Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №394/274/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 394/274/26

провадження № 22-ц/4809/1541/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року у складі головуючого судді Запорожця О.М.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, в якому просив:

- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод батьку ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-встановити ОСОБА_1 порядок участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в такий спосіб:

- необмежене спілкування батька із донькою засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку із застосуванням комп`ютерних технологій, що включає в себе соціальні мережі та не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком і донькою з урахуванням режиму дня, що забезпечує гармонійний та здоровий розвиток дитини до 22.00 год.;

- засобами відеозв`язку через мережу Інтернет за допомогою будь-якого з програмних застосунків «WhatsApp», «Viber», «Telegram», «Signal» щосуботи та щонеділі у період часу з 18 год. до 22 год. за київським часом протягом 60 хвилин.

В обґрунтування позову зазначено, що 06 серпня 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського районного управління юстиції у Кіровоградській області за актовим записом № 09 між позивачем та відповідачкою укладено шлюб. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька ОСОБА_3 .

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2019 року шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано.

Позивач зазначає, що після розірвання шлюбу дочка залишилась проживати з матір`ю. Впродовж 2019-2021 років позивач тісно спілкувався з донькою.

З 31 січня 2022 року ОСОБА_1 проживає та працює в Республіці Польща. Спілкування з дитиною відбувалося телефоном та в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення Viber.

Позивач зазначає, що в повному обсязі виконує свої зобов`язання зі сплати аліментів на утримання доньки, на підтвердження чого надає довідку державного виконавця про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

Разом з тим, 28 серпня 2024 року зареєстровано шлюб між відповідачкою та ОСОБА_4 . У лютому 2025 року між позивачем та відповідачкою склалися конфліктні стосунки, спричинені поданням до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області чоловіком відповідачки ОСОБА_4 позовної заяви про встановлення факту самостійного виховання та утримання доньки ОСОБА_3 та категоричним запереченням позивача проти задоволення позовних вимог (цивільна справа № 394/137/25).

Позивач вказує, що останнього разу спілкувався з донькою 01 лютого 2025 року, до цього часу додзвонитися до доньки не має змоги, вона не відповідає ні на повідомлення, ні на дзвінки, його номер заблокований.

З метою досудового врегулювання спору було подано відповідне звернення до служби у справах дітей Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області.

Так, рішенням виконавчого комітету Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 198 від 29 липня 2025 року визначено участь батька ОСОБА_5 у вихованні його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді: телефоном в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення Viber або іншого месенджера з урахуванням режиму дня дитини; спілкування з дитиною під час перебування її в Республіці Польща (поїздка до родичів з матір`ю або бабусею), за виключенням хвороби дитини або інших поважних причин. Також попереджено батьків про відповідальність за підбурювання дитини проти кожного з них та невиконання рішення.

Для забезпечення виконання зазначеного рішення на адресу відповідачки було двічі надіслано телефон із сім-карткою для передання неповнолітній ОСОБА_3 . Проте відповідачка відмовилась від його отримання. Однак відповідачка отримала лист, у якому представником позивача за дорученням повідомлено останню, що телефон надсилається для передання неповнолітній ОСОБА_3 . До листа додано копію рішення Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 198 від 29 липня 2025 року.

Позивач стверджує, що зазначені обставини свідчать про умисне перешкоджання відповідачкою у спілкуванні батька із донькою, що, в першу чергу, шкодить інтересам дитини. Після розірвання шлюбу батько фактично позбавлений можливості спілкуватися із донькою, що призводить до того, що формування ставлення дитини до батька відбувається лише за впливом матері, яка має вкрай неприязні стосунки з ним.

Звертає увагу суду, що 11 грудня 2025 року до Служби у справах дітей ним було подано заяву з проханням проведення профілактичної бесіди із матір`ю з приводу недопущення перешкоджання спілкуванню батька із донькою, проте очікуваних позитивних результатів із налагодження відносин із донькою не досягнуто.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про усунення перешкод у спілкування з дитиною шляхом встановлення порядку участі у вихованні та житті дитини.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що дитина не бажає спілкуватись зі своїм батьком, а з боку відповідачки не чиняться перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною.

Суд вважав, що визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною може вплинути на її (дитини) психічне та фізичне здоров`я, призвести до тривожності, депресії та труднощів у стосунках у майбутньому. Це також може спричинити поведінкові розлади, проблеми зі сном та, як наслідок, негативно вплинути на успішність у навчанні.

Суд першої інстанції також зазначив, що не може насильно всупереч бажанню малолітньої дитини примусити її на спілкування з батьком, оскільки це не буде відповідати найкращим інтересам дитини та загальним засадам сімейного права.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Позивач вказав, що обставини справи свідчать про здійснення відповідачкою перешкод у спілкуванні з дитиною: стрімке погіршення моїх взаємовідносин із донькою відразу після подання відзиву із запереченням на позовну заяву ОСОБА_4 у цивільній справі №394/137/25 про встановлення факту самостійного виховання та утримання моєї його доньки; неодноразове повернення відповідачкою телефону, що був надісланий поштою для передання доньці; невиконання відповідачкою ухвали Новоархангельського районного суду Кіровоградської області про забезпечення позовної заяви від 16 березня 2026 року.

Вказує, що зазначені обставини судом першої інстанції не враховані. Проте враховано, як зазначено у рішенні суду, думка, висловлена дитиною під час дачі пояснень, з приводу приймання участі батька в її вихованні та спілкуванні.

Звертає увагу, що донька не змогла пояснити суду, чим саме зумовлений конфлікт між нею та позивачем. Пояснення доньки, що причиною її небажання спілкуватися з батьком, є та обставина, що він образив матір, що жодним чином не відповідає дійсності та може бути виключно суб`єктивною думкою відповідачки, відображає той факт, що формування ставлення доньки до нього відбувається лише за впливом матері. Окрім того, жодних обставин, що свідчили б про те, що визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною може негативно вплинути на її психічне та фізичне здоров`я, призвести до тривожності, депресії та труднощів у стосунках у майбутньому, також може спричинити поведінкові розлади, проблеми зі сном та, як наслідок, негативно вплинути на успішність у навчанні, судом встановлені не були.

Більше того, вказує, що такі висновки суду абсолютно не відповідають обставинам справи, оскільки налагодження гармонійних та здорових стосунків доньки з рідним батьком сприятимуть її нормальному психологічному розвитку. Жодного тиску на доньку він не вчиняв і не має наміру вчиняти, лише просить забезпечити йому можливість проявити до доньки свою турботу та батьківську любов у спосіб, що максимально відповідатиме інтересам дитини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Участь учасників справи в суді апеляційної інстанції.

Позивач та представник органу опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області в судове засідання, призначене у цій справі на 23 вересня 2026 року до Кропивницького апеляційного суду не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи (а.с.170-171).

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідачки – адвоката Мелєзгінова Ю. В., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 27 червня 2019 року, розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоархангельського районного управління юстиції у Кіровоградській області за актовим записом №09 (а.с.14-15).

Сторони у справі мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в селищі Новоархангельськ Кіровоградської області (а.с.16).

28 серпня 2024 року відповідачка одружилася та змінила прізвище на « ОСОБА_7 (а.с.18).

29 липня 2025 року на підставі рішення виконавчого комітету Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області № 198 було визначено участь позивача у вихованні малолітньої дитини.

Так, виконавчим комітетом селищної ради вирішено:

1.Визначити участь батька ОСОБА_5 у вихованні його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді:

-телефоном в режимі «он-лайн» з використанням програмного забезпечення Viber або іншого месенджера з урахуванням режиму дня дитини;

-спілкування з дитиною під час перебування її в Республіці Польща (поїздка до родичів з матір`ю або бабусею),

за виключенням хвороби дитини або інших поважних причин.

2.Попередити батьків про відповідальність за підбурювання дитини проти кожного з них за невиконання рішення.

3.Контроль за виконанням даного рішення покладено на першого заступника селищного голови Новоархангельської селищної ради Ольгу Баліцьку (а.с.28).

22 листопада 2024 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської області було виданого судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з позивача на користь відповідачки аліменти на утримання малолітньої дитини.

29 січня 2025 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою про встановлення факту самостійного утримання та виховання дитини, яка в подальшому після відкриття провадження у справі була залишена без розгляду.

25 серпня 2025 року Новоархангельським районним судом Кіровоградської області виданий судовий наказ визнано таким, що не підлягає виконанню.

30 листопада 2021 року на підставі рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області було припинено стягнення аліментів за зазначеним вище судовим наказом (а.с.34-36).

Згідно висновку органу опіки та піклування Новоархангельської селищної ради № 95 від 13 квітня 2026 року щодо доцільності усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та визначення способу його участі у вихованні слідує наступне, що малолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю — ОСОБА_2 та її співмешканцем ОСОБА_4 .

За результатами обстеження умов проживання дитини встановлено:

Обстеження житлово-побутових умов сім`ї проведено за місцем проживання дитини. Житло є придатним для проживання, утримується в належному санітарно-гігієнічному стані. Дитина забезпечена окремим місцем для сну, має необхідні меблі, одяг, засоби гігієни, навчальне приладдя.

У помешканні створені умови для навчання та всебічного розвитку дитини. Атмосфера в сім`ї загалом сприятлива, дитина охайна, доглянута, має належний емоційний контакт з матір`ю.

Мати приділяє належну увагу вихованню, розвитку та здоров`ю дитини. Співмешканець матері бере участь у забезпеченні побутових потреб сім`ї. Відомостей, які б свідчили про наявність загрози життю чи здоров`ю дитини, не встановлено.

Зі слів матері та співмешканця, у сім`ї створено належні умови для виховання дитини, між членами сім`ї склалися доброзичливі стосунки.

Разом з тим, між батьками дитини наявні непорозуміння щодо участі батька у вихованні дитини, що призводить до виникнення перешкод у спілкуванні батька з донькою.?

Батько дитини, ОСОБА_1 , проживає та працює за кордоном, що ускладнює його безпосередню участь у повсякденному житті дитини, однак не позбавляє його батьківських прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, інтересів дитини, її віку, умов проживання та необхідності підтримання сталого емоційного зв`язку з обома батьками, орган опіки та піклування вважає:

1.Доцільним усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з донькою – ОСОБА_3 .

2.Визначити наступний спосіб участі батька у вихованні дитини:

-регулярне дистанційне спілкування (відеозв`язок, телефонний зв`язок, листування) не менше 2-3 разів на тиждень у погоджений із матір`ю час;

-особисте спілкування під час перебування батька в Україні – не менше ніж 14 календарних днів підряд під час кожного приїзду;

-можливість спільного проведення частини шкільних канікул за взаємною згодою батьків;

-обов`язок матері не перешкоджати спілкуванню батька з дитиною.

3.Рекомендувати батькам дотримуватись принципу найкращих інтересів дитини, сприяти її гармонійному розвитку та підтриманню емоційного зв`язку з обома батьками.

Вказано, що цей висновок підлягає поданню до суду для врахування під час розгляду справи (а.с.109-111).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13, Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява №31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з частинами першою та другою статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі справедливості, взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №696/299/23.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на наявність спору у них з відповідачкою щодо його участі у вихованні та спілкуванні з дочкою, оскільки після розлучення сторін дитина залишилась проживати разом із матір`ю.

Крім того, позивач зазначає про те, що з 31 січня 2022 року він проживає та працює в Республіці Польща.

Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає її інтересам. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від спілкування з батьком.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі, її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду: від 05 жовтня 2022 року у справі №196/1202/19 (провадження № 61-5501св22), від 26 червня 2023 року у справі №753/5374/22 (провадження № 61-2097св23) та інших.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував рівність прав батьків щодо виховання та спілкування із дитиною, а також відсутність доказів, які б доводили негативний вплив на дитину.

Варто зауважити, що згідно висновку органу опіки та піклування Новоархангельської селищної ради № 95 від 13 квітня 2026 року щодо доцільності усунення перешкод у спілкуванні батька з дитиною та визначення способу його участі у вихованні слідує, що між батьками дитини наявні непорозуміння щодо участі батька у вихованні дитини, що призводить до виникнення перешкод у спілкуванні батька з донькою.? Батько дитини, ОСОБА_1 , проживає та працює за кордоном, що ускладнює його безпосередню участь у повсякденному житті дитини, однак не позбавляє його батьківських прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного, інтересів дитини, її віку, умов проживання та необхідності підтримання сталого емоційного зв`язку з обома батьками, орган опіки та піклування вважає:

4.Доцільним усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з донькою – ОСОБА_3 .

5.Визначити наступний спосіб участі батька у вихованні дитини:

-регулярне дистанційне спілкування (відеозв`язок, телефонний зв`язок, листування) не менше 2-3 разів на тиждень у погоджений із матір`ю час;

-особисте спілкування під час перебування батька в Україні – не менше ніж 14 календарних днів підряд під час кожного приїзду;

-можливість спільного проведення частини шкільних канікул за взаємною згодою батьків;

-обов`язок матері не перешкоджати спілкуванню батька з дитиною.

6.Рекомендувати батькам дотримуватись принципу найкращих інтересів дитини, сприяти її гармонійному розвитку та підтриманню емоційного зв`язку з обома батьками.

Вказано, що цей висновок підлягає поданню до суду для врахування під час розгляду справи (а.с.109-111).

З огляду на те, що на теперішній час батько дитини перебуває за кордоном, наразі єдиним можливим способом спілкування з дитиною є засоби дистанційного зв`язку, що забезпечить позивачу можливість вільно спілкуватися з дочкою і сприятиме підтриманню зв`язку дитини з батьком до того часу, як він повернеться до України.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є помилковим, не відповідає обставинам справи та засадам справедливості, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками та їх окреме проживання не впливають на обсяг їхніх прав і не звільняють від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. 153 СК України, батько, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції повністю позбавив позивача можливості реалізувати свої батьківські права.

