Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №750/2892/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2892/26

Провадження № 2/750/2047/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Рощиної Т.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

у березні 2026 року АТ «Універсал Банк» засобами поштового зв`язку звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 18.08.2020 у сумі 68069 грн. 14 коп., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням умов кредитного договору.

Вказану справу було визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Супруну О.П.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Супруна О.П. від 23 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Проте, у зв`язку з призначенням судді Супруна О.П. на посаду судді Чернігівського апеляційного суду відповідно до Указу Президента України від 02.06.2026 № 459/2026, відрахуванням його зі штату Деснянського районного суду м. Чернігова 14.06.2026 згідно з наказом голови Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.06.2026 № 22-кг та на підставі рішення зборів суддів Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.06.2026 № 10 вказану справу передано до канцелярії суду для призначення повторного автоматизованого розподілу в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 червня 2026 року дану справу визначено для розгляду судді Деснянського районного суду м. Чернігова Рощиній Т.С.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 липня 2026 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Судова повістка отримана мамою відповідача – ОСОБА_2 особисто 03 серпня 2026 року.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, у зв`язку з чим згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що АТ «Універсал Банк» має проєкт «Monobank», у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

18.08.2020 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, за наслідками чого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 29).

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладення якого підтвердив та зобов`язався виконувати його умови. Відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (пункти 2, 3).

Згідно з пунктом 3 анкети-заяви відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (а.с. 29).

Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (пункт 6).

Крім того, як слідує з пункту 10 анкети-заяви надав право та доручив банку здійснювати договірне списання коштів з усіх рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк» без додаткових розпоряджень для погашення будь-яких грошових зобов`язань перед банком, що випливають з умов договору, або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком (а.с. 29).

За умовами анкети-заяви ОСОБА_1 просив відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» на його ім`я.

До позову АТ «Універсал Банк» додано:

- Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, затверджені протоколом правління № 46 від 27.11.2021 (а.с. 30-36);

- витяг з тарифів за карткою Чорна картка monobank (а.с. 37-38);

- паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с. 39-41);

- таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 41 зворот);

Жоден із вищевказаних документів не містить підпису чи електронного підпису ОСОБА_1 .

Із довідки про наявність рахунку від 04.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 було видано карту № НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 зі строком дії до 07/29 (а.с. 27).

Із копії довідки про розмір установленого ліміту від 04.01.2026 убачається, що за картою № НОМЕР_1 неодноразово було змінено розмір установленого ліміту (а.с. 28).

Із виписки про рух коштів по картці № НОМЕР_1 (рахунок НОМЕР_2 ) убачається, що ОСОБА_1 за період з 18.08.2020 по 04.01.2026 користувався кредитною карткою, тим самим підтвердив свою згоду на умови банку щодо встановленого кредитного ліміту (а.с. 20-26).

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 18.08.2020, укладеного між Універсал Банк та ОСОБА_1 , станом на 04.01.2026 її розмір складає 68069 грн. 14 коп., із яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 68069 грн. 14 коп. (а.с. 10-18).

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів статті 12, частин першої, п`ятої – сьомої статті 81, частини першої статті 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Звертаючись до суду з позовом банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 68069 грн. 14 коп. Разом з тим, як вбачається з наданого банком розрахунку, окрім тіла кредиту, включені відсотки. Між тим, доказів про узгодження умов надання коштів позивач не надав.

Так, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів розумів ОСОБА_1 , ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву.

Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо банківських продуктів у АТ «Універсал Банк» не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Так, надані позивачем Умови і правила обслуговування при наданні банківських послуг щодо банківських продуктів, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

У Анкеті-заяві позичальника від 18.08.2020 відсоткова ставка не зазначена.

Таким чином анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про розмір відсотків, за яких умов вони нараховуються, що позбавляє суд можливості обрахувати розмір процентів. При цьому із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем при обрахунку заборгованості застосовано у різні періоди проценти у розмірі 38,4%, 37,2% та 19,2%.

Установивши зазначені обставини, суд виснує, що матеріали справи не містять жодних даних щодо того, які саме тарифні плани діяли для карток, що видавались відповідачу, позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що саме додані до позовної заяви умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що надані йому для ознайомлення документи на момент підписання вказаної заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за відсотками, їх розмірів і порядку нарахування.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Універсал Банк» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 68069 грн. 14 коп., яка складається із залишку боргу за тілом кредиту. Однак, як вбачається із виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості, до вказаної заборгованості також входять і нараховані банком відсотки за користування кредитом, тоді як доказів про узгодження таких умов позивач не надав.

Так, на підтвердження заявлених вимог позивач надав до суду Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|UniversalBank від 24.11.2021, що набули чинності з 27.11.2021, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, Тарифи та Паспорт споживчого кредиту.

Водночас, як зазначалось вище, ці документи, які банк вважає складовими частинами кредитного договору, не містять підпису відповідача, зокрема й електронного/удосконаленого електронного підпису.

Отже, єдиним документом, із наданих позивачем до суду, який містить підпис відповідача, є заява-анкета до договору про надання банківських послуг від 18.08.2020, в якій взагалі не згадується про обов`язок відповідача сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, комісії чи штрафні санкції.

Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами, які позивач вказав у розрахунку заборгованості за договором, банком до суду не надано.

З наявної в матеріалах справи виписки по картковому рахунку за період з 18.08.2020 по 04.01.2026 видно, що ОСОБА_1 отримував від АТ «Універсал Банк» кредитні кошти та активно користувався ними, витрачаючи їх на придбання різних товарів, поповнення мобільного телефону, перекази на інші картки тощо.

Водночас, аналізуючи залишок заборгованості відповідача за кредитом, підтверджений випискою по рахунку ОСОБА_1 та самостійно визначений позивачем у розрахунку, суд приходить до висновку, що тіло кредиту було штучно збільшено за рахунок нарахування та списання відсотків, які не були визначені в анкеті-заяві.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, виписка з банківського рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такі ж висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.

Таким чином, саме виписка по картковому рахунку є належним і допустимим доказом, що підтверджує виконання позивачем умов договору в частині встановлення відповідачу кредитного ліміту та користування позичальником кредитними коштами.

Так, відповідно до виписки про рух коштів по картці ОСОБА_1 за період з 18.08.2020 по 04.01.2026 кредитний ліміт (станом на 04.01.2026) 58500 грн., заборгованість (станом на 04.01.2026) 68069 грн. 14 коп., сума витрат 249937 грн. 85 коп., сума зарахувань 181574 грн. 35 коп.

Дослідивши дану виписку, судом встановлено, що за вказаний у виписці період у рахунок погашення відсотків банком загалом списано 84311 грн. 66 коп., які мають бути вирахувані із загальної суми заборгованості, оскільки, як зазначалось вище, розмір процентів не був погоджений сторонами в анкеті-заяві.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження №14-400цс19; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

Отже, з огляду на зазначені обставини, в основу розрахунку заборгованості за кредитним договором слід покласти виписку про рух коштів по рахунку та суму неправомірно нарахованих банком і сплачених відповідачем процентів у розмірі 84311 грн. 66 коп.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Тому, після проведеного судом перерахунку та виходячи з того, що відповідачем сплачені неправомірно нараховані банком відсотки у розмірі, що перевищує розмір заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», місцезнаходження: вул. Оленівська, 23, м. Київ, код ЄДРПОУ – 21133352.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 .

Суддя Т.С. Рощина