Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №635/4285/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 635/4285/25

Номер провадження 22-ц/818/1875/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2025 року в складі судді Омельник М.М. по справі № 635/4285/25 за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2025 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі – КП «ХТМ») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої заборгованість в сумі 49 952,41 грн, з яких: вартість спожитої теплової енергії та за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01 грудня 2021 року по 30 квітня 2023 року у сумі 49 726,73 грн; вартість абонентської плати за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за період з 01 грудня 2021 року по 30 вересня 2023 року в сумі 225,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 на праві власності згідно договору купівлі- продажу № 3082, від 08 вересня 2009 року належать нежитлові приміщення № I, № II, № III, № IV, № V, № VI, № VII цокольного поверху в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 69,80 кв. м. (далі- Нежитлові приміщення). Зазначені Нежитлові приміщення знаходяться у власності Відповідача, що підтверджується інформаційною Довідкою № 415635409 від 28 лютого 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Нежитлові приміщення розташовані в цоколі будинку з централізованою системою опалення, теплопостачання якого здійснює КП «Харківські теплові мережі».

Відповідач не уклавши договір на постачання теплової енергії безпідставно отримує теплову енергію за рахунок позивача, яку позивач подає у централізовану систему опалення житлового будинку, де розташовані нежитлові приміщення відповідача. Оскільки нежитлове приміщення розташоване в житловому будинку, починаючи з 01 грудня 2021 року надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється на підставі індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Станом на 01 травня 2023 року заборгованість за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 49 726,73 грн, яка утворилась за період з грудня 2021 року по квітень 2023 року, а також станом на 01 травня 2023 року абонентська плата за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 225,68 грн, яка утворилась за період з грудня 2021 року по вересень 2023 року. Між позивачем та відповідачем не був укладений письмовий договір на постачання теплової енергії, але відповідач отримував теплову енергію, про що свідчать акти про підключення/відключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії, підписаних представниками позивача та балансоутримувачем будинку, що містяться в матеріалах справи. Відповідачу було направлено вимогу про оплату вартості безпідставно спожитої теплової енергії, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2025 року позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 49 952 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 41 (сорок одна) коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає про відсутність факту надання комунальної послуги позивачем, а саме – опалення підвальних неопалювальних приміщень. Предметом спору і об`єктом цивільно-правових відносин є надання у належне відповідачу приміщення теплової енергії, яка була фактично отримана ним.

Якщо у приміщеннях наявні трубопроводи, стояки, споживач сплачує за фактичне тепло, яке виділяється від них, оскільки фактично споживає теплову енергію. Саме теплоносій передає теплову енергію, і тому його наявність в стояках та трубопроводах, що розташовані в приміщенні, підтверджує факт передачі споживачу теплової енергії і відповідно прийняття ним даної теплової енергії.

Проте, ділянка трубопроводу, що проходить через приміщення відповідача ізольована з 2009 року саме з метою уникнення втрати теплової енергії під час транспортування до споживачів. Протягом опалювального періоду відповідач опалює приміщання електричними приладами опалювання, несе значні витрати з оплати спожитої електричної енергії.

Розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості позивача не відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, та принципу пропорційності, оскільки включає неопалювані приміщення до розподілу теплової енергії.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявної заборгованості відповідача з постачання теплової енергії.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.2.1 Статуту є виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства, контроль за раціональним споживанням теплової енергії.

Відповідачу на праві власності, згідно договору купівлі-продажу № 3082, що укладений – 08 вересня 2009 року, належать нежитлові приміщення в цокольному поверсі: № І, № ІІ, № ІІІ , № ІV, № V, № VІ, №VІІ загальною площею 69,8 кв.м, що розташоване у АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом також установлено, що відповідачем договір із позивачем, як надавачем послуг з теплопостачання, не укладено.

08 вересня 2021 року представниками КП «Харківські теплові мережі» був складений акт обстеження системи теплоспоживання об`єкта № ВНОТ/6940 (відповідно до п. 35 Правил), згідно з яким система теплопостачання єдина із системою теплопостачання житлового будинку, в який вбудоване нежитлове приміщення споживача теплової енергії. Приміщення використовується під ветеринарну клініку.

Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

За період бездоговірного користування з грудня 2021 року по квітень 2023 року відповідачем безпідставно спожито теплової енергії на суму 49 726,73 грн.

За кожен розрахунковий період (календарний місяць) відповідачу направлялися платіжні вимоги-доручення про сплату за спожиту теплову енергію, що до цього часу не сплачені.

Постачання теплової енергії відповідачу підтверджується актами про підключення вбудованого споживача до джерела теплової енергії.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Стаття 543 ЦК України передбачає, що в разі солідарного обов`язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсягу як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Споживач (індивідуальний споживач) - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Частиною 6 статті 19 вказаного закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Абзацом 8 пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 передбачено, що централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормальної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Пунктом 8 Правил № 630 передбачено, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 683/2743/15-ц, провадження № 61-33787св18; від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Здійснення підприємницької діяльності у цьому випадку не тягне будь-яких наслідків для виникнення та існування договору про надання комунальних послуг, оскільки такий договір вважається укладеним відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а тарифи для власників нежитлових приміщень є єдиними, незважаючи на ту обставину, чи є такі власники суб`єктами підприємницької діяльності.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Згідно приписів п. 1 розділу ІІ Методики № 315 (в реакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для приміщень з індивідуальним опаленням та неопалюваних приміщень здійснюється розподіл теплової енергії, що надходять у ці приміщення від транзитних ділянок неізольованих трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, о прокладені у цих приміщеннях, відповідно до п. 4 розділу V Методики.

У відповідності до п. 4 розділу V Методики № 315 (у редакції від 22 листопада 2018 року) Обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки неізольованого транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qопінд.ф.с), визначається розрахунково або за результатом енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем цього приміщення.

За відсутності результатів енергетичного аудиту або обстеження інженерних систем приміщення, при недопущенні виконавця комунальної послуги або виконавця розподілу до такого приміщення або перешкоджанні їм у доступі до нього для з`ясування протяжності, діаметра та стану теплоізоляції транзитного(их) трубопроводу(ів) обсяг теплової енергії, який надходить від ділянки транзитного трубопроводу до неопалюваного приміщення або приміщення з індивідуальним опаленням, в якому є ділянка такого трубопроводу, у тому числі частина стояка, або обладнання внутрішньобудинкової системи опалення (Qопінд.ф.с), розраховується за формулою.

Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитловим приміщенням, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань, які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням.

Наданий суду розрахунок теплового навантаження на опалення від 04 жовтня 2021 року, згідно з яким він виконаний згідно КТМ 204 України 244-94.

У спірному житловому будинку встановлений загальнобудинковий прилад обліку. Окремий прилад обліку в спірному нежитловому приміщенні відсутній.

Таким чином КТМ 204 України 244-94 може застосовуватися для розрахунку теплового навантаження лише окремої житлової або громадської будівлі (споруди) і не може застосовуватися для визначення теплового навантаження окремо для приміщення, яке немає окремої від будинку системи опалення і є складовою частиною будинку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником, нежитлового приміщення у житловому будинку АДРЕСА_1 . Належне відповідачу приміщення знаходиться у житловому будинку, від системи централізованого опалення не відключене.

Актом обстеження від 08 вересня 2021 року № ВНОТ/6940 системи тепло споживання об`єкту за адресою АДРЕСА_1 , встановлено: система централізованого опалення нежитлових приміщень єдина з внутрішньобудинковою системою опалення. Дані нежитлові приміщення розташовані в тепловому контурі житлового будинку з загальними внутришньобудинковими комунікаціями. Над нежитловими приміщеннями розташовані квартири.

Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно ізольованості нежитлових приміщень не відповідають матеріалам справи та вимога закону.

Предметом спору і об`єктом цивільно-правових відносин є надання у належне відповідачам приміщення теплової енергії, яка була фактично отримана ними від наявних трубопроводів, розташованих у приміщеннях.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» надавались послуги з теплопостачання до вказаного житлового будинку, зокрема, і до нежитлових приміщень відповідачів, що підтверджується актами підключення/відключення споживача до джерела теплової енергії та додатками до цих актів.

Належні відповідачам нежитлові приміщення знаходяться у житловому будинку та відповідно мають загальну систему опалення з житловим будинком. Теплові мережі житлового будинку (у тому числі, трубопроводи та стояки) входять до складу приладів, що використовують теплову енергію (теплоносій) для потреб опалення та є складовою частиною єдиного технологічного процесу теплоспоживання.

З придбанням у власність нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку у відповідачів, як їх власників, виник обов`язок брати участь у витратах на утримання та збереження майна (житлового будинку). Обігрів житлового будинку у опалювальний період є спільним обов`язком його співвласників з метою дотримання, зокрема, санітарних норм.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №317/1636/16-ц, провадження №61-19820св18.

Отже, відповідач є споживачем послуг з постачання теплової енергії, які надає позивач, та несе обов`язок зі сплати таких послуг, незалежно від факту укладення договору між сторонами.

Будь-яких доказів того, що у спірний період послуги, що надає позивач, ними не споживались, відповідачем не надано.

ОСОБА_1 неодноразово направлялись акти звірки та платіжні доручення на оплату послуг з теплопостачання, однак вона з цього приводу будь-яких заяв до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» не подавала, не повідомляла про те, що зазначені послуги не надаються чи не споживаються, про їх неналежну якість тощо.

Доводи ОСОБА_1 щодо того, що сам факт проходження в приміщеннях ізольованих транзитних трубопроводів унеможливлює належне задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря, що в приміщеннях відповідача відсутні опалювальні прилади не можуть бути взяті до уваги, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цього суду не надано.

Обов`язок сплатити вартість теплової енергії законодавець пов`язує не з видом пристроїв, які використовують теплову енергію, а з фактом її споживання.

Якщо у нежитлових приміщеннях наявні трубопроводи, стояки, споживач сплачує за фактичне тепло, яке виділяється від них, оскільки фактично споживає теплову енергію.

Саме теплоносій передає теплову енергію і тому саме його наявність в стояках та трубопроводах, що розташовані в приміщеннях, які належать відповідачам, підтверджує факт передачі їм теплової енергії і відповідно прийняття ними даної теплової енергії.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 17 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова