Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №750/16526/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/16526/25

Провадження № 2/750/842/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді – Маринченко О.А.,

секретар судового засідання – Шилова Ж.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

прокурора Хвостенко І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради,

в с т а н о в и в:

28 листопада 2025 року ОСОБА_1 з використанням засобів поштового зв`язку звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обгрунтовано позов, зокрема, тим, що позивач та відповідач з 15 серпня 2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 липня 2025 року було розірвано. Сторони є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час діти проживають з позивачем та її чоловіком, якого діти називають батьком. Відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов?язків, матеріально дітей не забезпечує, не виявляє бажання побачитися з дітьми, не спілкується з ними. Вихованням та утриманням дітей займається позивач та її чоловік. Позивач перешкод у спілкування з дітьми відповідачу не здійснює. Оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В установлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 вересня 2026 року залучено до участі в справі прокурора Чернігівської окружної прокуратури.

У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила суд його задовольнити. Вказала, що відповідач з лютого 2025 року дітей взагалі не бачив, не цікавився ними, матеріально не забезпечував. Позивач спочатку телефонувала відповідачу, просила навідати дітей. Відповідач весь час говорив, що він зайнятий, то ще якісь зазначав причини. Також, позивач просила матір відповідача про те, щоб відповідач приходив до дітей. Пізніше відповідач сказав, що дітей він не хотів, що позивач народила їх для себе. Оскільки відповідач матеріально не забезпечував дітей, позивач звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів. Відповідач аліментів не сплачував, потім попросив забрати судовий наказ із примусового виконання, вказуючи, що тоді він буде бачити дітей і йому для проходження служби потрібно купувати якісь речі. Після того, як позивач забрала судовий наказ із виконання, відповідач написав відмову від дітей і у подальшому заблокував номер телефону позивача та заблокував її у всіх соціальних мережах. Коли позивач і відповідач проживали разом, відповідач також належної уваги дітям не приділяв. У минулому році на вулиці зустріли відповідача, він ішов із жінкою, то відповідач розвернувся і пішов у іншу сторону. Відповідач проживає поряд з позивачем, має можливість бачитися і спілкуватися з дітьми, однак жодних дій не вчиняє, бажання не виявляє. Відповідач взагалі не знає ні інтересів дітей, ні що вони їдять, ні як проводять час і дозвілля. У період війни, відповідач жодного разу не поцікавився дітьми, їх здоров`ям, психологічним та моральним станом.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщався завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачу надсилалася за адресою його місця проживання, зареєстрованою в установленому законом порядку.

Представник Управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради у судове засідання не з`явився, раніше подавав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Прокурор у судовому засіданні вказала, що вважає недоцільним позбавлення відповідача батьківських прав.

Заслухавши доводи позивача, прокурора, допитавши свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Позивач та відповідач з 15 серпня 2018 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 липня 2025 року було розірвано (а.с. 7-8).

Сторони є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 5, 6).

Судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.02.2025 та до досягнення старшою дитиною повноліття.

З копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого Деснянським відділом державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального Міністерства юстиції, слідує, що станом на 26 листопада 2025 року заборгованість відповідача у виконавчому провадженні № 77310244 становить 32901 грн. 33 коп. (а.с. 14).

11 жовтня 2025 року позивач зареєструвала шлюб із ОСОБА_8 , у зв`язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_9 (а.с. 16).

13 жовтня 2025 року відповідач підписав заяву, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також проти усиновлення дітей ОСОБА_8 . Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Бірюковою О.В., зареєстрована в реєстрі за № 556 (а.с. 15).

Згідно із копією довідки № 9 від 23.10.2025, виданої Чернігівським закладом дошкільної освіти № 74 Чернігівської міської ради, батько дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які відвідують цей заклад дошкільної освіти, ОСОБА_2 протягом 2024-2025 років дійсно не брав участі у вихованні малолітніх дітей, а саме: не цікавився навчально-виховним розвитком дітей, не відвідував заходи, які проводилися у дошкільному закладі (а.с. 9).

Рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 19 березня 2026 року № 166 затверджено висновок щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 37-38).

Зокрема, відповідно до вказаного висновку позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, тому доцільне до застосування лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності винної поведінки в діях батьків. Позбавлення батьківських прав впливає на подальше життя дитини, вона позбавляється рідної сім?ї. Зважаючи на те, що матір?ю не вживалися превентивні заходи впливу відносно батька, позбавлення батьківських прав є передчасним і не відповідає інтересам дитини.

Свідок ОСОБА_5 суду, зокрема, показала, що сторін знає близько 6 років, з позивачем тісно спілкуються. За весь час проживання сторін у шлюбі, свідок не бачила з боку відповідача проявів уваги до дітей чи бажання займатися їх вихованням. Відповідач дітям часу майже не приділяв. Після того, як сторони розірвали шлюб, відповідач повністю зник, ніяк не контактував з дітьми. Позивач якихось перешкод у спілкуванні з дітьми чи їх вихованні відповідачу не чинила. Відповідач ні на свята дітям не телефонував, ні подарунків не дарував. У відповідача зараз інша родина, від цих дітей він зовсім відсторонився. Відповідачу байдуже на дітей. Свідок часто проводить час та спілкується з позивачем і дітьми, діти ніколи не говорили, що приходив відповідач чи телефонував.

Свідок ОСОБА_6 суду, зокрема, показала, що син свідка товаришував і працював разом з відповідачем, тому знає сторін ще до початку бойових дій. Позивач з відповідачем розлучилися близько 2 років тому. З цього часу відповідач не навідує дітей, не дарує їм подарунки, не телефонує і не цікавиться ними. Свідок допомагала позивачу писати заяву про видачу судового наказу про стягнення з відповідача аліментів. Відповідач телефонував свідку, говорив, що платити аліментів не буде. Діти відповідача не цікавлять, відповідач говорив, що позивач народила їх для себе. Пізніше відповідач телефонував свідку і запитував, як відмовитися від дітей. Син свідка буває вдома у позивача на свята, тому свідку відомо, що відповідача ні на днях народженнях дітей, ні на інших святах не було. Відповідач наполягав, щоб позивач забрала з виконання судовий наказ. Дітей утримує позивач. Діти не бачили батька близько 2 років. Свідку відомо, що позивач телефонувала відповідачу і його батькам, просила, щоб відповідач прийшов до дітей, але результату це не дало. Діти ні відповідача, ні його батьків не цікавлять.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини другої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини другої статті 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (стаття 155 Сімейного кодексу України).

Пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення наведеної статті дозволяє дійти висновку, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з частиною першою статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд зазначає, що дійсно відмова батьків від дитини є неправозгідною.

Разом з тим, суд враховує, що відповідач як до пред`явлення позивачем позову до суду, так і протягом перебування справи в суді дітьми не цікавиться, участі в їх житті та вихованні не бере, будь-якої батьківської уваги дітям не приділяє, не телефонує їм, матеріальної допомоги не надає.

Суд також бере до уваги, що відповідач у жодне засідання не з`явився, не висловлював будь-яких заперечень щодо позбавлення його батьківських прав, навіть після пред`явлення позивачем позову до суду не вживав заходів для відновлення спілкування з дітьми, не висловлював бажання брати участь у їх вихованні, не телефонував дітям, не вітав їх зі святами, не цікавився успіхами та розвитком, подарунки не дарував, будь-якої участі в житті дітей не брав, що свідчить про байдуже його ставлення до дітей та своїх батьківських обов`язків.

Як слідує з матеріалів справи та показів свідків, відповідач тривалий час дітей навіть не бачив та не виявляв бажання це зробити, їх вихованням та утриманням не займається, не цікавиться станом їх здоров`я, фізичним, моральним та духовним розвитком, фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.

Доказів, які б спростовували вказані обставини, відповідач суду не надав.

За встановлених обставин, враховуючи викладене та те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, суд вважає за доцільне позбавити його батьківських прав відносно дітей.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав – задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 грн. 20 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, місцезнаходження: вул. І. Мазепи, 19, м. Чернігів; ідентифікаційний код – 43649710.

Повний текст рішення складено 25.09.2026.

Суддя