Так, суд зазначив, що визначення способу спілкування батька з дитиною може призвести до «тривожності, депресії, поведінкових розладів та проблем зі сном». Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження таких припущень. Зокрема, судом не призначалась і не проводилась судова психологічна експертиза дитини, у справі відсутні висновки профільних дитячих психологів або медичні документи, які б підтверджували, що дистанційне спілкування з батьком може завдати шкоди психічному чи фізичному здоров`ю дівчинки.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім цього, відмовляючи в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності з боку відповідачки прямих фізичних перешкод, суд не врахував, що ухилення від сприяння контактам батька та дитини, а також пасивна позиція матері щодо формування у дитини негативного або байдужого ставлення до батька є прихованою формою чинення перешкод у вихованні.

Забезпечення найкращих інтересів дитини є базовим принципом сімейного права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що найкращі інтереси дитини не тотожні виключно її миттєвим бажанням. Дитина в силу свого віку та перебування під постійним впливом одного з батьків (з яким вона проживає) не завжди може об`єктивно оцінити довгострокові наслідки повної відмови від спілкування з іншим батьком.

На момент розгляду справи в суді першої інстанції неповнолітній ОСОБА_3 виповнилося 12 років.

Відповідно до ст. 171 СК України, суд має враховувати думку дитини, яка може самостійно висловлювати свої погляди. Проте, обов`язок суду враховувати думку дитини не означає, що ця думка є абсолютною чи єдиною підставою для ухвалення рішення. Суд повинен діяти в інтересах дитини на перспективу. Повний розрив зв`язку з батьком суперечить інтересам дитини, оскільки позбавляє її гармонійного виховання обома батьками.

Колегія суддів зазначає, що позивач заявив вимоги про встановлення виключно дистанційного (онлайн) порядку спілкування засобами телефонного, поштового та відеозв`язку. Такий спосіб спілкування повністю виключає будь-який грубий фізичний чи психологічний примус дитини та є найбільш безпечним та адаптивним інструментом для поступового відновлення психологічного контакту між батьком і донькою.

Більш того, якщо дитина тимчасово не бажає спілкуватися з батьком, суд має не відмовляти в позові, а встановити такий порядок спілкування, який би сприяв поступовому відновленню стосунків, а не закріплював їх повний розрив.

Варто зауважити, що відповідачка не надала, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування батька з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини, а дії позивача негативно впливають на психологічне здоров`я доньки.

Крім цього, ОСОБА_2 не позбавлена можливості у разі зміни обставин та наявності доказів на підтвердження негативного впливу контакту батька і дитини на нормальний розвиток дитини, порушення інтересів дитини, у визначеному судом порядку, на звернення до суду з відповідним позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні доньки.

З урахуванням наведеного, колегія судів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Зокрема, колегія суддів не може погодитися із запропонованим позивачем початковим графіком спілкування (до 22:00 години, тривалістю 60 хвилин безперервно без врахування волі дитини), оскільки такий графік є надмірним, може перевантажувати дитину під час вихідних днів та порушувати її режим відпочинку.

Відтак, з метою дотримання справедливого балансу між правами батька та найкращими інтересами дитини, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково та встановити такий порядок спілкування: до 20:00 години (замість 22:00): враховуючи режим дня та вікові потреби дитини, забезпечуючи їй належний час для відпочинку та підготовки до навчання.

Крім того, оскільки відео-дзвінки щосуботи та щонеділі у період з 18:00 до 20:00 упродовж 60 хвилин потребують активної емоційної участі дитини, такий формат зв`язку має відбуватися за згодою самої дитини. Це виключає фактор примусу, захищає її психоемоційний простір.

Такий підхід стимулюватиме обох батьків до конструктивного діалогу, зобов`язує матір не чинити перешкод та виховувати у доньки повагу до батька, але водночас не порушує особистих кордонів дитини.

Враховуючи викладене вище, вимоги апеляційної скарги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Новоархангельська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року слід скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог позивача та вимог апеляційної скарги, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 4 844, 80 грн.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Новоархангельська селищна рада Голованівського району Кіровоградської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод батьку ОСОБА_1 у спілкуванні з донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити ОСОБА_1 порядок участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в такий спосіб:

- необмежене спілкування батька із донькою засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку із застосуванням комп`ютерних технологій, що включає в себе соціальні мережі та не передбачає безпосереднього фізичного спілкування між батьком і донькою з урахуванням режиму дня, до 20:00 год.;

- засобами відеозв`язку через мережу Інтернет за допомогою будь-якого з програмних застосунків «WhatsApp», «Viber», «Telegram», «Signal» щосуботи та щонеділі у період часу з 18:00 год. до 20:00 год. (за київським часом) упродовж 60 хвилин, за згодою неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 4 844, 80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 24.09.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді С. І. Мурашко

О. І. Чельник