Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №643/16084/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 643/16084/25

Номер провадження 22-ц/818/2524/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року в складі судді Шевченко Г. С. по справі № 643/16084/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 13 серпня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 в електронній формі шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 770363 укладено кредитний договір № 16973, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7 000,00 грн строком на 365 днів (до 13 серпня 2025 року), зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,50% від суми кредиту за кожен день користування (547,50% річних).

Кредитодавець виконав свої зобов`язання за умовами кредитного договору належним чином, надавши позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Універсал Банк».

Відповідач свої зобов`язання за умовами кредитного договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 7000,00 грн та процентами у розмірі 38 325,00 грн.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 16973 від 13 серпня 2024 року в розмірі 45 325,00 грн, а також судові витрати у розмірі 2422,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.

02 грудня 2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача адвоката Грищука Д.В., в якому він просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн та відмовити у стягненні з відповідача відсотків як таких, що не підлягають нарахуванню протягом воєнного стану, посилаючись на п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

04 грудня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він вказав, що проценти за користування кредитом нараховані у відповідності до умов договору і вимог чинного законодавства.

Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Процент» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №16973 від 13 серпня 2024 року в розмірі 45 325,00 грн, з яких: 7000,00 грн – заборгованість по тілу кредиту, 38 325,00 грн – заборгованість за відсотками, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором у відповідача утворилась заборгованість, що підлягає стягненню з нього на користь позивача. Судові витрати на правничу допомогу зменшені з урахуванням принципів співмірності та розумності.

На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 20 січня 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Грищук Д.В. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати в частині стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 38 325,00 грн та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині, судові витрати за апеляційний перегляд справи компенсувати на користь відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заборгованість за процентами не підлягає стягненню, адже згідно п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також посилався на аналогічні обмеження, запроваджені п. 6-1 Прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування». Вважав, що в силу закону позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання. Судом також не було взято до уваги, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам принципу верховенства права.

27 березня 2026 року через систему «Електронний суд» ТОВ «ФК «Процент» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Відзив мотивовано тим, що п. 18 Перехідних положень ЦК України звільняє позичальника виключно від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання (визначеної ст. 625 ЦК України) та від сплати неустойки (штрафу, пені). Натомість, позивач заявив вимогу про стягнення процентів за правомірне користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), які нараховувалися щоденно в межах погодженого строку кредитування (365 днів) за ставкою 1,5% в день згідно з п. 1.2 Кредитного договору. Пункт 6-1 Прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування», на який посилався відповідач, був виключений на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, ще до укладення кредитного договору. Велика Палата ніколи не формувала висновків щодо можливості суду на власний розсуд зменшувати проценти за ст. 1048 ЦК України, оскільки це є прямим втручанням у свободу договору та ціноутворення. Позивач встановив ставку 1,5% в день, що відповідає вимогам законодавства, які діяли в цей перехідний період. Відповідач добровільно погодився з ціною послуги, підписав договір та скористався грошима. Крім того, просило стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн за подання відзиву на апеляційну скаргу, на підтвердження чого до суду буде надано докази.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 серпня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16973 в електронному вигляді, за умовами якого товариство зобов`язалось надати позичальникові грошові кошти у розмірі 7000,00 грн (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором (п. 1.1) (а.с. 49-53).

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 1,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 547,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою.

Відповідно до п.1.3. строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів зі сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку № 1 до договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 8 днів.

Пунктом 1.7. передбачено, що Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_2 , що належить позичальникові.

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 770363 (а.с. 53).

Також ОСОБА_1 підписано додатки до договору: Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графік платежів та реальної річної процентної ставки, згідно якої строк повернення кредиту у повному обсязі - 13 серпня 2025 року, загальна вартість 45 325,00 грн; Інформаційне повідомлення, в якому надано згоду на обробку персональних даних; Додаток № 3 – перелік контактних номерів телефонів (а.с. 53 зворот – 55 зворот).

Крім того, ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту з аналогічними умовами кредитування (а.с. 56-57).

Згідно квитанції про виплату № 42356-03623-16754 від 13 серпня 2024 року, ТОВ “Фінансова компанія “Процент” перерахувало 7 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 за договором № 16973 від 13 серпня 2024 року (а.с. 58).

Факт зарахування 13 серпня 2024 року на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 коштів у розмірі 7000,00 грн підтверджується листом АТ “Універсал Банк” від 24 жовтня 2025 року № БТ/Е-16263 та долученою до нього випискою (рух коштів по рахунку), наданими банком на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 95-97).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 16973 від 13 серпня 2024 року, станом на 05 вересня 2025 року, заборгованість відповідача становить – 45 325,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості за кредитом; 38 325,00 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами за період з 13 серпня 2024 року по 13 серпня 2025 року за ставкою 1,5% на день, тобто по 105,00 грн на день (а.с.59-64).

Рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині стягнення заборгованості за процентами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Як встановлено судом, відповідач уклав із ТОВ «ФК «Процент» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Факти укладення договору, отримання кредиту та наявності заборгованості ОСОБА_1 визнає, не погоджуючись лише з нарахованими відсотками у розмірі 38 325,00 грн.

Оскільки кредитним договором № 16973 від 13 серпня 2024 року визначено, що строк надання кредиту та строк дії договору становить 365 днів, нарахування кредитодавцем відсотків за користування кредитними коштами здійснювалось в межах строку дії договору, а саме до 13 серпня 2025 року.

Доводи відповідача про те, що заборгованість за процентами не підлягає стягненню, адже в силу закону позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання, колегія суддів вважає помилковими, оскільки п. 18 Перехідних положень ЦК України звільняє позичальника виключно від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання (визначеної ст. 625 ЦК України) та від сплати неустойки (штрафу, пені). Натомість, позивач заявив вимогу про стягнення процентів за правомірне користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), які є платою за фінансову послугу, а не мірою відповідальності чи штрафною санкцією, та воєнний стан не звільняє позичальника від обов`язку їх сплати.

Посилання ОСОБА_1 на те, що відсотки є явно завищеними, умови договору про їх нарахування не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам принципу верховенства права, колегія суддів також відхиляє, оскільки матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору № 16973 від 13 серпня 2024 року.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25.

Кредитний договір, укладений між сторонами, у встановленому порядку недійсним не визнаний, а при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляв зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів». Отже, самі по собі його доводи про несправедливість умов договору не надають суду права самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Водночас, згідно частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Договором між сторонами передбачено строк кредитування з 13 серпня 2024 року по 13 серпня 2025 року (365 днів), сплату процентної ставки у розмірі 1,5% на день.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 16973 від 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 нараховані проценти за користування кредитом за період з 13 серпня 2024 року по 13 серпня 2025 року за ставкою 1,5% на день, тобто по 105,00 грн на день, у загальному розмірі 105,00 грн * 365 днів = 38 325,00 грн (а.с.59-64).

Однак, таке нарахування процентів не повністю відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Із системного аналізу вказаних вище норм випливає, що дія п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки є загальною для всіх договорів споживчого кредитування, які укладатимуться з 24 грудня 2023 року. Крім того, в силу приписів п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону№3498-ІХ дія вказаного пункту поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом 24 грудня 2023 року, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки законодавець передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит, то споживач під час розгляду справи може заперечувати про перевищення розміру денної процентної ставки. Втім, його відсутність не позбавляє суд можливості застосувати нікчемність умови правочину, адже він має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).

Враховуючи, що кредитний договір укладено між сторонами 13 серпня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», то на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки.

За період з 13 серпня 2024 року по 20 серпня 2024 року проценти нараховувались за ставкою 1,5%, що не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, визначений Законом. Всього за вказаний період нараховано процентів у розмірі 7000,00*1,5%*7 днів = 735,00 грн.

З 21 серпня 2024 року по 13 серпня 2025 року проценти повинні були нараховуватись відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" за денною ставкою 1%, що складає 7000,00*1%*358 днів = 25 060,00 грн.

Отже, за заявлений позивачем період з відповідача до стягнення підлягає 25 795,00 грн (735,00 + 25 060,00) заборгованості за процентами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає зміні зі зменшенням суми заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент», з 45 325,00 грн до 32 795,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 7000,00 грн та за відсотками 25 795,00 грн.

Відповідно до частин 1, 10 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 1). Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «Процент» підлягають задоволенню частково, на 72,36 %, то з відповідача на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 752,85 грн (2422,40*72,36%).

У свою чергу ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн (а.с 163, 171). Оскільки апеляційну скаргу відповідача також задоволено частково, на 27,64% відповідно, то з ТОВ «ФК «Процент» на його користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 004,33 грн (3633,60*27,64%).

Шляхом взаємозаліку зазначених сум з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 748,52 грн (1752,85 – 1004,33). Отже, стягнутий з нього оскаржуваним рішенням суду судовий збір слід зменшити до вказаного розміру.

Крім того, у позовній заяві ТОВ «ФК «Процент» просило стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Судом першої інстанції вимоги позивача в цій частині задоволено частково, зменшено розмір судових витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо незгоди з висновками суду у частині розподілу судових витрат на правничу допомогу. Позивач рішення суду також не оскаржував. Отже, колегія суддів вбачає підстави для пропорційного зменшення вказаної суми з урахуванням часткового задоволення позову, а саме з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Процент» слід стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 2 894,40 грн (4000,00*72,36%).

Питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, надану у ході апеляційного перегляду справи, наразі не вирішується, оскільки доказів таких витрат не надано.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року в оскаржуваній частині змінити.

Зменшити розмір заборгованості за кредитним договором №16973 від 13 серпня 2024 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», з 45 325,00 грн до 32 795 (тридцять дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) грн 00 коп, з яких: 7000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 25 795,00 грн – заборгованість за відсотками; а також витрати по сплаті судового збору з 2422,40 грн до 748 (сімсот сорок вісім) грн 52 коп та витрати на професійну правничу допомогу з 4 000,00 грн до 2 894 (дві тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн 40 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова