Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №642/5171/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 642/5171/25

Номер провадження 22-ц/818/2698/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 січня 2026 року в складі судді Латка І.П. по справі № 642/5171/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 28 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 укладено угоду № 200203574 щодо кредитування – кредитний договір, за яким банк на умовах повернення, платності, строковості надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12 550,00 грн з встановленим строком користування з 28 січня 2015 року по 28 січня 2020 року, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений договором строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк.

23 травня 2016 року згідно з рішенням Правління НБУ України № 14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду.

20 липня 2020 року ТОВ "Діджи Фінанс" набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15 червня 2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, якою він визнаний єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський". Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.

Станом на 13 серпня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 200203574 від 28 січня 2015 року становить 37 981,13 грн, з яких: 12 296,06 грн – заборгованість за кредитом; 25 685,07 грн – заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладення договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "Діджи Фінанс" та зафіксована у додатку до договору – реєстрі кредитних договорів.

Надані виписки сформовані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі норм чинного законодавства.

Крім того, позивачем розраховані 3% річних в розмірі 3415,18 грн та інфляційні збитки за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань – 8305,12 грн.

Просило поновити строк позовної давності, стягнути з відповідача заборгованість за договором № 200203574 від 28 січня 2015 року у загальному розмірі 49 701,43 грн, яка складається з суми заборгованості 37 981,13 грн, суми інфляційних втрат 8305,12 грн, суми 3% річних 3415,18 грн, а також судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.

25 листопада 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Мушка Н.М., подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що позивачем не було надано суду первинні документи, які підтверджують суму заборгованості за кредитним договором. ТОВ «Діджи Фінанс» надано виписку по рахунку лише з 23 травня 2016 року, яка не підтверджує саме вказану суму заборгованості. Позивач не надав доказів, які б свідчили про перерахування ПАТ «Банк Михайлівський» 28 січня 2015 року на рахунок відповідача коштів в сумі 12 550,00 грн. З долученої до позову заяви (оферти) № 200203574, яка підписана представником ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 28 січня 2015 року, неможливо зробити висновок про розмір та дату надання кредиту, дату сплати заборгованості за кредитом чи відсутність оплат за кредитом, неможливо встановити розмір процентів та порядок їх нарахування. З розписки про отримання платіжної картки та/або ПІН-коду також неможливо встановити, яка ж саме сума кредитних коштів була на рахунку за цією карткою. Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором складений самим позивачем, не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. По ньому не можна вирахувати, коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з боку відповідача, який був порядок нарахування відсотків тощо. Також матеріали справи не містять доказів переуступки прав вимоги за кредитним договором. Зі змісту рішення суду, на яке посилається позивач, вбачається, що воно не підтверджує факт переходу права вимоги від банку до позивача саме за кредитним договором, укладеним з відповідачем. Крім того, оскільки ОСОБА_1 не приймав участі у справі № 910/11298/16, рішення у вказаній справі в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не є преюдиційним. Щодо стягнення коштів відповідно до ст. 625 ЦК України, то у зв`язку з введенням воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 січня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200203574 від 28 січня 2015 року у розмірі 43 408,31 грн, судовий збір у розмірі 2116,73 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього судові витрати у розмірі 5116,73 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за кредитним договором у нього утворилась заборгованість зі сплати тіла кредиту та процентів у межах строку дії договору (до 28 січня 2020 року), що підлягає стягненню з нього на користь позивача як нового кредитора. На вказану суму боргу після спливу строку дії договору підлягають нарахуванню 3% річних та інфляційні втрати.

На вказане рішення суду 29 січня 2026 року поштою ОСОБА_1 через представника адвоката Мушка Н.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду – скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не надав належної оцінки тому факту, що позивачем не було надано первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів і суму заборгованості. ТОВ «Діджи Фінанс» надано виписку по рахунку лише з 23 травня 2016 року, яка не підтверджує вказану позивачем суму заборгованості. Розрахунок заборгованості, складений позивачем, також не є належним доказом наявності заборгованості, не підтверджує реальності господарських операцій, з нього неможливо встановити, коли заборгованість стала простроченою, наявність погашень і порядок нарахування відсотків. Крім того, матеріали справи не містять доказів переуступки права вимоги за кредитним договором. Інфляційні втрати та 3% річних не підлягають стягненню у зв`язку з запровадженням воєнного стану. Витрати на правничу допомогу значно завищені.

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 січня 2026 рокув порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 було укладено договір у формі заяви (оферти) № 200203574 про надання та використання платіжної картки МС World, найменування продукту: Прибуткова картка +Кредитка (не іменна), рахунок картки: НОМЕР_1 , з бажаним кредитним лімітом в розмірі 8000,00 грн (а.с. 9 том 1).

Умовами договору передбачено, що розмір кредитного ліміту за рішенням Банку може бути змінений, про що Клієнт буде повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках, максимальна ставка по ліміту 58,8% річних, максимальний кредитний ліміт у вказаному договорі не зазначений, реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку дії) 90,19%, абсолютне подорожчання кредиту (в грошовому виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку його можливої дії) 24 793,16 грн.

За договором ОСОБА_1 пропонує банку укласти з ним договір про надання та використання платіжної картки в рамках якого: відкрити на його ім`я поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку; випустити на його ім`я платіжну картку, тип якої вказано в ОП заяви; для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку картки.

28 січня 2015 року ОСОБА_1 підписані Анкета № 1187326, в якій зазначено загальну інформацію про кредит (бажана сума кредиту 8 000,00 грн, строк (міс.) не вказано, мета кредиту не вказано, сума додаткових послуг не вказано), персональні дані позичальника; Згода суб`єкта персональних даних; Довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту "Прибуткова картка +Кредитка (не іменна) " та Тарифи по продукту "Прибуткова картка +Кредитка" (а.с. 9 зворот, 10, 12 том 1).

У довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Прибуткова картка +Кредитка (не іменна)» зазначено, що розмір кредитного ліміту до 50 000,00 грн, строк кредиту 12 місяців, процентна ставка фіксована. Орієнтовна сукупна вартість кредиту в рамках карткового продукту складається з наступних складників: строк 5 років, мінімальний щомісячний платіж 3% від фактично використаного кредиту в розрахунковому періоді на розрахункову дату, а також комісійні винагороди та плати, додаткові нарахування за договором згідно тарифів банку, але не менше 50 грн та не більше суми існуючої заборгованості за договором, процентна ставка за кредитом 58,8% річних, нараховується на залишок заборгованості за кредитом (а.с. 12 том 1).

У тарифах по продукту «Прибуткова картка + Кредитка» також зазначено, що строк дії платіжної картки 5 років, розмір процентів, що нараховуються за кредитом, що надається у формі кредитної лінії (щомісячно), на операції, які здійснені в торгівельній мережі та мережі Інтернет – 4,5%, на операції з видачі готівки – 4,9% (а.с. 13 зворот том 1).

28 січня 2015 року ОСОБА_1 отримав платіжну картку ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_2 , рахунок картки: НОМЕР_1 , що підтверджується розпискою про отримання платіжної картки та/або ПІН-коду (а.с. 14 том 1).

Також у зв`язку з укладенням Договору про надання та використання платіжної картки № 200203574 від 28 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова Компанія «М-Лайф» укладено Договір добровільного страхування життя (а.с. 12 зворот – 13 том 1).

20 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15 червня 2020 року. За цим Договором в порядку та на умовах, що визначені в Договорі, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників божників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16, відповідно до якої ТОВ "Діджи Фінанс" визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський" (а.с. 115-130, 141-142 том 2).

За відступлення права вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» сплачено ПАТ «Банк Михайлівський» 5 307 308,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 09 липня 2020 року (а.с. 143 том 2).

Згідно з додатком № 1 до договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року – Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, ТОВ "Діджи Фінанс" набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 (№5048 у списку) за Кредитним договором №200203574 від 28 січня 2015 року, сума заборгованості за тілом кредиту становить 12 296,06 грн, заборгованість за доходами 25 685,07 грн, загальний залишок заборгованості 37 981,13 грн (а.с. 112-113 том 2).

На підтвердження наявності заборгованості за кредитом позивачем надано виписки по особовим рахункам, зокрема за рахунками № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року за кредитним договором № 200203574_КІ від 28 січня 2015 року (а.с. 18-249 том 1, а.с. 1-110 том 2).

З наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № 200203574 від 28 січня 2015 року вбачається, що у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 37 981,13 грн, на яку за період з 25 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року нараховані 3% річних в розмірі 3415,18 грн та інфляційні збитки – 8305,12 грн. Загальний розмір заборгованості становить 49 701,43 грн (а.с. 135 том 1).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.

У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Частиною третьою статті 12 ЦПК України, частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

На підтвердження заборгованості та її розміру ТОВ «Діджи Фінанс» надало до суду першої інстанції заяву (оферту) № 200203574, анкету № 1187326, тарифи, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупність споживчого кредиту в рамках карткового продукту, розписку про отримання картки від 28 січня 2015 року; договір № 7_БМ про відступлення права вимоги від 20 липня 2020 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та додаток № 1 до договору № 7_БМ – реєстр боржників, а також виписки по особовим рахункам за період з 23 травня 2016 року по 27 липня 2020 року.

Разом з тим, посилання ТОВ «Діджи Фінанс» на те, що ОСОБА_1 видано кредитні кошти в сумі 12 550,00 грн, спростовуються змістом його заяви (оферти) № 200203574 від 28 січня 2015 року про надання та використання платіжної картки, згідно з якою відповідачу надавалась платіжна картка з встановленим кредитним лімітом в розмірі 8 000,00 грн. Крім того, в анкеті № 1187326 від 28 січня 2015 року теж зазначено, що бажана сума кредиту становить 8 000,00 грн. Позивачем не надано суду доказів збільшення кредитного ліміту, як передбачено умовами договору, та видачі відповідачу кредитних коштів саме у вказаному розмірі. Отже, заявлена до стягнення сума основного боргу перевищує розмір кредитного ліміту, відомості про зміну якого відсутні.

З дослідженої судом розписки ОСОБА_1 про отримання платіжної картки та/або ПІН-коду неможливо встановити, яка саме сума кредитних коштів була на рахунку за цією карткою.

Крім цього, позивач посилався на те, що строк кредитування становить 5 років, а саме з 28 січня 2015 року по 28 січня 2020 року, і з такими доводами погодився суд першої інстанції в оскаржуваному рішення. Проте, як вбачається з Довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту "Прибуткова картка +Кредитка (не іменна)", строк кредиту складає 12 місяців.

Надані товариством виписки сформовані з 23 травня 2016 року, а не з часу укладення договору – 28 січня 2015 року. У виписках зазначені рахунки № 24509015137589, № 22083513758900, які не відповідають рахунку № 26204513758901, вказаному у заяві (оферті) та розписці про отримання платіжної карти. Доказів того, що вказані у виписках рахунки відкриті відповідачу на виконання кредитного договору від 28 січня 2015 року, суду не надано. До того ж, дані у виписках є лише загальними розмірами складових заборгованості, з яких не вбачається порядок її утворення.

Отже, надані виписки не є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості.

До тверджень ТОВ «Діджи Фінанс» щодо того, що ФГВФО надав виписки по рахунку за кредитним договором № 200203574 від 28 січня 2015 року саме за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (23 травня 2016 року) по 27 липня 2020 року, що були сформованими за даними з Єдиної операційно-інформаційної системи Фонду, колегія суддів ставиться критично, адже вказані у виписках рахунки не відповідають рахунку, вказаному у договорі з відповідачем, та наведена у них інформація щодо руху коштів стосується періоду вже після спливу строку кредитування, який згідно Довідки про умови кредитування складав один рік, тобто до 28 січня 2016 року.

ТОВ «Діджи Фінанс» не надало суду детальний розрахунок заявленої суми заборгованості, з якого було б можливо зробити висновок про період утворення заборгованості, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, тобто на підставі якого та виписки суд був би спроможний самостійно визначити розмір заборгованості.

Без надання детального розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27 березня 2019 року у справі №334/1746/15-ц, від 01 лютого 2023 року у справі №199/7014/20.

Реєстр кредитних договорів до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року сам по собі не підтверджує розмір заборгованості, право вимоги якої відступлене.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором.

Суд першої інстанції наведених вище обставин не врахував, не надав належної оцінки поданим доказам та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки вимоги позивача про стягнення основної заборгованості і процентів за користування кредитом задоволенню не підлягають, то не підлягають задоволенню й похідні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позов ТОВ «Діджи Фінанс» залишено без задоволення, з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн (а.с. 185 том 2).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 12 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова