Суд: Кропивницький апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу
Дата: 24 вересня 2026 р.
Справа: №390/2365/26
Суддя: Мурашко С. І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 390/2365/26
провадження № 22-ц/4809/1969/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І.,
учасники справи:
заявник – ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи – Катеринівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, Кропивницька районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бурова Сергія Володимировича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на ухвалу Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2026 року в складі судді Гершкула І. М. і
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст вимог заяви
В липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою та просив встановити факт проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період часу з 2017 року до 2024 року ОСОБА_1 , 1970 року народження, та ОСОБА_2 , 1975 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 2017 року проживав разом із ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу.
За час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільно придбали житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , займалися його благоустроєм, робили ремонт, придбавали меблі та інші предмети домашнього побуту.
У 2020 році право власності на будинок було оформлено на ОСОБА_2 , при цьому будинок придбавався для спільного проживання сім`єю.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, входять зазначений житловий будинок та земельна ділянка площею 5,9022 га, кадастровий номер 3522585800:02:000:0106.
Оскільки встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 необхідно ОСОБА_1 для оформлення спадкових прав, останній звернувся до суду з відповідною заявою.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2026 року цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Катеринівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, Кропивницька районна державна нотаріальна контора Кіровоградської області про встановлення факту, що має юридичне значення, передано на розгляд Солонянського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвала суду мотивована тим, що відповідно до відомостей Єдиного державного демографічного реєстру заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а тому відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає розгляду за місцем його проживання.
Оскільки справа не належить до територіальної юрисдикції Кропивницького районного суду Кіровоградської області, суд першої інстанції вважав, що справа підлягає передачі на розгляд до Солонянського районного суду Дніпропетровської області.
Короткий зміст апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Буров С. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2026 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, щосуд першої інстанції безпідставно передав справу за підсудністю до Солонянського районного суду Дніпропетровської області, оскільки відповідно до частини першої статті 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Заявник фактично проживає у АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою виконавчого комітету Катеринівської сільської ради № 217 від 22 липня 2026 року, витягом із військово-облікового документа та іншими документами, зокрема довідкою № 67 від 22 лютого 2024 року щодо проживання за цією адресою померлої ОСОБА_2 та проведення її поховання скаржником як співмешканцем.
Положення статті 29 ЦК України та статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначають місцем проживання особи житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово, незалежно від наявності реєстрації.
У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що справа територіально підсудна Кропивницькому районному суду Кіровоградської області, а висновок суду першої інстанції про необхідність її передачі до суду Дніпропетровської області є помилковим.
Відзиви на апеляційну скаргу
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно з приписами частини другої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті 9 частини 1 статті 353 цього Кодексу, зокрема, ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Передаючи справу за підсудністю на розгляд до Солонянського районного суду Дніпропетровської області, суд першої інстанції виходив з того, що за даними Єдиного державного демографічного реєстру заявник зареєстрований за адресою в Дніпропетровській області, а тому відповідно до частини першої статті 316 ЦПК України справа не підсудна Кропивницькому районному суду та підлягає передачі за місцем його зареєстрованого проживання.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), які відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
При цьому підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.
Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 7 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений частиною першою статті 315 ЦПК України.
Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання (частина перша статті 316 ЦПК України).
Громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
За таких обставин чинне законодавство не пов`язує право звернення фізичної особи із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, саме із реєстрацією місця проживання, така заява може бути подана за місцем фактичного проживання.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 рокуу справі № 202/5266/24(провадження № 61-13550св24).
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи підтверджується, що предметом розгляду у цій справі є заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, встановлення якого необхідне заявнику для оформлення спадкових прав (а. с. 3-5).
Заяву подано до Кропивницького районного суду Кіровоградської області за місцем фактичного проживання заявника.
На підтвердження фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , заявником надано, зокрема, довідку виконавчого комітету Катеринівської сільської ради № 217 від 22 липня 2026 року (а. с. 12).
Зазначене місце проживання територіально відноситься до Кропивницького району Кіровоградської області.
Отже, взявши до уваги лише відомості про реєстрацію місця проживання заявника за адресою: АДРЕСА_2 , та не надавши належної оцінки доказам його фактичного проживання у Кропивницькому районі Кіровоградської області, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непідсудність справи Кропивницькому районному суду Кіровоградської області та необхідність її передачі на розгляд Солонянського районного суду Дніпропетровської області.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (частина перша статті 8 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції внаслідок неправильного тлумачення ст. 316 ЦПК України дійшов помилкового висновку про те, що справа не належить до його територіальної підсудності, як наслідок, його висновки не відповідають верховенству права як одній із основних засад цивільного судочинства та нормам цивільного процесуального закону.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, апеляційна скарга адвоката Бурова С. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до Кропивницького районного суду Кіровоградської області.
Щодо судових витрат
Згідно пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл суми судових витрат, понесених заявником під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката Бурова Сергія Володимировича, який представляє інтереси ОСОБА_1 ,задовольнити.
Ухвалу Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 04 серпня 2026 рокускасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. І. Чельник
Оригінал: reyestr.court.gov.ua