. 41 коп.

Обґрунтовано позов тим, що 29.11.2016 між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № V04.230.72762, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит, а відповідач зобов`язалася одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору. Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, які визначені умовами договору. Проте, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість у розмірі 21315 грн. 41 коп. На підставі договору факторингу № 12/85 від 26.11.2020 право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 26 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Проте, у зв`язку з призначенням судді Супруна О.П. на посаду судді Чернігівського апеляційного суду відповідно до Указу Президента України від 02.06.2026 № 459/2026, відрахуванням його зі штату Деснянського районного суду м. Чернігова 14.06.2026 згідно з наказом голови Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2026 № 22-кг та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.06.2026 № 10 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2026 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рощиній Т.С.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подала, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

29 листопада 2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № V04.230.72762, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 24924 грн., а позичальник зобов`язалася одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно з умовами цього договору; кредит надано строком на 36 місяців (п. 1.1., 1.2., договору) (а.с. 10-11).

Пунктом 1.3. кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти за ставкою 0.0010% річних від не повернутої суми кредиту. Процентна ставка є фіксованою і не може збільшуватись без попереднього повідомлення та погодження позичальника.

За обслуговування кредитної заборгованості банком, позичальник сплачує фіксовану щомісячну плату в розмірі 0.0000% від початкової суми кредиту (п. 1.4).

Як зазначено в п. 2.1. договору, позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 1 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів.

У п. 6 договору наведено детальний Графік щомісячних платежів за кредитним договором, які сплачуються на транзитний рахунок № 29095423072762.980.

Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти на загальну суму 24924 грн., що підтверджується Ордером-розпорядженням №1 про видачу кредиту від 29.11.2016 (а.с.12 на звороті).

Із виписки по рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.01.2000 по 26.11.2020 вбачається здійснення операцій за поточним рахунком відповідача, відкритим на підставі вищевказаного договору з 10 січня 2017 року по 02 червня 2017 року. За рахунком відповідача здійснювалось часткове погашення тіла кредиту, простроченого кредиту по угоді, процентів. Станом на 02 червня 2017 операції за поточним рахунком відповідача містять 17 проводок, та загальна сума погашення кредиту, процентів в цілому становить 3609,38 грн (а.с.15).

Внаслідок порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, допустила прострочення повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість, згідно з довідкою-розрахунком ПАТ «Ідея Банк» заборгованість відповідача за кредитним договором № V04.230.72762 від 29.11.2016 станом на 26 листопада 2020 року становить: 21315 грн. 41 коп., яка складається з наступного: 21314 грн. 72 коп. – заборгованість за основним боргом, 0 грн. 69 коп. – заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с.16).

26 листопада 2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 12/85 (а.с. 16 на звороті-19), відповідно до п. 2.1. договору факторингу АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Ідея Банк» за плату та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 5.1 договору факторингу права вимоги вважаються такими, що перейшли від АТ «Ідея Банк» до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» зобов`язань передбачених п. 4.1. цього договору.

Згідно з реєстру боржників до договору факторингу № 12/85 від 26.11.2020 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 21315 грн. 41 коп., яка складається з наступного: 21314 грн. 72 коп. – заборгованість за основним боргом, 0 грн. 69 коп. – заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с. 19 на звороті).

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» зобов`язання за договором факторингу виконав в повному обсязі, та відповідно перерахував належну суму коштів на користь АТ «Ідея Банк» (а.с. 20).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем зазначено, що свої зобов`язання за договором банк виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним зобов`язаннями належним чином не виконувала, у зв`язку з чим за кредитним договором № V04.230.72762 від 29.11.2016 утворилась заборгованість в сумі 21315 грн. 41 коп., до якої входить: 21314 грн. 72 коп. – заборгованість по тілу кредиту; 0 грн. 69 коп. – заборгованість за відсотками по кредиту (а.с. 16).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи норми закону та те, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. позивачем надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с. 23), детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 (а.с. 24) та акт наданих послуг № 390 від 09.03.2026 (а.с. 23 на звороті).

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі. Проте, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість в сумі 21315 грн. 41 коп. (двадцять одна тисяча триста п`ятнадцять грн. 41 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2662 грн. 40 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т.С.Рощина