Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №190/1329/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6693/26 Справа № 190/1329/25 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Триполець В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року у складі судді Фирси Ю.В.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення договору шляхом розірвання та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 25 грудня 2012 року між ним та П`ятихатською районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого він отримав в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 127,0743 га, кадастровий номер №1224581800:01:001:0129, що знаходиться на території Івашинівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

18 січня 2013 року вказану земельну ділянку на підставі договору суборенди він передав в строкове платне користування ФОП ОСОБА_1

26 січня 2023 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 25 грудня 2012 року, за умовами якої відбулась заміна особи орендодавця із П`ятихатської районної державної адміністрації на П`ятихатську міську раду.

ІНФОРМАЦІЯ_1 суборендар ОСОБА_1 помер, право суборенди перейшло до його спадкоємця ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що за умовами договору суборенди, суборендна плата виплачується щороку суборендарем у грошовому виразі у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 6735,57 грн. за місяць, та у загальному розмірі за рік складає 80826,88 грн., однак в порушення умов договору, cуборендар у період з 2012 року по 2025 рік жодного разу не сплатив суборендної плати, що є безумовною підставою для розірвання договору суборенди.

Враховуючи викладене, вимушений звернутися до суду та просити припинити шляхом розірвання договір суборенди земельної ділянки, площею 127,0743 га, розташованої на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області (раніше територія Івашинівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області), кадастровий номер №1224581800:01:001:0129, цільове призначення – для ведення фермерського господарства, укладений 18 січня 2013 року між ним та ФОП ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , та повернути земельну ділянку у законне користування і володіння.

Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Розірвано договір суборенди від 18 січня 2013 року земельної ділянки площею 127,0743 га, розташованої на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224581800:01:001:0129, цільове призначення – для ведення фермерського господарства, укладений між ОСОБА_2 (орендарем) та ФОП ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_1 (суборендарем).

Повернуто ОСОБА_2 у користування та володіння як орендарю земельну ділянку площею 127,0743 га, розташовану на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224581800:01:001:0129, цільове призначення – для ведення фермерського господарства.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 1233,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем не виконувались належним чином взяті на себе зобов`язання за договором суборенди з виплати орендної плати, що є істотним попущенням умов договору та підставою для розірвання такого договору та повернення земельної ділянки позивачу.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із неправильним встановленням обставин, що мають значення для справи та як наслідок помилкового висновку суду щодо наявності в діях відповідача ознак систематичної несплати орендної плати, який 06 травня 2025 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом та відповідно успадкував право користування земельною ділянкою, яке належало його батькові, про що 13 травня 2025 року письмово повідомив ОСОБА_2 та одночасно про намір користування в подальшому земельною ділянкою на умовах договору суборенди від 18 січня 2013 року. Починаючи з серпня 2025 року щомісячно сплачує суборендну плату за користування земельною ділянкою, про що свідчать відповідні платіжні інструкції, які суд першої інстанції безпідставно не звернув на це увагу, та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову та як наслідок розірвання договору суборенди. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 не скористався своїм правом пред`явити вимоги до спадкоємця через нотаріуса у розумінні положень статі 1281 ЦК України, що свідчить про відсутність реальних претензій на момент спадкування та відсутність заборгованості за визначений позивачем період.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з огляду на наступне.

Згідно положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 25 грудня 2012 року між ОСОБА_2 та П`ятихатською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови П`ятихатської районної державної адміністрації від 06 грудня 2012 року №649-р-12 укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_2 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу, що знаходиться на території Івашинівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області загальною площею 127,0743 га, кадастровий номер №1224581800:01:001:0129. Фактичну передачу земельної ділянки, здійснено на підставі акту прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки).

26 січня 2023 року укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 25 грудня 2012 року на земельну ділянку з кадастровим номером №1224581800:01:001:0129, що розташована на території П`ятихатської міської ради (колишньої Івашинівської сільської ради), площею 127,0743 га, за умовами якої відбулась заміна сторони особи орендодавця із П`ятихатської районної державної адміністрації на П`ятихатську міську раду.

18 січня 2013 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір суборенди земельної ділянки, за умовами якого в суборенду було передана земельна ділянка площею 127,0743 га, кадастровий номер №1224581800:01:001:0129, що розташована на території Івашинівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області.

Відповідно до пункту 9 вказаного договору, договір укладено на 49 років з моменту його державної реєстрації, який не може бути більшим ніж кінцевий строк дії договору оренди від 25 грудня 2012 року.

За умовами пункту 11 договору, суборендна плата виплачується щороку суборендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 6735,57 грн. за місяць та відповідно за рік у загальному розмірі 80826,88 грн.

Фактичну передачу земельної ділянки в суборенду, якою користується відповідач здійснено на підставі акту прийняття-передачі земельної ділянки в суборенду.

Згідно з копією повідомлення від 13 травня 2025 року, ОСОБА_1 письмово повідомив орендаря ОСОБА_2 про те, що 06 травня 2025 року набув право суборенди.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №425625531 від 06 травня 2025 року, земельна ділянка площею 10,0263 га, кадастровий номер 1224581800:01:001:0124 зареєстрована в реєстрі речових прав за № 4138673, орендар ОСОБА_2 , суборендар ОСОБА_1 , документи для державної реєстрації: договір суборенди, свідоцтво про право на спадщину.

Згідно копії листа виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області станом на 01 травня 2025 року по фізичній особі ОСОБА_2 податковий борг відсутній.

У період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2024 року до бюджету надійшло орендної плати від ОСОБА_2 в розмірі 1450231,35 грн. У призначені платежів не зазначено, за які земельні ділянки сплачена орендна плата.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії квитанції №0.0.3698987734.2 від 25 червня 2025 року з призначенням платежу - орендна плата з фізичних осіб ОСОБА_2 вбачається, що 12 червня 2024 року ОСОБА_3 сплатила 332458,62 грн. на користь ГУК у Дн-кій обл./м.Пятихатки /18010900. З платіжної інструкції №101 від 19 серпня 2025 року, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що ФОП ОСОБА_4 здійснено платіж на користь ОСОБА_2 у розмірі 38981,27 грн., з призначенням платежу - оплата суборенди земельної ділянки 1224581800:01:001:0129 площею 127,0743 га, згідно договору від 18 січня 2013 року за період травень, червень, липень, серпень 2025 року. З платіжної інструкції №104 від 19 серпня 2025 року, яка наявна в матеріалах справи вбачається, що загальна сума 3075,66 грн. сплачена ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , в рахунок оплати суборенди земельної ділянки 1224581800:01:001:0124 площею 10,0263 га згідно договору від 18 січня 2013 року за період травень, червень, липень, серпень 2025 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання з виплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору суборенди земельної ділянки, наявні підстави для розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

До відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію – значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, – відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Разом з цим, як свідчать матеріали справи, 13 травня 2025 року ОСОБА_1 письмово повідомив ОСОБА_2 про набуття права суборенди на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом та свій намір користування в подальшому земельною ділянкою, на умовах визначених договором суборенди від 18 січня 2013 року. З метою належного виконання умов договору в частині сплати орендної плати, просив надати актуальні платіжні реквізити.

На підтвердження оплати в рахунок суборендної плати з травня 2025 року по квітень 2026 року в матеріалах справи містяться платежі на загальну суму 117317,84 грн, а саме за травень–серпень 2025 року - 38981,27 грн. (платіжна інструкція №101 від 19 серпня 2025 року), вересень 2025 року - 945,32 грн. (платіжна інструкція №121 від 11 вересня 2025 року), жовтень 2025 року - 9745,32 грн. (платіжна інструкція №126 від 11 жовтня 2025 року), листопад 2025 року - 9745,32 грн. (платіжна інструкція №139 від 14 листопада 2025 року), грудень 2025 року - 9745,32 грн (платіжна інструкція №154 від 16 грудня 2025 року), січень 2026 року - 9745,32 грн. (платіжна інструкція №165 від 17 січня 2026 року) та 778,30 грн (доплата, платіжна інструкція №175 від 14 лютого 2026 року), лютий 2026 року - 10343,63 грн. (платіжна інструкція №181 від 14 лютого 2026 року), березень 2026 року - 10343,63 грн. (платіжна інструкція №195 від 14 березня 2026 року), квітень 2026 року - 10343,63 грн. (платіжна інструкція №211 від 14 квітня 2026 року).

З огляду на зазначене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 з моменту набуття права суборенди на земельну ділянку в порядку спадкування було виконано умови договору суборенди, зокрема сплачена ОСОБА_2 обумовлена договором суборендна плата, що виключає розірвання договору з підстав, зазначених у позові.

Крім того, звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_2 як на підставу для розірвання договору, посилався на невиконання суборендарем ОСОБА_1 починаючи з 2012 року зобов`язання в частині сплати орендної плати, однак, після смерті суборендаря ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не скористався своїм правом пред`явити вимоги до спадкоємця в порядку, визначеному положеннями статті 1281 ЦК України, що може свідчити про відсутність заборгованості у суборендаря за договором суборенди земельної ділянки від 18 січня 2013 року.

Суд першої інстанції на зазначене вище уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку, що ОСОБА_1 допустив систематичну несплату суборендної плати, що є достатньою підставою для розірвання договору оренди землі. При цьому, в основу судового рішення фактично було покладено пояснення саме позивача, без надання відповідної оцінки в сукупності всіх інших доказів у справі.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1453,44 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1453,44 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 15 вересня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров