Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №644/7887/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Єдиний унікальний номер 644/7887/24

Номер провадження 22-ц/818/1220/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 01 серпня 2025 року в складі судді Бабенко Ю.П. по справі № 644/7887/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої заборгованість за кредитом у розмірі 45 122,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 червня 2017 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту - для особистих потреб, ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000,00 грн, процентна ставка 26% річних, тип процентної ставки - фіксований, обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. АТ «Альфа-Банк» виконав умови кредитного договору та надав відповідачці у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою. В свою чергу позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно розрахунку заборгованості та виписки по рахунку станом на 20 вересня 2021 року загальний розмір заборгованості становить 45 122,12 грн.

20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за договором від 29 червня 2017 року.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 01 серпня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за договором від 29 червня 2017 року в розмірі 45 122,12 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3028,00 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування зазначає, що до матеріалів справи було долучено повідомлення АТ «Альфа-Банк», адресоване на неї, в якому йдеться про відступлення права вимоги за кредитним договором, але не долучено ані опису вкладення до цінного листа, ані поштового чеку, ані повідомлення про вручення такого відправлення.

Всупереч вимогам ст. 1082 ЦК України, отримання скаржницею повідомлення про відступлення права вимоги не підтверджується жодним належним та допустимим доказом. Позивачем не надано доказів навіть про направлення на її адресу такого повідомлення.

Зазначає, що встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Разом з тим, доказів домовленості або належного повідомлення позичальника про підвищення процентної ставки за договором чи визнання її відповідачем шляхом сплати процентів у такому розмірі, банком не надано.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 01 серпня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком у повному обсязі.

Матеріалами справи встановлено, що 29 червня 2017 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту -для особистих потреб, ліміт кредитної лінії – 200 000,00 грн, процентна ставка - 26% річних, тип процентної ставки - фіксований, обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Підписанням цієї оферти позичальник беззаперечно підтверджує, що перед укладанням угоди ознайомлений, в тому числі у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з нормами закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ; із інформацією, зазначеною в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, яка розміщена на офіційній сторінці банку у мережі інтернет за посиланням www.alfabank.ua.

Згідно оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 29 червня 2017 року, ОСОБА_1 пропонувала АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

Паспорт споживчого кредиту надавався для ознайомлення відповідачці та вона погодилася з ним, підписуючи угоду та паспорт споживчого кредиту.

АТ «Альфа-Банк» виконав умови договору та надав відповідачці у розпорядження кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою.

20 вересня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 3, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором щодо відповідачки. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за договором від 29 червня 2017 року до ОСОБА_1 .

Представником позивача долучено до матеріалів справи копію акту приймання-передачі реєстру боржників від 20 вересня 2021 року до договору факторингу № 3 за яким у відповідності та на виконання договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року Клієнт передав, а Фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору та копію платіжного доручення № 559 від 20 вересня 2021 року на суму 12844800 грн (призначення платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року).

Згідно виписки з додатку до договору факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором від 29 червня 2017 року, у сумі 45 122,12 грн, з яких: 40 728,44 грн заборгованість по тілу кредиту, 4393,68 грн залишок заборгованості за штрафними санкціями.

З наданого розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку за період з 29 червня 2017 року по 21 вересня 2021 року вбачається, що станом на 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 45 122,12 грн, з яких: 40 728,44 грн заборгованість по тілу кредиту, 4393,68 грн залишок заборгованості за штрафними санкціями.

У наданому розрахунку міститься інформація щодо щомісячних платежів позичальника за визначений період (дата за графіком), поточна заборгованість клієнта за тілом кредиту та відсоткам за користування кредитом.

Станом на 20 вересня 2021 року відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

Вказані докази колегія суддів вважає належними та допустимими, такими, що достовірно підтверджують перехід до позивача права вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем. Відсутність доказів повідомлення ОСОБА_1 про заміну кредитора не звільняє її як боржника від виконання свого зобов`язання, доказів належного виконання якого на користь первісного кредитора банку після відступлення права вимоги вона не надала.

З наданої позивачем виписки з карткового рахунку вбачається, що банк виконав свої зобов`язання, відкрив відповідачу картковий рахунок та видав кредитну картку, якою відповідачка активно користувалася, здійснюючи відповідні платежі, що підтверджує факт укладення кредитного договору. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що надана позивачем виписка не є належним доказом видачі кредитних коштів, є безпідставними, оскільки предметом спірних правовідносин є не договір позики у розумінні статей 1046, 1047 ЦК України, а кредитний договір (угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії) у розумінні статті 1054 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги в частині недоведеності набуття позивачем права вимоги за договором факторингу висновків суду не спростовують, з підстав, викладених вище.

Разом з тим, щодо вимог товариства про стягнення з відповідача заборгованості за комісією за розрахунково-касове обслуговування колегія суддів виходить з такого.

З виписки по рахунку за кредитною карткою позичальника вбачається, що первісним кредитором протягом усього періоду кредитування щомісячно здійснювалося списання комісії за розрахунково-касове обслуговування основної картки, яка в установленому порядку узгоджена з відповідачем не була, адже положення оферти на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії і паспорту споживчого кредиту не містять домовленості сторін про сплату такої комісії, порядку та розміру її нарахування. Будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності нарахування первісним кредитором комісії позивачем не надано.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Між тим, оскільки товариством не було зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються споживачу та за які була встановлена комісія, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Із виписки по рахунку вбачається, що первісним кредитором безпідставно нараховувалась комісія у розмірі 25 483,59 грн. Зважаючи на те, що сплачені відповідачем кошти у розмірі 25 483,59 грн безпідставно було спрямовано первісним кредитором на погашення комісії, враховуючи черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір заборгованості за тілом кредиту, стягнутої оскаржуваним рішенням, на вказану суму.

Щодо вимог товариства про стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 4393,68 грн колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), відповідно до якого дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджується на усі види кредитних (позикових) боргових зобов`язань незалежно від дати їх виникнення.

Оскільки на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції в Україні триває воєнний стан, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 4393,68 грн стягненню не підлягає, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», становить 15 244,85 грн (45 122,12 грн – 25 483,59 грн комісії – 4393,68 грн штрафних санкцій).

Щодо витрат ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на правничу допомогу, то суд керується таким.

Матеріали справи свідчать, що 03 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко Оксаною Ігорівною укладено Договір про надання правничої допомоги № 03-07/24. Відповідно до Акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року адвокатом надано послуги: надання первинної консультації замовнику у справі - 0,5 год, вартістю 1 000,00 грн; правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідних правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини - 2 год, вартістю 4 000,00 грн; підготовка та подання позовної заяви - 2,1 год, вартістю 4 200,00 грн. Загальна сума становить 9 200,00 грн (т. 1, а.с. 27).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, колегія суддів враховує, що позивач має значний перелік боржників (за Договором факторингу № 3 від 20 вересня 2021 року позивачем одночасно набуто право вимоги до 9188 боржника) та звернення до суду з таким позовом є типовим для фінансової установи. Виключних обставин, що потребували значного часу на підготовку позовної заяви та відповідних додатків до неї, адвокатом не наведено. Позовна заява у справі складається з 4 аркушів, є типовою (шаблонною) для даної категорії справ, розрахунок заборгованості нескладний, а дії адвоката з правового аналізу документів у справі фактично є складовою частиною підготовки позовної заяви, а не окремою самостійною послугою.

Враховуючи наведене, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, судова колегія дійшла висновку, що співмірним розміром судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, є 2 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що за аналогією застосовується і до розподілу інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Оскільки позовні вимоги задоволено на 33,79 % (15 244,85 * 100 / 45 122,12), розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає компенсації позивачу, підлягає зменшенню з 9 200,00 грн до 675,80 грн (2 000,00 * 33,79 / 100), у зв`язку з чим рішення суду в цій частині також підлягає зміні.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплачено судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. Оскільки позов задоволено частково, на 33,79 % (15 244,85 * 100 / 45 122,12), з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 023,16 грн (3 028,00 * 33,79 / 100).

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 4542,00 грн. Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, на 66,21 %, позивачем має бути компенсовано їй судовий збір у розмірі 3 007,26 грн (4542 * 66,21 / 100).

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За таких обставин, шляхом заліку вказаних сум, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 984,10 грн (3 007,26 - 1 023,16).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384, 389 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 01 серпня 2025 року змінити, зменшивши суми, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Солом`янська, б. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 40340222): заборгованість за кредитним договором від 29 червня 2017 року - з 45 122,12 грн до 15 244 (п`ятнадцять тисяч двісті сорок чотири) грн 85 коп., витрати на професійну правничу допомогу - з 9 200,00 грн до 675 (шістсот сімдесят п`ять) грн 80 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Солом`янська, б. 2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 40340222) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 10 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 вересня 2026 року

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова