Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №732/538/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/538/26

Провадження 2/732/435/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів (виплаченого страхового відшкодування) в порядку регресу,

УСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» через свого представника Сагаля Сергія Вікторовича звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача в порядку регресу виплачену суму страхового відшкодування в розмірі 260000,00 грн. Також представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати: сплачений судовий збір у розмірі 3900,00 грн та витрати на правничу (юридичну) допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідач 30.11.2022 о 03:25, на 39 км+400 м вказаної автодороги, поблизу м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 21124», номерний знак НОМЕР_1 , з технічними несправностями, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, допустив порушення Правил дорожнього руху, здійснив наїзд на бетонні блоки блокпосту, в результаті чого пасажир автомобіля ОСОБА_2 помер на місці пригоди від масивної крововтрати від отриманих тілесних ушкоджень. Фактичні обставини ДТП та вина відповідача підтверджується вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 02.05.2023, справа № 732/253/23, який набрав законної сили.

Відповідно до чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АТ № 002045786), цивільно-правова відповідальність автомобіля марки «ВАЗ 21124», номерний знак НОМЕР_1 на час ДТП була застрахована в ПАТ «HACK «ОРАНТА».

По факту ДТП, яка мала місце 30.11.2022, позивачем було проведено страхове розслідування та заведено страхову справу під реєстраційним № 25-29-36729.

До позивача із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування звернулись потерпілі особи, а саме дружина та син загиблого. В результаті розслідування страхової справи потерпілим особам виплачене страхове відшкодування в загальному розмірі на сина та дружину у розмірі 260000,00 гривень, що і складає ліміт за договором страхування.

Факт перебування відповідача в стані алкогольного сп`яніння під час настання страхового випадку підтверджується відповідним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача в порядку регресу, виплачену суму страхового відшкодування у розмірі 260000,00 грн, судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 07 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.05.2026 закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 29.06.2026.

29.06.2026 судове засідання було відкладене за клопотанням відповідача, останній на день судового засідання перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Городнянська міська лікарня».

У наступне судове засідання 08.09.2026 року відповідач не з`явився.

07.09.2026 до суду надійшла письма заява ОСОБА_1 , в якій відповідач просив відкласти розгляд справи терміном на місяць у зв`язку з тим, що він перебуває на стаціонарному лікуванні в КНП «Городнянська міська лікарня» (а. с. 89).

07.09.2026 задоволене клопотання відповідача, судове засідання відкладене до 24.09.2026.

У зв`язку з перебуванням відповідача ОСОБА_1 на тривалому лікуванні в медичному закладі, судом було надіслано запит до КНП «Городнянська міська лікарня» з метою з`ясування терміну перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні та можливості останнього приймати участь у судових засіданнях.

14.09.2026 з КНП «Городнянська міська лікарня» надійшов лист від 11.09.2026 за вих. №01-19/1120, в якому медичний директор лікувального закладу повідомив, що ОСОБА_1 з 07.09.2026 перебуває на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні, дата виписки 12.09.2026. Примаченко А. В. може приймати участь у судових засіданнях (а. с. 100).

У судове засідання 24.09.2026 судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомлено належним чином.

07.05.2026 та 27.05.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача Сагаля С. В. надійшли заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» просив також розглянути цивільну справу за відсутності сторони позивача (а. с. 53-54, 60-81).

Крім цього, 08.09.2026 від представника позивача Сагаля С. В. надійшла заява, в якій представник позивача просив проводити розгляд справи за відсутності представника ПАТ «НАСК «ОРАНТА»; заявлені позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. У поданій заяві представник позивача звернув увагу суду, що відповідач користується правничою допомогою професійного адвоката Слєпченка С. А., який може висловлювати позицію ОСОБА_1 в ході розгляду справи, звертати увагу на окремі фактичні обставини та на досліджувані письмові докази. У зв`язку з чим просить розгляд справи не відкладати, а прийняти рішення по суті справи з додержанням розумних строків (а. с. 91-92).

Згідно із ч. 3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заяви представника позивача про розгляд справи за його відсутності судом задоволені.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 . Згідно із відміткою поштового відділення зв`язку поштове відправлення із судовою повісткою про виклик в судове засідання на 24.09.2026 не отримане адресатом, наявна відмітка, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 99).

У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України та правової позиції ВП ВС, викладеною у постановах від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18; від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Слід зазначити, що судові повістки на попередні судові засідання, які були надіслані судом за цією адресою, а саме на 27.05.2026 та на 08.09.2026 були отримані адресатом та після отримання судових повісток відповідач звертався до суду з клопотаннями та з`являвся у судові засідання.

Також суд зазначає, що у матеріалах справи наявний ордер серії СВ №1170996 від 07.05.2026 про надання ОСОБА_1 правничої допомоги адвокатом Слєпченком С. А. (а. с. 62).

07.05.2026 адвокат Слєпченко С. А. як представник відповідача, через систему «Електронний суд» звертався до суду із заявою про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із перебуванням відповідача на лікуванні (а. с. 60-61). Судом було задоволено клопотання адвоката Слєпченка С. А. для надання йому можливості реалізувати право участі у судовому засідання як захисника.

Від відповідача та його представника станом 24.09.2026 відзиву на позов не надійшло, про поважні причини ненадання відзиву на позов та неявки сторони відповідача суд не повідомлений, заяв чи клопотань також не надходило.

Також суд нагадує, що сторони не позбавлені можливості приймати участь в судових засідання в режимі відеоконференції, надавши (надіславши) суду відповідні клопотання, у разі неможливості їх особистої участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Згідно із положеннями частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що вироком Городнянського районного суду Чернігівської області від 02.05.2023 по справі № 732/253/23; провадження № 1-кп/732/47/23, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та йому призначене покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років. Вирок суду набрав законної сили 29.06.2023 (а. с. 9-17).

Згідно з обставинами, які зазначені у вироку суду: 30.11.2022 ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 21124», номерний знак НОМЕР_1 , з технічними несправностями, що виникли до події та могли бути виявлені водієм шляхом самостійного проведення відповідного огляду та перевірки робочого стану автомобіля, рухався автодорогою «Чернігів-Городня-Сеньківка» у напрямку від м. Городні Чернігівського району Чернігівської області до м. Чернігова. Рухаючись у вказаному напрямку, приблизно о 03 год 25 хв, ОСОБА_1 діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, не обрав безпечної швидкості руху, не виконав вимоги дорожніх знаків 3.29 розділу 33 Правил дорожнього руху - обмеження максимальної швидкості руху 20 км/год., 10 км/год, в порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, при виникненні перешкоди для руху своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості для безпечного об`їзду перешкоди, у результаті чого приблизно на 39км+400м вказаної автодороги, поблизу м. Городня Чернігівського району Чернігівської області, здійснив наїзд на бетонні блоки блокпосту.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ВАЗ 21124, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які в комплексі мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та мають прямий причинний зв`язок із настанням смерті. Причиною смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 на місці пригоди, стала масивна крововтрата, яка виникла внаслідок травм, отриманих під час ДТП.

На момент ДТП транспортний засіб «ВАЗ 21124», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував відповідач, був забезпечений за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АТ №0022045786 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Ліміт за шкоду життю та здоров`ю – 260000,00 грн (а. с. 18).

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди у ПАТ «НАСК «Оранта» та до страхової компанії надійшли повідомлення про ДТП та заяви про виплату страхового відшкодування, позивачем було проведено страхове розслідування по факту ДТП, яке мало місце 30.11.2022 , та заведено страхову справу.

До позивача із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування, звернулись потерпілі особи:

- ОСОБА_3 – дружина ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , якій виплачене страхове відшкодування у розмірі 9400,00 грн (а. с. 25, 35);

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_2 , який на момент ДТП продовжував навчання у Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , довідкою Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка №231/арх./487 від 14.11.2025, якому виплачене страхове відшкодування у розмірі 250600,00 грн (а. с. 27, 29, 32).

Тобто, за наслідками проведення страхового розслідування страхувальником прийнято рішення про виплату потерпілим особам страхового відшкодування в загальному розмірі 260000,00 грн, в силу договору та закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані: з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до абзацу «в» п.п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 цього Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Частиною 1 ст. 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів.

Згідно із ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Положеннями ч. 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 порушив ПДР. За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді встановлена вироком суду.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Суд зауважує, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу і залежить від специфіки обставин, які необхідно довести у конкретній справі. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

Відповідачем не спростований розмір страхового відшкодування.

З боку відповідача відзиву на позов не надійшло, і суд виходить із обсягу наданих позивачем доказів відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України.

Отже, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, дослідивши матеріали справи в повному обсязі, враховуючи те, що вина відповідача у вчиненні правопорушення встановлена та не підлягає доказуванню, а встановлені та зазначені в даному рішенні факти, вказують на те, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» після проведення страхового відшкодування, набуло право зворотної вимоги до відповідача ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. При цьому стороною відповідача, на яку покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат, не подано клопотання про зменшення витрат на правову допомогу. Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.03.2025 по справі № 275/150/22 (провадження 61-13766св24).

Таким чином, суд з урахуванням складності справи, задоволення позовних вимог повністю, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати є співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, приходить до висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12-13, 76, 81-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, статтями 980, 984, 999, 1166, 1168, 1187, 1191 ЦК України, статтями 4, 5, 22, 23, 27, 36, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів (виплаченого страхового відшкодування) в порядку регресу, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» в порядку регресу виплачену суму страхового відшкодування в розмірі 260000,00 грн (двісті шістдесят тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3900,00 грн (три тисячі дев`ятсот гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене і підписане 24.09.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», юридична адреса: 02081, м. Київ, Дарницький район, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_4 .

Суддя А. О. Бойко