Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №643/14690/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 643/14690/24

Номер провадження 22-ц/818/2415/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року в складі судді Мельникової І.Д. по справі № 643/14690/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми відступного за договором про аванс та оплату послуг,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми відступного за договором про аванс та оплату послуг.

Позовна заява мотивована тим, що 02 жовтня 2024 року між ним та відповідачем було укладено угоду про аванс та оплату послуг, за умовами якої він як покупець передав продавцю ОСОБА_2 аванс в сумі 1000,00 доларів США в рахунок майбутніх платежів за договором купівлі - продажу об`єкту нерухомості, а саме двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.4. вищевказаної угоди передбачено, що договір купівлі-продажу вищевказаної квартири необхідно укласти не пізніше 17 годин 00 хвилин 10 жовтня 2024 року у нотаріуса Широкової В.А. за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 6.2. угоди передбачено, що у випадку невиконання своїх обов`язків продавцем він виплачує покупцю (не пізніше укладання договору купівлі - продажу) суму авансу, яка вказана в пункті 1.2. цієї угоди, та відступний в розмірі 1000,00 доларів США.

Вказав, що 10 жовтня 2024 року з 10 години 00 хвилин по 17 годину 10 хвилин він знаходився у нотаріуса Широкової В.А. за вищевказаною адресою і чекав там на ОСОБА_2 , з яким вони повинні були укласти договір купівлі - продажу квартири, проте відповідач не з`явився.

Просив стягнути з ОСОБА_2 суму в розмірі, еквівалентній 1000,00 доларів США (40 000,00 грн), яку він повинен був виплатити 10 жовтня 2024 року за невиконання своїх зобов`язань за угодою про аванс та оплату послуг від 02 жовтня 2024 року, судові витрати покласти на відповідача.

02 січня 2025 року від відповідача надійшов відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що договір купівлі-продажу квартири не було укладено не з його вини, він вжив усіх можливих заходів для виконання зобов`язання. Квартира, яку він мав відчужити позивачу, придбана на підставі договору викупу № 15/11/16-99/9 від 15 листопада 2016 року з АТ «Трест-Житлобуд-1 у розстрочку до 15 листопада 2026 року. Отже, єдиним можливим способом її відчуження є переуступка права вимоги, проте АТ «Трест-Житлобуд-1» відмовило в укладенні такого договору, про що позивача та його агента з нерухомості ОСОБА_3 було повідомлено заздалегідь. Сума авансу згідно договору залишилась у експерта агентства нерухомості ОСОБА_3 , який надавав позивачу послуги з пошуку нерухомості.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що сума завдатку в розмірі 1000,00 доларів США згідно п.4 угоди між сторонами залишається у ОСОБА_3 , тому позивачем не доведено, що аванс у вказаному розмірі був переданий відповідачу.

На вказане судове рішення 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 через суд першої інстанції до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду – скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не врахував зміст п. 6.2 угоди про аванс та оплату послуг, яким передбачено, що у випадку невиконання своїх обов?язків продавцем ОСОБА_2 , він виплачує покупцю (не пізніше укладання договору купівлі - продажу) суму авансу, яка вказана в пункті 1.2. цієї угоди, та відступний в розмірі 1000,00 доларів США.

Відповідач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 рокув порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 як покупцем та ОСОБА_2 як продавцем у простій письмовій формі укладено угоду про аванс та оплату послуг, за умовами якої покупець ОСОБА_1 до підписання угоди передав продавцю ОСОБА_2 аванс в сумі 1000,00 доларів США в рахунок майбутніх платежів за договором купівлі - продажу об`єкту нерухомості, а саме двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а продавець ОСОБА_2 прийняв аванс і зобов`язався здійснити всі дії, необхідні для продажу об`єкту нерухомості (а.с. 4-5).

Пунктом 2.4. угоди передбачено, що договір купівлі-продажу вищевказаної квартири продавець зобов`язаний укласти не пізніше 17 годин 00 хвилин 10 жовтня 2024 року у нотаріуса Широкової В.А. за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому вартість об`єкта нерухомості, що продається, за домовленістю сторін складає суму, еквівалентну 35 000,00 доларів США за курсом покупки долара обмінного пункту банку «ПриватБанк» в день підписання угоди.

Відповідно до розділу 4 угоди за взаємною домовленістю сторін сума завдатку у розмірі 1000,00 доларів США залишається у експерта агентства нерухомості «Аверс» ОСОБА_3 .

Пунктом 6.2. угоди передбачено, що у випадку невиконання своїх обов`язків продавцем він виплачує покупцю (не пізніше дати укладання договору купівлі - продажу) суму авансу, яка вказана в пункті 1.2. цієї угоди, та відступний в розмірі, що є еквівалентом 1000,00 доларів США. Із вказаної суми покупець оплачує послуги експерта агентства нерухомості «Аверс» в сумі 8000,00 грн.

У п.1.3 угоди зазначено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить продавцю і буде відчужуватися при наявності договору № 15/11/16-99/9 від 15 листопада 2016 року.

Відповідно до п.2.1 договору № 15/11/16-99/9 викупу квартири від 15 листопада 2016 року АО «Трест Житлобуд - 1» продає, а ОСОБА_2 купує двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , за 465 189,00 грн з розстрочкою до 15 листопада 2026 року (а.с. 29-30).

Також 02 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг з пошуку нерухомості (а.с. 6-7).

Свідоцтвом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Широкової В.А., яке зареєстровано в реєстрі за № 3199, підтверджується, що 10 жовтня 2024 року з 10 години 00 хвилин по 17 годину 10 хвилин ОСОБА_1 знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , яке є робочим місцем нотаріуса (а.с. 8).

Згідно копії розписки, яка підписана ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 10 жовтня 2024 ОСОБА_3 , знаходився в приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 , в присутності ОСОБА_1 з 16-30 год по 17-10 год (а.с. 9).

Як вбачається з листа № б/н АТ «Трест Житлобуд - 1» від 16 грудня 2024 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована та знаходиться на балансі організації. На квартиру є укладений договір розстрочки між працівником та організацією. Підписати договір купівлі-продажу АТ "Трест Житлобуд-1" може тільки з працівником згідно договору розстрочки (а.с. 33).

Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення вказаної статті ЦК України свідчить про те, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17; постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19).

Отже, аванс не має забезпечувальної функції. Якщо основний договір не укладено з ініціативи будь-якої зі сторін, то аванс повертається його власникові.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (див.: пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).

Статтею 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що сума завдатку в розмірі 1000,00 доларів США залишається у експерта агентства нерухомості ОСОБА_3 , тому позивачем не доведено, що аванс у вказаному розмірі був переданий відповідачу.

Однак, як вбачається з позовної заяви, предметом позову ОСОБА_1 є вимога про стягнення з відповідача суми відступного у розмірі авансу, виплата якого передбачена п. 6.2 угоди про аванс та оплату послуг, а не суми самого авансу, що зберігається у ОСОБА_3 .

Разом з тим, підстав для задоволення позову і стягнення з відповідача вказаної суми колегія суддів також не вбачає, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що укладення угоди про аванс та оплату послуг між сторонами від 02 жовтня 2024 року було обумовлене наявністю у них наміру щодо укладення в подальшому основного договору купівлі-продажу нерухомого майна. Тобто така угода по суті є попереднім договором купівлі-продажу квартири.

Оскільки предметом угоди від 02 жовтня 2024 року є взяття на себе зобов`язань в строк до 10 жовтня 2024 року укласти договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості - квартири, який згідно з частиною першою статті 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, то недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору вказує на його нікчемність відповідно до частини першої статті 220 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 зроблено висновок про те, що правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.

Визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.

До вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

Таким чином, з огляду на нікчемність угоди, позивач має право лише вимагати повернення йому сплачених коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Однак вимог про повернення сплачених ним коштів ОСОБА_1 у даній справі не заявляв.

Натомість підстав для стягнення за такою угодою з відповідача суми «відступного», що дорівнює сумі авансу, та по суті є не відступним у розумінні ст. 600 ЦК України, а штрафною санкцією за неукладення основного договору купівлі-продажу, колегія суддів не вбачає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позову, водночас, вважає за необхідне викласти мотивувальну частину рішення суду щодо підстав для відмови у позові у редакції цієї постанови.

Враховуючи, що рішення суду змінено лише в мотивувальній частині, підстави для перерозподілу судових витрат у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2025 рокузмінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова