Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №630/1586/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 630/1586/25

Номер провадження 22-ц/818/3079/26

22-ц/818/3447/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2026 року та додаткове рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2026 року в складі судді Марченка В.В. по справі № 630/1586/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 13 березня 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс», яке в подальшому змінило назву на ТОВ «Іннова-Нова», та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання грошових коштів у позику № 7416320325. За умовами договору позикодавець зобов`язується надати позичальниці позику у розмірі 15 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , а позичальниця - повернути її у погоджений строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою. Договором передбачено строк його дії 360 днів, дату надання кредиту: 13 березня 2025 року або наступний за ним календарний день; тип процентної ставки - фіксована; стандартну процентну ставку, що становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, а також процентну ставку 0,87% в день, що застосовується у період зі 181 календарного дня з дати укладення договору і до закінчення строку його дії або до дати повернення всієї суми кредиту.

Позивач свої зобов`язання виконав та надав відповідачці грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн.

Однак, відповідачка належним чином умови договору не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 27 379,61 грн, з яких 12 250,00 грн - за тілом кредиту, 15 129,61 грн - за процентами до 21 листопада 2025 року. При цьому, відповідачкою частково погашено заборгованість на суму 20 525,00 грн, які були зараховані на погашення процентів (15 525,00 грн), комісії за надання кредиту (2250,00 грн) та частково тіла кредиту (2750,00 грн).

Просило стягнути з ОСОБА_1 загальну суму заборгованості за договором позики у розмірі 27 379,61 грн і судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

14 січня 2026 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказала, що 13 березня 2025 року вона дійсно уклала з ТОВ «Іннова Фінанс» кредитний договір № 7416320325, за яким отримала кредит у розмірі 15 000,00 грн.

ТОВ «Іннова-Нова» не надано доказів переходу до нього права вимоги за вказаним кредитним договором. Вказала, що у період з 12 квітня 2025 року по 11 липня 2025 року здійснила оплату грошових коштів у загальному розмірі 20 524,50 грн, що перевищує розмір тіла кредиту. Проте позивач зарахував у рахунок погашення основного боргу лише 2 750,00 грн, а решту коштів - виключно як проценти та комісію, залишаючи основний борг майже незмінним. У разі часткового повернення кредиту позивач був зобов`язаний здійснити перерахунок боргу та зменшити залишок основного боргу. Однак позивачем застосовувалась процентна ставка без урахування зменшення залишку основного боргу, що призвело до неправомірного завищення суми заборгованості. Умови договору передбачають нарахування процентів у розмірі 1% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 днів та 0,87% за кожен день у подальшому, що еквівалентно реальній річній ставці 3195,29 %. Крім того, договором встановлено комісію у розмірі 15 % від суми кредиту, яка не пов`язана з наданням окремої реальної послуги та є прихованою формою плати за користування кредитом. Зазначені умови є вкрай невигідними для неї та свідчать про істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін.

21 січня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому він підтримав заявлені позовні вимоги.

23 січня 2026 року ОСОБА_1 подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вона наполягала на відсутності підстав для задоволення позову.

Рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2026 року, в якому ухвалою суду від 12 лютого 2026 року виправлено описку, позовні вимоги ТОВ «Іннова-Нова» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова-Нова» заборгованість за договором позики у розмірі 24 500,00 грн. Призначено розгляд питання про судові витрати до розгляду без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 09 лютого 2026 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.

Додатковим рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова-Нова» судовий збір у розмірі 2167,56 грн. Заяву представника позивача ТОВ «Іннова-Нова» про розподіл витрат на правову допомогу залишено без розгляду.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Іннова-Нова» суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за договором позики у неї утворилась заборгованість, що підлягає стягненню з неї на користь позивача. Разом з тим, встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг і підлягає зменшенню до розміру тіла кредиту.

На вказані судові рішення 27 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила змінити рішення суду в частині стягнення боргу, врахувавши, що всі фактично сплачені відсотки підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту, а будь-яка переплата після цього повинна бути зарахована на її користь; визнати, що станом на момент звернення позивача до суду її зобов`язання за договором позики № 7416320325 від 13 березня 2025 року виконані у повному обсязі, а будь-яка переплата, яка виникла внаслідок зарахування платежів на відсотки та комісію, залишається на користь кредитора; скасувати додаткове рішення суду щодо стягнення судового збору у зв`язку з його необґрунтованістю та переглядом основного рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не перевірив співмірність нарахованих сум з розміром отриманого кредиту. Фактичний розмір нарахованих відсотків значно перевищує тіло кредиту, що створює надмірний фінансовий тягар для неї. У період з 12 квітня 2025 року по 11 липня 2025 року вона здійснила оплату грошових коштів у загальному розмірі 20 524,50 грн, що перевищує розмір тіла кредиту. Проте позивач зарахував у рахунок погашення основного боргу лише 2 750,00 грн, а решту коштів - виключно як проценти та комісію, майже не зменшивши основний борг, на який нараховувались відсотки, що призвело до штучного збільшення заборгованості. Кредитор отримав понад 100% тіла кредиту, проте продовжив нараховувати проценти. Судом не враховано порядок погашення заборгованості з урахуванням здійснених нею часткових оплат.

10 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Іннова-Нова» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що доводи відповідачки в апеляційній скарзі вказують на її небажання виконувати зобов`язання за договором, який передбачає оплатність за користування отриманими у позику коштами. Відповідачка помилково вважає, що висновок суду першої інстанції про стягнення процентів не ґрунтується на нормах права. При ухваленні рішення суд здійснював нарахування процентів у відповідності до принципів розумності і добросовісності, зменшивши їх до розміру тіла кредиту.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2026 року та додаткове рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2026 рокуу порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 березня 2025 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання грошових коштів у кредит № 7416320325, який підписаний відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 6741 (а.с. 23, 24-35).

Згідно п.п. 2.1.-2.5 договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку, передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві (в т.ч через месенджери).

На умовах, встановлених договором, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 15 000,00 грн. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту (строк дії договору) 360 днів.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту) та процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Додаток №1 до договору (графік платежів) також підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 6741 13 березня 2025 року (а.с. 35 зворот - 36).

Згідно п. 2.6.1, п. 2.6.2 договору за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

2.6.1. Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору, та становить:

1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору.

0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

Пунктом 2.7. договору передбачено, що комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту становить 0% (нуль процентів), це означає, що комісія за видачу Кредиту відсутня

Пунктом 3.1. договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 .

Такий же номер картки вказаний в анкеті клієнта ОСОБА_1 (а.с. 11).

Згідно п. 6.4. договору у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або комісії за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту) та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених даним Договором), строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається в Особистий кабінет Позичальника та/або у вигляді електронного листа на електронну адресу Позичальника, зазначену в Договорі (або окремо надану Позичальником Товариству) та/або шляхом СМС-повідомлення на номер телефону Позичальника зазначений в Договорі або в його Особистому кабінеті та/або відправки повідомлення в Месенджер та/або шляхом направлення повідомлення в спосіб передбачений цим пунктом Договору на додаткові контактні дані Позичальника, вказані в цьому Договорі (або окремо повідомлені Позичальником або зазначені ним в Особистому кабінеті). Моментом отримання Позичальником повідомлення є момент отримання Товариством електронного підтвердження про таке направлення.

Пунктом 6.6. договору передбачено, що Позичальник здійснює платежі з погашення заборгованості за Договором у розмірі та у строки визначені Договором.

У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Товариства у черговості визначеній в Законі України «Про споживче кредитування», зокрема:

6.6.1. У першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом.

6.6.2. У другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом. 6.6.3.

У третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.

Також 13 березня 2025 року ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 6987 підписала паспорт споживчого кредиту, в якому викладені аналогічні умови кредитування (а.с. 47-49).

На підтвердження направлення ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_3 , вказаний в анкеті клієнта (а.с. 11), унікального одноразового ідентифікатору 6741 для підписання договору ТОВ «Іннова Фінанс» надано скриншот (а.с. 23).

Позикодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 20160-1354-198009893, дата операції 13 березня 2025 року о 11:16:51, сума переказу 15 000,00 грн, надавач платіжних послуг платника ТОВ ФК «Контрактовий дім», банк отримувача АТ «Сенс Банк», призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс», поповнення картки НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , ІД операції 1572724464 (а.с. 38).

Факт переказу 13 березня 2025 року на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 коштів у розмірі 15 000,00 грн підтверджується листом АТ «КБ «ПриватБанк» від 26 січня 2026 року та долученою до нього випискою по рахунку, наданими банком на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 140-144).

Позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 з якого вбачається, що станом на 21 листопада 2025 року у неї утворилась заборгованість у розмірі 12 250,00 грн - за тілом кредиту, 15 129,61 грн - за процентами. Відповідачкою частково погашено заборгованість на суму 20 525,00 грн, які зараховані на погашення процентів (15 525,00 грн), комісії (2250,00 грн) і частково тіла кредиту (2750,00 грн). Отже, поточна сума заборгованості становить загалом 27 379,61 грн (а.с. 14-17).

Окрім того, ОСОБА_1 надано квитанції на підтвердження погашення заборгованості перед ТОВ «Іннова Фінанс», а саме: від 12 квітня 2025 року на суму 516,00 грн (комісія 5,00 грн), 7189,77 грн (комісія 35,77 грн), 2054,22 грн (комісія 10,22 грн); від 12 травня 2025 року на суму 3774,63 грн (комісія 18,78 грн); від 12 червня 2025 року на суму 2359,79 грн (комісія 11,74 грн), 1540,67 грн (комісія 7,67 грн); від 04 липня 2025 року на суму 2768,06 грн (комісія 13,77 грн); від 11 липня 2025 року на суму 881,37 грн (комісія 5,00 грн); а також скриншоти з особистого кабінету, з яких вбачається, що за договором № 7416320325 зараховані часткові оплати: 12 квітня 2025 року на суму 2000,00 грн, 500,00 грн, 7000,00 грн; 12 травня 2025 року на суму 3675,00 грн; 12 червня 2025 року на суму 2297,50 грн та 1500,00 грн; 04 липня 2025 року на суму 2695,00 грн; 11 липня 2025 року на суму 857,50 грн. Тобто сторони визнають, що загалом ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості сплачено 20 525,00 грн (а.с. 99-104).

08 вересня 2025 року здійснено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме змінено найменування юридичної особи з ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова-Нова» (а.с. 42, 120-124).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору надання грошових коштів у кредит № 7416320325, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Іннова Фінанс», яке змінило назву на ТОВ «Іннова-Нова», вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства. Підписавши вказаний договір, відповідачка добровільно погодилась на визначені у ньому умови кредитування, взявши на себе відповідні зобов`язання.

Факт укладення договору і отримання кредитних коштів ОСОБА_1 визнає, проте не згодна зі стягненням з неї заборгованості, яку вважає повністю погашеною, оскільки розмір сплачених нею коштів перевищує розмір тіла кредиту, а відсотки за користування кредитом нараховані неправомірно, без врахування здійснених нею оплат і черговості погашення боргу.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг і підлягає зменшенню до розміру тіла кредиту, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23.

З такими висновками суду колегія суддів не погоджується.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25.

У зазначеній постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, на яку посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, про обов`язок судів за власною ініціативою, без окремого позову споживача, оцінювати нараховані кредитні проценти на відповідність засадам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

Кредитний договір, укладений між сторонами, у встановленому порядку недійсним не визнаний, а при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляла зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Отже, самі по собі доводи відповідачки про несправедливість умов договору не надають суду права самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом, в тому числі, до розміру тіла кредиту, як це помилково зробив суд першої інстанції.

Щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2.7. договору передбачено комісію за видачу кредиту у розмірі 15%, тобто 2250,00 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору надання грошових коштів у кредит № 7416320325 від 13 березня 2025 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 20%, встановлена в п. 2.7. договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальниці.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які позивачем встановлена комісія. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Отже, положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якої не може здійснюватися за окрему плату.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що п.2.7. договору надання грошових коштів у кредит № 7416320325 від 13 березня 2025 року є нікчемним з моменту укладення договору відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також з наданих відповідачкою скриншотів з особистого кабінету вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено платежі на погашення заборгованості: 12 квітня 2025 року на суму 2000,00 грн, 500,00 грн, 7000,00 грн, загалом 9500,00 грн; 12 травня 2025 року на суму 3675,00 грн; 12 червня 2025 року на суму 2297,50 грн та 1500,00 грн, загалом 3797,50 грн; 04 липня 2025 року на суму 2695,00 грн; 11 липня 2025 року на суму 857,50 грн.

Відповідно до п. 6.6. кредитного договору, а також вимог ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування визначено черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит, а саме у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Проте ТОВ «Іннова-Нова» сплачені ОСОБА_1 суми розподілені, зокрема, на погашення комісії у розмірі 2250,00 грн, умова про стягнення якої є нікчемною. Внесені 12 квітня 2025 року у рахунок погашення заборгованості кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту і відсотків, у зв`язку з чим слід здійснити перерахунок заборгованості.

Судом встановлено, що договір укладено 13 березня 2025 року строком на 360 днів. Розмір тіла кредиту, на яке початково підлягали нарахуванню відсотки, становив 15 000,00 грн. За умовами договору відсотки нараховувалися за такою ставкою: з 1-го по 180-й день включно - 1% на день; з 181-го по 360-й день включно - 0,87% на день.

При цьому апеляційний суд акцентує увагу на тому, що у разі здійснення боржником платежів їх зарахування відбувається насамперед у рахунок погашення нарахованих відсотків, а лише після повного погашення відсотків - у рахунок погашення тіла заборгованості. Відтак після кожного платежу, частина якого була спрямована на погашення тіла боргу, подальше нарахування відсотків повинно здійснюватися вже на фактичний залишок тіла заборгованості, а не на первісну суму 15 000,00 грн.

З урахуванням наведеного, за період з 13 березня 2025 року по 12 квітня 2025 року, тобто за 30 днів користування коштами, за процентною ставкою 1 % на день на суму тіла 15 000,00 грн було нараховано 4500,00 грн відсотків (15 000,00*1%*30 = 4500,00). Платежем від 12 квітня 2025 року у розмірі 9500,00 грн вказані відсотки були погашені повністю, а решта платежу в сумі 5000,00 грн (9500,00 – 4500,00) мала бути зарахована в рахунок погашення тіла заборгованості. Після цього залишок тіла кредиту, на яке у подальшому підлягають нараховуванню відсотки, становив 10 000,00 грн (15 000,00 – 5000,00).

У подальшому за період з 13 квітня 2025 року по 12 травня 2025 року, тобто за 29 днів користування коштами, за процентною ставкою 1 % на день на залишок тіла заборгованості 10 000,00 грн підлягає нарахуванню 2900,00 грн процентів (10 000,00 * 1% *29). Платежем від 12 травня 2025 року у розмірі 3675,00 грн зазначені відсотки були погашені повністю, а решта платежу в сумі 775,00 грн (3675,00 – 2900,00) мала бути зарахована в рахунок погашення тіла заборгованості. Після цього залишок тіла кредиту, на яке у подальшому підлягають нараховуванню відсотки, становив 9225,00 грн (10 000,00 – 775,00).

За період з 13 травня 2025 року по 12 червня 2025 року, тобто за 30 днів користування коштами, за процентною ставкою 1 % на день на залишок тіла заборгованості 9225,00 грн підлягає нарахуванню 2767,50 грн процентів (9225,00 * 1% *30). Платежем від 12 червня 2025 року у розмірі 3797,50 грн зазначені відсотки були погашені повністю, а решта платежу в сумі 1030,00 грн (3797,50 – 2767,50) мала бути зарахована в рахунок погашення тіла заборгованості. Після цього залишок тіла кредиту, на яке у подальшому підлягають нараховуванню відсотки, становив 8 195,00 грн (9225,00 – 1030,00).

За період з 13 червня 2025 року по 04 липня 2025 року, тобто за 21 день користування коштами, за процентною ставкою 1 % на день на залишок тіла заборгованості 8195,00 грн підлягає нарахуванню 1720,95 грн процентів (8195,00 * 1% *21). Платежем від 04 липня 2025 року у розмірі 2695,00 грн зазначені відсотки були погашені повністю, а решта платежу в сумі 974,05 грн (2695,00 – 1720,95) мала бути зарахована в рахунок погашення тіла заборгованості. Після цього залишок тіла кредиту, на яке у подальшому підлягають нараховуванню відсотки, становив 7 220,95 грн (8195,00 – 974,05).

За період з 05 липня 2025 року по 11 липня 2025 року, тобто за 6 днів користування коштами, за процентною ставкою 1 % на день на залишок тіла заборгованості 7220,95 грн підлягає нарахуванню 433,26 грн процентів (7220,95 * 1% *6). Платежем від 11 липня 2025 року у розмірі 857,50 грн зазначені відсотки були погашені повністю, а решта платежу в сумі 424,24 грн (857,50 – 433,26) мала бути зарахована в рахунок погашення тіла заборгованості. Після цього залишок тіла кредиту, на яке підлягають нараховуванню відсотки, становив 6 796,71 грн (7220,95 – 424,24).

У подальшому платежі у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 не здійснювались, отже розмір тіла кредиту, що підлягає стягненню з неї на користь позивача, становить 6 796,71 грн.

Надалі у період з 12 липня 2025 року по 10 вересня 2025 року, тобто за 60 днів користування коштами, за процентною ставкою 1 % на день на залишок тіла заборгованості 6 796,71 грн підлягає нарахуванню 4078,03 грн процентів (6796,71 * 1% * 60).

У період з 11 вересня 2025 року по 21 листопада 2025 року, тобто за 72 дні користування коштами, за процентною ставкою 0,87 % на день на залишок тіла заборгованості 6 796,71 грн підлягає нарахуванню 4257,46 грн процентів (6796,71 * 0,87% * 72).

Таким чином, загалом заборгованість за процентами становить 8335,49 грн (4078,03 + 4257,46).

Отже, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 , що підлягає стягненню з неї на користь позивача, складає 15 132,20 грн, з яких: 6796,71 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8335,49 грн - заборгованість за процентами.

Підстав вважати вказану заборгованість погашеною у повному обсязі, як про це просить ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, колегія суддів, з огляду на вищевикладений розрахунок, не вбачає.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини у редакції цієї постанови, а також зі зменшенням суми заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова-Нова», з 24 500,00 грн до 15 132,20 грн, з яких: 6796,71 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8335,49 грн - заборгованість за процентами.

Відповідно до частин 1, 10 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 65). Оскільки позовні вимоги ТОВ «Іннова-Нова» підлягають задоволенню частково, на 55,27 %, то з відповідачки на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 338,86 грн (2422,40*55,27%).

У свою чергу ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3634,00 грн (а.с 244). Оскільки апеляційну скаргу відповідачки також задоволено частково, на 44,73% відповідно, то з ТОВ «Іннова-Нова» на її користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 625,49 грн (3634,00*44,73%).

Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ТОВ «Іннова-Нова» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 286,63 грн (1625,49 – 1338,86).

Додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору підлягає скасуванню у зв`язку з перерозподілом судового збору між сторонами з ухваленням в цій частині нового судового рішення про стягнення з ТОВ «Іннова-Нова» на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 286,63 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2026 року змінити у частині суми стягнення та викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Зменшити розмір заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит № 7416320325 від 13 березня 2025 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», з 24 500,00 грн до 15 132 (п`ятнадцять тисяч сто тридцять дві) грн 20 коп, з яких: 6796,71 грн - заборгованість за тілом кредиту, 8335,49 грн - заборгованість за процентами.

В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Новобаварського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2026 року в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (адреса: м. Київ, вулиця Верхній Вал, 10, поверх 2, офіс 5, код ЄДРПОУ 44127243) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн 63 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова