Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №404/1814/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/1814/24

провадження № 22-ц/4809/1682/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя – Дьомич Л. М. (суддя-доповідач),

судді – Дуковського О. Л., Письменний О. А.

за участю секретаря – Соловйової І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу приватного виконавця Шмалька Олександра Олександровича на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 червня 2026 року (суддя Іванова Н.Ю.) -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Фортечного районного суду м. Кропивницький зі скаргою на дії приватного виконавця Шмалька О.О., якою просила визнати незаконними дії щодо стягнення з її банківського рахунку 215 115,91 грн, що є грошовим забезпеченням її сина, зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 , за два місяці, і яку перерахувала їй військова частина НОМЕР_1 та зобов`язати приватного виконавця Шмалька О.О. повернути їй грошові кошти в загальній сумі 185 673,37 грн, які приватний виконавець стягнув з неї надлишково та незаконно.

В обґрунтування скарги вказала, що 28 березня 2025 року вона отримала від АТ КБ «Приватбанк» роздруківку з банківського рахунку по якій встановила, що 13 березня 2025 року з її рахунку знята грошова сума у розмірі 215 115,91 грн на депозитний рахунок приватного виконавця Шмалька О.О. Підставою зняття коштів стало розпорядження приватного виконавця по виконавчому провадженню № 76243214 по примусовому виконанню заочного рішення від 15 травня 2024 року Кіровського районного суду м. Кіровограда по справі № 404/1814/24.

Вважає, що незаконні дії приватного виконавця порушують порядок звернення стягнення на заробітну плату, до якої відноситься і грошове забезпечення військовозобов`язаних.

Судове рішення

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 червня 2026 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнані незаконними дії приватного виконавця Шмалька Олександра Олександровича щодо стягнення з банківського рахунку ОСОБА_1 215115,91 грн, що є грошовим забезпеченням її сина, зниклого безвісти солдата ОСОБА_2 , за два місяці, і яку перерахувала їй військова частина НОМЕР_1 .

Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Олександра Олександровича повернути ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 185 673,37 грн, що були списані з рахунку № НОМЕР_2 , АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок приватного виконавця.

Суд виснував, що грошове забезпечення, на яке звернуто стягнення, є коштами, на які законом передбачена заборона, тому дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на такі кошти є неправомірними, відтак законність має бути відновлена у спосіб заявлений стороною.

Апеляційна скарга

Не погоджуючись з судовим рішенням, приватний виконавець Олександр Шмалько подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 червня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити повністю.

В обґрунтування оскарження вказує, що оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим.

Вказано, що боржниця ОСОБА_1 на адресу приватного виконавця не подавала жодних заяв, окрім заяви про визначення поточного рахунку для здійснення податкових операцій. Банківський рахунок, з якого списані кошти, є звичайним поточним рахунком фізичної особи, відкритого для власних потреб, а не рахунком з режимом спеціального використання. Банківська установа не повернула постанову приватного виконавця без виконання та не повідомила про наявність спеціального режиму використання банківського рахунку. Навпаки, банк виконав розпорядження виконавця та перерахував кошти на депозитний рахунок.

Суд припустився помилки, зобов`язавши приватного виконавця повернути грошові кошти, що не передбачено межами ЗУ «Про виконавче провадження». Даний Закон не містить механізму повернення коштів з рахунку стягувача.

Відзив на апеляційну скаргу.

Савицька Л.В., не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, спростовуючи мотиви оскарження, просить відмовити у її задоволенні. Вказує, що у березні 2025 року вперше зустрілася з приватним виконавцем, просила повернути списані кошти, повідомила, що це є кошти грошове забезпечення зниклого військовослужбовця.

Рух справи

07 липня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду надійшла апеляційна скарга приватного виконавця Шмалька Олександра Олександровича на вказану ухвалу суду першої інстанції.

Ухвалою від 08 липня 2026 року витребувані із Фортечного районного суду міста Кропивницького матеріали провадження у справі № 404/1814/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Олександра Олександровича, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», у зв`язку з оскарженням в апеляційному порядку ухвали Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 червня 2026 року у даній справі.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою приватного виконавця Шмалька Олександра Олександровича на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 червня 2026 року; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 13 серпня 2026 року справу за апеляційною скаргою приватного виконавця Шмалька Олександра Олександровича на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 червня 2026 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 14 вересня 2026 року о 12 годині 30 хвилин.

Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2026 склад колегії суддів визначений нові судді: Олександр Леонтійович Дуковський вилучені (замінені) суддіОлександр Леонтійович Карпенко (перебування у відпустці).

Позиція сторін

Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд, у судове засідання не з`явилися, не уповноважили представництво своїх інтересів через представника, який на підставі права може бути наділений представницькими повноваженнями.

Неявка сторін, належних чином повідомлених про судовий розгляд та які не з`явилися на судове слухання, не перешкоджає розгляду справи, ст. 372 ЦПК.

Дата судового рішення

За положеннями ч.5 ст. 268 ЦПК датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за кредитним договором № Z62.00410.003834137 в розмірі 191 804,65 грн., з яких: 71 332,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 120 471,66 грн. - сума заборгованості за відсотками. Вирішено питання розподілу судових витрат.

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання.

10 жовтня 2024 року приватним виконавцем Шмальком О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76243214 та 76243349, стягнення основної винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження.

10 жовтня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, що містяться на рахунках боржника відкритих у банківських установах та усього належного боржнику майна.

11 жовтня 2024 року на адресу приватного виконавця надійшла заява від ОСОБА_1 про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

13 березня 2025 року з рахунку ОСОБА_1 знята грошова сума у розмірі 215 115,91 грн на депозитний рахунок приватного виконавця Шмалька О.О.

Підставою зняття коштів стало розпорядження приватного виконавця по виконавчому провадженню № 76243214 по примусовому виконанню заочного рішення від 15 травня 2024 року Кіровського районного суду м. Кіровограда по справі № 404/1814/24.

14 березня 2025 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Норми права

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі частини першої статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України уразі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на такі виплати: вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; допомогу при усиновленні дитини; допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомогу на дітей одиноким матерям; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; допомогу на лікування; допомогу на поховання; щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 зазначила, що зобов`язання виконавця зняти арешт не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Отже, законом покладено обов`язок на виконавця зняти арешт з коштів на рахунку, якщо він отримав документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Мотиви апеляційного суду

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ухвала суду першої інстанції оскаржується повністю, як в частині визнання незаконними дій приватного виконавця щодо списання коштів у сумі 185 673, 37 грн (згідно тексту скарги) в АТ «Приватбанк» на рахунок приватного виконавця, так і щодо зобов`язання повернути списані кошти.

Скаржниця наполягає, що списані кошти є коштам грошового забезпечення військовослужбовця, її сина зниклого безавісті, щодо яких законом передбачена заборона звернення стягнення у розмірі понад 20%.

Колегія суддів за наслідком перегляду оскаржуваної ухвали в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 5 Закону № 1404-VIIІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону № 1404-VIIІ встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIIІ повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладати арешт, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIIІ.

Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі у разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIIІ).

Відповідно до статті 73 Закону № 1404-VIIІ стягнення не здійснюється із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом;

4) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві;

5) грошової допомоги, пов`язаної з безоплатним забезпеченням протезування (ортезування) учасника антитерористичної операції, учасника здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, які втратили функціональні можливості кінцівок, благодійної допомоги, отриманої зазначеними особами, незалежно від її розміру та джерела походження.

Виплати, які отримує член сім`ї як грошове забезпечення військовослужбовця, зниклого безвісти, за своєю правовою природою залишаються особистою власністю останнього.

КЦС ВС зазначив, що грошове забезпечення, за загальним правилом, виплачується за рахунок асигнувань військової частини саме військовослужбовцю, який проходить військову службу. Той факт, що держава виплачує ці кошти членам сім`ї безвісно відсутнього захисника, не змінює правової природи цих коштів як власності самого військовослужбовця.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є боржницею за виконавчим провадженням перед ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» суму заборгованості за кредитним договором № Z62.00410.003834137 в розмірі 191 804,65 грн, на підставі заочного рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 травня 2024 року. Стягувачу видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання.

10 жовтня 2024 року приватним виконавцем Шмальком О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 10 жовтня 2024 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів, що містяться на рахунках боржника відкритих у банківських установах та усього належного боржнику майна.

Як стверджує приватний виконавець, 11 жовтня 2024 року на його адресу надійшла заява від ОСОБА_1 про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій. 13 березня 2025 року з рахунку ОСОБА_1 знята грошова сума у розмірі 215 115,91 грн на депозитний рахунок приватного виконавця Шмалька О.О., за наслідком розпорядження приватного виконавця по виконавчому провадженню № 76243214 по примусовому виконанню заочного рішення від 15 травня 2024 року Кіровського районного суду м. Кіровограда по справі № 404/1814/24.

Колегія суддів звертає увагу, що доказів повідомлення скаржницею приватного виконавця про статус коштів, суду не надано, лише вказано про це у самій скарзі, а саме ОСОБА_1 повідомила приватного виконавця про те, що кошти, які надходять на банківський рахунок є грошовим забезпеченням її сина солдата ОСОБА_2 , який пропав безвісті 03.11.2024 року під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом від збройної агресії.

Приватний виконавець свою позицію мотивує тим, що на момент списання коштів у нього були відсутні відомості про захищений законом статус коштів, на рахунку здійснювалися інші надходження. Крім того, визначення правового статусу коштів та можливості їх списання належить до компетенції банку, який виконав відповідну платіжну інструкцію.

Колегія суддів зауважує, що позиція виконавця про те, що саме банк мав визначити статус коштів є слушною, крім того за приписами статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» надходження інформації від банківської установи не є єдиною підставою з`ясування природи надходження коштів.

Схожі за змістом висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 211/303/20 (провадження № 61-406ск22).

Верховний Суд стабільно зазначає, що виконання судового рішення не може здійснюватися за рахунок коштів, які мають цільове призначення та захищені законом.

Якщо приватний виконавець арештував та примусово списав такі кошти, це є прямим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Виконавець зобов`язаний перевіряти статус рахунку та джерело походження коштів, коли володіє інформацією, що звернення стягнення на кошти, які знаходилися на рахунку, заборонено законом, про що боржник мав би повідомив виконавця.

Натомість місцевий суд, задовольняючи скаргу ОСОБА_3 виходив з того, що приватний виконавець Шмалько О.О. фактично не вжив заходів для з`ясування статусу та цільового призначення коштів на банківському рахунку боржника та вчинив дії щодо накладення арешту й списання коштів з його рахунку, на який надходило грошове забезпечення військовослужбовця.

Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, оскільки саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком коштів, які захищені законом, то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними/незаконними.

Приватний виконавець діяв у межах своїх повноважень, оскільки не мав інформації, що відповідний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 , призначений у тому числі і для отримання коштів, звернення стягнення на які, заборонені та захищені законом.

Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23.

Крім того, звертаючись до суду із скаргою на дії приватного виконавця, ОСОБА_1 не посилалася на те, що вона зверталася до приватного виконавця із заявою про зняття арешту з грошових коштів та надала виконавцю відповідні документи, однак у задоволенні заяви, їй було відмовлено.

Арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт.

Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, апеляційний суд дійшов висновку про те, що дії приватного виконавця щодо списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 у виконавчому провадженні не суперечили приписам Закону України "Про виконавче провадження", даних про законну заборону щодо списаних таких коштів виконавцю не надано, а тому місцевий суд помилково визнав дії приватного виконавця такими, що суперечать закону. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2025 року справа № 1309/7139/12 провадження № 61-12794св24.

Коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є коштами, які захищені законом, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

За підсумковим висновком виходить, що банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону, визначивши статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту/списання, зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно неможливість виконання рішення за рахунок таких коштів.

Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»). Як вищевказано доказів, що боржниця повідомляла про такий статус коштів приватного виконавця, суду не надано.

Більш того, заявою від 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 самостійно повідомила приватного виконавця про відкритий рахунок в АТ «Приватбанк» для здійснення видаткових операцій (а.с.94). Вказане суперечить позиції скаржника, васловеленої у відзиві на апеляційну скаргу, що боржниця випадково дізналася про списання коштів.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що приватний виконавець діяв до Закону України «Про виконавче провадження» для забезпечення реального виконання боржником рішення, відтак вимога боржника про визнання незаконними дії приватного виконавця, а також повернення коштів, стягнутих із такого рахунку в межах розгляду скарги на дії приватного виконавця, не ґрунтується на нормах наведеного вище чинного законодавства.

Передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця вчинити дії на підставі повідомлення банку, не виключає вчинення таких дій на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону такими підставами є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, запобігти стягненню, а для виконавця є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту, здійснення списання грошових коштів боржника, у зв`язку з забороною встановленою законом.

З урахуванням того, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення, судом не встановлено, оскаржуване судове рішення в частині вимог визнання незаконними дії приватного виконавця, не відповідають вимогам ЦПК щодо законності й обґрунтованості, у зв`язку із чим в наведеній частині судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги у цій частині.

Колегія суддів додатково акцентує, що ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» регулює особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи – підприємця, разом з тим ВС у своїх постановах дану норму використовує і щодо боржників фізичних осіб, вище наведені такі постанови, відповідно до ч.5 ст. 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо вимоги про зобов`язання державного виконавця повернути стягнуті з банківського рахунки кошти

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) зазначено, що «якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК відсутні. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 просила, у тому числі, зобов`язати приватного виконавця Шмалько Олександра повернути стягнуті кошти.

Оскільки у справі виникли правовідносини щодо безпідставного, на думку скаржника, отримання державним виконавцем коштів, тому в цій справі наявний спір про право. Такий спір вирішується в позовному провадженні, а не в межах справи про неправомірність дій приватного виконавця, тобто не в порядку розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК.

Враховуючи наведені обставини, вимогу про повернення заявнику коштів, стягнутих згідно з постановою приватного виконавця слід скасувати, а скаргу ОСОБА_1 в цій частині вимог залишити без розгляду.

Оскільки ці виплати є майном зниклого безвісти військовослужбовця, а не доходом матері, питання підставності отримання їх стягувачем, може бути вирішено судом у передбаченому законом порядку.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про невідповідне застосування судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу суду скасовує з відповідними процесуальними наслідками.

Керуючись ст.ст. 374, 376,381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області – задовольнити частково.

Ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 червня 2026 року в частині визнання незаконними дії приватного виконавця Шмалька Олександра Олександровича щодо стягнення з банківського рахунку ОСОБА_1 215115,91 грн – скасувати і відмовити у задоволенні скарги.

Ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 22 червня 2026 року, в частині вимог про зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Шмалька Олександра Олександровича повернути ОСОБА_1 гршові кошти у сумі 185 673,37 грн, що були списані з рахунку № НОМЕР_2 , АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок приватного виконавця - скасувати, скаргу ОСОБА_1 в зазначеній частині залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковського

О. А. Письменний