Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №211/1457/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7871/26 Справа № 211/1457/24 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Триполець В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року про закриття провадження у справі, у складі судді Ніколенко Д.М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1090/5 від 24 березня 2021 року «Про задоволення скарги», -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1090/5 від 24 березня 2021 року «Про задоволення скарги», закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вже існує рішення суду, яке набрало законної сили, з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому наявні підстави для закриття провадження у розумінні положень пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави для відводу були належним чином обґрунтовані, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Вказує, що необґрунтоване і безпідставне закриття провадження у справі призводить до обмеження заявника у доступі до правосуддя. Крім того, суд першої інстанції повністю проігнорував те, що Верховний Суд у справі №211/2047/21 не розглядав питання правомірності заявлених у даній справі вимог саме до Міністерства юстиції України, як відповідача у належному процесуальному статусі, фактично суд підмінив поняття розгляд справи по суті із процедурою закриття провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

У відзиві на апеляційну скаргу Криворізька міська рада просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що вже існує постанова Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року якою вирішено спір між тими самими сторонами ( ОСОБА_1 до Криворізької міської ради) про той самий предмет (наказ Міністерства юстиції України №1090/5 від 24 березня 2021 року) і з тих самих підстав, а тому наявні підстави для закриття провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають нормам права, які підлягають застосуванню, з огляду на таке.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Ця підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який уже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

У постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно із вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу".

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741св21), від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження № 61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906св21).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Колегія суддів звертає увагу, що у справі № 211/2047/21 ОСОБА_1 звернувся із позовом до Криворізької міської ради, де в якості третіх осіб приймали участь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Міністерство юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1090/5 від 24 березня 2021 року «Про задоволення скарги», в той час, як у даній справі № 211/1457/24 ОСОБА_1 звернувся із позовом до Міністерства юстиції України, Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1090/5 від 24 березня 2021 року «Про задоволення скарги».

Вказане свідчить про те, що у позовах не вбачається повного збігу за складом учасників цивільного процесу.

Для застосування підстави для закриття провадження у справі, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних: сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Отже, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі, оскільки у справах №211/2047/21 та №211/1457/24 різний склад учасників цивільного процесу, а тому відсутні підстави для застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України у даному випадку та як наслідок відсутні підстави для закриття провадження у даній справі.

Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини п`ятої статті 12 ЦПК України, яка зобов`язує суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та помилково закрив провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що закриття провадження у справі з підстав, наведених судом першої інстанції, є формальним та сумнівним з точки зору дотримання права заявника на доступ до правосуддя, гарантованого йому національним та європейським законодавством права на доступ до правосуддя.

Суд першої інстанції не врахував дані обставини і вищезазначені вимоги процесуального закону та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Відповідно до частини шостої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Таким чином, постановлена судом першої інстанції ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до того ж суду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року -скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 15 вересня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров