Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №732/556/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/556/26

Провадження № 2/732/439/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого – судді Карпинської Н.М., секретар – Воропаєва К.В. за участі позивача – ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Слєпченка С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_1 , Городнянська міська рада) про встановлення факту самостійного утримання і виховання неповнолітньої доньки військовозобов`язаним,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Слєпченко С.А. в інтересах ОСОБА_1 , діючи на підставі ордеру № 1155892, звернувся до суду із позовом (а.с.40-41) до відповідача ОСОБА_2 та просив підтвердити у судовому порядку той факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 самостійно утримує та виховує свою неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказують, що до офіційного розірвання шлюбу у 2020 році, сторони майже рік разом не проживали. Відповідач виїхала до іншої країни, залишивши на виховання позивачу двох доньок, одна з яких на час розгляду справи у суді досягла повноліття. Зараз відповідачка проживає у Королівстві Данія, створила нову сім`ю, народила від іншого чоловіка дитину. Доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідачка не утримує, у її шкільному житті участі не бере, будь-якої допомоги батьку у вихованні їх спільної дочки не надає. Позивач не стягував із відповідачки аліменти на утримання ОСОБА_4 , пояснюючи свій вибір внутрішнім своїм волевиявленням і здатністю утримувати дитину. За таких обставин в Україні єдиним утримувачем та вихователем ОСОБА_4 є батько-позивач (особа першого ступеня споріднення). 01.04.2026 позивач був затриманий та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 із подальшою мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 , зараз проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Судове рішення із зазначенням обставин, які вказані позивачем у позові, є підставою для відстрочки від призову (ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію») та для рапорту про звільнення із лав ЗСУ (ст. 26 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу»)

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали із підстав викладених у позові. Представник позивача – адвокат Слєпченко С.А. наголошував, що сімейне виховання не передбачає перекладення обов`язків батьків на тітку та бабусь, а тому наявність інших близьких осіб не може бути підставою для нівелювання ролі батька. Доказами доводиться, що матір-відповідач самоусунулася від виховання і утримання ОСОБА_4 і що батько-позивач самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину на момент мобілізації.

Відповідач повідомлялася судом за адресою останньої реєстрації. У справі долучено заяву без підпису (а.с.62), складену від імені ОСОБА_2 про те, що вона не заперечує проти позову. Однозначно ідентифікувати таку заяву із особою відповідача суд позбавлений можливості, тому не зобов`язаний прийняти таку заяву.

Представник третьої особи Городнянської міської ради був повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду, не надав вираженої згоди приймати участь у справі, будь-яких клопотань не заявив, письмових заперечень не надіслав.

ОСОБА_5 як представник військової частини НОМЕР_1 , залученої до участі у справі як третьої особи, клопотала (а.с.157-159) про розгляд справи без особистої участі представника військової частини. Просили врахувати практику Верховного суду, викладену у постанові від 11 вересня 2024 року, від 15 березня 2023 року, від 13 липня 2023 року, а також те, що рішення суду у цій справі створюватиме право військовослужбовця на звільнення із військової служби згідно статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Підтвердили, що молодший сержант ОСОБА_1 , номер обслуги 2 артилерійського взводу артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . За час проходження ним військової служби відсутні випадки порушення військовослужбовцем військової дисципліни, до адміністративної і кримінальної відповідальності він не притягувався.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ураховуючи, що відповідач по справі у судове засідання не з`явився, а сторона позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів та про можливість ухвалення заочного рішення.

Заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши вимоги сторони позивача і відсутність відзиву та заперечень від сторони відповідача, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, встановивши правовідносини сторін і норму права, які підлягає застосуванню до таких правовідносин, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, заявленого до відповідача.

Судом встановлено, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період їх шлюбу народилися доньки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.7)..

Згідно рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 22 грудня 2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.8-10).

Довідка про склад сім`ї та фактичне місце проживання від 01.04.2026 (а.с.60) вказує на те, що за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживають ОСОБА_1 та його неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В акті про обстеження умов проживання від 03.04.2026, складеного начальником ССД ОСОБА_7 та головним спеціалістом ССД Свириденко Я.О. (а.с.11) вказано, що при обстеженні умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зазначені суб`єкти

встановили, що батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , турбується про доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , бо мати перебуває за кордоном. Також вказано про дружні сімейні відносини. У акті відсутнє обґрунтування з яких обставин виходили ОСОБА_8 і ОСОБА_9 03.04.2026 (на момент складення такого акту), про виховання доньки батьком, який із 01.04.2026 знаходився у військовій частині, а дитина вже проживала у його матері (своєї бабусі), як встановлено у судовому засіданні із пояснень заявника, неповнолітньої ОСОБА_4 та допитаного свідка ОСОБА_10 .

За інформацією КНП «Городнянська міська лікарня» Городнянської міської ради № 01-19/526 від 16.04.2026 (а.с.59) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зверталася до лікаря-педіатра 14.04.2023,17.04.2023,20.04.2023,22.05.2023,12.07.2023,27.02.2024,06.03.2024,18.04.2024,17.10.2024,13.05.2025,11.12.2025,16.12.2025,22.12.2025. Лікування здійснювалося амбулаторно, на стаціонарному лікуванні дитина не перебувала, під час візитів до лікаря-педіатра дитину завжди супроводжував батько ОСОБА_1 , він отримував рекомендації та інформацію про методи лікування. У супроводі матері неповнолітня пацієнтака ОСОБА_3 до лікаря-педіатра не зверталася.

Згідно рішення виконавчого комітету Городнянської міської ради № 592 від 11.10.2023 ОСОБА_3 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (а.с.12).

У характеристиках на ОСОБА_3 (а.с.13-15) із Городнянського ліцею № 2 вбачається, що навчанням дитини переймається її батько, який завжди присутній на батьківських зборах, приймає участь у позашкільних, виховних заходах, які проводяться класним керівником. Мати дівчинки у 2020 році із певних причин змінила місце проживання і виїхала з міста Городня, однак продовжила спілкуватися із класним керівником. У телефонному режимі та у месенджері Viber вона цікавилася навчанням своєї дитини. ОСОБА_4 проживає разом із батьком. Тато переймається навчанням та вихованням своєї доньки, завжди поряд із своєю дитиною і всіляко її підтримує.

Свідок ОСОБА_11 (вчитель української мови, класний керівник 9Б класу Городнянського ліцею № 2) у своїх показаннях суду розповіла, що, починаючи із 5-го классу (2022 року) батьківські збори відвідував тільки батько. ОСОБА_4 дуже прив`язана до батька. Теперішнє навчання в основному дистанційне, дівчинка своєчасно підключається до такого навчання, не пропускає занять, із її пояснень відомо, що коли батька залучили до військової служби, ОСОБА_4 фактично перебуває у бабусі, сестра позивача цікавиться шкільними успіхами дівчинки. ОСОБА_4 свідома, самостійна, може попіклуватися про себе, але дуже переживає, що зараз батька нема поряд.

Свідок ОСОБА_10 (сестра позивача) дала показання про те, що за сім років до пред`явлення позову перестала спілкуватися із відповідачкою. У 2019 році відповідачка залишила дітей на батька (позивача) і з того часу лише він опікується дівчатами, одна з яких досягла повноліття і навчається в ОСОБА_12 , а неповнолітня ОСОБА_4 до часу мобілізації її батька постійно проживала з ним. Після мобілізації позивача, який розпочав бізнес у сфері громадського харчування, створеним кафе управляє свідок ОСОБА_10 , із зароблених коштів утримують дитину. Матір-відповідач не утримує дитину, створила нову сім`ю. ОСОБА_4 проживає, то у бабусі (матері позивача), де також проживає свідок, то залишається у іншої бабусі (матері відповідачки). Їх будинок, де дитина проживала із батьком зачинений. Обидві бабусі – жінки похилого віку, яким понад 75 років. Дівчинка потребує батьківської турботи, стала скутою, мало з ким виявляє бажання розмовляти, на момент, коли від них пішла мати ОСОБА_4 виповнилось 7 років.

Свідок ОСОБА_13 (найманий працівник кафе) у своїх показаннях суду розповіла, що відповідачку у м. Городня бачила востаннє у 2021 році. Дівчинка ОСОБА_4 постійно приходила до батька на роботу. Він з гордістю розповідав про її успіхи, коли вона хворіла, то разом з нею відвідував лікарню. Зараз працівнику кафе надана вказівка позивачем, щоб дівчинку годували в кафе.

ОСОБА_6 (старша дочка відповідача) у своїх показаннях підтвердила, що вже три роки проживає окремо від батька і молодшої сестри, навчається в ОСОБА_12 . До виїзду на навчання, після того як мати після розлучення із батьком виїхала до іншої країни, вона, батько і ОСОБА_4 проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Весь цей час саме батько їх лікував, утримував, піклувався, із матір`ю вони не бачаться.

ОСОБА_3 у судовому засіданні вказала, що матір її проживати за кордон не кличе і що сама дівчинка бажає проживати тільки в Україні, бабусі і тітка не можуть замінити батька, із того часу, як батьки розлучилися, весь цей час про неї турбувався батько. Із матір`ю вона має спілування тільки по відеозв`язку в месенджерах.

