Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №201/13061/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6204/26 Справа № 201/13061/23 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді – Свистунової О.В.,

суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Піменової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 19 березня 2026 року про залишення без розгляду

позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики , –

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, в якій позивач просила стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 750 000 доларів США 00 центів за договором позики від 26.11.2020р., суму боргу у розмірі 37 530 Євро 22 центи за договором позики від 08.12.2020р., суму боргу у розмірі 2 800 (дві тисячі вісімсот) доларів США 00 центів та 33 000 гривень 00 копійок за договором позики від 23.12.2020р.; суму боргу у розмірі 10 000 доларів США 00 центів за договором позики від 29.12.2020р., а загалом 762 800 доларів США, 37 530 Євро 00 Євро центів та 33 000грн, вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 19 березня 2026 року позовну заяву залишено без розгляду.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що правові підстави для залишення позову без розгляду відсутні. Вказував, що місцевий суд припустився надмірного формалізму при постановленні оскаржуваної ухвали та обмежив позивача у доступі до правосуддя.

У відзиві відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

23.09.2026 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про розгляд справи без участі.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Залишаючи без розгляду позовну заяву на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка черговий раз не з`явилася у судове засідання, а повторна неявка та систематичні клопотання про відкладення без належного обґрунтування свідчать про втрату інтересу до вирішення спору.

Однак, з висновком місцевого суду про залишення позову без розгляду колегія суддів не може погодитись через порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Частиною п`ятою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно.

Згідно з частиною шостою вказаної статті судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, – разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності – разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Умовою для застосування пункту 3 частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Соборного районного суду міста Дніпра від 18.11.2025 року розгляд справи було відкладено до 07 січня 2026 року у зв`язку з відключенням електроенергії у приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра (т. 2, а.с. 8).

Крім того, представником позивачки - адвокатом Литвин А.О. було подано клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2, а.с. 1–3).

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Соборного районного суду міста Дніпра від 07.01.2026 року розгляд справи було відкладено до 11 березня 2026 року у зв`язку з відключенням електроенергії у приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра (т. 2, а.с. 15).

Представником позивачки - адвокатом Литвин А.О. було подано клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2, а.с. 10–11).

Згідно протоколу судового засідання від 11 березня 2026 року сторони не з`явилися. Оголошено перерву до 19 березня 2026 року.

Представником позивачки - адвокатом Литвин А.О. було подано клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2, а.с. 17–18).

Згідно протоколу судового засідання від 19 березня 2026 року сторони не з`явилися.

Проте, матеріали справи не містять належного повідомлення сторін про час та дату розгляду справи.

Колегія суддів враховує, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов:

а) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання;

б) ненадходження заяви позивача про розгляд справи за його відсутності;

в) неявка позивача в судове (підготовче) засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки;

г) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача;

ґ) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

При вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави слід відповісти на такі питання: чи належним чином позивача було повідомлено про судовий розгляд перший і другий раз; чи обидва рази були відсутні поважні причини неприбуття позивача або інформація про такі причини; чи відсутня заява позивача про розгляд справи за його відсутності; чи перешкоджає неявка позивача розгляду справи.

Отже, наведені обставини свідчать про відсутність у даному випадку передбаченої пунктом 3 частини першої статті 257 та частиною п`ятою статті 223 ЦПК України сукупності умов для залишення позовної заяви без розгляду.

Зокрема, судові засідання, призначені на 18 листопада 2025 року та 07 січня 2026 року, фактично не відбулися у зв`язку з відключенням електроенергії у приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра, що підтверджується відповідними довідками суду (т. 2, а.с. 8, 15). При цьому представником позивачки - адвокатом Литвин А.О. подавалися клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2, а.с. 1–3, 10–11), що також свідчить про належне здійснення стороною своїх процесуальних прав та заінтересованість у розгляді справи.

Судове засідання 11 березня 2026 року також не було проведено по суті, оскільки, відповідно до протоколу судового засідання, сторони в судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим було оголошено перерву до 19 березня 2026 року. Представником позивачки при цьому було подано клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2, а.с. 17–18).

Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивачки та її представника про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 19 березня 2026 року.

Таким чином, неявка позивачки у судове засідання 19 березня 2026 року не може бути врахована як повторна неявка позивача, належним чином повідомленого про час і місце судового розгляду, оскільки матеріали справи не підтверджують факту її належного повідомлення про вказане судове засідання.

Крім того, обставини справи свідчать, що попередні судові засідання не були проведені з причин, не залежних від позивачки, а саме у зв`язку з відключенням електроенергії у приміщенні суду.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що позивачка двічі поспіль без поважних причин не з`явилася в судові засідання, будучи належним чином повідомленою про час і місце їх проведення.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не надана оцінка питанню про можливість/неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача чи його представника, а також, не наведено, чому саме неявка позивача перешкоджає розгляду справи за наявними у ній доказами, які саме не з`ясовані обставини у справі не дають можливості ухвалити законне судове рішення.

Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду.

Колегія суддів наголошує, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.

У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ураховуючи наведені обставини та положення законодавства, колегія суддів вважає, що залишення без розгляду позову є помилковим та передчасним.

Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Соборного районного суду міста Дніпра від 19 березня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог ЦПК України.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 19 березня 2026 року про залишення позову без розгляду – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 23 вересня 2026 року.

Повний текст судового рішення складено 24 вересня 2026 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: І.Ю. Ткаченко

М.М. Пищида