Судом враховується, що статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

За даними Єдиного реєстру судових рішень відсутні відомості, що відповідач була учасником судового процесу про позбавлення її батьківських прав. Позивачем підтверджується, що таких проваджень не ініціювалося.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Державні органи із системи захисту прав дітей і сім`ї були залучені для складення акту обстеження тільки після мобілізації позивача.

Висуваючи вимоги про самостійне утримання дитини, позивач не надав будь-яких документів, які б підтверджували, що всі матеріальні потреби дитини покриваються за його рахунок.

За інформацією із Єдиного реєстру боржників (а.с.17) відомості про боржника ОСОБА_2 в такому реєстрі відсутні.

Офіційно, належними доказами, якими, виходячи із специфіки доказування, не можуть бути виключно показання свідків, одноосібне утримання ОСОБА_4 батьком не доводиться.

Крім того, як стверджували у суді ОСОБА_10 та ОСОБА_3 , життя ОСОБА_4 після мобілізації батька проходить, як у бабусі по батьківській лінії, так і у бабусі по материнській лінії, що не виключає використання коштів обох батьків. Стверджувати про це, як і заперечувати таке, було б припущенням, а доказування не може грунтуватися на припущеннях. Однозначних доказів одноосібного утримання ОСОБА_4 батьком суду не надано.

Позивачем застосовано односторонній підхід і запрошено для допиту своїх родичів і колегу та не запрошено для допиту родичів відповідача.

Згідно відповіді № 2603516 від 14.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 знята з реєстрації 07.04.2026, тобто вже після мобілізації відповідача.

Як доказ створення відповідачкою нової сім`ї позивачем надано копію свідоцтва про народження її третьої дитини ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.16), де в графі «Мати» вказано відомості про ОСОБА_2 . При цьому місце реєстрації народження дитини проведено у Святошинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ).

За інформацією наданою суду Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (а.с.97) встановлено, що ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 через пункт Пропуску Шегині перетинала державний кордон в напрямку виїзд 30.09.2022, в напрямку в`їзд 24.12.2022, в напрямку виїзд 15.01.2023, в напрмку в`їзд 25.06.20-23, в напрямку виїзд 03.08.2023, в напрямку в`їзд 01.10.2023, в напрямку виїзд 04.11.2025.

Виходячи із місця реєстрації відповідачкою її третьої дитини у 2024 році, дати зняття із реєстрації місця її проживання в Україні, оцінюючи інформацію Державної прикордонної служби, суд дійшов висновку, що не підтвердженим залишається твердження заявлених вимог, що сім років відповідачка безперервно перебуває в іншій країні.

Надані позивачем докази свідчать лише про проживання дитини разом з батьком, однак жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини, що в свою чергу не знайшло однозначного підтвердження заявленими на час розгляду справи доказами.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

У частині 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Із досліджених доказів не випливає існування або настання обставин, в силу яких батьківська правосуб`єктність матері неповнолітньої дитини обмежена або припинилася, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги про встановлення факту одноосібного виховання та утримання дитини батьком. Позивач не заперечував, що інших вимог до відповідачки він не має, на наявність спору з відповідачкою щодо виховання дитини не посилається, однак пред`явлення в позовному провадженні вимог про встановлення факту, без пред`явлення спірних вимог, не відповідає вимогамЦПК України.

Згідно військово-облікових документів встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 01 квітня 2026 року у військовій частині НОМЕР_2 , з липня 2026 у військовій частині НОМЕР_3 (а.с.59 зворот, а.с.127). Тому обраний спосіб захисту пов`язаний не із наявним спором між сторонами щодо утримання і виховання дитини, а використовується як приватно-правовий інструментарій для невиконання обов`язку, з метою створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, що вказує на штучний характер заявлених вимог. Та обставина, що мати дитини проживає окремо, не свідчить про те, що позивач самостійно виховує дитину, оскільки саме лише твердження позивача і запрошених ним свідків не усуває матір дитини від її батьківських прав і не залишає дитину без батьківського виховання. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.161 рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява №25).

Керуючись ст.2,4-5,12-13,43,82,83,89,259,263-265,268,273,280-284, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (треті особи на стороні відповідача: військова частина НОМЕР_1 , Городнянська міська рада) про встановлення факту самостійного утримання і виховання неповнолітньої доньки військовозобов`язаним.

Направити ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення на протязі двох днів з дня проголошення і роз`яснити, що вона має право на протязі тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою складення повного тексту судового рішення є 26.09.2026.

Суддя Карпинська Н.М.